Правила ведення робочої карти. Трофименко
Розділ 3. Правила ведення робочої карти
3.1. Загальні положення
Умови роботи офіцерів при веденні робочої карти характеризуються мінімальними зручностями та обмеженим часом. Тому кожен офіцер повинен завчасно потурбуватися про все необхідне для роботи з картою в таких умовах. Для роботи з картою потрібно мати польову сумку (планшет), кольорові олівці (фломастери), офіцерську лінійку, циркуль-вимірювач (курвіметр), гумку, компас, леза або ніж.
Та обстановка, яка наноситься на карту до прийняття рішення, називається вхідною.
Робочі карти ведуть офіцери особисто. При цьому на карту наносять лише ті дані обстановки, які йому необхідні для роботи на займаній посаді.
Важливо, щоб у зображеній обстановці на карті міг вільно розібратися будь-який інший офіцер. Ось чому при веденні робочої карти дані обстановки необхідно наносити акуратно, тонкими лініями і встановленими умовними знаками, причому розміри їх повинні узгоджуватися з величиною нанесених військових одиниць, добре читатися і не порушувати топографічної основи карти.
Обстановку на карту наносять тонкими лініями та умовними знаками шести основних кольорів: синього, чорного, червоного, коричневого, зеленого і жовтого [9]. Так, наприклад:
- синім кольором наносять:
- положення, завдання і дії своїх військ, підрозділів Національної гвардії України, підрозділів охорони державного кордону та морської охорони державної прикордонної служби України, ІВФ та ПРО України;
- розмежувальні лінії;
- межі операційних зон (районів);
- межі районів введення правового режиму воєнного стану;
- тилові межі та пункти управління;
- зони ураження зенітних ракетних військ;
- положення, завдання та дії Військово-Морських сил, Повітряних сил, армійської авіації, ракетних військ і артилерії, зенітних ракетних військ, берегових ракетно-артилерійських військових частин, командні пункти з'єднань і військових частин зенітно-ракетних військ, ракетних військ та артилерії;
- положення, завдання та дії радіотехнічних і спеціальних військ (інженерних, радіаційного, хімічного, біологічного захисту, зв'язку, радіоелектронної боротьби, топографічні, гідрометеорологічні, радіорозвідувальні) військових частин та підрозділів матеріально-технічного забезпечення (трубопровідних, аеродромно-технічного забезпечення; інженерно-ракетного забезпечення;
- ракетно-технічного забезпечення;
- інженерно-радіоелектронного забезпечення;
- артилерійсько-технічного забезпечення;
- танко-технічного забезпечення;
- автотехнічного забезпечення;
- медичного забезпечення;
- метрологічного забезпечення та їх пункти управління;
- удари авіації;
- удари своїх військ ракетами у звичайному спорядженні;
- вогонь артилерії, рубежі досяжності ракет;
- органи державної влади, підрозділи та дії МВС, МНС, СБУ (ВКР СБУ), ДССТЗ;
- об'єкти інфраструктури, державної (приватної) промисловості, народного господарства, що можна залучати (використовувати) в інтересах виконання завдань військ (сил);
- цивільні дорожні організації (дорожньо-будівельні, дорожні ремонтно-будівельні, мостобудівельні, дорожньо-експлуатаційні тощо);
- чорним кольором наносять:
- усі реквізити (підпис карт - «План ведення бойових дій», робоча карта, посадова особа, масштаб тощо), формуляри, заголовки, таблиці та їх зміст щодо своїх військ;
- найменування угруповання, з'єднання, військової частини, підрозділу тощо щодо своїх військ;
- формуляри, пояснювальні підписи (вихідний рубіж, пункт, район тощо) щодо своїх військ;
- усі пояснювальні підписи, формуляри, таблиці, що стосуються противника;
- червоним кольором наносять:
- положення, завдання і дії військ (сил) противника;
- удари військ противника ракетами у звичайному спорядженні;
- вогонь артилерії, рубежі досяжності ракет противника;
- удари авіації противника;
- зони ураження зенітних ракетних військ противника;
- маршрути висування військ противника;
- положення, завдання і дії ракетних військ та артилерії, зенітно-ракетних військ, берегових ракетно-артилерійських військових частин (крім меж зон ураження), командні пункти з'єднань та військових частин зенітно-ракетних військ, ракетних військ та артилерії противника;
