Економіка. 11 клас. Радіонова

Розділ 4. Світова економіка

Тема 9. Міжнародна торгівля, валютні відносини, рух капіталів між країнами

Після вивчення теми ви знатимете

  • що таке світове господарство;
  • чому існує міжнародна торгівля та що відображає торговий баланс країни;
  • що таке валютні відносини та від чого залежить курс національної валюти;
  • в яких формах здійснюється міжнародний рух капіталів та як він відображається у платіжному балансі країни;
  • які функції виконують міжнародні валютно-фінансові організації.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • поняття валового внутрішнього продукту;
  • особливості формування цін на різних ринках;
  • зміст понять «експорт», «імпорт»;
  • зміст явища поділ праці.

Економіки всіх країн світу є складниками світової економіки. Важливою ознакою сучасних національних економік є відкритість.

Відкритість економік означає, що країни купують і продають товари та послуги на світових ринках, позичають іншим країнам або беруть позики, стають членами міжнародних економічних організацій, беруть участь у міграції трудових ресурсів з країни в країну, установлюють і підтримують курс національної валюти щодо інших валют тощо.

Ця тема присвячена міжнародним економічним відносинам, учасником яких є і наша країна.

9.1. Що тане світове господарство

Світове господарство - це система національних економік з усталеними та міцними економічними зв’язками між ними. Ці зв’язки унеможливлюють автономне (незалежне від інших) існування будь-якої економіки.

Світове господарство в його сучасному розумінні склалося ще на межі XIX та XX ст. Але воно й далі розвивається й змінюється.

Сучасне світове господарство охоплює економіки більш ніж 260 країн, в яких проживає понад 6,7 млрд людей, що розмовляють 2796 мовами і використовують в обігу більш як 300 найменувань національних грошей. До речі, обсяг світового ВВП 2010 року оцінений у 75700 млрд дол.

Економіки країн різняться за рівнем економічного розвитку. Цей рівень оцінюється показниками ВВП на одного громадянина країни або ВВП на одного працівника (продуктивністю праці).

За рівнем економічного розвитку виокремлюють такі групи країн*:

- країни високого рівня розвитку, до яких належать США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Данія, Люксембург, Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія, Італія;

- країни середнього рівня розвитку - ця група охоплює інші країни ЄС, крім тих, що належать до групи країн високого рівня розвитку, а також Ізраїль, Південну Корею, Сінгапур, Таїланд, Тайвань;

- країни, що розвиваються, та країни з несформованими ринками - це група, що містить більше ніж 100 країн Африки, Азії та Латинської Америки та країни з незавершеними ринковими реформами, зокрема Україну.

Істотною причиною виникнення і розвитку світового господарства став міжнародний поділ праці. Він передбачає спеціалізацію національних економік на виробництві певних товарів і послуг, а отже, випереджальний розвиток у кожній з країн окремих галузей та видів діяльності. Саме в цих галузях та видах діяльності економіки країн мають переваги - забезпечують вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва.

В епоху Середньовіччя міжнародний поділ праці ґрунтувався на природних факторах. Тому, приміром, Португалія була репрезентована на міжнародних ринках виноградними винами, Англія - вовною, а Україна - зерном. Пізніше основою поділу праці стає науково-технічний рівень виробництва, досягнутий передовими країнами.

* Більш детальну класифікацію з виокремленням у кожній групі підгруп можна знайти в підручнику з географії для 10 класу.

У світовому господарстві особливе місце посідають так звані країни золотого мільярда - США, Канада, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Японія. Їх населення - це лише 11% населення світу, але економіки цих країн виробляють 40% світового ВВП і на них припадає приблизно 40% світового експорту. На жаль, ці розвинені країни створюють і 80% світових відходів, які небезпечні для природного середовища.

У країнах, що розвиваються, населення яких перевищує 65% населення світу, виробляють лише 22% світового ВВП і на них припадає всього 16% світового експорту.

Частки трьох груп країн у населенні світу та у виробництві світового ВВП на початку XXI ст. унаочнені у вигляді колових діаграм (схеми 9.1, 9.2).

