Всесвітня історія: Підручник для 9 класу "Реєнт 2017" - Нова програма

ЄВРОПА ТА АМЕРИКА В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ (1815—1870)

§4. ПОЧАТОК СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

1. Промисловий переворот у країнах Західної Європи

Промисловий переворот (промислова революція) - перехід від переважно аграрної економіки до індустріального виробництва, що характеризувався впровадженням машин і механізмів, парових двигунів, а також утворенням самостійної машинобудівної галузі.

Індустріалізація (від лат. «старанність», «діяльність») - процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства.

Промисловий переворот як історичний процес визначався загальними нормами та певними особливостями в кожній країні. Першою його здійснила Велика Британія наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. Саме тут склалися всі потрібні для цього умови: вигідне географічне розташування (доступні береги, велика кількість річок, сировинні ресурси), наявність ринків збуту англійських товарів і панування у світовій торгівлі, аграрний переворот та обгороджування, політика меркантилізму й протекціонізму, яку проводив англійський уряд. Усе це зробило країну лідером у переході від традиційного до індустріального суспільства.

Документи та матеріали

У 1844 р. німецький публіцист Ф. Енгельс так охарактеризував промислові досягнення Великої Британії: «Шістдесят-вісімдесят років тому вона була країною, схожою на інші: з маленькими містами, нерозвинутою промисловістю. Тепер ця країна неподібна до жодної з них: зі столицею, населення якої становить 2,5 млн осіб, великими фабричними містами та індустрією, що постачає весь світ своєю продукцією».

Використовуючи підручник, доберіть факти, що підтверджують ці перетворення.

Промисловий переворот розпочався в текстильному виробництві, потім поширився в металургії, енергетиці, транспорті й був нерозривно пов’язаний з технічними винаходами.

У 1733 р. англійський механік Дж. Кей удосконалив ткацький верстат «летючим човником». Винахідник Дж. Харгрівс у 1765 р. створив механічну прядку «Дженні», яку почали використовувати на виробництві. В останній третині XVIII ст. С. Кромптон сконструював мюль-машину, яка базувалася на принципах роботи прядки «Дженні», але давала тонку й міцну бавовняну пряжу. Завдяки цьому Велика Британія почала постачати дешеві та якісні тканини в усі країни світу. У 1792 р. Е. Картрайт запатентував механічний ткацький верстат, що замінював роботу 40 ткачів. Згодом у Франції було винайдено верстати для виготовлення шовкових і льняних тканин, відкрито метод їх відбілювання й способи фарбування.

Ключове значення в історії промисловості мали винаходи шотландця Дж. Уатта. У 1769 р. він створив перший паровий двигун, який після багатьох удосконалень перетворив на універсальну парову машину подвійної дії. Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежність від наявності джерел води, дозволило розміщувати фабрики та заводи в будь-якій місцевості. Парові машини активно почали застосовувати в різних галузях промисловості, і їхня кількість та потужність постійно зростали. Якщо в 1800 р. в Англії налічувалося 320 парових машин, то на початку XIX ст. - 15 тис.

Винахід Дж. Уатта сприяв змінам у засобах транспортування та зв’язку. У передових країнах було прокладено мережі шосейних доріг, збудовано канали, сконструйовано механічні транспортні засоби. Зокрема, у 1807 р. американець Р. Фултон побудував перший пароплав. Англієць Дж. Стефенсон у 1820-х роках сконструював паровоз, який було використано на першій у світі залізниці загального користування Дарлінгтон-Стоктон. 27 вересня 1825 р. потяг здійснив перший рейс. Він рухався зі швидкістю 8 км/год і віз 600 пасажирів та 12 вагонів вугілля. Після того у Великій Британії, а потім і по всій Європі розгорнулося залізничне будівництво.

Важливим напрямом промислового перевороту стало вдосконалення металургійного процесу. Ще в 1735 р. англієць А. Дербі для отримання якісного чавуну почав виплавляти залізну руду разом із кам’яним вугіллям, замість деревного. З того часу виготовлення чавуну відбувалося в доменних печах на коксі.

Революційним винаходом став токарний верстат англійського механіка Г. Модслі, який точно нарізав гвинти й гайки. На його основі було створено й інші моделі металообробних верстатів, що дало змогу налагодити масове виробництво машин машинами.

Отже, промислова революція розпочалася в останній третині XVIII ст. у Великій Британії, охопила Францію, Німеччину, Бельгію та інші європейські країни і в цілому завершилася в 18601880-х роках. Вона створила економічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації.

Визначте сутність та значення промислового перевороту.

2. Початок становлення індустріального суспільства

Промислова революція спричинила зміни в усіх сферах суспільного життя й була переломним етапом у формуванні індустріального суспільства. Рушієм економіки став капітал. У соціальному плані головну роль почали відігравати люди найманої праці й підприємці. З’явилися нові верстви населення, представники яких поєднували в собі риси працівників та власників (наприклад, фермери, торговці).