- положення, завдання та дії радіотехнічних та спеціальних військ (інженерних, радіаційного, хімічного, біологічного захисту, зв'язку, радіоелектронної боротьби, топографічні, гідрометеорологічні, радіорозвідувальні), військових частин та підрозділів матеріально-технічного забезпечення (трубопровідних, аеродромно-технічного забезпечення; інженерно-ракетного забезпечення;
- ракетно-технічного забезпечення;
- інженерно-радіоелектронного забезпечення;
- артилерійсько-технічного забезпечення;
- танко-технічного забезпечення;
- автотехнічного забезпечення;
- метрологічного забезпечення та їх пункти управління противника;
- ділянка місцевості (район), заражена противником хімічною зброєю і біологічними засобами;
- зони пожеж і напрямок їх поширення;
- коричневим кольором наносять:
- положення, завдання і дії військ нейтральних країн;
- маршрути висування своїх військ (сил) і проходи в гірських хребтах;
- межі зон відповідальності за ведення розвідки;
- сектори спостереження (огляду) та зони виявлення;
- стаціонарні вузли та лінії зв'язку телекомунікаційної мережі загального призначення;
- райони зосередження основних зусиль морально-психологічного забезпечення бойових дій;
- зеленим кольором наносять:
- положення, завдання і дії військ дружніх країн та підтушовують заходи щодо введення противника в оману;
- жовтим кольором затушовують:
- знак району, в якому противником було застосовано хімічну зброю;
- об'єкт, який містить сильнодіючу отруйну речовину.
Відомості, що потребують перевірки, позначають знаком питання червоного кольору. Усе наносять на карту без додержання масштабу.
Умовні знаки складають зміст робочої карти того або іншого командира.
Умовні знаки - засіб відображення об'єктивної дійсності, тобто бойової обстановки. В управлінні військами за допомогою умовних знаків показують положення підрозділів (їх розміри), характер дій, кількість сил і засобів, мету дій і способи її досягнення.
Умовні тактичні позначення (додаток Б) - це своєрідна мова армії, узаконена бойовими статутами, стандартами і настановами. Тому необхідно строго дотримуватися чіткості їх нанесення, однозначності розуміння. Символи умовних тактичних знаків повинні бути наочними, простими, не допускати різного тлумачення їх змісту і забезпечувати можливість користування технічними засобами для швидкого нанесення обстановки на робочу карту. Добре нанесена обстановка - результат умілого нанесення умовних знаків і скорочених позначень.
3.2. Порядок нанесення масштабних і позамасштабних умовних знаків
Лінійні замкнені й напівзамкнені умовні знаки (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, позиційні райони ракетних військ, рубежі різного призначення тощо) наносять на карту з дотриманням масштабу. Їх називають масштабними умовними знаками.
Фігурні умовні знаки, правильної геометричної форми, окрім районів і ділянок вогню артилерії (поодинокі танки, артилерійські і мінометні батареї на вогневих позиціях, пускові установки на стартових позиціях, а також пункти управління, засоби зв'язку, деякі інженерні споруди і засоби, є позамасштабними, точковими об'єктами. Їх наносять на карту без дотримання масштабу.
Об'єкти, які позначають на карті позамасштабними умовними знаками, крім командних пунктів, наносять на карту таким чином, щоб центр умовного знака був у точці розміщення об'єкта на місцевості. Координати цього об'єкта під час орієнтування за картою або передавання обстановки з карти повинні даватися по центру знака (рис. 3.1).
Рисунок 3.1 - Розміщення позамасштабних умовних знаків на карті
Не потрібно забувати про збереження топографічної основи карти і зловживати тактичними знаками (рис. 3.2).
Рисунок 3.2 - Збереження топографічної основи карти
Умовні позначення положення, завдань і дії військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносять на карту відповідно до їх фактичного стану на місцевості та орієнтуються за напрямком дій військ або ведення вогню. При цьому точка, яка зазначає фактичне положення, є центром умовного знака.
