Історія України: Підручник для 9 класу "Реєнт 2017" - Нова програма

§ 32. НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

1. Діяльність військово-спортивних організацій

Важливим чинником в об’єднанні українців на ґрунті боротьби за національні права стало створення на західноукраїнських землях гімнастично-спортивних організацій. Цьому сприяла значна виховна робота, яка проводилася товариствами.

У травні 1900 р. лідер РУРП К. Трильовський заснував у с. Завалля на Івано-Франківщині спортивно-громадську організацію «Січ». Її завданням було фізичне та моральне виховання молоді, відновлення серед неї «лицарського духу Запорозької Січі», що відображено в рангах січової старшини (кошовий, осавул, писар, скарбник, обозний). Ця ідея набула популярності. 1913 р. на Галичині діяло понад 900 первинних організацій, у яких нараховувалося близько 60 тис. осіб. «Січі» відіграли величезну роль у пробудженні національної свідомості галичан.

ПЕРСОНАЛІЇ

КИРИЛО ТРИЛЬОВСЬКИЙ (1864-1941)

Український громадсько-політичний діяч, адвокат, публіцист, видавець. Організатор січового та січово-стрілецького руху в Галичині. Народився на Львівщині в сім’ї греко-католицького священика. Навчався в Золочівській та Коломийській гімназіях, Чернівецькому та Львівському університетах. Депутат австрійського парламенту. Брав участь у культурно-просвітницькій роботі селян, відкривав бібліотеки, читальні «Просвіти». 1900 р. організував перший у Галичині осередок українського пожежно-гімнастичного товариства «Січ». У квітні 1908 р. очолив центральну управу «січей» - Головний січовий комітет. З 1912 р. - генеральний отаман січових об’єднань - Українського січового союзу.

Кирило Трильовський у січовому одязі

Функціонували засновані у Львові товариства «Сокіл» (лютий 1894 р.) та «Пласт» (восени 1911 р.).

«Соколи» приділяли увагу насамперед гімнастиці та протипожежній безпеці. Проте в сільській місцевості, де сокільський рух активно поширився, до цих видів діяльності додалися фехтування, туризм і велоспорт. Окрім фізичного виховання, «Соколи» значну увагу приділяли культурно-освітній роботі: створенню хорів, драматичних гуртків, духових оркестрів, бібліотек тощо.

Масові гімнастичні вправи товариства «Сокіл». Львів, 1903 р.

ІВАН БОБЕРСЬКИЙ (1873-1947)

Педагог, перший популяризатор української фізичної культури як засобу пробудження національної свідомості. Народився на Львівщині. Освіту здобув у Львівському, Віденському та Грацькому університетах. 1908-1914 рр. - голова спортивного товариства «Сокіл-Батько». Ревно вимагав вживати рідне слово в українській фізичній культурі. Завдяки йому в українській мові з’явилися слова: копаний м’яч — футбол, сітківка або відбиванка - волейбол, наколесництво - велоспорт, гаківка - хокей, лещетарство - лижний спорт, стусан - бокс, совги - лижі та ін.

Іван Боберський

Особливістю діяльності «Пласту» було те, що він орієнтувався на фізичний розвиток дітей дошкільного й шкільного віку в позаурочний час. Пластові організації діяли незалежно одна від одної, були різні за характером, напрямом роботи та віковим цензом.

На початку 1913 р. у Львові з активістів січового, сокільського та пластового руху було організовано перше військове товариство «Січові стрільці». Незабаром такі товариства виникли в інших містах краю. Їх значення полягало в тому, що саме стрілецтво перед війною чітко й рішуче пропагувало гасло самостійної України як актуальну й безпосередню мету національно-політичної боротьби українців. Іншим значним здобутком стрільців було те, що вони усвідомили ідею збройних змагань як необхідний засіб виборення державної незалежності. Основним їх досягненням стала практична справа - військове виховання та навчання молоді.

Як ви вважаєте, у чому історичне значення національно-культурної діяльності К. Трильовського?

2. Обрання А. Шептицького митрополитом УГКЦ

На західноукраїнських землях церковне життя мало свої особливості. Після приєднання в 1895 р. Холмської єпархії, що належала до греко-католицької церкви, до Російської православної церкви перейшло 330 храмів та 246 тис. вірян. Маніфест 1905 р. про віротерпимість різко змінив конфесійну ситуацію: 100 тис. холмщаків повернулося до своєї віри.

Провідне місце в національному відродженні на західноукраїнських землях належало Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ). Центральною фігурою не лише релігійного, а й національного руху в краї став митрополит А. Шептицький. Він відстоював культурно-освітні та національні інтереси українців за різних політичних режимів. 1901 р. А. Шептицького призначили віце-маршалком галицького сейму, і він автоматично став депутатом сенату (вищої палати) віденського парламенту. Вище духовенство на чолі з митрополитом використовувало всі політичні важелі, щоб поліпшити соціально-економічне й культурно-освітнє становище українців.

АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ (1865-1944)

Релігійний, громадський діяч, митрополит Галицький і архієпископ Львівський. Нащадок старовинного шляхетського роду, граф. Здобув освіту в польському Ягеллонському університеті (юридичний факультет), мав звання доктора права, філософії та теології. Був засновником Наукового інституту - єдиної на той час науково-богословської установи для греко-католиків, фундатором лікарні, школи та гімназії «Рідна школа», Українського національного музею у Львові. А. Шептицький фінансував діяльність просвітницьких і спортивних товариств «Просвіта» та «Пласт», українські друкарні, заснував українське видавництво. Митрополит витратив на наукові та культурні заходи в Галичині мільйони доларів. Очоливши УГКЦ, що була цілком латинізована, він за короткий час зробив її українською. Громадська та релігійна діяльність А. Шептицького була широко відома й в українських губерніях Російської імперії.

Андрей Шептицький

Проаналізуйте церковно-релігійну діяльність А. Шептицького.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Дайте визначення поняття «селянський страйк».

2. Порівняйте форми соціального протесту різних верств населення.

3. Як ви вважаєте, у чому історичне значення товариства «Січові стрільці»?

4. Чому А. Шептицького називають «справжнім українським патріотом»?

5. Дайте загальну оцінку подіям національного руху на західноукраїнських землях на початку XX ст.