Схема 9.1

Частки окремих груп країн у населенні світу

Схема 9.2

Частки окремих груп країн у виробництві світового ВВП

Пояснення до схем

  • Колові діаграми ілюструють значну відмінність рівнів розвитку, яка виявляється у створеному ВВП на одного громадянина, у різних групах країн, попри існування між ними тривалих і міцних економічних взаємин у межах світового господарства.

9.2. Чому існує міжнародна торгівля та що відображає торговельний баланс країни

Міжнародна торгівля існує, позаяк склався міжнародний поділ праці.

Один із засновників економічної науки Адам Сміт (XVIII ст.) пояснював причини світової торгівлі, використовуючи такий приклад. Якщо порівняти витрати на виробництво вівса і виноградного вина в Шотландії й у Португалії, то через відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград - у Португалії. За умови, що ці країни спеціалізуватимуться й обмінюватимуться результатами свого виробництва, вигоду матиме кожна з них.

Інший видатний економіст Давід Рікардо (XIX ст.) пояснював доцільність світової торгівлі вигідністю обміну тими товарами, виробництво яких не залежить від природно-кліматичних умов. Він доводив, що країні вигідно продавати будь-які товари, якщо в процесі їх виробництва забезпечується вища, ніж у іншій країні, продуктивність праці. А купувати доцільно товари, які всередині країни виробляються за нижчої продуктивності праці.

Пояснимо суть ідеї Д. Рікардо на сучасному прикладі. Японія і Німеччина мають сьогодні необхідні ресурси й технології для виробництва сучасної відеотехніки й автомобілів. Але якщо ефективність виробництва відеотехніки вища в Японії, а автомобілів - у Німеччині, то Японія має продавати відеотехніку й купувати в Німеччини автомобілі. А Німеччина, навпаки, продавати автомобілі й купувати відеотехніку.

Для зовнішньої торгівлі важливо, щоб вітчизняні товари були конкурентоспроможні. Конкурентоспроможність товару оцінюється, якщо порівняти два параметри:

  • 1) здатність товару задовольняти потребу споживача;
  • 2) ціна товару.

Більшу конкурентоспроможність виявляє той товар, який повніше задовольняє потреби споживача за нижчої ціни.

Формування цін на світових ринках відрізняється від їх формування всередині країни. Світові ціни визначаються головними продавцями і покупцями певних видів продукції й узгоджуються під час здійснення великих і регулярних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті. Скажімо, світові ціни на цинк, свинець, олово, нікель, алюміній визначаються на Лондонській біржі кольорових металів, а світові ціни на нафту - об’єднанням країн-імпортерів нафти ОПЕК.

Країна, що бере участь у міжнародній торгівлі, одержує надходження від експорту та має витрати за імпортом товарів і послуг. Торговий баланс країни - це фінансовий документ, в якому відображені надходження та витрати, пов’язані з продажем та купівлею товарів і послуг на зовнішніх ринках. Спрощено його можна подати у вигляді схеми 9.3.

Експорт

Імпорт

Статті експорту

• надходження від продажу товарів

• надходження від надання послуг

Статті імпорту

• витрати на придбання товарів

• витрати на оплату послуг

Сальдо (+ або -)

Схема 9.3

Спрощена форма торгового балансу країни

Пояснення до схеми

  • Схема ілюструє те, що співвідношення між надходженнями від експорту та витратами на імпорт може формувати додатне (коли експорт перевищує імпорт Ех > Im) або від’ємне (коли імпорт перевищує експорт Im > Ех) сальдо торгового балансу.
  • Країна заінтересована в додатному сальдо торгового балансу. Воно свідчить про конкурентоспроможність її продукції та послуг на зовнішніх ринках.

Фактичні дані про зміни в сальдо торгового балансу України у 2002-2009 роках наведені на графіку 9.1.