Капітал  усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому. Також це гроші, які підприємці вкладали в розвиток своєї справи з метою отримати прибуток.

Становлення структури індустріального суспільства мало свої переваги та недоліки. Часто первісне накопичення капіталів супроводжувалося мізерною оплатою праці й погіршенням життєвого рівня основної маси населення. Так, у XVIII - першій третині XIX ст. у Великій Британії, Франції, Бельгії та Німеччині частка жебраків у середньому становила від 10 до 20 % усіх жителів. Проте за роки промислового перевороту загальний рівень добробуту мешканців Європи в цілому зріс. Із середини XIX ст. значно збільшилися видатки на охорону здоров’я, освіту та науку.

Запровадження нових технологій та розвиток капіталістичних відносин стимулювали розгортання масштабного процесу урбанізації. Під кінець промислового перевороту в містах проживало близько 40 % європейців. Велика Британія перетворилася на країну міст і фабричних поселень, а Лондон став найбільшим населеним пунктом у світі.

Урбанізація (від лат. «міський») - процес швидкого зростання старих і появи нових міст, збільшення кількості зосередженого в них населення, формування й поширення міського способу життя.

Водночас прогрес у промисловості та зростання населення міст збільшували попит на продукти харчування, що, своєю чергою, прискорило перехід сільського господарства до ринкових відносин.

Разом із тим розвиток транспорту, засобів масової інформації та зв’язку сприяв формуванню нової комунікативної культури суспільства. Відбувалися зміни у світосприйнятті та мисленні людей. Серед етичних та ціннісних орієнтирів для європейця перші місця починають займати ділові якості, практична доцільність, прагнення успіху, а важливими соціальними характеристиками особи стають професіоналізм, рівень кваліфікації та затребуваність у виробництві.

Визначте основні ознаки індустріального суспільства. Чи є серед них такі, що характерні для сьогодення?

Однак перехід від традиційного до індустріального суспільства в різних країнах Європи відбувався неоднаково. Нині виділяють дві основні моделі цього процесу.

За першою моделлю розвивалися Велика Британія, Голландія, Бельгія, Франція та Швейцарія. У цих країнах модернізація відбувалася закономірно й еволюційно.

Інша модель була характерна для Німеччини, Італії, Австрії та Росії. Тут в утвердженні капіталістичних відносин значну роль відігравала держава. Вона «згори» ініціювала реформи й намагалася контролювати процес індустріалізації.

Яка із вказаних вище моделей формування індустріальної економічної системи, на вашу думку, була ефективнішою? Відповідь обґрунтуйте.

3. Основні суспільно-політичні течії

Консерватизм, лібералізм і соціалізм - суспільно-політичні течії, які намагалися пояснити зміни, що відбувалися під час переходу від традиційного суспільства до індустріального.

Консерватизм

В історичній літературі існує кілька варіантів пояснення терміна «консерватизм». Ось деякі з них:

а) консерватизм (від лат. conservо - «охороняю», «зберігаю») - теорія, практика, що намагається поєднати прогрес у суспільстві зі збереженням традиційних цінностей - сім’ї, правопорядку, праці, моралі, патріотизму, закону, свободи тощо. В економіці захищає принцип протекціонізму;

б) консерватизм - сукупність різноманітних ідейно-політичних течій, що спираються на ідею традицій та спадкоємності в соціальному і культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та усталених соціальних систем і норм, неприйняття революцій і радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного розвитку;

в) консерватизм є філософією стабільності як умови нормального функціонування суспільства, поважання традицій, зв’язку генерацій (поколінь), наслідування чеснот і цінностей буття;

г) консерватизм, на відміну від ліберальної чи соціалістичної ідеології, ніколи не був політичним ученням, скоріше, це склад мислення, почуттів, спосіб життя.

Ідеологія консерватизму сформувалася як реакція на «страхіття Французької революції» (знаменитий памфлет Едмунда Берка, 1790). Крім Берка, внесок у становлення консерватизму зробили французький єзуїт Жозеф де Местр (1753-1821), англійський філософ Томас Гоббс (1588- 1679) і австрійський канцлер Клемент Меттерніх (1773-1859).

Укажіть, яке з наведених визначень ви поділяєте. Використовуючи запропоновану інформацію, спробуйте сформулювати своє визначення терміна «консерватизм».

Консерватори прагнули зберегти існуючі традиційні форми влади, основи правління. При цьому слід зазначити і той факт, що вони не заперечували необхідності реформ, але не радикальних, а поміркованих та поступових. У цілому консерватизм характеризувався такими рисами: те, що можна не змінювати, змінювати не треба; мудрості предків і мудрості звичаю потрібно віддавати перевагу перед індивідуальним самочинним рішенням і судженням; будь-які дії повинні оцінюватися не за негайними наслідками, а за віддаленою перспективою. Людина, на думку консерваторів, недосконала, і тому існування ідеального суспільного порядку неможливе. Однак за правління, що спирається на традицію, завжди можливі, навіть у недосконалому суспільстві, поліпшення. Консервативні партії виступали за незмінність та зміцнення основних «засад суспільства» - сім’ї, правопорядку. Вони мали підтримку найзаможніших верств суспільства - підприємців, землевласників, вищого чиновництва, а також частини селянства.

