Підручник Історія України 7 клас Гісем 2015 - '(Ранок) 2015'

§ 23. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст.

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: як розвивалася культура українських земель і якими були 'її особливості в другій половині XIV — XV ст.; які визначні пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва тієї доби збереглися до нашого часу; чому серед архітектурних споруд тієї доби домінують замки й фортеці.

 1. Якими були основні риси культури Галицько-Волинського князівства? Чи наслідувала вона культуру Русі? 2. У чому полягали особливості релігійної ситуації на українських землях у другій половині ХV — ХV ст.? 3. Назвіть видатні архітектурні пам'ятки часів Русі та Галицько-Волинського князівства.

Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV — XV ст. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. розвивалась у суперечливих умовах. Безпосередній вплив на неї мали політичні, суспільні та господарські відносини.

Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав — Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. У кожній із них умови розвитку культури були різними. До позитивних наслідків цього процесу можна віднести те, що культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї гуманізму та Відродження. Проте українська культура не запозичувала якісь ідеї повністю, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини. У результаті створювалися справжні шедеври світового рівня, що мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, у яких не було власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.

У другій половині XIV — XV ст. почалася активна експансія (розширення впливу) католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками й православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ.

Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.

Юрій Дрогобич

Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні.

Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка дедалі більше набувала рис самобутності.

Освіта. Юрій із Дрогобича. У XIV—XV ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід.

У цей період учителями залишалося духовенство, яке навчало дітей при церквах, монастирях, єпископських палатах. Заможні люди наймали дяків для домашнього навчання. Богослужебні книги (особливо «Псалтир» — книга релігійних пісень та молитов) використовувалися як підручники. Дітей навчали читання, письма й церковного співу. Подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. Насамперед вивчали грецьку та латинську мови.

Із XIV ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці починають здобувати освіту в європейських університетах — Краківському (упродовж XV—XVI ст. його закінчили 800 вихідців з українських земель), Паризькому, Падуанському, Болонському, Гейдельберзькому, Празькому та ін.

У цей період помітно активізувалася діяльність українських учених. Найвизначнішим серед них вважається вчений-астроном (астролог), перший із відомих докторів медицини й філософії, ректор Болонського університету Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450—1494).

Він був автором першої друкованої книги «Прогностична оцінка поточного 1483 року» обсягом у 10 сторінок, що являє собою астрологічний прогноз на 1483 р.; написав сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до папи римського. Усі вони були написані латиною, але незмінним залишався підпис автора: «Юрій із Дрогобича, русин».

Франциск Скорина. Гравюра. XVI ст.

Титульна сторінка «Біблії руської» Франциска Скорини (1517 р.)

Література. Літописання. Початок українського книгодрукування. У XIV—XV ст. продовжує розвиватися світська й церковна література. Книги, як і раніше, були рукописними. Основним центром книгописання залишався Київ. Із творів світської літератури привертає увагу збірник «Ізмарагд» (XIV—XV ст.), який містить близько 100 повчань на різну тематику: про книжну мудрість, повагу до вчителів, багатство й бідність, доброчинність і гріхи тощо. Значного поширення в цей час набули перекладні повісті про Троянську війну та Александра Македонського.

Церковна література представлена переробками давніших Євангелій, житій святих, проповідницьких творів. Найвідомішою книгою цього періоду є Київський Псалтир (переписаний у 1397 р. протодияконом Спиридоном на замовлення смоленського єпископа Михайла), який ілюстрований майже 300 мініатюрами. Прикметною рисою книг цього періоду є те, що жива народна мова відіграє значно більшу роль, ніж раніше. Вплив народної мови досить помітний і в редакції 1489 р. збірки житій святих «Четьї-мінеї», створеної на західноукраїнських землях.

Водночас продовжуються й традиції літописання. До старих центрів додаються нові: Холм, Луцьк, Кам’янець-Подільський, Острог, Львів та ін. Найвизначнішими літописами того часу були «Короткий Київський літопис», що оповідає про події 1491—1515 рр., та «литовські», або «західноруські» літописи, відомі в багатьох редакціях.