Графік 9.1

Сальдо торгового балансу України

Пояснення до графіка

  • Графік ілюструє те, що сальдо торгового балансу України суттєво змінювалось протягом сімох аналізованих років і не виявляло стійкої тенденції змін.
  • Пік додатних значень сальдо, коли експорт суттєво перевищував імпорт, припадає на 2004 рік, а пік від’ємних значень, коли імпорт значно перевищував експорт, - на 2008 рік.

У структурі українського експорту переважають чорні метали та мінеральні продукти - частка їх наближається до 50%. У структурі ж імпорту значна частка припадає на мінеральні ресурси, становлячи його третину. Тому сальдо торгового балансу України суттєво залежить від цін та співвідношення попиту й пропонування на світових ринках чорних металів, нафти та газу.

Коли дефіцит торгового балансу - перевищення імпорту над експортом - стає небезпечним, уряд може вдаватися до стимулювання експорту та обмеження імпорту. Це досягається, наприклад, способом стягнення імпортного мита, установленням обмежень (квот) на ввезення певних товарів з-за кордону, наданням податкових пільг експортерам.

Торговельна політика уряду, що спрямована на захист вітчизняних виробників від конкуренції з боку іноземних, називається протекціонізмом (від англ. protect - захист).

Протекціонізм має і позитивні, і негативні наслідки. Він, зокрема, може призвести до підвищення цін на товари через обмеження конкуренції. Адже вітчизняні виробники, захищені від конкуренції іноземних, втрачають стимули до зменшення витрат.

Торговельна політика уряду, за якої митні органи виконують лише реєстраційні функції, не стягуючи мита і не створюючи бар’єрів для товарів з-за кордону, називається лібералізмом.

Жодна країна світу не може дозволити повного лібералізму у торговельних відносинах, так само як не існує й повного протекціонізму.

Важливу роль у лібералізації зовнішньої торгівлі відіграє міжнародна торговельна організація - Світова організація торгівлі (СОТ). З 2009 р. Україна є членом цієї організації.

Члени СОТ зобов’язуються додержувати у відносинах таких принципів:

  • 1) взаємне надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі, що виключає дискримінаційні обмеження;
  • 2) регулювання торгівлі переважно через митні тарифи, що встановлюються в процесі переговорів та взаємоузгоджень;
  • 3) відмова від кількісних обмежень обсягів торгівлі, від створення штучних бар’єрів у торгівлі;
  • 4) прозорість (зрозумілість для партнерів) торговельної політики та вирішення конфліктів у процесі переговорів.

9.3. Що тане валютні відносини та від чого залежить курс національної валюти

Торгуючи продукцією та послугами, країни мають розраховуватися за допомогою різних валют. Для цього потрібні пропорції обміну валют, якими користуються в різних країнах. Взаємини з приводу формування цих пропорцій називають валютними відносинами.

Валютні відносини між країнами контролює Міжнародний валютний фонд (МВФ). Метою його діяльності у валютній сфері є запобігання раптовим необґрунтованим коливанням курсів валют для збереження стабільності зовнішньої торгівлі.

Валютні курси - це пропорції обміну валют. Валютний курс відображає ціну однієї валюти, подану в певній кількості одиниць іншої валюти.

Наприклад, $ 1 = UA 8;€1 = UA 10 - це вираз відповідно ціни одного долара США та одного євро у національній українській валюті - гривні. Натомість, UA 1 = $ 0,125; UA 1 = €0,1 - вираз ціни однієї гривні відповідно в доларах США та в євро.

У міжнародних торговельних відносинах важливо, щоб курсові співвідношення валют були стабільні. Шкідливість різких курсових коливань проілюструємо прикладом.

Приклад. Менеджери українського переробного підприємства прийняли рішення про придбання нового обладнання, яке коштувало 10 млн дол. США, коли існувало співвідношення $ 1 = UA 5. Для здійснення цієї операції було взято кредит в українському банку на суму 50 млн грн з розрахунку

У день здійснення угоди трапилося падіння курсу гривні (її девальвація) і, відповідно, зростання курсу долара. Установилася нова ціна долара $ 1 = = UA 8. За нових умов українському підприємству для придбання обладнання на суму 10 млн дол. уже були потрібні не 50 млн грн, а 80 млн грн з розрахунку. Оскільки підприємству бракувало 30 млн грн (80 - 50 = 30), то угода не відбулася. У розглянутій ситуації програли обидві сторони: покупець не одержав обладнання, а продавець не реалізував створену ним продукцію.

