Всесвітня історія: Підручник для 9 класу "Реєнт 2017" - Нова програма

§7. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНИ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

1. Франція в період реставрації Бурбонів

Реставрація  відновлення поваленого суспільного устрою або династії.

Після поразки та заслання Наполеона в 1814 р. на о. Ельба до Франції повернулися Бурбони. Розпочалась епоха Реставрації (1814-1815, 1815- 1830). У країні встановилася конституційна монархія. Король Людовік XVIII був главою держави, верховним головнокомандувачем, призначав і звільняв міністрів. Без підпису монарха не мали юридичної сили закони.

Відповідно до Хартії (Конституції) 1814 р., владу короля обмежував двопалатний законодавчий корпус. Людовік XVIII призначав членів вищої Палати перів, а нижня - Палата депутатів - обиралася. Оскільки майновий і віковий цензи були дуже високими, то виборців у Франції було лише 90 тис. осіб із 30 млн населення.

Режим Реставрації жорстоко розправився зі своїми противниками. Багато республіканців було відправлено на каторгу й заслання. Репресій зазнали й прибічники Наполеона. Повернувшись до влади, король, дворяни-емігранти, духовенство прагнули повернути втрачені в роки революції земельні володіння. Але революція так змінила устрій країни, що повернення до старих норм життя стало неможливе. Це підтверджувала і Хартія. У ній проголошувалось, що «всі французи рівні перед законом... Будь-яка власність є недоторканною». Цими нормами гарантувалася непорушність власності, що була придбана в роки революції буржуазією за рахунок земельних володінь аристократії та церкви.

Портрет Карла X. Художник Г Боун

Розширення фабричного виробництва, подальший розвиток торгівлі сприяли зростанню економічної могутності буржуазії. Але й політичне безправ’я було очевидне. Особливо воно виявлялося за приходу до влади Карла X - «короля емігрантів». Він провів закон про видачу мільярда франків для виплат субсидій та пенсій дворянам-емігрантам, що втратили свою земельну власність. Карл X видав укази, які обмежували свободу друку, скорочували виборчі права; розпускалася Палата депутатів, для видання газет і журналів уводилася система випереджувальних дозволів. Оголошення цих указів спричинило революцію, яка ввійшла в історію за назвою місяця - Липнева.

Відомий політик і державний діяч Талейран так охарактеризував Бурбонів періоду Реставрації: «Вони нічого не забули, але нічого й не навчилися». Доберіть у підручнику факти, що підтверджують справедливість такої оцінки.

27 липня 1830 р. у Парижі розпочалися народні виступи. 28 липня парижани під керівництвом колишніх військових організували «вуличну війну». Повсталі захопили ратушу, арсенал, Собор Паризької Богоматері, а 29 липня - палац, де перебував король. Карл X устиг урятуватися, емігрувавши до Великої Британії.

«Революція завжди говорить про те, що можновладці не виконали свого призначення», - писав російський філософ М. Бердяєв. Чи погоджуєтеся ви з такою думкою вченого? Свою відповідь аргументуйте.

2. Липнева монархія

Результатом Липневої революції, що тривала всього три дні, стало повалення політичного панування дворянської аристократії. У країні встановилася буржуазна монархія. 9 серпня 1830 р. королем Франції став Луї-Філіпп Орлеанський (1773-1850) - представник молодшої гілки династії Бурбонів. Його правління в історії дістало назву Липневої монархії (1830-1848). Банкір Лаффіт того дня, коли Луї-Філіппа було проголошено королем, сказав: «Тепер у Франції правитимуть банкіри!». Унаслідок липневих подій влада у країні з рук дворянської аристократії перейшла до великої промислової та фінансової буржуазії.

14 серпня 1830 р. було прийнято нову Конституцію, що зберегла без змін основні положення попередньої Хартії. Дещо було обмежено владу короля, розширено права Палати депутатів, збільшено кількість виборців (до 250 тис.) за рахунок зменшення майнового цензу. Духовенству заборонялося купувати нерухомість. Ліквідовано обмеження щодо свободи слова. Конституція остаточно закріпила перехід влади з рук дворянства до рук великої фінансово-промислової буржуазії.