Від середини XV ст. після винаходу Йоганна Гутенберга у Європі набуває значного поширення книгодрукування. На українські землі стали потрапляти друковані книги латинською мовою з друкарень Лейпцига, Нюрнберга та інших міст.

Наприкінці XV ст. почалося друкування книг церковнослов’янською мовою. Першодрукарем вважається німець Швайпольт Фіоль, який у 1491 р. в Кракові надрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна».

У 1517—1519 рр. білоруський учений Франциск Скорина надрукував кирилицею в Празі Псалтир і Біблію. Вони мали значне поширення на українських землях навіть у рукописних копіях.

Усна народна творчість. Усна народна творчість продовжувала розвиватися на основі давніх традицій, що сягають часів докиївської і Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Найбільшого поширення набула обрядова поезія, яка була тісно пов’язана з народним побутом і несла в собі магічні культові мотиви. Незважаючи на переслідування з боку церкви, зберігалися давні дохристиянські обряди, наприклад святкування дня Івана Купала. Особливо життєствердними були обряди новорічного циклу: колядування й щедрування. Крім того, популярними залишалися веснянки, русальні пісні та обряди. Проте у давніх сюжетах починають з’являтися нові герої та відбиватися тогочасні події. У казках улюбленими героями були богатирі, що билися зі зміями.

У XV ст. зароджується епічна поезія — історичні пісні, балади та думи. Історичні пісні прославляли боротьбу героїв із татарами й турками. Новим оригінальним жанром усної народної творчості стали думи. Вони виникли в козацькому середовищі. До найстаріших творів цього жанру належать «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та ін. Головна ідея дум — любов до Батьківщини та необхідність її захисту від ворогів. Вони виконувалися під музичний супровід на кобзі чи бандурі.

Думи мають своєрідну поетичну мову.

У текстах часто вживаються метафори, порівняння, прийоми гіперболізації (перебільшення), образи-символи. Музичний стиль теж оригінальний: речитативна мелодія завжди підпорядковується тексту. Виконавці дум часто вдавалися до імпровізацій, тобто незмінними залишалися лише тема й головні елементи сюжету, а все інше вигадувалося під час виконання твору. Думи є важливим джерелом історії та культури України, адже нерідко вони з документальною точністю й конкретністю відображають події нашого минулого.

Маруся Богуславка. Художник Ф. Гуменюк

Луцький замок. Сучасний вигляд

В'їзна вежа Луцького замку. Сучасний вигляд

Архітектура й містобудування. Забудова більшості міст на українських землях склалася під впливом традицій Русі. Один із польських мандрівників, що побував у Києві на початку XVI ст., зазначив, що «місто забудоване не так, як це в нашій батьківщині Польщі». У той самий час гість говорив, що Київ був добре забудований, хоча й дерев’яними спорудами: «...йдеш між дерев’яними будівлями і парканами, неначе у багатолюдному селі. Кожен двір має великий садок, город і багато будівель для худоби і людей».

Із поширенням магдебурзького права в плануванні українських міст з’являються нові риси, що були типовими для міст Західної Європи. У центральній частині міста відповідно до норм магдебурзького права розташовувалася прямокутна торговельна (ринкова) площа. У XIV—XV ст. середину ринку щільно забудовували. Тут була ратуша, торговельні лавки, міські ваги, інколи розміщувалися майстерні ремісників і житлові будинки. У містах, що були засновані пізніше, ринкову площу залишали незабудованою. Її оточували вузькі фасади мурованих будинків, що повинні були мати в ряд лише три вікна. У містах формувалася прямокутна сітка вулиць, головні з яких йшли до ринкової площі. Поряд із площею були розташовані головні храми.

Упродовж XIV—XV ст. на українських землях триває активне будівництво оборонних споруд. Так, споруджуються дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Київський замок, зведений за князювання Володимира Ольгердовича, витримав облогу військ монгольського хана Едигея в 1416 р. Водночас зроста-

Білгород-Дністровська фортеця. Сучасний вигляд

Церква Покрову Пресвятої Богородиці в Сутківцях. Сучасний вигляд

ла кількість мурованих оборонних замків і фортець. Вогнепальна зброя й нові способи ведення воєнних дій спричинили необхідність будувати укріплення з каменю або цегли. У цей час такі оборонні споруди будувалися в Луцьку, Львові, Хотині, Кременці, Кам’янці-Подільському, Олеську, Білгороді-Дністровському та інших містах. Від початку XV ст. внаслідок постійних татарських нападів оборонне будівництво стає провідним. Найгустіша мережа замків постає на Поділлі та Волині.

