Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Ратушняк - Нова програма

§ 13. Особливості організації державної влади в Україні: законодавча та виконавча влада. Президент України. Місцеве самоврядування

Очікувані результати

Опрацювавши параграф, ви зможете:

• пояснювати загальні засади організації державної влади, визначені Конституцією України;

• пояснювати конституційний статус Верховної Ради, її організаційну структуру та компетенцію;

• пояснювати місце Президента України в системі державних органів та розкривати його повноваження;

• давати визначення органів виконавчої влади, називати їх види;

• давати загальну характеристику Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади;

• пояснювати конституційний статус органів місцевого самоврядування, їх організаційну структуру та компетенцію.

13.1. Загальні засади організації державної влади в Україні

Стаття 6 Конституції України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Такий поділ державної влади в Україні створює систему взаємних противаг і взаємовідносин між гілками влади, що запобігає її узурпації або надмірній концентрації в одних руках. Як уже зазначалося, розподіл влад є однією з рис правової держави, він необхідний для того, щоб влада не перетворювалась у ніким не обмежену силу, яка придушує суспільство. Законодавча, виконавча і судова влада мають можливості контролювати одна одну. Для здійснення найважливіших повноважень вони повинні взаємодіяти. Конституція України закріплює чіткий поділ влади, про що свідчать такі положення:

• заборона народним депутатам перебувати на державній службі;

• право президента на розпуск парламенту;

• право парламенту усунути президента зі свого поста в порядку імпічменту;

• спільне призначення президентом і парламентом окремих посадових осіб;

• наявність відкладального права (вето) у президента тощо.

Конституція України закріплює положення про те, що органи, які представляють ту чи іншу гілку влади, здійснюють свої повноваження у встановлених законодавством межах. Тому особливо важливим є чітке визначення компетенції гілок влади.

13.2. Верховна Рада України

Законодавча влада — це делеговане народом своїм представникам у парламенті право видавати закони.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України (далі ВРУ). Її компетенція, порядок роботи, структура, правовий статус народних депутатів, порядок прийняття законів в Україні визначаються Конституцією (розділ IV) та низкою законів.

Зал засідань Верховної Ради України

Верховна Рада України є загальнонаціональним, виборним, колегіальним органом державної влади, що діє на постійній основі. Верховна Рада України складається з однієї палати і має конституційний склад 450 народних депутатів. Строк повноважень Верховної Ради України становить 5 років.

Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Не може бути обраний народним депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Для керівництва роботи парламенту Верховна Рада обирає зі свого складу Голову (обирається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів), Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради (і в разі потреби відкликає їх).

Для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань утворюються комітети Верховної Ради України, які працюють постійно. Верховна Рада затверджує перелік цих комітетів та обирає їх голів.

Для підготовки та попереднього розгляду певних питань Верховна Рада України може створювати тимчасові спеціальні комісії.

Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як 1/3 від конституційного складу Верховної Ради. Проте висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

У Верховній Раді існують депутатські групи (фракції), які формуються на партійній основі. Відповідно до виборчого законодавства політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менш ніж 15 народних депутатів.

Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської фракції.

Народний депутат, якого виключено чи який вийшов зі складу депутатської фракції, є позафракційним.

Позафракційні народні депутати можуть об’єднуватися у депутатську групу народних депутатів (далі — депутатська група). Кількість народних депутатів для формування депутатської групи має становити не менш ніж 15 осіб.

Народні депутати можуть добровільно об’єднуватися у міжфракційні депутатські об’єднання без реєстрації. Міжфракційне депутатське об’єднання не має прав депутатської фракції.

При парламенті України також діють апарат Верховної Ради України, Секретаріат ВРУ, Інститут законодавства ВРУ, Управління справами ВРУ, Парламентське видавництво, Парламентська бібліотека, газета «Голос України», тижневик «Відомості ВРУ»... Ці структури покликані надавати ефективну допомогу парламентаріям у створенні законопроектів, експертну оцінку, необхідну інформацію, технічне забезпечення тощо.

Конституція закріплює широке коло повноважень Верховної Ради України, що стосуються різних сфер державного життя. Найважливішими серед них є прийняття законів, внесення змін до Конституції України.