Портрет Луї-Філіппа І. Художник Ф. Вінтерґальтер

Бої на вулиці Рогана 29 липня 1830 р. Художник І. Леконт

У Франції за роки Липневої монархії значні зрушення відбулися в розвиткові промислового виробництва. Вони, насамперед, характеризувалися процесом індустріалізації. Зросла кількість парових двигунів, що використовувалися в промисловості. Капіталовкладення в торгівлю і промислові підприємства збільшилися в півтора раза. Промисловий переворот щонайперше охопив легку промисловість. Інтенсивно розвивалися бавовняна, шовкопрядильна галузі. Особливістю французької промисловості було те, що в ній значну роль відігравало виробництво предметів розкоші.

Водночас зростають виплавка чавуну та видобуток вугілля. Металургійна галузь розвивалася в Луарському басейні. У країні розгорнулося будівництво залізниць.

Доберіть факти, що свідчать про становлення індустріального суспільства у Франції.

Документи та матеріали

«При Луї-Філіппі панувала не французька буржуазія, а лише одна її фракція: банкіри, біржові й залізничні королі, власники вугільних копалень, залізних рудників і лісів, зв’язана з ними частина земельних власників - так звана фінансова аристократія. Вона сиділа на троні, вона диктувала в палатах закони, вона роздавала державні прибуткові посади, починаючи з міністерських постів і кінчаючи казенними тютюновими крамницями.

Власне промислова буржуазія становила частину офіційної опозиції, тобто вона була представлена в палатах тільки як меншість», - писав німецький учений К. Маркс.

Чи погоджуєтесь ви з такою характеристикою Липневої монархії? Спрогнозуйте подальший історичний розвиток Франції.

Ліонські ткачі

Найбільшими промисловими центрами Франції стали Ліон, Марсель, Лілль, Сент-Етьєн та інші. Вони були також і центрами робітничого руху. Найбільші робітничі виступи відбулися в 1831 і 1834 рр. в Ліоні.

У знаменитому своїм шовком і оксамитом Ліоні працювало близько 30 тис. ткачів. Вони жили в жахливих злиднях. До того ж підприємці суттєво зменшили зарплату ткачам, пояснюючи це зростанням конкуренції. Після дводенної боротьби повсталі робітники оволоділи містом і вигнали з нього урядові війська. Ліонські робітники йшли із чорним прапором відчаю. На ньому було вишито: «Жити працюючи або вмерти б’ючись!». Десять днів Ліон був у руках повсталих. На початку грудня військові сили, надіслані з Парижа, зайняли Ліон без опору з боку повсталих робітників.

У тому ж Ліоні у квітні 1834 р. розпочалося нове повстання робітників. Цього разу над барикадами майоріли не чорні прапори, а червоні. Робітники висували поряд з економічними політичні вимоги: «Геть монархію!», «Хай живе республіка!». Уряд Луї-Філіппа знову використав війська. Цього разу ліонські робітники у кровопролитних боях, що тривали близько тижня, були розбиті регулярною армією. Ліонські повстання дали поштовх розвиткові республіканського руху в країні.

У повсталих ліонських робітників 1831 р. була тільки одна вимога - встановлення твердих розцінок на працю, а в 1834 р. до неї додалася ще одна - встановлення республіки. Дайте оцінку вимогам повсталих у 1831 й 1834 рр. Як ви вважаєте, хто використовував виступи робітників у своїх інтересах? Чому?

3. Особливості розвитку німецьких земель

Німецький союз - об’єднання німецьких держав під верховенством австрійських Габсбургів, створене 8 червня 1815 р. на Віденському конгресі. Союз ліквідовано після розгрому Австрії у війні з Пруссією (1866).

Об’єднання складали: одна імперія (Австрійська), п’ять королівств (Пруссія, Саксонія, Баварія, Ганновер, Вюртемберг), герцогства і князівства, а також чотири міста-республіки (Франкфурт, Гамбург, Бремен і Любек). Упродовж існування союзу кількість держав-членів не була постійною (коливалася від 36 до 41).