Однією з найвизначніших пам'яток замкового будівництва в Україні є Верхній замок у Луцьку. Його будівництво почалося ще в ХІІІ ст. Він був зведений на пагорбі в долині річки Стир із великоформатної цегли, що було типовим для волинської архітектурної школи. За мурами замку розташовувалися князівський та єпископський палаци, собор, будинки шляхти. У замку були три прямокутні муровані вежі — Надбрамна (В'їзна), Стирова (Свидригайлова), Владича.

У будівництві храмів і монастирів також з’являється тенденція зводити їх одночасно як культові та оборонні споруди, обмуровуючи міцними стінами. До найбільш досконалих належить церква Покрову Пресвятої Богородиці в селі Сутківці: центральне приміщення церкви було оточене чотирма баштами, що мали по два ряди бійниць. Навколо монастирів теж будували кам’яні стіни, перетворюючи їх на фортеці. Під впливом західноєвропейської архітектури споруджували католицькі костьоли: кафедральні у Львові й Кам’янці-Подільському, Святого Миколая в Рогатині тощо.

Фреска «Дари волхвів» з каплиці в Горянах. XIV ст.

Живопис і книжкова мініатюра. Образотворче мистецтво XIV—XV ст. продовжувало розвиватися на традиціях Русі та Галицько-Волинського князівства. Однак у ньому з’явилося нове явище: живописці стали відходити від традиційних візантійських канонів іконографії, намагаючись передати реальні почуття людини. Загальна тенденція — глибше передати душевний стан людини, надати позам й обличчям виразності та індивідуальності. Майстри стали опановувати техніку світлотіньового моделювання, що свідчило про вплив західноєвропейського гуманізму. Живопис був широко представлений фресками та іконописом.

Фрески мали значне поширення до середини XVI ст. Найбільш відомими є фрескові розписи каплиці в Горянах під Ужгородом (фрески «Благовіщення», «Таємна вечеря», «Дари волхвів», «Втеча до Єгипту», «Свята Катерина»), Вірменської церкви у Львові, Бакотського монастиря на Поділлі. Відомі також розписи українськими майстрами храмів і палаців у Польщі. Так, розписи каплиці Святої Трійці в Любліні (1418 р.), які виконала група майстрів на чолі з Андрієм Русином, є великими за обсягом і розмальовані в три яруси.

Не менш вражаючими є розписи каплиці Святого Хреста Вавельського замку в Кракові (1470 р.). Загалом порівняно з попередньою добою відомі імена багатьох тогочасних майстрів розпису: Гайль та Тимофій Дробиш із Перемишля, Іоанн, Андрій Русин, Максим Воробій зі Львова, Герман із Самбора та ін.

У писанні ікон продовжують розвиватися три центри: Київ, Волинь та Львів. Ікони, як і фрески, набувають нових рис під впливом ідей гуманізму. В іконах також з’являються зображення рослин, архітектурного оточення, предметів побуту. Іконописці для

більш реалістичного зображення починають використовувати світлотінь і пряму перспективу. Від XV ст. набувають поширення ікони, намальовані на дошках. Кращими зразками іконописання є ікони Богородиці Одигітрії із села Красів, Оплакування Христа із села Трушевичі, Покрову Пресвятої Богородиці із села Річиці, Святого Миколая з Радружі тощо. Наприкінці XV — на початку XVI ст. набувають поширення ікони на сюжети Страшного Суду, у яких втілені народні уявлення про Рай і Пекло.