Відео. Фрагмент засідання Верховної Ради України: https://www.youtube.com/watch?v=YHg1EsiSYf8 Законодавчий процес.

До основних повноважень Верховної Ради належать:

• призначення всеукраїнського референдуму щодо вирішення питання про зміну території України, призначення виборів Президента України, чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

• визначення засад зовнішньої та внутрішньої політики;

• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку,

• затвердження Державного бюджету, контроль за його виконанням;

• усунення Президента України в порядку імпічменту;

• затвердження програми діяльності Кабінету Міністрів, контроль за діяльністю Кабінету Міністрів, розгляд питання про недовіру Кабінету Міністрів за пропозицією не менш як 150 депутатів та прийняття резолюції про недовіру більшістю від конституційного складу;

• призначення за поданням Президента України та звільнення з посад:

• Прем’єр-міністра України;

• Міністра оборони України;

• Міністра закордонних справ України;

• Голови Служби безпеки України;

• Голови Національного банку України;

• членів Центральної виборчої комісії.

• призначення за поданням Прем’єр-міністра України:

• інших членів Кабінету Міністрів України;

• Голови Антимонопольного комітету України;

• Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

• Голови Фонду державного майна України;

• звільнення зазначених осіб з посад;

• вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України.

• призначення чи обрання на посади, звільнення з посад ряду посадових осіб, зокрема:

• Голови та членів Рахункової палати;

• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• керівника апарату Верховної Ради України;

• половини складу Ради Національного банку України;

• половини складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення;

• призначення третини складу Конституційного Суду України.

• надання згоди на призначення на посади Президентом України та звільнення з посад:

• Генерального прокурора (а також висловлення недовіри йому, що має наслідком його відставку з посади);

• затвердження загальної структури, чисельності, функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, МВС, інших військових формувань;

• оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру, схвалення рішення Президента про використання Збройних сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затвердження протягом двох днів з моменту подання звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

• затвердження рішень щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

• ратифікація та денонсація міжнародних договорів України;

• дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за певних умов, призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим; утворення та ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів та міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

• затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності тощо.

Порядок роботи Верховної Ради України (регламент).

Верховна Рада України працює сесійно. Сесії є чергові та позачергові.

• Чергові сесії Верховної Ради (крім першої сесії) починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно, не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії.

• Позачергова сесія Верховної Ради скликається головою Верховної Ради України на вимогу не менш як 1/3 народних депутатів чи Президента України не пізніш як у семиденний строк після дня надходження вимоги про її скликання.

Перше засідання Верховної Ради України відкриває Голова Верховної Ради України попереднього скликання і запрошує новообраних народних депутатів до складення присяги. Слово для її зачитування надає найстаршому за віком народному депутату.

ВРУ є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніш як на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як 1/3 народних депутатів України від конституційного складу або на вимогу Президента. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання.

Основними формами роботи парламенту України є:

• пленарні засідання (загальні збори депутатів);

• робота в комітетах, тимчасових слідчих комісіях і тимчасових спеціальних комісіях;

• робота народних депутатів у депутатських фракціях;

• робота народних депутатів з виборцями.

Засідання Верховної Ради можуть бути:

• пленарними;

• урочистими;

• у формі парламентських слухань.

Саме на пленарних засіданнях приймаються всі рішення парламенту. Це відбувається шляхом голосування, яке здійснюється народними депутатами особисто. Голосування може бути відкритим або таємним.

• Відкрите голосування здійснюється:

• за допомогою електронної системи з фіксацією результатів голосування — поіменне, в тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного народного депутата. На вимогу народних депутатів результати голосування можуть висвітлюватися на інформаційному табло електронної системи в залі засідань по депутатських фракціях.

Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на пленарному засіданні.

Таємне голосування здійснюється народним депутатом особисто шляхом подачі бюлетенів.

Акти Верховної Ради приймаються у формі:

• закону;

• постанови;

• резолюції;

• декларації;

• звернення;

• заяви.

Верховна Рада приймає закони та інші акти більшістю від її конституційного складу (понад 225 народних депутатів), крім випадків, передбачених Конституцією України, коли для прийняття певних рішень потрібна кваліфікована (2/3, 3/4 від конституційного складу) більшість голосів.