Якщо знак неправильної геометричної форми, то фактичне положення визначає нижній кут його передньої частини.
Механізовані підрозділи, які знаходяться до часу одержання завдання на наступ в обороні, а також окопи для гармат, які залучають до виконання завдань вогнем прямою наводкою, окремі танки, що займають підготовлені вогневі позиції, наносять на карту лініями зі штрихами товщиною 0,5-1 мм. Відстань між штрихами повинна бути близько 2 мм, висота штриха - 1 мм, товщина - 0,5 мм. Лінії траншей проводять за умов рельєфу місцевості. Штрихи наносять перпендикулярно до лінії оборони (рис. 3.3).
Рисунок 3.3 - Нанесення лінії оборони на карту
3.3. Правила нанесення командних (командно-спостережних) пунктів, одиночних і групових позначень
Командно-спостережний пункт наносять на карту таким чином, щоб вертикальна пряма лінія, яка є продовженням однієї із сторін геометричної фігури, своїм нижнім кінцем упиралася у точку місцевості, де розміщують пункт управління.
При нанесенні на карту командного пункту в наступі або при пересуванні у західному напрямі, або в обороні фронтом на захід фігуру знака командного пункту потрібно розміщувати вправо від вертикальної лінії, яка зазначає його місце розташування й навпаки, у наступі або обороні фронтом на схід фігура знака повинна бути повернута вліво (рис. 3.4).
Рисунок 3.4 - Нанесення командних пунктів на карту залежно від фронту оборони і напряму наступу: а - під час наступу у західному напрямку і на марші; б - під час наступу у південному напрямку і при обороні фронтом на північ
У наступі у північному або південному напрямі і обороні фронтом на північ або на південь фігуру командного пункту наносять вправо від вертикальної лінії, а противника - вліво (рис. 3.4).
За своїм змістом умовні позначення можуть бути одиночними або груповими [3, 4].
Одиночні умовні позначення є окремими самостійними умовними знаками, які використовують зазвичай для нанесення на робочу карту окремих елементів бойового порядку підрозділу або одиночних об'єктів (цілей), що відображаються одним знаком.
Групові умовні позначення є окремими самостійними умовними знаками, які використовують зазвичай для відображення на робочій карті бойового порядку загальновійськових підрозділів узагалі або бойової обстановки на якийсь певний час.
Фактичне положення та дії військ, об'єктів необхідно наносити суцільною лінією (рис. 3.5).
Рисунок 3.5 - Показ фактичних дій військ та їх розміщення
Дії, які передбачають і планують, а також об'єкти, які будують або ремонтують, наносять переривчастими лініями (пунктиром) (рис. 3.6).
Запасні, тимчасові і хибні райони та позиції наносять переривчастими (штриховими) лініями з відповідним підписом «Зап.», «Тимч.» і «Х» усередині знака або поряд із ним.
Рисунок 3.6 - Нанесення на карту районів, у яких планують розмістити війська
Назви аеродромам дають за назвою найближчого населеного пункту. Кількість, типи літаків на аеродромах пишуть поряд зі знаком аеродрому.
Знищені цілі (об'єкти) позначають двома суцільними лініями, що перехрещують умовний знак, а виведені з ладу, пошкоджені та придушені - закреслюють косо зверху вниз однією суцільною лінією відповідного кольору залежно від того, ким знищена (виведена з ладу або пошкоджена) ціль, - своїми військами чи противником.
3.4. Правила підтушовування і написів умовних знаків
Положення військ (сил) станом на різний час позначається суцільною лінією з додаванням паралельних до неї пунктирних, штрихових, штрихпунктирних ліній, спеціальних позначок та (або) виділенням (підтушовуванням) суцільної лінії різним кольором (крім жовтого). Позначення доцільно вносити до формалізованої таблиці «УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ», наприклад:
Час, положення військ (сил) зазначають під назвою військової частини, підрозділу, у середині умовного знака або поряд із ним. На одну карту (схему) наносять зазвичай не більше чотирьох положень (рис. 3.7).