У XIV—XV ст. із розвитком рукописних книг продовжуються традиції книжкової мініатюри. Найбільш яскраво книжкова мініатюра тієї доби представлена в Київському Псалтирі, створеному в 1397 р., де вміщено 301 ілюстрацію. Вона характеризується сюжетним різноманіттям (від біблійних сюжетів до побутових), виразністю та індивідуалізованістю облич, свіжістю кольорів. Зображення й колорит вражають своєю вишуканістю. Майстерно виконані ілюстрації містять також Київське Євангеліє (1393 р.), Луцьке Євангеліє (XVI ст.) тощо.

Висновки. У культурному розвитку України XIV—XV ст. відбувалися неоднозначні, суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками.

Чинниками, які стримували культурний процес, були: падіння Візантійської імперії, що позбавило православ’я зовнішньої опори; відсутність власної державності; наступ католицької церкви; татарські напади. Проте, позбавившись візантійського впливу, культура українських земель почала активно засвоювати надбання західноєвропейської культури.

Піднесенню української культури сприяли технічний прогрес, виникнення друкарства, розвиток в Україні гуманістичної думки під впливом європейського Відродження.

XIV—XV ст. - масове замкове будівництво.

1397 р. - Київський Псалтир.

1450—1494 рр. - життя та діяльність Юрія Дрогобича (Котермака).

1483 р. - видання в Римі першої друкованої книги українського автора Ю. Дрогобича (Котермака) «Прогностична оцінка поточного 1483 року».

1491 р. - початок книгодрукування церковнослов'янською мовою богослужебних книг («Октоїх», «Часослов») Швайпольтом Фіолем.

Запитання і завдання

1. У яких умовах розвивалася культура на українських землях у другій половині XIV — XV ст.? 2. Коли почалося українське книгодрукування? Кого вважають першодрукарем? 3. Де здобували вищу освіту українці в другій половині XIV — ХV ст.? 4. Чим уславився Юрій Дрогобич? 5. Які нові жанри української народної творчості виникли в період XIV—ХV ст.?

6. Якою є головна ідея дум? Як вони виконувалися? 7. Які жанри образотворчого мистецтва отримали подальший розвиток у XIV—ХV ст.? 8. Чому серед пам'яток архітектури XIV—ХV ст. домінують оборонні споруди? 9. Визначте риси культури українських земель XIV—ХV ст., що сформувалися під впливом культури країн Заходу.

10. Використовуючи додаткові джерела інформації, підготуйте розповідь за темою «Замки й фортеці України». 11. Визначте основні риси розвитку культури на українських землях у другій половині XIV — ХV ст.

12. Які культурні традиції Русі та Галицько-Волинського князівства позначилися на культурі українських земель ХIV—ХV ст.?

Практичне заняття «Етнічний склад населення України. Повсякденне життя (XIV—XV ст.)»

Мета: з’ясувати етнічний склад українських земель; визначити основні риси повсякденного життя.

Завдання для підготовки до практичного заняття: за додатковою літературою або ресурсами Інтернету підготуйте повідомлення або презентацію «Повсякденне життя на українських землях у XIV— XV ст.».

Хід заняття

1. Об’єднайтеся в малі групи. Опрацюйте додаткову літературу,

пригадайте матеріал підручника (розділ V) і дайте відповіді на запитання.

1) Які етноси проживали на українських землях у XIV— XV ст.?

2) Якими є історичні передумови їхнього розселення в Україні?

3) За картою на с. 182 визначте, у складі яких держав опинилися етнічні українські землі на кінець XV ст.

2. Представте складені повідомлення (презентації) перед класом.

3. Сформулюйте висновки відповідно до мети заняття.

Узагальнення за розділом «Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (друга половина XIV — XV ст.)»

1. Складіть хронологічну таблицю основних подій історії українських земель у складі Великого князівства Литовського.

2. Заповніть таблицю в зошиті. Визначте ключові події в історії українських земель XIV—XV ст. Дайте характеристику кожної із зазначених подій.

Подія

Дата

Характеристика

     

3. Поясніть значення понять і термінів: удільне князівство, громадянська війна, Литовсько-Руська держава, українська шляхта, магдебурзьке право, цехи, кріпацтво, магнат, унія, невільник, ясир, гетьман, господар, хан, султан, іконостас.

4. Порівняйте політику литовських князів Ольгерда, Вітовта та Свидригайла щодо українських земель.

5. Виконайте завдання за історичною картою. 1) Покажіть держави, до складу яких увійшли українські землі. 2) З’ясуйте історико-географічні назви українських земель, що опинилися під владою Великого князівства Литовського. 3) Зазначте подію, яка стала поворотною в ліквідації монгольського панування на українських землях. 4) Визначте землі, за які велася боротьба між Московською державою і Великим князівством Литовським. 5) Покажіть межі Кримського ханства. 6) Визначте напрямки походів кримських татар на українські землі.

6. Чому руська знать православного віросповідання в XIV ст. була лояльною до литовських князів, а в XV — на початку XVI ст. бунтувала проти них або переходила до служби іншому володарю?

7. Чому боротьба удільних князів на українських землях завершилася поразкою? Поясніть значення князівської верстви для збереження державотворчих традицій.

8. З’ясуйте історичне значення: 1) битви на Синіх Водах; 2) Грюнвальдської битви; 3) Кревської унії.

9. Порівняйте становище українських земель у складі Великого князівства Литовського, Польського королівства, Угорщини.

Тематичне оцінювання за розділом «Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (друга половина XIV — XV ст.)»

1. Боротьба Польщі і Литви за Галицько-Волинську спадщину завершилася

А поділом володінь князівства між двома державами

Б входженням усіх володінь князівства до складу Литви

В спустошенням і знелюдненням земель, перетворенням їх на Дике Поле

Г збереженням Галицько-Волинського князівства як васала Польщі

2. Юрій Дрогобич (Котермак) уславився

А організацією звитяжних воєнних походів князів

Б започаткуванням жанру полемічної літератури

В ініціюванням укладення Люблінської унії

Г науковою діяльністю в європейських університетах

3. Остаточна ліквідація Волинського і Київського князівств у 1452 і 1471 р. спричинила

А поширення воєводського управління на українських землях

Б скасування магдебурзького права в українських містах

В запровадження кріпацтва на українських землях

Г входження українських земель до складу Польщі

4. За правління якого князя до складу Великого князівства Литовського було включено більшість українських земель?

А Гедиміна

Б Ольгерда

В Любарта

Г Вітовта

5. Які українські землі увійшли до складу Польського королівства раніше за інші?

А Галичина

Б Західне Поділля

В Волинь

Г Правобережжя

6. Наприкінці ХV ст. Кримське ханство потрапило у васальну залежність від

А Османської імперії Б Речі Посполитої В Великого князівства Литовського Г Австрійських Габсбургів

7. Фільварок — це форма господарювання

А шляхти

Б селян

В міщан

Г козаків

8. Князь Костянтин Іванович Острозький уславився як полководець у війнах із

А кримськими татарами і Московським царством

Б Польським королівством і Великим князівством Литовським

В Угорським королівством і Молдавським князівством

Г Османською імперією і Тевтонським орденом

9. У якому році було укладено цитовану угоду? «...Вельмишановна пані, прийми князя Ягайла за сина та віддай йому в дружини свою дочку Ядвігу, королеву Польщі. Государ Ягайло з усіма своїми ще не хрещеними братами, ближніми, що проживають на його землях, просить прийняти їх у католицьку віру. Обіцяє свої литовські і руські землі навік приєднати до королівства Польського».

А 1362 р.

Б 1370 р.

В 1385 р.

Г 1392 р.

10. Хто вважається засновником Кримського ханства?

А Хаджі-Гірей

Б Іслам-Гірей

В Менглі-Гірей

Г Давлет-Гірей

11. Установіть відповідність між поняттями та їхніми визначеннями.

1 Шляхта

2 Кріпацтво

3 Магістрат

4 Цех

А Самоврядна громада вільних ремісників однієї чи кількох спеціальностей

Б Назва органу міського самоврядування, що здійснював адміністративно-судові функції

В Система суспільних відносин, за якою землевласник мав право на особу, працю і майно залежних від нього селян

Г Привілейований панівний стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях у XIV—XVII ст.

Д Громадська релігійна та культурно-просвітницька організація міщанства

12. Установіть послідовність подій.

