Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Ратушняк - Нова програма

§ 27. Правоохоронні органи і людина

Очікувані результати

Опрацювавши параграф, ви зможете:

• пояснювати, які органи держави називають правоохоронними;

• описувати основні завдання, права й обов’язки Національної поліції;

• вміти звертатися до інспекторів патрульної служби;

• висловлювати власне судження щодо поведінки при спілкуванні із працівниками правоохоронних органів.

27.1. Які органи є правоохоронними

Правоохоронні органи — система державних органів, що діють на основі й відповідно до закону, головною функцією яких є забезпечення законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Для правоохоронних органів характерні такі ознаки:

• здійснюють свою діяльність на основі закону та відповідно до закону;

• їхня діяльність спрямована на забезпечення законності та правопорядку (правоохоронна діяльність);

• наділені відповідними правами та мають специфічну компетенцію для запобігання правопорушенням, розгляду справ, що пов’язані з правопорушеннями;

• наділені повноваженнями застосовувати певні заходи державного впливу (арешт, штраф, конфіскація майна і т. ін.).

Правоохоронними органами в Україні є:

• органи прокуратури;

• органи внутрішніх справ;

• органи служби безпеки;

• митні органи;

• органи охорони державного кордону;

• органи державної фіскальної служби;

• органи й установи виконання покарань;

• органи державної контрольно-ревізійної служби;

• органи рибоохорони;

• органи державної лісової охорони;

• інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

27.2. Якими є основні завдання, обов’язки та повноваження Національної поліції України

Національна поліція України — це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У поліції діють такі підрозділи, як:

• кримінальна поліція;

• патрульна поліція;

• органи досудового розслідування;

• поліція охорони;

• спеціальна поліція;

• поліція особливого призначення.

Завдання поліції:

• забезпечення публічної безпеки і порядку;

• охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

• протидія злочинності;

• надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Закон визначає основні обов’язки поліцейського:

• неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

• професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

• поважати і не порушувати права і свободи людини;

• надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

• зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Найважливішими повноваженнями поліції є:

• здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень;

• виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживання у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

• вживання заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень;

• вживання заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

• здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

• здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

• розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого, судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;

• вживання заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;

• регулювання дорожнього руху, здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

• вживання всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;

• забезпечення безпеки взятих під захист осіб;

• вживання заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї...

Закон України «Про Національну поліцію».

27.3. Патрульна служба. Взаємодія поліції та громади

Патрульна служба працює цілодобово — 24 години.

Патрульна служба складається із:

• патрулів на машинах, які патрулюють свої квадрати і забезпечують порядок у них, швидко й оперативно реагують на виклики;

• піших патрулів, головне завдання яких працювати із жителями мікрорайону, де здійснюється патрулювання, і вирішувати проблеми на місцях, в тому числі спільно з населенням.

Основними завданнями патрульної служби є:

• запобігання злочинам;

• затримання правопорушників;

• забезпечення безпеки на вулицях і в громадських місцях;

• домагатися того, щоб люди почувалися в безпеці;

• допомога людям, які потрапили у скрутне чи кризове становище;

• завойовування довіри та поваги громадськості.

Задля максимальної ефективності у своїй діяльності патрульна поліція повинна активно співпрацювати з громадою. Тісна співпраця з населенням та допомога населення є обов’язковими складовими для забезпечення безпеки у районі, профілактики правопорушень, зниження рівня злочинності.

27.4. Дільничний офіцер поліції

Дільничні інспектори поліції працюють на територіях, що закріплені за кожним із них. Це може бути як мікрорайон у місті, так і окремо взятий населений пункт, — одне чи декілька сіл.

Головні завдання дільничних:

• проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед жителів адміністративної дільниці;

• охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на території, що обслуговується;

• робота з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю;

• участь разом з іншими службами та підрозділами органів внутрішніх справ у виявленні, запобіганні, припиненні адміністративних правопорушень та злочинів, а також у розкритті злочинів, учинених на території адміністративної дільниці.

Основною функцією працівників служби дільничних інспекторів поліції є забезпечення прав і свобод людини, її безпеки та захист від протиправних посягань, надання у межах своїх повноважень правової, соціальної допомоги та інших послуг населенню.

Положення про службу дільничних інспекторів поліції в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Як звернутися до поліції.

Потреба у зверненні до поліції може виникати у зв’язку з різними життєвими ситуаціями, які можуть як залежати від вас, так і ні.

У поліцію потрібно звертатися у випадках, якщо:

• особа хоче здати екзамен на право водіння автомобіля чи мотоцикла;

• особа придбала і їй потрібно зареєструвати автомобіль (мотоцикл);

• особа хоче стати власником мисливської та газової зброї;

• людина втратила (загубила) цінну річ;

• пропав хтось із родичів і невідомо, де він, протягом 3-х діб;

• людина потрапила (стала свідком) у дорожньо-транспортну пригоду;

• людина стала свідком правопорушення;

• щодо особи (її рідних) скоєно правопорушення...

У поліцію можна звернутися, зателефонувавши за номером «102», або особисто із заявою.

Заява до поліції подається на ім’я начальника відділу, у ній необхідно вказати прізвище, ім’я, по батькові заявника повністю, домашню адресу та засоби зв’язку (якщо такі є). Далі слід описати ситуацію: що сталось, коли сталось, з ким сталось, яким чином і т.д. Однак занадто деталізувати немає сенсу, оскільки після прийняття заяви у заявника будуть відібрані пояснення, в яких він зможе розповісти про ситуацію більш детально. В кінці ставиться дата складення заяви та підпис особи, яка її подає.