Рисунок 3.7 - Нанесення на карту положення підрозділу на визначений час
Підтушовування необхідно виконувати так, щоб воно не затемнювало умовних знаків і топографічної основи карти, наносилося з невеликим просвітом (0,5 мм), обов'язково із середини, а не із зовнішнього боку лінії, яка позначає межі району.
Обстановку на один і той самий час як за свої війська, так і за війська противника відтіняють однаковими знаками або підтушовують олівцем одного кольору (рис. 3.8).
Рисунок 3.8 - Зображення на карті положення сторін у динаміці бою
Пояснювальні написи необхідно розміщувати усередині умовного знака або поряд із ним чи на вільному місці із стрілкою, спрямованою вістрям до відповідного умовного знака.
Якщо напис усередині знака не вміщується, то необхідно східну частину овала розірвати (коли напрям дій наших військ західний, північний або південний), а потім зробити напис.
Скорочення та інші пояснювальні написи, які відносять до обстановки, розміщують паралельно до нижнього (верхнього) зрізу аркуша карти або паралельно до горизонтальної лінії координатної сітки із заходу на схід (рис. 3.9).
Написи роблять навпроти середини фронту підрозділу, на вільному місці, на відстані від нього приблизно на 2/3 глибини бойового порядку.
Рисунок 3.9 - Розміщення написів на карті
Напрям руху військ позначають стрілкою. Вістря стрілки свідчить про місцезнаходження голови колони основних сил.
Рубежі контратак наносять на глибину бойового порядку військ.
3.5. Правила нанесення розмежувальних ліній, рубежів розгортання (переходу в атаку) і бойових завдань
Розмежувальні лінії наносять не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на лінії зіткнення військ (на передньому краї). Пункти перелічують від тилу до фронту, а при виході з бою і відході - у бік відходу. Якщо пункт не входить до району, смуги дій, то перед його назвою зазначають («викл.») (рис. 3.10).
Рисунок 3.10 - Нанесення на карту розмежувальних ліній
Спочатку наносять лінію праворуч, потім - ліворуч. В обороні - на граничну досяжність своїх артилерійських засобів. У контрнаступі (наступі) - на глибину одержаного бойового завдання. У тил - на глибину бойового порядку частини, підрозділу. При цьому довжина пунктирної лінії повинна бути: між батальйонами - 5 мм із розривом 23 мм; між бригадами - 10-15 мм із розривом 5-6 мм, посередині розриву ставиться крапка; а окремими бригадами - суцільною лінією. Величину півкола вибирають залежно від характеру місцевого предмета: біля висот, мостів, невеликих населених пунктів або їх околиць, як правило, наносять півкола радіусом 3-4 мм; біля великих міст, великих лісових масивів - 6 мм (рис. 3.11).
Напрямки контрнаступу, контратаки, наступу, головного удару наносять декількома пунктами на всю глибину бойового завдання (встановлену глибину) або послідовно згідно із завданнями, починаючи з переднього краю або рубежу переходу в атаку.
Рисунок 3.11 - Розміщення півкола біля місцевих предметів при нанесенні розмежувальних ліній
Напрямок головного удару у тактичній ланці позначають лише пунктирною лінією зі стрілкою без додаткових позначок. Першою точкою зазначають місцевий предмет на передньому краю оборони противника. Остання точка повинна знаходитися перед рубежем кінцевого завдання.
Бойові завдання механізованих і танкових підрозділів у наступі наносять на карту пунктирною лінією зі стрілкою. Довжина пунктирної лінії для позначки роти становить 4 мм із відстанню між пунктирами до 2 мм, а для батальйону - як для розмежувальної лінії. Перед вістрям стрілки проставляють поперечні рисочки: одна - взвод, дві - рота (батарея), три - батальйон (дивізіон) (рис. 3.12).
У наступі завдання рот і батальйонів за глибиною можуть збігатися. У цьому разі наносять один рубіж із відповідними пояснювальними написами.
Рубіж переходу в атаку (вводу у бій) наносять на карту з урахуванням рельєфу місцевості. При цьому поряд з умовним знаком необхідно зазначити, який підрозділ виходить на цей рубіж.
Рисунок 3.12 - Нанесення на карту бойових завдань
Вогневі (стартові) позиції та райони розташування артилерійських (ракетних) підрозділів наносять з урахуванням калібру та виду артилерії (ракет). Рубіж розгортання протитанкового резерву позначають суцільною лінією.