Безперечна військово-економічна перевага Австрії і Пруссії давала їм явний політичний пріоритет перед іншими членами союзу, хоча формально в ньому проголошувалася рівність усіх учасників. Водночас ряд земель Австрійської імперії (Угорщина, Словенія, Далмація, Істрія та інші) і Прусського королівства (Східна і Західна Пруссія, Познань) повністю виключалися із союзної юрисдикції. Ця обставина зайвий раз підтверджувала особливе становище в союзі Австрії і Пруссії. Королівства Пруссія і

Австрія лише тими територіями входили в Німецький союз, які вже були частинами Священної Римської імперії.

Німецький союз був конфедеративним утворенням. Головним прагненням малих держав, що входили в союз, було збереження статус-кво в Німеччині. Правлячим органом Німецького союзу був Союзний сейм. Він складався з уповноважених від 34 німецьких держав (включаючи Австрію) і 4 вільних міст і засідав у Франкфурті-на-Майні. Головування в союзі належало Австрії, як найбільшій за територією та населенням державі Німецького союзу. Кожна з держав, яка об’єдналася в союз, мала суверенітет і власну систему управління. В одних зберігався абсолютизм, в інших функціонували подоби парламентів (ландтаги), і лише в семи були прийняті конституції, що обмежували владу монарха (Баварія, Баден, Вюртемберг, Гессен-Дармштадт, Нассау, Брауншвейг та Саксен-Веймар).

Дворянство мало владу над селянством, панщину, «криваву десятину» (податок на забиту худобу), феодальний суд. Абсолютизм залишався практично незмінним. Але капіталізм пробивав собі дорогу і в цих несприятливих умовах. У Вюртемберзі, Гессені, Кобурзі було відмінено кріпосне право. Панщина була витіснена продуктивнішою працею найманих батраків. Набувало розвитку промислове виробництво, особливо в Рейнській області (Пруссія).

Схарактеризуйте Німецький союз як державне утворення.

У зовнішньоекономічній діяльності домінувала система високих митних зборів, яка певною мірою захищала вироблені в рамках Союзу товари від конкуренції з боку Великої Британії. Ініціатором у цьому питанні виступила Пруссія. На її території в 1818 р. було скасовано всі існуючі митниці між прусськими провінціями, і Пруссія стала територією вільної торгівлі. Австрія опиралася самій ідеї вільної торгівлі, яка знаходила у членів Союзу дедалі більше прихильників, навіть незважаючи на ясне розуміння, що Пруссія, у першу чергу, прагне до єднання Німеччини під своїм проводом. 1 січня 1834 р. було створено Німецький митний союз, до складу якого увійшли Баварія, Пруссія та ще 16 німецьких князівств. У результаті під контролем прусської бюрократії виявилася територія з населенням у 25 млн осіб. Прусська монета, талер, стала єдиною монетою в Німеччині. Австрія в митний союз не входила.

За рахунок яких заходів Пруссія намагалася посилити свій вплив у Німецькому союзі?

4. Австрійська монархія доби К. Меттерніха

Персоналії

КЛЕМЕНС ЛОТАР ФОН МЕТТЕРНІХ (1773-1859)

Портрет К. Меттерніха. Художник Т. Лоуренс

Князь, австрійський політичний і державний діяч. Міністр закордонних справ, канцлер, один з організаторів Віденського конгресу (1814-1815). Активно діяв на Віденському конгресі, рішення якого зміцнили на довгий час у Європі панування «престолів», уперше створили на континенті систему міжнародної колективної безпеки, яка спиралася на взаємні контакти у вигляді постійних конференцій послів великих держав та їхніх міністрів закордонних справ, що означало початок конференційної дипломатії.

Австрія доби К. Меттерніха, зі слів Ф. Енгельса, залишалася «...країною, яка до березня 1848 р. була майже так само недоступна поглядам іноземців, як Китай до останньої війни з Англією».

Імператор Франц-Йосиф І і Меттерніх, що пережили бурхливі потрясіння епохи Французької революції і наполеонівських воєн, на все життя зберегли непереборний страх перед революцією, і цим страхом визначався кожен їхній крок як державних діячів. Такі поняття, як «конституція», «народ», були абсолютно несумісні із системою правління доби Меттерніха. Конституція - будь-яка, навіть монархічна, - була в очах К. Меттерніха «легалізованою революцією», і коли йому одного дня показали французьку газету, у якій ішлося про наміри ввести в Австрії конституцію, князь щиро подивувався: «Жалюгідні порадники, той, хто бажає дати Австрії конституцію, повинен спочатку сотворити австрійський народ!». Імператор був переконаний у тому, що він є намісником Бога на землі і несе перед ним одноосібну відповідальність за «спокій і порядок» у підвладній йому імперії.

