Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Ремех - Нова програма

Словник

Авторитаризм - політичний режим, встановлений або нав’язаний такою формою влади, що занижує або виключає роль представницьких інститутів влади.

Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені законодавством.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення.

Адміністративне стягнення - санкція, примусовий захід державного впливу, який застосовують до особи, що вчинила адміністративне правопорушення (адміністративний проступок), з метою забезпечення виконання загальнообов’язкових правил, покарання та виховання правопорушника, запобігання новим правопорушенням.

Аліменти - юридичний обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї інших, які потребують цього. Проводяться за згодою чи в судовому порядку.

Амністія - передбачене актом вищого органу державної влади (в Україні - законом) повне або часткове звільнення від покарання чи пом’якшення покарання певної категорії осіб.

Апеляція - одна з форм оскарження судових рішень до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу.

Батьківство - факт походження дитини від певного чоловіка (батька).

Виконавча влада - одна з гілок влади у державі за теорією поділу влади; сукупність повноважень і функцій з управління державою; система державних органів і посадових осіб, що здійснюють ці повноваження та функції.

Відповідальність - це особливе соціальне і морально-правове ставлення особи до суспільства, що характеризується виконанням морального обов’язку й дотриманням соціальних норм.

Відчуження майна - передача права власності на майно від власника іншій фізичній чи юридичній особі.

Влада - здатність і можливість справляти вплив на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, переконання, примусу.

Внутрішній трудовий розпорядок - порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації в процесі трудової діяльності.

Галузь права - відокремлена самостійна сукупність норм права, що врегульовують якісно однорідні суспільні відносини специфічним методом правового регулювання.

Гарантії прав та обов’язків - засоби та умови, які забезпечують цілковите й неухильне здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів.

Геноцид - цілеспрямовані дії з метою знищення окремих груп населення або цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.

Громадянство - стійкий правовий зв’язок особи з державою, заснований на юридичному визнанні державою певної особи своїм громадянином, що зумовлює взаємні права та обов’язки держави й особи.

Держава - суверенна політико-територіальна організація влади в суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими, а також здійснювати керування й управління загальними суспільними справами.

Державна влада - вид публічної політичної влади, яку здійснює держава та її органи, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей і діяльність організацій, розташованих на її території.

Державний лад - засади устрою суспільства і держави, що відображають суть політичних відносин, організацію державної влади, внутрішню структуру органів державної влади та місцевого самоврядування, статус особи, а також основні риси соціальних і економічних відносин.

Державний орган - структурно організований колектив державних службовців або конкретна службова особа, які наділені владними повноваженнями і засобами, необхідними для їх реалізації.

Державний примус - це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадовців) на певних осіб з метою спонукати, примусити їх до виконання норм права.

Державний суверенітет - повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.

Джерела права - державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм.

Дискредитація - навмисні дії, спрямовані на підрив авторитету, іміджу і довіри.

Дискримінація - будь-яка відмінність, виняток, обмеження або перевага, що заперечують чи зменшують рівне здійснення прав людиною.

Закон - офіційний письмовий документ, що містить норми права, ухвалений законодавчим органом або референдумом.

Законодавча влада - одна з гілок державної влади, головне призначення якої - здійснення державної влади шляхом законотворення; структурно є сукупністю повноважень щодо прийняття законів та інших законодавчих актів, а також сукупністю організаційних форм реалізації цих повноважень.

Злочин - передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння (або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Імпічмент - особлива процедура усунення Президента України з посади, яку проводить Верховна Рада в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Казус - випадкова дія, що має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена вини, тому не спричиняє притягнення до кримінальної відповідальності.

Конституційне право України - система конституційних норм, що регулюють політико-правові суспільні відносини, пов’язані з правовим статусом особи, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування, з визначенням соціально-економічних основ та територіальної організації Української держави.

Конституційні обов’язки - це закріплені Конституцією України необхідні й безумовні для виконання дії людини.

Конституція - основний закон держави, що закріплює основи життя суспільства й устрою держави.

Конституція України - Основний Закон України, що визначає її державний і суспільний лад, правову систему, проголошує й закріплює основні права та обов’язки громадян, окреслює компетенції і повноваження законодавчої, виконавчої, судової влади та органів місцевого самоврядування.

Конфедерація - союз держав, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або декількома органами при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Конфіскація - примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави майна (його частини), що належить правопорушникові.

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, яка примусово зобов’язує особу зазнати у встановленому законом порядку державного осуду, а також, у разі призначення, зазнати передбаченого кримінальним законом покарання.

Кримінальне право - галузь права, норми якої визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також встановлюють, які суспільно небезпечні діяння належать до злочинів і які покарання можуть застосовувати до осіб, що їх вчинили.

Кримінальне правопорушення (проступок або злочин) - суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Материнство - правове становище жінки у зв’язку з народженням, утриманням і вихованням дітей.

Метод правового регулювання - спосіб впливу юридичних норм на суспільні відносини; ознаки: стосується тільки юридичних норм; забезпечує єдність правового регулювання; гарантується у необхідних випадках засобами державного примусу; є одним з критеріїв поділу норм права на галузі.

Механізм держави - система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.

Мирова угода - це укладена сторонами угода, за якою позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правовий спір, який виник між ними.

Міжнародне право - система правових норм, що регулюють відносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн та їх об’єднаннями (міжнародне приватне право).

Міжнародні механізми захисту прав людини - система міжнародних (міждержавних) органів і організацій, що діють задля здійснення міжнародних стандартів прав і свобод людини або їх поновлення у разі порушення.