Рішення Верховної Ради можуть бути скасовані Верховною Радою до підписання відповідного акта Верховної Ради Головою Верховної Ради України.

Закони, постанови та інші акти Верховної Ради, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою не підлягають, вони можуть бути визнані Верховною Радою такими, що втратили чинність.

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

• протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

• протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

• протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Повноваження Верховної Ради, обраної на позачергових виборах після дострокового припинення Президентом повноважень Верховної Ради попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом 1 року з дня її обрання. Також повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково припинені в останні 6 місяців строку повноважень Президента.

13.3. Президент України

Термін «президент» походить від латинського «praesidens» і означає «той, хто сидить попереду». В Україні посаду Президента було засновано законом від 5 липня 1991 року, а перші вибори відбулися 1 грудня 1991 року. За Конституцією України 1996 р. Президент є главою держави.

Адміністрація Президента України

Президенти України (зліва направо): Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко, В. Янукович, П. Порошенко

Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день проведення виборів досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Та сама особа не може бути Президентом України більш як два строки підряд. Термін повноважень Президента України становить 5 років.

Історія інавгурацій президентів України: https://www.youtube.com/watch?v=vXwD8VRPg4k

Правовий статус і повноваження Президента визначає розділ V Конституції України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина.

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. За посягання на честь та гідність Президента винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент не був усунутий зі свого поста в порядку імпічменту.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем’єр-міністра України.

Президент видає укази і розпорядження, які є обов’язковими для виконання на території України.

Повноваження Президента України визначає стаття 106 Конституції України.

Повноваження глави держави. Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини, він забезпечує незалежність, національну безпеку, правонаступництво держави.

Представницькі повноваження. Президент України:

• представляє державу в міжнародних відносинах;

• здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави;

• веде переговори та укладає міжнародні договори України;

• приймає рішення про визнання іноземних держав;

• призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України;

• приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

Повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради:

• Президент України припиняє повноваження Верховної Ради, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій; 2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

• Президент України призначає дострокові вибори до Верховної Ради України.

Повноваження у сфері законодавства. Президент України:

• має право законодавчої ініціативи;

• підписує закони, прийняті Верховною Радою;

• має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд до Верховної Ради (крім законів, що вносять зміни до Конституції України);

• призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції (розділів I, III, XIII);

• проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

Повноваження, пов’язані з призначенням на посади і звільненням з посад.

• Президент України вносить подання до ВРУ про призначення:

• Прем’єр-міністра України (подання вноситься за пропозицією більшості ВРУ не пізніше ніж через 15 днів з часу одержання такої пропозиції);

• Міністра оборони України;

• Міністра закордонних справ України;

• Голови Служби безпеки України;

• вносить пропозиції до ВРУ про відповідальність КМУ.

• Президент України призначає і звільняє:

• голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах (за поданням Кабінету Міністрів України);

• за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального Прокурора України та звільняє його з посади;

• половину складу Ради Національного банку України;

• половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

• Президент України вносить пропозицію до Верховної Ради України про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняття резолюції недовіри КМУ.

Повноваження в галузі національної безпеки та оборони. Президент України:

• є Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України;

• призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних сил, інших військових формувань;

• присвоює вищі військові звання;

• здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони;

• очолює Раду Національної безпеки та оборони;

• вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни;

• приймає рішення про використання Збройних сил України у разі збройної агресії проти України;

• приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

• приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації (з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою).

Повноваження в галузі правосуддя. Президент України:

• призначає третину складу Конституційного Суду;

• призначає суддів судів загальної юрисдикції за поданням Вищої Ради Правосуддя;

• здійснює помилування.

Повноваження в питаннях громадянства. Президент України приймає рішення:

• про прийняття до громадянства України;

• про припинення громадянства України;

• про надання притулку в Україні.

Президент України присвоює вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини, нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними.

Президент України виконує свої повноваження до прийняття присяги новообраним Президентом України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

• відставки. Відставка набирає чинності з моменту проголошення Президентом особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, яка може бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

• усунення з поста в порядку імпічменту. В цьому випадку Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту розглядається за такою процедурою:

• ініціювання дострокового усунення більшістю від конституційного складу Верховної Ради України (не менш ніж 226 народними депутатами);

• для проведення розслідування Верховна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі;

• висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України. За наявності підстав Верховна Рада України не менш як 2/3 (300 її конституційного) складу приймає рішення про звинувачення Президента України;

• перевірка справи Конституційним Судом України і надання ним висновку щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент; надання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину;

• рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як 3/4 її конституційного складу.

• смерті.

Для забезпечення здійснення своїх повноважень Президент створює постійно діючий орган — Адміністрацію Президента України (очолює глава Адміністрації Президента України, що призначається та звільняється Президентом).

13.4. Органи державної виконавчої влади України. Кабінет Міністрів. Центральні та місцеві органи виконавчої влади

Основними напрямами діяльності органів державної виконавчої влади в Україні є реалізація двох функцій — виконавчої та розпорядчої. Виконавча функція полягає у виконанні нормативних приписів та інших актів законодавчої влади, а розпорядча — в тому, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти та розпорядження.

Органами виконавчої влади в Україні є (див. схему на с. 98):

Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади, що здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Кабінет Міністрів України може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.

Правовий статус Кабінету Міністрів України визначає розділ VI Конституції України та закон України «Про Кабінет Міністрів України». Конституція зазначає, що Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України й ВРУ та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів керується Конституцією та законами України.

Засідання Кабінету Міністрів України

До складу Кабінету Міністрів входять: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри, державні секретарі. Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство.

Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку.

Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у 20-денний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку.

Прем’єр-міністр України призначається ВРУ за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією більшості (коаліції) ВРУ в строк не пізніше ніж на 15-й день після надходження такої пропозиції.

Персональний склад Кабінету Міністрів призначається ВРУ за поданням Прем’єр-міністра (Міністр оборони та Міністр закордонних справ призначаються ВРУ за поданням Президента України).

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Повноваження Кабінету Міністрів України припиняються достроково у разі:

• відставки Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України;

• відставки Прем’єр-міністра України за поданою ним заявою;

• смерті Прем’єр-міністра України.

Основними функціями Кабінету Міністрів України є:

• забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

• вжиття заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина;

• забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки та культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

• розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

• забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності;

• розробка проекту закону про Державний бюджет України, забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету, подання Верховній Раді звіту про його виконання;

• здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

• організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

• спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим державним адміністраціям повноважень.

Кабінет Міністрів України розглядає питання щодо призначення на посаду або звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій і внесення Президенту України відповідних подань.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр. Кабінет Міністрів України, маючи право законодавчої ініціативи, відповідно до Конституції України вносить проекти законів на розгляд Верховної Ради України.

Виконавчу владу в областях, районах і містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів на строк повноважень Президента України. Головами державних адміністрацій міст Києва та Севастополя Президент України призначає обраних населенням міських голів (відповідно до законодавства вони є одночасно міськими головами й головами державних адміністрацій).

Кабінет Міністрів України на своїх засіданнях розглядає питання щодо призначення на посаду або звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій і вносить Президентові України відповідні подання.

Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України. Місцеві державні адміністрації та їх голови підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України.

У разі неналежного виконання головою місцевої державної адміністрації покладених на нього повноважень Кабінет Міністрів України має право притягнути його до дисциплінарної відповідальності або звернутися до Президента України з поданням про звільнення його з посади.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України, підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України.

Актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження (видає голова) та накази (видають керівники управлінь, відділів та інших підрозділів).

До повноважень місцевих державних адміністрацій належать:

• контроль за додержанням законів місцевими органами виконавчої влади, підпорядкованими центральним органам виконавчої влади;

• взаємодія місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування;

• інші визначені законом повноваження.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:

• забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

• соціально-економічного розвитку відповідних територій;

• бюджету, фінансів та обліку;

• управління майном, приватизації та підприємництва;

• промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв’язку;

• науки, освіти, культури, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, сім’ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

• використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

• зовнішньоекономічної діяльності;

• оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

• соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Відео. Засідання Кабінету Міністрів України.

13.5. Місцеве самоврядування в Україні

Здійснення місцевого самоврядування в Україні регулюється Конституцією та низкою законів, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування». (Закон України «Про місцеве самоврядування, Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»).

Місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Система місцевого самоврядування включає:

• територіальну громаду — жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями;

• сільську, селищну, міську раду — представницький виборний орган, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст);

• старосту села, сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради — органи, що створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування;

• районні та обласні ради і їхні виконавчі органи — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.

Формою безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення є загальні збори громадян за місцем проживання. Вони скликаються на рівні будинку, вулиці, мікрорайону тощо. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Також члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Відповідно органами, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є обласні та районні ради.

У великих містах за рішенням міських рад можуть створюватися районні ради.

Сільські, селищні, міські, районні в місті ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. На таких же засадах територіальні громади обирають також на 4 роки сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях, здійснюючи свої повноваження на постійній основі.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління тощо. Ці органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Засідання міської ради

Сільський, селищний, міський голова, староста є головною посадовою особою територіальної громади (обирається на 5 років). Він не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

Депутати районних та обласних рад обираються відповідно населенням району чи області також на 5 років.

Голови обласних, районних рад та районних у містах рад обираються не населенням, а відповідною радою з числа депутатів.

Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і на день виборів досяг 18 років, постійно проживає чи працює у цій місцевості.

Рада вважається правочинною за умови обрання не менш ніж 2/3 депутатів. Місцеві ради працюють сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру потреби, але не менш ніж раз на квартал, а з питань відведення земельних ділянок — не рідше ніж раз на місяць.

Першу сесію відкриває голова відповідної територіальної виборчої комісії й оголошує результати і визнання виборів голови. У подальшому сесії скликаються відповідно головами, які ведуть сесійні засідання.

Ради, відповідно до своїх повноважень, приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування здійснюють такі функції:

• керують майном, що є в комунальній власності;

• затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;

• затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;

• встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;

• забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

• утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;

• вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради:

• затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання;

• затверджують районні й обласні бюджети та контролюють їх виконання; вирішують у межах, визначених законом, питання адміністративно-територіального устрою;

• вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території.

1) За допомогою методу «Незакінчене речення» висловіть свої думки: «Я думаю, що поділ влади в державі здійснюється на три гілки тому, що...».

2) Після опрацювання матеріалу об’єднайтеся у групи. Уявіть себе Президентом України, народним депутатом України, міністром і дайте відповіді на запитання:

Чим повинні займатися ці особи?

Що вони повинні робити як посадовці?

Якими якостями та навичками вони повинні володіти? Чому?

Після презентації дайте відповіді на запитання, чи хотіли б ви бути цими посадовцями.

3) Ознайомтеся з матеріалами про діяльність органів різних гілок влади із газет та журналів, підготуйтеся до їх короткої презентації на наступному занятті (можна наперед визначити за рядами гілки влади).

4) Знайдіть помилки у тексті:

Право законодавчої ініціативи в Україні мають Президент України, Національний Банк України, народні депутати, Конституційний Суд України, Верховна Рада АРК. Закони приймаються більшістю депутатів, підписуються головою ВРУ та Президентом. Президент має право накладати вето протягом 10 днів з моменту надходження до нього закону. ВРУ може подолати вето Президента 3/4 голосів, і з цього моменту закон вступає в силу.

Президент України як глава виконавчої влади України видав закон про зменшення кількості суддів Конституційного Суду України до 10 чоловік і про призначення їх по 5 чоловік Президентом та ВРУ.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр, його заступники, міністри, керівники центральних органів виконавчої влади. КМУ видає постанови та укази. КМУ підзвітний та підконтрольний Президенту України та ВРУ.

5) Розв’яжіть юридичну ситуацію:

Чи має право Президент України вперше призначити суддею міського суду особу, якій 29 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у податковій поліції 2 роки, проживає в Україні з народження та володіє державною мовою?

Завдання та запитання

1. Що таке місцеве самоврядування?

2. Вкажіть органи місцевого самоврядування.

3. Поясніть, чому Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина.

4. Проаналізуйте повноваження органів законодавчої та виконавчої влади.

5. Вкажіть точки дотику та механізми взаємодії між Президентом України й Верховною Радою України, між Президентом України та КМУ.

6. Дайте оцінку праву Президента України розпускати Верховну Раду України.