Написи на рубежах, що плануються, розміщують позаду або зверху (знизу) від них. Вихідне положення підрозділу у вихідному районі під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником показують лише на ділянці прориву оборони противника пунктирною лінією. Після того як підрозділи займуть вихідне положення для наступу, його наносять на карту суцільними лініями.
3.6. Правила нанесення маршрутів руху, колон та елементів похідного порядку
Маршрути руху наносять починаючи з вихідного пункту і закінчують назвою пункту на передній межі району зосередження або на рубежі переходу в атаку. Умовні знаки підрозділів, які перебувають на марші, необхідно наносити з південного або східного боку на відстані 2-3 мм від шляху (рис. 3.13).
Рисунок 3.13 - Нанесення на карту підрозділів, що здійснюють марш
Назви елементів похідного порядку пишуть над колоною, а склад її - під нею (рис. 3.14).
Рисунок 3.14 - Розміщення назв елементів похідного порядку
Колони артилерійських, мінометних, зенітних підрозділів і підрозділів ПТРК позначають відповідним знаком для будь-якої колони (лінією) з необхідною кількістю поперечних рисок і з необхідними написами (рис. 3.15).
Рисунок 3.15 - Нанесення на карту колони: а - артилерійських, мінометних та підрозділів ПТРК; б - зенітних підрозділів
При нанесенні на карту пункту (рубежу) регулювання достатньо зазначити зверху або знизу лише їх номер. Сам пункт (рубіж) наносять у тій частині місцевого предмета, яка звернена у бік руху, з обов'язковим пересіканням маршруту (під час руху на захід - із західного, під час руху на південь - з південного боку і т. ін.). Якщо на карту наносять декілька маршрутів, то номери їх позначають біля вихідного пункту (рубежу) над або під лінією маршруту. Час проходження підрозділами вихідного пункту (рубежу) та пунктів регулювання позначають у таблиці, яку розміщують поряд з умовним знаком на вільному місці карти.
Умовні знаки похідних колон пункту управління, військової частини, підрозділу, літака, вертольота, корабля під час руху (перегрупування, перебазування, здійснення польоту тощо) наносять на карту (схему) один раз на початку руху. Проміжні положення (фактичне положення за станом на певний час) відображають колом синього кольору із зазначенням часу. У разі відокремлення від основних сил певних військових частин (підрозділів тощо) наносять відповідний умовний знак, маршрут (курс) та підписують склад сил і засобів, зазначають час.
3.7. Правила розроблення та оформлення бойових (оперативних) документів
Бойові (оперативні) документи можуть бути текстові, графічні або табличні. Їх виготовляють ручним способом або за допомогою комп'ютерної техніки (друкарської машинки) [6, 7, 9].
Бойові документи оформлюють:
- текстові - на білому папері формату А3 (297x420 мм), А4 (210x297 мм) та А5 (148x210 мм) зазвичай із книжковою орієнтацією аркуша;
- графічні і табличні документи - на топографічних і спеціальних картах (планах, схемах), на кальках, плівці, фотознімках, фотограмах та білому папері формату А1 (840x584 мм), А3, А4.
Електронні копії бойових документів фіксують (перезнімають) та можуть зберігатися на магнітних (гнучких та жорстких магнітних дисках), оптичних (CD, DVD дисках), електронних (USB) носіях інформації тощо.
У дивізіоні (батальйоні), батареї (роті) розробляють зазвичай графічні бойові документи на топографічних картах, папері або кальці. Віддані бойові накази, розпорядження записують у робочих зошитах або на звороті топографічних карт. Одержані бойові накази і розпорядження записують у робочий зошит (журнал одержаних наказів і розпоряджень).
Під час розроблення і ведення бойових документів необхідно дотримуватися таких правил (додаток В):
- кожен бойовий документ повинен мати гриф обмеження доступу до документа; напис номера примірника; відомості про затвердження документа (якщо документ із планування); службовий заголовок; текст документа (зміст графічної частини документа); підпис із зазначенням посади, військового звання, ініціалів та прізвища особи, яка підписала документ; масштаб (якщо графічний документ виконано на топографічній карті, схемі або плані);
- у заголовку письмового бойового документа зазначають його назву, порядковий номер документа, місце пункту управління, київський час і дату його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;
- документи друкують (пишуть) на одному боці аркуша;
- кожен аркуш, за винятком першого, повинен бути пронумерований посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами.