Місцеве самоврядування - право територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України,

Монархія - форма державного правління, за якої державна влада зосереджена повністю чи частково в руках однієї особи (монарха), яка не залежить від населення і передається у спадок,

Набувальна давність - це набуття права власності на чуже майно особою, яка заволоділа ним, відкрито й безперервно володіла ним упродовж визначеного законодавством строку.

Національна поліція - центральний орган виконавчої влади, який слугує суспільству, забезпечуючи охорону прав і свобод людини, протидіє злочинності, забезпечує публічну безпеку і порядок.

Норма права - загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, чинне у часі й просторі, що встановлює (санкціонує) держава й охороняє заходами державного примусу.

Нотаріат - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати безперечні права й факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші нотаріальні дії з метою надання цим правам і фактам юридичної вірогідності.

Перевищення меж необхідної оборони - це умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 Кримінального кодексу України). За перевищення меж необхідної оборони особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Підзаконний нормативно-правовий акт - документ компетентного органу держави, який ухвалюють відповідно до закону, на його основі та для його виконання.

Політика - особлива сфера людської діяльності, що передбачає участь у справах суспільства і держави.

Помилування - повне або часткове звільнення засудженої особи від покарання, заміна покарання або невідбутої його частини м’якшим покаранням (в Україні це право належить Президентові України).

Права людини - можливості людини, необхідні їй для існування і розвитку.

Право - система загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки (норм права), які встановлює і охороняє держава для регулювання відносин у суспільстві.

Право власності - право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі іншої особи, на власний розсуд.

Правовідносини - суспільні відносини, врегульовані нормами права, учасників яких наділено певними правами та обов’язками.

Правопорушення - протиправне, суспільно небезпечне діяння особи, що спричиняє юридичну відповідальність.

Правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Прокуратура України - єдина система, яка в передбаченому законом порядку здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Публічна адміністрація - це сукупність державних і недержавних суб’єктів публічної влади, діяльність яких спрямована на реалізацію законів, інших нормативно-правових актів шляхом прийняття адміністративних рішень та надання встановлених адміністративних послуг.

Ратифікація - остаточне затвердження міжнародного договору вищим органом держави. Після ратифікації норми міжнародного права стають частиною національного законодавства.

Реквізиція - примусове відчуження майна у власника у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії або через інші надзвичайні обставини з метою суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування власникові вартості такого майна.

Республіка - форма державного правління, за якої вищу державну владу здійснює представницький загальнонаціональний орган влади (парламент), що його обирає народ на певний строк.

Робочий час - це період, упродовж якого працівник має виконувати трудові обов’язки відповідно до закону і правил внутрішнього трудового розпорядку. Нормою робочого часу є тривалість такого часу за певний календарний проміжок - день, тиждень, місяць.

Санкція - складова норми права, яка в разі невиконання норми визначає заходи державного впливу, здебільшого - у формі примусу.

Сімейне право - сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті немайнові й майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу та належності до сім’ї.

Спадкування - перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Судимість - правовий стан особи, який виникає через засудження її судом до конкретної міри покарання за вчинений нею злочин, спричиняє настання для неї певних негативних наслідків і триває до її погашення або зняття.

Судова влада - одна із гілок влади у державі за теорією поділу влади, основними завданнями якої є здійснення правосуддя; реалізується шляхом виконання своїх повноважень судами.

Теократія - форма державного правління, за якої політична влада перебуває в руках глави церкви, духівництва.

Тиранія - форма державної влади, встановлена насильницьким шляхом і заснована на одноосібному правлінні; первісно відома з Давньої Греції; як форма політичного устрою існувала з кінця VIII ст. до н. е. до епохи еллінізму; пізніше існувала в деяких містах-державах середньовічної Італії.

Тоталітаризм - антидемократичний політичний режим, в умовах якого держава, політична влада повністю підпорядковують собі суспільство і особистість, усі сторони їхньої життєдіяльності, придушують права та свободи людини і громадянина.

Трудові відносини - врегульовані законодавством, а також колективними трудовими договорами відносини, що виникають у зв’язку з трудовим процесом у суспільному виробництві в конкретному трудовому колективі.

Узурпація влади - захоплення влади насильницьким шляхом, вчинене з порушенням закону, або незаконне привласнення владних повноважень.

Унітарна держава - єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету.

Усиновлення - прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина на підставі рішення суду.

Федерація - союзна держава, до складу якої входять декілька державних утворень (суб’єктів федерації), що мають певний обсяг суверенітету.

Функції держави - основні напрями її діяльності, в яких відображаються і конкретизуються завдання й мета держави, проявляються її сутність, зміст і соціальне призначення.

Функції права - основні напрями впливу права на суспільні відносини, які виражають його сутність і соціальне призначення в суспільстві; способи організації суспільних відносин.

Цивільна дієздатність - це здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно виконувати їх і відповідати перед законом у разі невиконання.

Цивільна правоздатність - здатність мати цивільні права та обов’язки.

Цивільно-правова відповідальність — один з видів юридичної відповідальності, правові наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених цивільним правом обов’язків.

Час відпочинку - частина календарного періоду, упродовж якого працівника звільняють від виконання трудових обов’язків.

Шлюб - сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у визначеному законом порядку.

Юридична відповідальність - закріплений у законодавстві й забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних належних йому цінностей і благ.

Юридичний - пов’язаний із законодавством, правовими нормами та їх практичним застосуванням.

Юридичні факти - конкретні життєві обставини, що призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Юрисдикція - компетенція судових органів щодо розгляду справ; коло справ, які певний суд має право розглядати й вирішувати.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка