Всесвітня історія: Підручник для 9 класу "Реєнт 2017" - Нова програма

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX — ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

§26. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ НАПРИКІНЦІ XIX  НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

1. Утворення військово-політичних блоків

Розвиток міжнародних відносин наприкінці XIX - на початку XX ст. визначався: зростанням співпраці народів у пошуках форм найефективнішого використання світових ресурсів і подальшою відокремленістю кожного з них з метою якнайповніше задовольнити свої потреби.

Народи, що мали оформлену державність, мали переваги не тільки у використанні власних ресурсів, а й у пограбуванні та експлуатації тих народів, які ще не вибороли своєї державності. Прагнучи заволодіти сировинними джерелами, ринками збуту товарів та сферами прибуткового вкладання капіталів, індустріально розвинуті держави часто за допомогою сили встановлювали свій контроль над іншими країнами.

Документи та матеріали

«Імператори та королі мріють про урочисті вступи до столиць, де їх вітатимуть. Президенти сплять і бачать ту хвилину, коли вони будуть оточені натовпом, який аплодує їм, а вони вітатимуть його своїм трохи піднятим циліндром», - писав німецький письменник Б. Келлерман у творі «Дев’яте листопада».

Значний вплив на характер міжнародних відносин мали посилення революційного й національно-визвольного рухів, намагання правлячих кіл подолати внутрішньополітичні кризи у своїх країнах шляхом мілітаризації економіки та підготовки до війни. Конкуренція між європейськими державами супроводжувалася наростанням настроїв національної виключності та вищості над сусідніми народами і країнами. Подібні настрої мали наслідком формування такої атмосфери в суспільстві, що будь-які жертви, покладені на вівтар перемоги Вітчизни, були священними. Надії на піднесення національної могутності, прагнення підвищити життєвий рівень населення, зберегти існуючий устрій штовхали європейські держави до розв’язання воєн.

Документи та матеріали

«Ми маємо перед собою найбільші світові капіталістичні держави - Англію, Францію, Америку, Німеччину, уся політика яких упродовж цілого ряду десятиліть полягала в безперервному економічному суперництві з приводу того, як панувати над усім світом, як “душити” маленькі народності, як забезпечити собі потрійні й десятерні прибутки банківського капіталу, що захопив увесь світ у ланцюг свого впливу», - зауважував В. Ленін.

Використовуючи підручник, доберіть факти, що стверджують цю тезу.

Нерівномірність економічного розвитку, характерна для індустріальних країн, була однією з визначальних причин тих суперечностей, що виникали між ними. Наприкінці XIX - на початку XX ст. найгостріші протиріччя існували між Великою Британією та Німеччиною.

Документи та матеріали

«Бісмарк уже давно визнав, що в Європі існують дві великі непримиренні спрямовані одна проти одної сили, дві великі нації, які прагнуть перетворити весь світ на своє володіння і брати з нього торговельне мито... Велика Британія та Німеччина... Німецький комівояжер та британський мандрівний торговець навперебій змагаються в кожному куточку земної кулі. Мільйон дрібних сутичок створює привід до найбільшої війни, яку коли-небудь бачив світ. Якби Німеччину завтра було стерто з лиця землі, то післязавтра не знайшлося б у світі жодного британця, який не став би від цього багатшим...» - писав британський часопис «Saturday Review».

На початку XIX ст. протистояння Великої Британії та Франції зумовили наполеонівські війни. Яка історична перспектива проглядалася у протистоянні Великої Британії та Німеччини?

Велика Британія була найбільшою колоніальною імперією, посідала перше місце за обсягами зовнішньої торгівлі та вивезенням капіталу. Під час колоніального поділу світу Німеччині дісталося значно менше колоній, ніж іншим державам. Але в 1890-ті роки вона, завдяки швидкому розвиткові промисловості, випереджала Велику Британію за обсягом промислового виробництва. Правлячі кола Німеччини стали на шлях докорінного поділу світу на свою користь. Однак їхні інтереси наштовхнулися на протидію Великої Британії.

Французька карикатура на створення Троїстого союзу. 1880-ті роки

Союзниками Німеччини в Європі були Австро-Угорщина та Італія. 1882 р. вони створили Троїстий союз, який було укладено на 5 років і який у подальшому поновлювався до 1915 р. Поряд із цим Німеччина намагалася зберегти Союз трьох імператорів (Німеччина, Австро-Угорщина, Росія), маючи на меті уникнути російсько-французького зближення. Але події 1870-х років підірвали довіру Росії до Німеччини, особливо після Берлінського конгресу, на якому було переглянуто умови Сан-Стефанського договору між Росією і Туреччиною. Союз трьох імператорів проіснував до 1887 р.

Упродовж 1891-1893 рр. на противагу Троїстому союзу було створено російсько-французький, який на певний час відновив рівновагу в Європі. Росія не була зацікавлена в подальшому послабленні Франції. Російський канцлер О. Горчаков не раз повторював фразу: «Європі і, насамперед, Росії потрібна сильна Франція».

