Підручник Історія України 7 клас Гісем 2015 - '(Ранок) 2015'

РОЗДІЛ IV. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

§ 14. Утворення Галицько-Волинської держави

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: як і чому Галицьке і Волинське князівства об’єдналися в єдину державу; якою є роль Романа Мстиславича в історії України; чому синам Романа Мстиславича довелося вести тривалу і запеклу боротьбу за батьківську спадщину.

 1. Що таке політична роздробленість? 2. Коли постали Галицьке і Волинське князівства? Які відмінності були між ними?

Об'єднання Волинського і Галицького князівств. У середині ХІІ ст. в Галицькому князівстві знову розгорілася боротьба між боярами і князем. Боярству, що збагатилося і зміцніло в попередні роки, здавалася обтяжливою сильна влада князя, тому вони намагалися в будь-який спосіб її ослабити. Ця боротьба призвела до послаблення галицької династії Ростиславичів. За її останнього представника Володимира (1187—1198 рр.), сина Ярослава Осмомисла, конфлікт із боярами набув ще більшого розмаху. Володимир посів престол завдяки боярам, що порушили свою присягу визнати князем Олега Ярославича. Проте Володимир не виправдав їхніх очікувань. Він, як зазначає літопис, «думи не любив з мужами своїми», тобто не радився з ними у своїх справах.

Бояри організували проти нього повстання і змусили князя шукати порятунку в Угорщині. Однак угорський король ув’язнив Володимира і, захопивши Галич, посадив там княжити свого сина. Проте влада іноземців не влаштувала галичан, і вони підняли проти них повстання, запрошуючи на галицький трон то волинського князя Романа Мстиславича, то сина галицького князя Івана Берладника Ростислава. Тим часом Володимир зміг утекти з полону до імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбаросси, який допоміг відновити його владу в Галичі в обмін на 2000 гривень сріблом щороку. Подальше правління Володимира мало чим відрізнялося від попереднього, проте йому вже довелося налагодити відносини з боярами.

Зі смертю Володимира припинилася династія галицьких князів: його сини були в заручниках в угорського короля, до того ж їхня мати не належала до княжого роду.

Роман Мстиславич

Скориставшись смертю Володимира, у 1199 р. до Галича вступило військо волинського князя Романа Мстиславича (1170—1205), який був одним із претендентів на галицький престол.

Захопивши Галич, Роман приєднав нові володіння до своїх волинських. Так відбулося об’єднання Галицького і Волинського князівств у єдину Галицько-Волинську державу. Ця подія мала велику історичну вагу, оскільки новоутворене князівство стало претендувати на центр об’єднання земель Південно-Західної Русі, тобто українських земель.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинського князівства сприяло вдале географічне положення. Воно розташовувалося на перехресті важливих торговельних шляхів і було важкодоступним для набігів кочівників.

Віддаленість від Києва послаблювала його залежність від центральної влади. До того ж, ставши єдиним князівством, Галичина і Волинь змогли об’єднати свої сили у боротьбі із сусідніми Польщею та Угорщиною, а пізніше — з монгольською навалою і наступом хрестоносців.

На піднесення Галицько-Волинського князівства також впливала енергійна політика князів Романа Мстиславича і Данила Романовича (Галицького), а наявність багатих родовищ солі, родючих земель, розвинутого ремесла сприяло розвитку торгівлі та економічному зростанню цих земель.

Галицько-Волинське князівство за Романа Мстиславича. Нове князівство завдяки діяльності Романа Мстиславича майже відразу набуло авторитету як серед руських князів, так і серед сусідніх держав. Роман Мстиславич був сміливою, твердою і рішучою людиною. Ще з юнацьких років він поринув у вир політичної боротьби. У 1168 р., ставши новгородським князем, Роман разом із батьком, волинським князем Мстиславом, зміг стримати зазіхання на свої землі володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. Після смерті батька в 1173 р. Роман Мстиславич посів волинський престол і відстояв своє право на нього.