Цензура закрила Австрію для книжок німецьких класиків - Лессінга, Шиллера, Гете. На театральні підмостки не допускали п’єсу «Гамлет» і взагалі будь-які п’єси, які могли б вселити австрійцям думку про можливість змін монархічного ладу. На сцені та в друкарських виданнях шахраями, різними негативними персонажами могли бути тільки люди, рангом нижчі за барона. Опозиційна література і преса друкувалися або в Лейпцигу, або в Бельгії.

Липнева революція у Франції перекреслила розрахунки реакції, і це стало очевидним для самих творців абсолютистського режиму. Дізнавшись про початок революції в Парижі, канцлер Меттерніх констатував: «Знищено справу всього мого життя!». Сподіваючись на солідарність легітимних монархів, він запропонував організувати озброєну інтервенцію до Франції. Часи, проте, змінилися, і пропозиція канцлера не знайшла відгуку в європейських монархів.

У ліберально налаштованих колах австрійського суспільства липневі події у Франції було сприйнято з ентузіазмом. Усупереч цензурі та поліцейським гонінням, французами відверто захоплювалися, народилася надія, що міжнародні ускладнення і війна допоможуть австрійцям скинути ярмо Меттерніха. У Відні й інших містах широко розповсюджувалася заборонена література, що ввозилася з-за кордону. Не випадково 1830-1840-ві роки - період, що передував революції, яка почалася в березні 1848 р., - увійшли в австрійську історію як «передберезневий період». Потреба соціальних і політичних реформ стала очевидною для всіх, за винятком тільки вузького кола правлячої еліти.

Франц-Йосиф I

Франц Коловрат-Лібштейнський

З’явилися перші ознаки незадоволеності й найбезправнішої соціальної верстви, що тільки почала формуватися, - пролетаріату. Стихійне обурення фабричних робітників у ці десятиліття, як і в інших країнах, оберталося проти машин і верстатів, у яких робітники наївно вбачали першопричину своїх лих. У другій половині 1840-х років, коли хліб та інші продукти стали непомірно дорогі, віденські робітники почали виходити на вулицю, громити булочні. Незважаючи на неорганізованість і стихійність виступів робітників, саме в цей період Австрія зробила перші кроки в галузі фабричного законодавства. 1842 р. було ухвалено перший закон про обмеження експлуатації дитячої праці: установлений максимум робочого дня для 9-12-річних - 10 годин і для 12-16-річних - 12 годин. Дітей 9-12 років дозволялося віднині приймати на роботу лише в тому разі, якщо вони вже вчилися в школі не менше як три роки. Заборонялося примушувати дітей працювати в нічну зміну.

Іншу політику, більш диференційовану і терпиму, абсолютизм провадив відносно чеського руху. Вважаючи його за найлояльніші за всі національні рухи, Меттерніх не перешкоджав культурно-освітній діяльності чехів і разом з міністром - чехом Ф. Коловратом-Лібштейнським - протегував створення чеського музею, «чеської матиці» тощо.

Прокоментуйте історичну ситуацію, що склалася в Австрійській імперії за доби К. Меттерніха.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1. Що було раніше:

а) Липнева революція у Франції чи реставрація Бурбонів;

б) створення Німецького союзу чи Німецького митного союзу?

2. Назвіть країну з історією якої пов’язані імена: Талейран, Луї-Філіпп Орлеанський, Карл X.

3. Порівняйте зміст понять «революція» та «реставрація».

4. Людовік XVIII і К. Меттерніх. З’ясуйте, що зближує їх, робить людьми однієї епохи.

5. Якщо порівнювати особливості розвитку Франції, Німецького союзу, Австрійської імперії в першій третині XIX cт., використовуючи зміст поняття «модернізація», який можна зробити висновок?