Як ви оцінюєте погляди консерваторів? Які з них заперечуєте?

Лібералізм

Лібералізм (від лат. liber - «вільний») - це суспільно-політична течія, що об’єднує прибічників парламентського устрою та свободи підприємництва. Лібералізм віддає перевагу конституційному порядку, а не абсолютизму; місцевому самоврядуванню, а не централізації влади; свободі особи, а не поліцейському наглядові. Проголошує скасування станових привілеїв, рівномірний розподіл податків. Лібералізм є противником обмежень свободи торгівлі та свободи праці. Головний принцип лібералізму: жодна людина не може бути вища від іншої за своїм правом. Особиста свобода базується на економічній незалежності, яку забезпечують недоторканність приватної власності, вільний ринок і конкуренція.

Ліберали виступали на захист прав та свобод особистості, права приватної власності, приватного підприємництва, свободи совісті та політичної діяльності. Однією з основних доктрин лібералів було засудження державного втручання у сферу бізнесу та торгівлі. На їхню думку, держава мала обмежуватися функцією забезпечувати правопорядок, обороноздатність та захист країни, але не втручатися в її економічне життя. Ліберали стали найвпливовішою політичною силою у США, Великій Британії та деяких європейських країнах. Їхньою соціальною опорою, насамперед, були підприємці, частина інтелігенції, робітників, службовців. Вони стали послідовними прихильниками соціальних реформ, спрямованих на поліпшення життєвого рівня населення, ліквідацію загрози революційних потрясінь. Таку політику, що дістала назву ліберального реформізму, підтримували досить широкі кола громадськості як у європейських країнах, так і у США.

Головними політичними цінностями лібералізму були й залишаються ідеї правової рівності громадян, договірної природи держави, політичного плюралізму (від лат. «множинний») і конституціоналізму.

До відомих представників лібералізму належали: британський філософ Джеремі Бентам (1748-1832), французький публіцист Бенжамен Констан (1767-1830), британський філософ Джон Стюарт Мілль (1806-1873).

Використовуючи запропоновану інформацію, спробуйте сформулювати своє тлумачення терміна «лібералізм».

Соціалізм

Промисловий переворот привів до докорінної зміни в соціальній структурі європейського суспільства. Однією з найчисленніших верств стають наймані робітники, які, на відміну від ремісників та селян, не володіли засобами виробництва. Існуючи тільки за рахунок продажу своєї робочої сили на ринку праці, наймані робітники були постійною жертвою циклічності ринкової економіки. Втрата роботи означала втрату будь-яких засобів до існування як для них самих, так і для їхніх сімей. Тому прагнення забезпечити відносні гарантії своєї соціальної стабільності породило масовий робітничий рух, ідеологією якого став соціалізм (від франц. «суспільний») - учення про модель справедливого суспільства (термін «соціалізм» уживався від 1830-х років.). Перші теоретичні обґрунтування побудови такого суспільства зробили британський філософ Роберт Оуен (1771-1858) та французькі філософи Шарль Фур’є (1772-1837) і Клод Сен-Сімон (1760-1825).

Соціалізм являв собою сукупність теорій, що стверджували не тільки бажаність, а й можливість ліквідації буржуазних порядків і встановлення нового суспільства, де буде досягнуто соціальну рівність людей. Щодо питання про форми встановлення нового суспільства соціалісти поділялися на прихильників мирного (реформаторського) та прихильників насильницького (революційного) шляхів. Незважаючи на ці відмінності, спільним для творців соціалізму було глибоке ідейне переконання, непорушна віра у світле майбутнє людства. Соціалісти прагнули заміни буржуазного суспільства новим суспільством соціальної справедливості - соціалізмом, у якому буде ліквідовано приватну власність на засоби виробництва та його результати, де влада належатиме трудящим і діятиме принцип «від кожного за здібностями і кожному - за працею». Соціальною опорою соціалістів були наймані робітники, сільський пролетаріат, радикально налаштована молодь та інтелігенція, частина службовців.

Як ви вважаєте, які причини зумовили розвиток соціалістичних теорій?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1. Що було раніше: початок промислового перевороту у Великій Британії чи Франції?

2. Назвіть чинники, які зумовили процес урбанізації. Поясніть історичне значення цього процесу

3. Порівняйте зміст понять «консерватизм» та «лібералізм».

4. Які умови потрібні для утворення машинно-фабричного виробництва?

5. Лібералізм розвивав думки епохи Просвітництва про те, що нове суспільство дійде соціальної гармонії. Соціалізм успадкував від Просвітництва революційний пафос заперечення, піддаючи критиці «новий капіталістичний порядок». Чи поділяєте ви ці твердження? Свою відповідь поясніть.