В умовах загострення британо-німецьких суперечностей Велика Британія йде на зближення з Францією та Росією. До кінця XIX ст. Велика Британія дотримувалася принципу «блискучої ізоляції». Суть його полягала в тому, щоб не пов’язувати себе довгочинними союзами з іншими країнами, грати на суперечностях між ними й тільки в слушний момент підтримувати одну зі сторін, керуючися власними інтересами. Тепер Великій Британії довелося відмовитися від цієї політики. Маючи потребу в «солдаті на континенті», вона пішла на зближення з Францією та Росією, сподіваючися використати їхні війська проти Німеччини. На початку XX ст. у Лондоні стверджували: «Краще Росію бачити в Константинополі, ніж німецький арсенал у Персидській затоці».

Схарактеризуйте позицію Великої Британії. Що її зумовило?

1904 р. укладено британо-французьку угоду під назвою Антанта (від франц. - «згода»), яка регулювала колоніальні протиріччя держав-учасниць. Франція визнала панівне становище Великої Британії в Єгипті, а та, своєю чергою, пообіцяла не чинити перешкод Франції в захопленні Марокко. 1907 р. було укладено британо-російський договір, який передбачав поділ сфер впливу між цими державами в Ірані, Афганістані та Тибеті.

Таким чином, наприкінці XIX - на початку XX ст. в Європі сформувалися два воєнно-політичних блоки: Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Троїста Антанта (Велика Британія, Росія, Франція).

2. Початок боротьби за переділ колоніального світу

Міжнародні кризи супроводжувалися гонкою озброєнь. 1914 р. Німеччина разом із своєю союзницею Австро-Угорщиною мала добре озброєну 8-мільйонну армію. Ще 1900 р. німецький рейхстаг прийняв нову програму морських озброєнь, щоб домогтися перемоги над Великою Британією. На 1915 р. Німеччина розраховувала побудувати 34 лінкори, 45 крейсерів і близько 100 есмінців.

Посилена підготовка до війни велася і в країнах Антанти. У відповідь на зростання військово-морських сил Німеччини англійці побудували «Дредноут». Це був перший із сучасних кораблів з великою вогневою потужністю. Ряд заходів з підвищення воєнно-промислового потенціалу було здійснено у Франції. Посилено готувалася до війни й Росія. За допомогою нових французьких позик вона будувала стратегічні залізниці, що вели до кордону, збільшувала кадровий склад армії.

Витрати на озброєння зростають, і Росія ініціює скликання міжнародної конференції, яка б установила обмеження в посиленні мілітаризації. 1899 р. 26 країн зустрілись у Гаазі для обговорення проблеми збереження миру та роззброєння. Але жодна з учасниць не прагнула роззброєння, тому конференція створила арбітражний суд для розв’язання міжнародних конфліктів і прийняла рішення про заборону «найнебезпечнішої зброї» - газів та бомб. Друга мирна конференція в Гаазі (1907), прийнявши «правила гуманного ведення» війни, фактично узаконила війни як засіб розв’язання конфліктів.

У посиленій мілітаризації країни вбачали не загрозу війни, а можливість для розв’язання своїх внутрішніх та зовнішніх проблем.

Гонка озброєнь була закономірним чи випадковим явищем на рубежі віків, як ви вважаєте? Свій вибір поясніть.

3. Міжнародні кризи та збройні конфлікти на початку XX ст.

1898 р. спалахнула перша війна за переділ світу між СІНА та Іспанією. Унаслідок перемоги до СІНА відійшли острови Пуерто-Рико та Гуам. Куба була проголошена «незалежною», але підпала під протекторат СІНА. Згодом американці сплатили Іспанії 20 млн доларів, захопивши Філіппіни.

Протекторат - форма колоніальної залежності, коли одна держава (протектор) бере на себе здійснення зовнішніх зносин іншої держави, захист її території і фактично встановлює свій контроль над її внутрішніми справами.

У 1899-1902 рр. відбувалася британо-бурська війна (бури - нащадки голландських переселенців), яка скінчилася загарбанням Великою Британією багатих на алмази та золото двох бурських республік - Трансваалю та Оранжевої Республіки. У ході бойових дій вперше було масово застосовано кулемети, одяг кольору хакі, колючий дріт, бронепоїзди, польові укріплення тощо. Компроміс між британцями та бурами завершився утворенням Південно-Африканського Союзу (1910), що отримав статус домініону.

Російсько-японська війна 1904-1905 рр. була війною за переділ територій та сфер впливу на Далекому Сході. Ця війна, у якій Велика Британія була на боці Японії, скінчилася поразкою Росії та підписанням 5 вересня 1905 р. в м. Портсмут (США) мирного договору, за яким до Японії відійшла південна частина Сахаліну, Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії. Це дало змогу Японії посилити свій вплив на Далекому Сході і 1910 р. анексувати Корею.

У 1905-1906 рр. виник гострий конфлікт між Німеччиною і Францією за панування в Марокко. Німеччина прагнула отримати свою частку від поділу цієї країни на сфери впливу. Вона наполягала на скликанні міжнародної конференції і погрожувала Лондону та Парижу війною. Хоча конференція в іспанському місті Альхесірасі в січні 1906 р. визнала незалежність Марокко, фактично країна підпала під контроль Франції й частково Іспанії.

У 1908-1909 рр. виникла боснійська криза між Росією і Австро-Угорщиною після анексії останньою Боснії та Герцеговини. Росія намагалась допомогти Сербії у протидії Австро-Угорщині, однак 1909 р. була змушена піти на поступки. 1909 р. Німеччина висунула Росії рішучу вимогу визнати анексію Боснії та Герцеговини. Німці натякали на можливість розпочати воєнні дії. Росія, яка була не готова до війни, поступилася. Німецький блок отримав дипломатичну перемогу над Антантою. Німеччина, таким чином, узяла реванш за Альхесірас.

Ілюстрація з французького журналу на боснійську кризу. 1908 р.

У 1911 р. знову постало марокканське питання у зв’язку з повстанням проти султана. Німеччина відправила до берегів цієї країни крейсер «Берлін» і канонерку «Пантера». Знову на допомогу Франції прийшла Велика Британія. Рішучі дії останньої змусили Німеччину відмовитися від втручання в марокканську проблему.

У 1911 р. відбувалася італо-турецька війна. У вересні італійські десантники висадилися в Північній Африці і в результаті бойових дій з турецькими військами захопили Тріполітанію та Кіренаїку, що згодом стали італійською колонією Лівією.

Документи та матеріали

«У Європі панував мир, але він тримався тому, що панування європейських народів над сотнями мільйонів жителів колоній здійснювалося тільки постійними, безперервними війнами, що ми, європейці, не вважаємо їх війнами, бо вони надто часто схожі були не на війни, а на звіряче биття, винищування беззбройних народів...» - писав В. Ленін у праці «Війна і революція».

Чи згодні ви з такою оцінкою? Доведіть її хибність або об’єктивність.

4. Українське питання на зламі ХІХ-ХХ ст.

Період кінця XIX - початку XX ст. став часом загострення суперечностей між розвиненими країнами світу. Кожна з них мала власні загарбницькі інтереси й прагнула досягти їх дипломатичними та військово-політичними засобами.

Україна займала вигідне географічне положення, мала значний військово-економічний потенціал, тому неодноразово опинялася в епіцентрі глобальних конфліктів. На початку XX ст. українські землі входили до складу Російської імперії та Австро-Угорщини. Обидві імперії не приховували намірів свого територіального розширення за їх рахунок.

Російський уряд планував силою зброї довести свої права на Східну Галичину, Північну Буковину та Закарпаття. Під гаслом об’єднання «єдинокровних братів-русинів» планувалося відсунути кордони Російської імперії до карпатських перевалів.

Австро-Угорщина не допускала можливості втратити ці регіони та прагнула власного територіального розширення за рахунок Волині та Поділля. Вона хотіла відтіснити Росію від своїх кордонів та від узбережжя Чорного моря, усунути небезпеку інтервенції на Балканах і в Туреччині. Західні частини Російської імперії, зокрема й Україна, мали стати своєрідним «охоронним валом».

Німеччина серед завдань своєї зовнішньої політики вбачала розчленування Росії на частини, загарбання Польщі, Білорусі, України, прибалтійських губерній для поселення там своїх колоністів. Планувалося, що ці землі ввійдуть до так званої Міттельєвропи - союзу напівсамостійних держав Центрально-Східної Європи.

Документи та матеріали

Посилена увага до українського питання пояснювалась не лише далекосяжними планами територіальних надбань, але й стратегічними розрахунками на ближчу перспективу - майбутні військові суперники прагнули підірвати потенціал, могутність противної сторони через свідоме провокування у її стані сепаратистських рухів. ... Наприклад, значну увагу до України напередодні війни виявили міністерства закордонних справ і преса Англії та Франції. Вони прагнули так «зрежисерувати» пройдешні події, щоб у результаті розгортання українського сепаратистського руху ослаблялася Австро-Угорщина. Швеція ж, навпаки, слідом за Німеччиною, чекала на такий результат уже щодо Росії.

Використовуючи карту, з’ясуйте експансіоністські наміри держав, найбільш зацікавлених у розв’язанні українського питання.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1. Міжнародні конфлікти на рубежі віків. Окресліть терени протистоянь.

2. Дайте визначення поняттям: «Троїстий союз», «Антанта».

3. Назвіть найважливіші події міжнародних відносин на початку XX ст. Свій вибір поясніть.

4. Чому Велика Британія відмовилася від політики «блискучої ізоляції»?

5. Розглянувши ілюстрацію на с. 194, з’ясуйте, кого на ній зображено, та поясніть її зміст.

6. Якого змісту набуло українське питання на межі XIX - початку XX ст. ?