Під час складання (розроблення) текстуальних бойових документів необхідно дотримуватися таких розмірів поля тексту і абзацу:
- лицьовий бік - ліве - 35 мм, верхнє - не менше ніж 10 мм, праве - не менше ніж 8 мм, нижнє - 20 мм;
- перший рядок кожного абзацу тексту документа друкують (пишуть) з відступом 5 знаків (15 мм) від лінії лівого поля.
У разі використання у тексті документів цифрової інформації необхідно дотримуватися таких правил:
- кількісні характеристики відтворюють словами або цифрами, наприклад «два» або «2»;
- нумерацію підрозділів, частин відображають цифрою, наприклад: 1 мр, 1 мб; 1 омбр;
- числа із зазначенням міри, довжини, ваги та ін. пишуть цифрою, наприклад: 500 км, 27 т;
- числівники, що позначають кількість, на початку речення завжди пишуть словом, наприклад «Два танки підтримують 1 мр»; «Три гармати розгорнулися для стрільби прямою наводкою»;
- порядкові числівники, за винятком нумерації військових частин і підрозділів, пишуть із відмінковим закінченням, наприклад: «3 батальйон другого ешелону»;
- у нетаємних документах зазначають лише умовні позначення військових частин.
При оформленні письмових бойових документів від руки текст пишуть чітким, рівним почерком із використанням друкованого та прописного шрифту чорного кольору висотою 2,5-3 мм та міжрядковим інтервалом 6 мм.
У разі розроблення письмових бойових документів друкарським способом необхідно дотримуватися таких правил:
- з використанням комп'ютерної техніки - текст друкують шрифтом Times New Roman, кегль 12-14, звичайного накреслення, 100 % масштабу зі звичайним інтервалом та з одинарним міжрядковим інтервалом тексту документа з вирівнюванням по ширині і перенесенням слів;
- під час друкування на друкарській машинці - текст друкують машинописним шрифтом, без деформації букв та знаків, розміщуючи на аркуші 28-30 рядків із висотою шрифту 2,5-3 мм по 60-65 знаків у рядку (враховуючи за знак кожний проміжок між словами), а також із міжрядковим інтервалом близько 6 мм.
Оформлення графічних бойових документів необхідно здійснювати з дотриманням таких правил:
- населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дій своїх підрозділів зазначають починаючи з правого флангу, а противника - з його лівого флангу; рубежі позначають двома, а райони (опорні пункти) - трьома точками; назви населених пунктів, річок та інших місцевих предметів подають у називному відмінку, великими літерами та у разі перелічування відокремлюють один від одного комою;
- перед назвою населених пунктів слова «село, населений пункт, селище, місто» не застосовують;
- координати місцевих предметів, населених пунктів можуть зазначати за допомогою прямокутних (географічних) координат або номера квадрата із застосуванням цифрової координатної сітки. Для більш точного визначення використовують спосіб «равлик» (див. розд. 4);
- у разі зазначення місця розташування відносно великих населених пунктів або місцевих предметів використовують скорочення сторін горизонту: захід - «зах.», схід - «сх.», північ - «півн.», південь - «півд.», північний схід - «півн.-сх.», південний захід - «півд.-зах.». А також можуть подавати відстань із застосуванням цифрових величин у кілометрах, наприклад: 5 км на «зах.» - МАСЛІВКА;
- напрямок наступу зазначають декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;
- маршрут руху подають назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший - на вихідному рубежі (пункті), потім - найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній - у районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;
- дані обстановки наносять на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічної основи карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніку наносять знаками загального позначення; за відсутності необхідних знаків допускається застосування додаткових знаків із поясненням на карті (схемі);
- другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записують на зворотному боці карти, у пояснювальній записці (легенді) або у робочому зошиті.