Захопивши Галич, Роман переніс туди свою резиденцію. Для утвердження своєї влади він жорстоко розправлявся з тими, хто був невдоволений його діями. Унаслідок цього було страчено багато бояр, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії,

Загибель князя Романа Мстиславича в битви під Завихостом. Сучасний малюнок

Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїсися». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилася виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називає Романа «самодержцем усієї Русі».

Романові Мстиславичу приписують розробку проекту «доброго порядку» на Русі. Він пропонував покласти край міжусобицям, які ослаблюють державу і роблять її легкою здобиччю для половців. Головною умовою «доброго порядку» було те, що в разі смерті великого князя його наступника мали обирати шість наймогутніших князів: галицький, суздальський, чернігівський, смоленський, полоцький і рязанський. Князі також мали взяти на себе зобов'язання не чинити напади один на одного, а в разі порушення цієї умови стати на бік скривдженого. Щоб запобігти дробленню земель-князівств на уділи, Роман пропонував передавати князівський престол старшому синові, а не ділити між усіма. Для обговорення цих питань пропонувалося скликати з'їзд князів. Проте всі князі під різними приводами відмовилися, а володимиро-суздальський князь Всеволод заявив, що не бажає порушувати давні звичаї.

Для зміцнення своєї держави Роман Мстиславич розширював її кордони, організовуючи походи на литовців, половців, поляків. Його послів і купців приймали в Константинополі, Німеччині, Польщі, Угорщині. У володіннях Романа Мстиславича шукав притулку візантійський імператор Олексій ІІІ Ангел, якого в 1204 р. хрестоносці вигнали з Константинополя. Важливим у політиці князя було приєднання до своїх володінь у 1202 р. Києва. Кияни охоче перейшли під його владу, відкривши перед князем браму міста.

Дізнавшись про те, що київський князь Рюрик спільно з чернігівським князем готують похід на Галич, Роман Мстиславич вирішив випередити їх. Швидко організувавши похід на Київ, він несподівано для противника опинився під стінами міста. На вічі кияни визнали його своїм князем. Роман залишив у Києві свого підлеглого князя Інгвара Ярославича. Коли ж Рюрик з Ольговичами вигнали його з міста, Роман узимку 1203—1204 рр. знову захопив Київ.

Після приєднання Києва під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське і Переяславське князівства. За охопленням території його володіння були більшими за розміри Священної Римської імперії. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й «великий князь».

Активна зовнішня політика князя зумовила його втручання в боротьбу між прихильниками римських пап (гвельфів) та імператорів (гібелінів), у якій він став прибічником останніх. Прямуючи до Німеччини, він несподівано зіткнувся із загоном краківського князя. Бій відбувся в липні 1205 р. під Завихостом. Про цю подію французька хроніка повідомляє: «Король Русі на ім’я Роман, вийшовши за межі своїх кордонів і бажаючи пройти через Польщу до Саксонії... за волею Божею вбитий двома братами, князями польськими, Лешком і Конрадом, на річці Вісла».

Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Без могутньої влади правителя об’єднані ним українські землі не могли перетворитися на єдине утворення зі стійкими економічними й політичними зв’язками, і після смерті Романа Мстиславича створене ним об’єднання земель розпалося. Деякі дослідники називають Галицько-Волинське князівство першою дійсно українською державою.

Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинського князівства. Після смерті Романа Мстиславича, як повідомляє літописець, «велика смута (чвари) постала в землі руській». За спадщину великого князя в боротьбу вступили руські князі з інших земель, Угорщина та Польща. Однак головною руйнівною силою єдиного князівства було галицьке боярство, яке прагнуло не допустити посилення княжої влади.

Скориставшись малолітством князів Данила і Василька Романовичів, галицькі бояри запросили на княжий престол онуків Ярослава Осмомисла по материній лінії — Романа, Святослава і Володимира. Ігоревичі вимагали реальної влади. Однак це суперечило прагненням бояр. У той час угорський король разом із військом вирушив

Боярин Володислав Кормильчич

на Галич і з допомогою боярства захопив його. Ігоревичі були взяті в полон, а населення потонуло в насильстві. Свавілля угорських військ викликало обурення жителів, і вони підняли повстання. У результаті на престол повернулися Ігоревичі, яким вдалося втекти з полону.

Вони жорстоко розправилися з галицькими боярами. Як оповідає літопис, «Ігоревичі зібралися на раду в справі галицьких бояр і вирішили перебити їх — і при нагоді таки перебили... було вбито їх числом 500*, а інші розбіглися хто куди».

Однак це не допомогло. Уцілілі бояри, серед яких найвпливовішим був Володислав Кормильчич, звернулися до угорського короля з проханням відпустити з ними законного князя Данила, який із братом і матір’ю переховувався в Угорщині, і надати допомогу проти Ігоревичів. Здобувши підтримку короля, велике військо рушило на Галич, який без бою прийняв нащадка Романа. Таким чином, у вересні 1211 р. Данило повернувся на батьківський престол, а кількома роками раніше його братові Васильку та матері Анні вдалося закріпитися на Волині (у містах Берестя і Белз).

Однак на Галицькій землі мир не настав. Бояри не бажали віддавати владу молодому енергійному князю. Щоб довести свою могутність, вони за великі гроші викупили з угорського полону Ігоревичів і прилюдно їх стратили. Це був єдиний випадок у середньовічній історії України, коли васали привселюдно страчували своїх сюзеренів.

Проте Данило та його матір усе одно не бажали коритися боярській сваволі. Через конфлікт із боярами Анна з дітьми знову змушені були рятуватися втечею. Провідник боярства Володислав Кормильчич у 1213 р. насмілився проголосити себе галицьким князем. Уперше титул князя отримувала людина, що не належала до династії Рюриковичів. Це викликало обурення серед руських князів. Цим фактом вирішили скористатися угорці та поляки. Їхні володарі домовилися про поділ Галицько-Волинського князівства. У місті Спіш

* Насправді літописець дещо перебільшив кількість страчених.

вони уклали угоду, за якою передбачалося одружити п’ятирічного сина угорського короля Коломана з трирічною донькою польського князя Соломією та проголосити Коломана «королем королівства Галицького». Ще однією умовою було укладення унії (союзу) галицької православної митрополії з католицькою церквою.

Угода в Спіші виявилася нетривалою. Між завойовниками виникла суперечка, якою скористався Данило. Він разом зі своїм тестем Мстиславом Удатним, що був запрошений на галицький престол, звільнив Галич і всі землі, захоплені поляками. Так, у 1221 р. Мстислав Удатний, який походив з удільних київських князів, а до того князював у Новгороді, утвердився в Галичі, а Данило — на Волині. Однак згода між князями тривала недовго. Мстислав, що був недалекоглядним політиком, послухався намовлянь галицьких

Галицько-Волинська держава в першій половині XIII ст.

бояр і заповів у 1228 р. Галицьке князівство синові угорського короля Коломану, що був одружений із його другою дочкою. Із цим не міг змиритися Данило, якому в результаті десятирічної боротьби з угорцями вдалося відновити свою владу в Галичині. Волинь він заповів молодшому братові Васильку, який в усіх важливих справах діяв спільно з Данилом.

У 1238 р. Данило Романович розгромив під Дорогочином тевтонських рицарів, що вторглися в його володіння. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не годиться держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».

Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ, чим завершив відновлення володінь свого батька.

«Галицько-Волинський літопис» про заснування Данилом Романовичем міста Холм

...Місто же Холм було споруджено за Божим велінням. Коли ото Данило княжив у Володимирі, спорудив він місто Угровськ і поставив у ньому єпископа (Іоасафа). Однак [якось], коли він [Данило] їздив по полю і діяв лови (полювання), то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: «Як іменується це місце?» І вони сказали: «Холм його ім'я є». І, уподобавши місце це, надумав він, що поставить на ньому невеликий город. Він дав обітницю Богові й святому Іоанну Златоусту, що спорудить на честь його церкву.

І поставив він невеликий городок та, побачивши, що Бог помічником йому є, спорудив він інше місто, що його татари (монголи) не змогли взяти, коли Батий всю землю Руську захопив. Тоді й церква Святої Трійці запалена була і знову була споруджена.

Коли ж побачив це князь Данило, що Бог сприяє місцю тому, почав він закликати приходнів — німців і русів, іноплемінників і ляхів. Ішли вони день у день. І юнаки, і майстри всякі утікали [сюди] од татар — сидельники, і лучники, і сагайдачники, і ковалі заліза, і міді, і срібла. І настало пожвавлення, і поповнили вони дворами навколо міста поля і села.

Звів також [Данило] церкву Святого Іоанна (Злотоустого), красну і гожу.

І вежа стояла посеред міста висока, щоб бити з неї довкола міста. Знизу зведена з каменю п'ятнадцять ліктів у висоту, а сама зроблена з тесаного дерева і вибілена як сир, сяяла вона на всі сторони.

? 1. Як було засноване місто Холм? 2. Що сприяло піднесенню й розквіту

міста? 3. Про які споруди міста йдеться в документі?

Відновленню єдності Галицько-Волинського князівства сприяли не лише політична мудрість та воєнний талант Данила і його брата, але й підтримка з боку волинських бояр, жителів міст Галичини і Волині.

Перемога Данила Галицького над хрестоносцями під Дорогочином у 1238 р. Художник С. Серветник

Таким чином, тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька. Столицею відновленого князівства Данило обрав новозбудоване місто Холм (1238 р.), щоб не залежати від галицького боярства. Для зміцнення своїх володінь він розгорнув широку містобудівну діяльність, зміцнював кордони фортецями. Саме в цей час зі Сходу насувалася небезпека — монгольська навала.

Висновки. У 1199 р. відбулось об’єднання Галицького і Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Загибель Романа Мстиславича перервала процес зміцнення держави. Проте його сини Данило і Василько стали гідними продовжувачами справи батька. Подолавши боярську опозицію і втручання сусідніх держав, вони відновили батьківську спадщину.

1199 р. - похід Романа Мстиславича на Галич. Об'єднання Волинського і Галицького князівств у єдину державу.

1205 р. - загибель Романа Мстиславича.

1206—1238 рр. - боротьба нащадків Романа Мстиславича за відновлення Галицько-Волинської держави.

1213 р. - проголошення боярина Володислава Кормильчича галицьким князем.

1214 р. - угода в Спіші між правителями Угорщини та Польщі про поділ Галицько-Волинського князівства між собою.

1238 р. - утвердження Данила в Галичі.

1239 р. - установлення зверхності Данила над Києвом. Завершення відновлення єдності Галицько-Волинського князівства.

Запитання і завдання

1. Як і коли виникло об'єднане Галицько-Волинське князівство? 2. Укажіть основні причини об'єднання Галицького і Волинського князівств. 3. Які землі вдалося приєднати до своїх володінь Романові Мстиславичу? 4. Чому в 1205 р. Галицько-Волинське князівство розпалося? 5. За яких обставин на престол Галицько-Волинського князівства повернулися Данило та Василько Романовичі? 6. Коли було відновлено Галицько-Волинське князівство?

7. Яку політику проводив Роман Мстиславич після утворення єдиного Галицько-Волинського князівства? 8. Чим була зумовлена запекла і тривала боротьба за відновлення спадщини Романа Мстиславича? 9. Чи можна вважати Галицько-Волинське князівство першою дійсно українською державою? 10. Чому сини Романа Мстиславича були змушені силою доводити своє право на батьківську спадщину?

11. Підготуйте розповідь за планом: 1) Об'єднання Галицького і Волинського князівств. 2) Правління Романа Мстиславича в 1 199—1205 рр. 3) Боротьба дітей Романа за відновлення батьківської спадщини. 12. Визначте чинники, які сприяли перетворенню Галицько-Волинського князівства на могутню державу, і чинники, що послаблювали його. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 13. Чому саме в Галицькому князівстві стало можливим єдине на Русі вокняжіння боярина? 14. Який вплив мали сусідні держави на становлення Галицько-Волинського князівства?