А Остаточна ліквідація Київського князівства Б Укладення Кревської унії В Утворення Кримського ханства Г Перша згадка про козаків у писемних джерелах

Узагальнення до курсу «середньовічна історія України та її внесок у загальноєвропейську спадщину»

1. Назвіть хронологічні межі середньовічної історії України. Свою відповідь обґрунтуйте.

2. На які періоди можна поділити середньовічну історію України? Що б ви поклали в основу запропонованої періодизації?

3. Заповніть таблицю «Основні цивілізаційні здобутки українського суспільства у ІХ—ХV ст.» у зошиті.

Сфера

Здобутки

Державотворення

 

Господарський розвиток

 

Ремесло

 

Церковне життя

 

Духовний та освітній розвиток

 

Військова справа

 

4. Порівняйте процеси та явища європейської та української історії доби Середньовіччя.

5. Укажіть місце і роль державних утворень на території України для подальшого розвитку українського суспільства.

1) Русь

2) Галицько-Волинська держава

3) Велике князівство Литовське

4) Королівство Польське

5) Молдавське князівство

6) Московська держава

7) Золота Орда

8) Кримське ханство

6. Складіть перелік із десяти подій, які були визначальними для середньовічної історії України.

Додатки

Плани-схеми для самостійної роботи з підручником і додатковою літературою

Як скласти тези

1. Прочитайте текст.

2. Поділіть його на логічно завершені частини і дайте їм назву, тобто складіть план.

3. Знайдіть у тексті основні положення, які дають відповідь на запитання плану.

Як порівнювати різноманітні оцінки історичних явищ

1. Визначте сутність кожної оцінки історичної події або явища.

2. Спробуйте з’ясувати, на що спирався автор, даючи цю оцінку, і визначте об’єктивність його висновків.

3. Проаналізуйте наведені аргументи і логіку наведених доказів.

4. Зробіть свій вибір на користь однієї з наведених оцінок і поясніть його.

Як скласти повідомлення

1. Прочитайте в підручнику матеріал, до якого ви складаєте повідомлення.

2. Доберіть літературу, за якою ви будете його готувати.

3. Складіть план своєї розповіді.

4. За планом напишіть зміст повідомлення або складіть його тези.

5. Подумайте над тим, який ілюстративний матеріал доцільно використати.

Як скласти портрет історичного діяча

1. Як відбувалося становлення особистості історичного діяча.

1) Назвіть ім’я та прізвище. Де і коли він народився?

2) Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?

3) Як формувалися його погляди?

2. Особисті якості й риси характеру.

1) Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?

2) Які з його особистих якостей вам подобаються, а які — ні?

3. Діяльність історичного діяча.

1) Охарактеризуйте основні справи його життя.

2) Які успіхи й невдачі були в його справах?

3) Які верстви населення підтримували його діяльність, а які — ні? Чому?

4) Хто був його друзями, а хто — ворогами? Чому?

5) Якими були наслідки його діяльності?

6) Завдяки чому людство пам’ятає цю людину?

4. Яким є ваше особисте ставлення до історичного діяча?

1) Які почуття викликає у вас його діяльність?

2) Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обґрунтуйте свою позицію.

Як працювати з історичним документом

1. З’ясуйте походження документа.

1) Хто його автор?

2) За яких історичних обставин з’явився документ?

3) Що являє собою документ за змістом і формою (опис історичної події сучасником, оцінка події істориком, законодавчий акт тощо)?

2. З’ясуйте, яке завдання до документа ви повинні виконати і що для цього потрібно (якщо документ має поглибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чи особу, — пригадайте, що вам уже відомо про це).

3. Прочитайте текст документа, з’ясуйте значення понять і термінів, що містяться в ньому.

4. Виконайте завдання до документа.

Як написати реферат

1. Уважно прочитайте тему реферату.

2. Опрацюйте літературу з цієї теми.

3. Складіть план реферату.

1) Вступ (поясніть важливість і актуальність обраної теми, зверніть увагу на те, що і як будете описувати).

2) Основна частина (розкрийте зміст теми реферату).

3) Заключна частина (сформулюйте висновки, яких ви дійшли).

4) Список використаної літератури.