Всесвітня історія: Підручник для 9 класу "Реєнт 2017" - Нова програма

§17. НІМЕЦЬКА ІМПЕРІЯ

1. Канцлер Отто фон Бісмарк

Перемога у франко-прусській війні завершила тривалий процес об’єднання Німеччини.

1871 р. у Дзеркальній залі Версальського палацу було проголошено Німецьку імперію. 18 січня 1871 р. прусський король Вільгельм І став імператором Німеччини. А 16 квітня 1871 р. набула чинності Конституція імперії, яка сприяла завершенню процесу становлення цілісної держави як з політичного, так і з економічного погляду.

Згідно з Конституцією, вища влада в державі належала імператорові (кайзеру), яким міг бути лише прусський король. Імператор очолював імперські війська; здійснював загальне управління країною; скликав або достроково розпускав обидві палати парламенту; призначав рейхсканцлера, вищих чиновників та офіцерів; він мав великі права в галузі зовнішніх зв’язків. Канцлер був главою імперського адміністративного апарату. Федеральних міністрів не було, існували лише керівники імперських відомств - підлеглі канцлера.

Чому об’єднання Німеччини відбулося збройним шляхом? Чи існував альтернативний спосіб?

Для ухвалення імперських законів потрібна була згода Союзної ради (бундесрату) і Палати депутатів (рейхстагу). Права бундесрату були значними. Навіть якщо розпускався рейхстаг, то це не обов’язково означало перерву в роботі бундесрату. Головою Союзної ради був канцлер імперії - прусський міністр. Рейхстаг обирався шляхом загальних виборів таємним голосуванням із чоловіків, які досягли 25-річного віку, за винятком військових.

Проголошення Німецької імперії. Художник А. Вернер

Першим імператором Німеччини був король Пруссії Вільгельм І, але фактично країною упродовж 20 років управляв канцлер Отто фон Бісмарк.

Документи та матеріали

«Монархія та найідеальніший монарх, аби не почати діяти у своєму ідеалізмові на шкоду суспільству, потребують критики, поява якої допомагає вийти на правильний шлях, коли загрожує небезпека заблукати... Критика може здійснюватися лише вільною пресою і парламентом у сучасному розумінні. Обидві ці корективи можуть у результаті зловживань пригасити лезо свого впливу або навіть зовсім втратити. Запобігти чомусь подібному - одне із завдань консервативної політики», - писав Бісмарк.

Прокоментуйте думку Бісмарка. Чи поділяєте ви її? Як вона характеризує Бісмарка?

Бісмарк провів низку реформ з обмеження впливу церкви на суспільно-політичне життя в країні: було скасовано право нагляду церкви за школою (1872); духовенству заборонено провадити політичну агітацію; скасовано церковну і впроваджено державну реєстрацію шлюбів, народжень та смертей. Така політика дістала назву «культуркампф» («боротьба за культуру»).

Зміцнюючи режим імперської влади, канцлер вів досить рішучу боротьбу проти політичної опозиції, зокрема проти впливу соціал-демократії на політичне життя; ініціював ухвалення «виключного закону проти соціалістів», який фактично на десятиріччя заборонив діяльність соціалістичних організацій та видання робітничих газет.

Документи та матеріали

«Мають заборонятися усі спілки, які ставлять соціал-демократичні й комуністичні цілі та підривають існуючий державний і суспільний лад. Мають заборонятися всі збори... викорінюватися друковані твори, що служать цим прагненням», - було записано у «винятковому законі» проти соціалістів.

Одним з напрямів внутрішньої політики канцлера Отто фон Бісмарка стало запровадження соціальних реформ. Було ухвалено закони про страхування в разі травмування на виробництві та хвороби (1881), про пенсійне забезпечення в старості із 70 років (1889) та внаслідок втрати працездатності; встановлено 11-годинний робочий день; заборонено працю дітей до 13 років. Така внутрішня політика «залізного канцлера» забезпечила співробітництво між юнкерством та німецькими підприємцями, заклала основи зростання військової могутності Німеччини.

Схарактеризуйте реформи Бісмарка. Як вони вплинули на суспільно-політичний розвиток Німеччини?

Карикатура на об’єднання Німеччини Пруссією. 1870-ті роки

2. Вільгельм II

У 1888 р. помер імператор Вільгельм І. Імператором Німеччини став його онук Вільгельм II. Не погоджуючись з курсом канцлера та будучи невдоволеним його прагненням до повної влади, імператор примусив Бісмарка піти у відставку. Здобуття на виборах у 1890 р. соціалістами 20 % голосів виборців прискорило падіння канцлера. Того самого року він пішов у відставку. «Бісмарк - людина практичного розуму і величезної спритності. Його називали “залізним канцлером” і “великою людиною XIX ст.”», - сказав про нього Ф. Енгельс.

Чи погоджуєтесь ви з характеристикою Бісмарка, яку дав йому Ф. Енгельс?

Вільгельм II

Документи та матеріали

«Вільгельм II до всього ставився суб’єктивно. Лише особисті аргументи справляли на нього враження. Він хоче навчити інших, але дуже неохоче дозволяє навчати себе. Він не зносить нудьги; важкі, сухі, надто розважливі люди діють йому на нерви і нічого від нього не можуть дочекатися. Вільгельм II хоче прославлятися, робити і вирішувати все сам. Те, що він робить сам, на превеликий жаль, часто-густо виходить невдало. Він прагне слави, він шанобливий, ревнивий. До того ж, щоб домогтися від нього впровадження будь-якої ідеї, треба зробити вигляд, що ідея походить від нього. Вільгельм II був пихатим, він полюбляв дешеву славу. Він ...носив стільки орденів, скільки їх можна було почепити, його самопочуття ставало кращим, якщо він міг узяти в руку фельдмаршальський жезл або адміральську зорову трубу на борту корабля, яка на воді замінювала фельдмаршальський жезл», - пригадував канцлер Б. Бюлов.

Порівняйте характеристики сучасників Бісмарка і Вільгельма II.

3. «Світова політика» Вільгельма II

Документи та матеріали

«За життя минулого покоління Німеччина була сільськогосподарською країною, у якій дві третини населення становили сільські жителі; тепер - це промислова країна першого рангу», - писав Ф. Енгельс про поїздку до Німеччини в 1893 р.

Наприкінці XIX ст. економічний розвиток Німеччини відбувався прискореними темпами, а в перші десятиліття XX ст. вона почала випереджати Велику Британію за основними економічними показниками. Особливо швидкими темпами розвивалися передові на той час галузі виробництва - хімічна та електротехнічна. Розвиток аграрного сектору відбувався за рахунок широкого використання хімічних добрив та нової агротехніки. Врожайність зернових та картоплі зросла вдвічі. Швидкими темпами розвивалася зовнішня торгівля. Світового значення набули й деякі банки Німеччини. Упродовж 1902-1913 рр. вивіз капіталу зріс більше ніж утричі, але німецькі капіталовкладення були вчетверо меншими, ніж британські.

Бісмарк сходить з корабля «Німеччина» під наглядом кайзера Вільгельма II. Карикатура на відставку Бісмарка з журналу «Панч». 1890 р.

Які події та процеси спричинили індустріальний розвиток Німеччини наприкінці XIX cт.?

Протиріччя між Великою Британією та Німеччиною були помітні вже з моменту створення Німецької імперії (1871) та після її перемоги у війні з Францією. Німеччина почала претендувати на гегемонію на континенті. Імператор Вільгельм II на початку 1890-х років проголосив про остаточний перехід від «континентальної» політики Німеччини до «світової політики». Він вимагав, щоб Німецька імперія не відставала від інших великих держав у сфері колоніальної політики.

Поняття «світова політика» в німецькій історії пов’язане з ім’ям канцлера Б. Бюлова, який у 1897 р. обійняв пост секретаря Міністерства закордонних справ. Цього самого року, виступаючи перед рейхстагом, він заявив: «Ми більше не хочемо знаходитися ні в кого в тіні, ми вимагаємо власного місця під сонцем». Цю фразу було виголошено під впливом потужного громадського руху, який виступав за будівництво морського флоту, ведення активної колоніальної політики й прагнув змусити інші країни зважати на інтереси Німеччини у світовому масштабі.

У 1884-1885 рр. Німеччина захопила свої перші колонії. Із цього часу вона виступає вже не тільки як торговий конкурент Великої Британії, але і як її суперник у боротьбі за розподіл ще вільних колоніальних територій. До того ж 1893 р. Німеччина остаточно переконалася в тому, що їй не вдасться залучити Велику Британію до Троїстого союзу. Саме це і стало безпосереднім приводом для повороту в німецькій політиці щодо Великої Британії. Усюди, де тільки можливо, Німеччина починає протидіяти британській колоніальній політиці.

Таким чином, із середини останнього десятиліття XIX ст. перед зовнішньою політикою Німеччини було поставлено нове завдання - створити колоніальну імперію і встановити сфери впливу у відсталих країнах. Це стає основною справою німецьких політиків і підприємців. Але Німеччині не залишалося нічого іншого, як претендувати на колонії та сфери впливу інших держав, зокрема й Великої Британії. Виходячи із цього, йшлося не тільки про розподіл, але й про перерозподіл раніше захоплених територій.

Визначте напрями «світової політики» Вільгельма II. Чому Німеччина обрала саме такий зовнішньополітичний курс?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1 Що відбулося раніше: утворення Німецької імперії чи проголошення курсу «світової політики» ?

2. Поясніть зміст поняття «культуркампф».

3. Які події в історії Німеччини пов’язані з Вільгельмом II?

4. Порівняйте економічний розвиток Великої Британії та Німецької імперії наприкінці XIX - на початку XX ст.

5. Велика Британія дотримувалася упродовж XIX ст. політики «блискучої ізоляції», а Німецька імперія - «світової політики». Прокоментуйте наведене твердження.