Зразок заяви до поліції

Які права має неповнолітня особа при затриманні, арешті, допиті.

Особа може бути затримана (адміністративне затримання) співробітниками органів внутрішніх справ, поліцією за наявності у правоохоронців законних підстав.

Адміністративне затримання — захід впливу, що застосовується до правопорушника з метою припинення правопорушення або за потреби забезпечити своєчасний і правильний розгляд справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Адміністративне затримання застосовується у випадках, передбачених лише законом, зокрема, при вчиненні проступків, що порушують громадський порядок або пов’язані з неповагою до органів влади та з опором працівникам правоохоронних органів, на строк не більш ніж 3 години.

Також правоохоронці мають право затримувати (більш ніж на 3 години):

• підозрюваних у вчиненні злочину;

• осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту;

• осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці;

• осіб, що намагалися втекти при появі наряду поліції;

• осіб, що вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції;

• осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі;

• осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом;

• осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії і т. ін.

При затриманні складається протокол про затримання. Також має бути складений і протокол про адміністративне правопорушення. На прохання затриманого про місце його перебування мають бути повідомлені його родичі, а також підприємство, установа, організація, де він працює чи навчається. У разі затримання неповнолітнього про це обов’язково мають бути повідомлені його батьки чи особи, що їх замінюють.

Арешт — взяття особи під варту (поміщення у слідчий ізолятор), що застосовується як запобіжний захід і полягає в ув’язненні, до якого органи слідства вдаються тоді, коли є підстави вважати, що обвинувачений може ухилитися від слідства і суду, або коли перебування його на волі перешкоджатиме розслідуванню і є суспільно небезпечним.

При затриманні чи арешті за підозрою у скоєнні злочину:

• вам мають роз’яснити ваші права, у тому числі про право не свідчити проти себе чи своїх рідних, а також право мати захисника і зустріч з ним до першого допиту; скласти про це протокол;

• має бути складено відповідно протокол про ваше затримання як особи, підозрюваної у вчиненні злочину із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, а також часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному своїх прав;

• протягом 24 годин орган дізнання, що виконав затримання, має подати письмове повідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора матеріали, що стали підставою для затримання. Протокол про роз’яснення прав затриманого, а також протокол затримання підписують особа, яка його склала, і затриманий;

• у будь-який час ви маєте право відмовитися давати показання й відповідати на запитання;

• ви маєте право надавати докази, заявляти клопотання та відводи;

• ви маєте право вимагати перевірки судом законності затримання;

• ви маєте особисто брати участь у судовому розгляді щодо обрання запобіжного заходу — взяття вас під варту.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце перебування слідчий зобов’язаний повідомити його дружині або іншому родичу, а також сповістити за місцем його роботи.

Права неповнолітнього при допиті, коли йдеться про скоєння злочину, зазначені у Кримінально-процесуальному кодексі України (ст. 167, 168).

Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а на розсуд слідчого — віком до 16 років, проводиться у присутності педагога, а за необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.

До початку допиту зазначеним особам роз’яснюється їх обов’язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.

Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку, роз’яснюється його обов’язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від дачі свідчень та за свідомо неправдиві свідчення він не попереджається.

Відеофільми «Поліція».

«Спілкування з поліцією».

«Патрульна поліція».

«Ти і поліція» (навчальні анімаційні фільми для підлітків, 6 серій).

1) Опрацюйте у групах основні права та обов’язки поліції. Визначте найважливіші 3—5, на вашу думку. Презентуйте й обговоріть результати.

2) Підготуйте повідомлення про діяльність правоохоронних органів у вашому регіоні на основі інформації зі ЗМІ.

3) Розгляньте та прокоментуйте фото, вміщені у параграфі.

4) Про які підрозділи поліції йде мова:

У результаті розслідування працівники поліції знешкодили і затримали особу, що скоїла подвійне вбивство.

Наряд поліції затримав біля кінотеатру групу підлітків, які були у нетверезому стані і образливо чіплялися до перехожих.

У приміщенні залу очікування аеропорту поліцейський затримав гр. А., що намагалася вкрасти валізу гр. Л., про що було складено протокол у відділенні.

Патрульні поліцейські затримали водія автомобіля за значне перевищення швидкості.

На вході до приміщення обласної державної адміністрації черговий поліцейський надає дозвіл на вхід лише громадянам, що мають посвідчення особи.

Поліцейський розслідує злочин, скоєний гр. В. (16 р.) і Б. (17 р.)?

5) На основі зразка заяви в поліцію складіть власні заяви щодо різних ситуацій.

6) Складіть правила, як варто себе поводити (робота в групах):

«Коли тебе зупинив поліцейський».

«Коли тебе затримано у підозрі скоєння правопорушення».

Презентуйте й узагальніть результати.

Завдання та запитання

1. Які органи називаються правоохоронними?

2. Опишіть основні повноваження правоохоронних органів.

3. Поясніть, чому правоохоронні органи наділені спеціальними повноваженнями на відміну від інших державних органів.

4. Проаналізуйте, що може бути причинами затримання особи правоохоронцями.

5. Установіть, що спільного між адміністративним затриманням та взяттям під варту.

6. Доведіть доцільність перебування педагога, лікаря, батьків на допиті неповнолітнього.