Джерело, час та дата одержання відповідної інформації позначаються літерами чорного кольору. Використовують такі скорочення: вище командування - ВК; артилерійська розвідка - АР; інженерна розвідка - ІР; радіаційна, хімічна та біологічна розвідка - РХБР; агентурне джерело - Адж;
спостереження - С; зізнання полоненого - П; документи противника - ДП; військова розвідка - ВР; наземна розвідка - НЗР; повітряна розвідка - ПвР; радіорозвідка - РР; радіолокаційна розвідка - РЛР; радіотехнічна розвідка - РТР; радіоелектронна розвідка - РЕР; гідрометеорологічна розвідка - ГМР; агентурна розвідка - Агр; свідчення місцевих жителів - МЖ; донесення (інформація) партизан - Пртз; донесення розвідувальної групи спеціального призначення - РГСпП; повітряне фотографування - ПвФ; наземне фотографування - НазФ [6, 9].
У разі одержання інформації з декількох джерел зазначається скорочена назва кожного з них, із відокремленням їх один від одного комами. Час подають за даними першого джерела. У випадках, якщо явище (подія) триває впродовж певного періоду часу, на карту наносять час початку та кінця спостереження. Між ними ставлять коротке тире, наприклад:
Інформацію, яка потребує перевірки, позначають знаком питання синього кольору.
Для зображення графічної частини оперативного документа зазвичай під час розроблення карт використовують позамасштабні умовні знаки. Використання умовних знаків є обов'язковим. Для полегшення нанесення на карту умовних знаків рекомендують користуватися офіцерською лінійкою (трафаретом).
При розробленні бойових документів для подальшої передачі з використанням технічних засобів автоматизації управління необхідно ураховувати можливості апаратури щодо відображення обстановки у конкретній системі (формат документа, розміри умовних знаків та ін.).
Якщо графічний документ підлягає передачі комутаційною апаратурою у чорно-білому відображенні або за допомогою чорно-білої телекомунікаційної установки, то усі умовні знаки і пояснювальні написи розробляють чорним кольором, при цьому умовні знаки, які визначають противника, наносять подвійною лінією.
Копії графічних документів можуть бути оформлені на прозорому (калька, плівка) або непрозорому (папір, картон) матеріалі. При цьому, крім оперативної обстановки, на них необхідно нанести: на прозорому матеріалі - не менше трьох пунктів (для подальшого суміщення з картою), розміщених по кутах внутрішньої рамки аркуша карти або у місцях перетинання координатної сітки. Пункти позначають перехресними лініями чорного кольору довжиною два - три сантиметри та відповідним пояснювальним підписом, наприклад:
на непрозорому матеріалі - координатна сітка із цифрами (оцифровуванням). Крім того, необхідно зазначити масштаб, номенклатуру та рік видання топографічної карти, з якої знято інформацію, наприклад:
МАСШТАБ 1:100 000.
Номенклатура карти: N-37-56, N-37-57, N-37-68, N-37-69.
Карта видання 2017 р.
Якщо графічний документ виготовлено у довільному масштабі без координатної сітки, роблять пояснювальний підпис «Поза масштабом» та стрілкою наносять напрямок на відповідну сторону світу (північ - південь). Пояснювальний підпис розміщують зліва над нижнім краєм графічного документа, наприклад:
Під час розроблення робочих карт допускається використання таблиць. Таблиці на карті розміщують у вільній частині таким чином, щоб не затемнювати елементи обстановки, які належать відображенню зазвичай поблизу від об'єктів. Кожна таблиця повинна мати заголовок. Заголовок та слово «Таблиця» починають з великої літери. Заголовок не підкреслюють (табл. 3.1).
Заголовки граф таблиць повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, та з великих, якщо вони самостійні.
Таблиця 3.1 - Розміри пояснювальних написів на робочих картах (мм)
|
Масштаб |
Підрозділ (частина) |
||||
|
взвод |
рота (батарея) |
батальйон (дивізіон) |
бригада (полк) |
||
|
1 |
25 000 |
4 |
6 |
8 |
10 |
|
1 |
50 000 |
4 |
4 |
6 |
8 |
|
1 |
100 000 |
2 |
2 |
4 |
6 |
|
1 |
200 000 |
2 |
2 |
4 |
6 |
Примітки:
1. Великі літери і цифри пишуться на 1/3 вище від зазначених у таблиці розмірів.
2. Розміри написів, які знаходяться усередині фігурних знаків, можна зменшити у 3-4 рази
Висновки до розділу 3
У цьому розділі розкрито правила ведення робочої карти, порядок нанесення масштабних і позамасштабних умовних знаків, правила нанесення командних (командно-спостережних) пунктів, одиночних і групових позначень, правила підтушовування і написів умовних знаків, правила нанесення розмежувальних ліній, рубежів розгортання (переходу в атаку) і бойових завдань, маршрутів руху, колон і елементів похідного порядку, правила розроблення і оформлення бойових (оперативних) документів.
Необхідно чітко розуміти, що від умілого ведення робочої карти залежать прийняття правильного рішення і доведення конкретних завдань до підрозділів. Ось чому необхідно постійно вдосконалювати свої знання з основ ведення карти та управління підлеглими підрозділами.
Навчальний тренінг
Основні терміни і поняття
Робоча карта, тактична обстановка, основні кольори, умовні тактичні знаки, масштабні, позамасштабні, умовні позначення, одиночні, групові, фігурні умовні знаки, підтушовування олівцем, розмежувальні лінії, розроблення і оформлення бойових документів, текстовий і графічний документи, піднімання обстановки, замкнені й напівзамкнені умовні знаки, запасні, тимчасові і хибні райони, пояснювальні написи, розмежувальні лінії, офіцерська лінійка, технічні засоби автоматизації управління, оцифровування, кодування карти.
Питання для повторення та самоконтролю
1. У чому полягає зміст загальних положень правил ведення робочої карти?
2. Дати визначення масштабних і позамасштабних умовних знаків.
3. Чим відрізняються одиночні умовні позначення від групових?
4. Яким чином і для чого наносять на карту розмежувальні лінії, бойові завдання підрозділів?
5. Як і з якою метою наносять на робочу карту маршрут руху?
6. Як і для чого розробляють бойові (оперативні) документи?
7. Яким чином наносять на карту командно-спостережні пункти на місці та під час руху?
8. Що наносять на робочу карту та яким кольором?
9. Яким кольором позначають інформацію, що потребує перевірки?
10. На чому оформлюють копії графічних документів?
11. Яке положення військ або які знаки наносять суцільними та пунктирними лініями?
Завдання для самопідготовки
1. Накреслити у робочих зошитах умовними знаками: розташування мср, мр, мпр у районі зосередження; район вогневих позицій 3 адн 152-мм гармат 2С3, адн 122-мм гармат Д-30, адн 155-мм гармат М109А7.
2. Нанести на робочу карту обстановку за противника та свої війська.
3. Оформити робочу карту командира взводу управління батареї.
4. Нанести на робочу карту додаткові дані у вигляді таблиць та основні й запасні частоти з метою організації зв'язку.
5. Нанести на робочу карту види артилерійського вогню та ударів ракетних підрозділів, що використовуються в обороні та наступі.
6. Нанести на робочу карту маршрут руху на 300 км з організацією привалів та пунктів регулювання.
7. Нанести на робочу карту підрозділи, розвідані за допомогою БЛА.
8. Виготовити копії графічних документів на кальці або плівці (положення підрозділів РВ і А).
Теми, запропоновані для написання рефератів
1. Методика роботи командира артилерійського (ракетного) підрозділу з оформлення бойових документів.
2. Карта - основний документ для здійснення планування бойових дій підрозділів РВ і А.
3. Карти, що використовують армії держав, розвинених у військовому відношенні.
4. Вплив розвитку геодезичних мереж на якість і точність здійснення прив'язування позицій підрозділів РВ і А.
5. Новітні прилади та пристосування, які використовують під час проведення топогеодезичної прив'язки.
6. Використання БЛА для розвідки, здобуття, подальшого оброблення даних та нанесення їх на робочу карту.
7. Використання цифрових карт у військах Збройних сил України та інших держав.
8. Використання супутникового зв'язку для визначення точного місцезнаходження підрозділу.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