Курсові співвідношення можуть змінюватися під впливом багатьох чинників. Загальне правило цього впливу можна сформулювати так: усе, що підвищує попит на національну валюту, сприяє й підвищенню курсу (ревальвації). І навпаки, усе, що зменшує попит на валюту, спричиняє й зменшення її курсу (девальвацію).

Зростанню попиту на національну валюту, а отже, підвищенню її курсу сприяють такі основні чинники:

- вища конкурентоспроможність вітчизняних продуктів та послуг на світових ринках;

- більша привабливість національної економіки для іноземних інвесторів завдяки високій прибутковості інвестицій та низьким ризикам втрати майна і доходів;

- зростання доходів іноземних споживачів, які надають перевагу продукції вітчизняного виробництва (вітчизняному експорту);

- привабливість країни для іноземних туристів з огляду на збережені в країні історичні, культурні цінності, рівень послуг тощо;

- відносно низькі та стабільні внутрішні ціни.

Зменшення попиту на національну валюту, відповідно, падіння її курсу відбуватиметься з таких причин:

- низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції;

- високі ризики та низька прибутковість проектів, здійснюваних іноземними інвесторами;

- непривабливість країни для іноземних туристів;

- висока інфляція.

9.4. В яких формах здійснюється міжнародний рух капіталів та як він відображається у платіжному балансі країни

Міжнародний рух капіталів - це рух фінансових ресурсів між країнами. Він може здійснюватись у різних формах, зокрема:

- приватних, державних інвестицій або інвестицій міжнародних валютно-фінансових організацій;

- прямих (коли іноземний власник капіталу стає повним власником підприємства або власником основної частини майна підприємства), портфельних (коли іноземці купують цінні папери) інвестицій;

- кредитів урядам країн або приватним підприємствам.

Головна причина вивезення капіталу з однієї країни в іншу - це намагання одержати вищу норму прибутку. Але, крім того, вивезення капіталу сприяє подоланню перешкод у торгівлі між країнами, завоюванню нових ринків, перемозі в конкурентній боротьбі.

Тільки прямі світові іноземні інвестиції з початку XXI ст. щороку збільшувалися приблизно на 1,2 трлн дол.

Значні потоки вивезення капіталу утворюються в сучасному світовому господарстві в межах транснаціональних корпорацій (ТНК).

Транснаціональні корпорації - це міжнародні монополії, які, долаючи національні кордони, поширюють свою діяльність у всьому світі, маючи численні філії в багатьох країнах.

На початку XXI ст. у світі налічувалося 63 тис. ТНК, що мали в різних країнах світу 690 тис. філій. Створений у їх межах ВВП оцінюють у 8 трлн дол., що дорівнює приблизно 11% світового ВВП. ТНК володіють 80% усіх патентів та контролюють близько 60% світової торгівлі. Найбільш відомими ТНК є «Форд Моторе» (США), «Даймлер - Крайслер» (США - ФРН), «Ексон» (США), «Міцубісі» (Японія), «Вол-Март Стар» (США), «Роял Датч Шелл» (Нідерланди, Великобританія).

Динаміка чистих прямих іноземних інвестицій в Україну (інвестицій в економіку країни без інвестицій, вивезених за кордон) подана на графіку 9.2.

Графік 9.2

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Пояснення до графіка

  • Графік ілюструє загальну тенденцію до збільшення прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Ця тенденція, однак, переривалась у 2006 та 2009 роках.

Попри позитивну динаміку прямих іноземних інвестицій, Україна має найнижчі в Європі показники загального обсягу інвестицій на одного громадянина. Для порівняння: якщо в Україні цей показник становив у 2010 р. приблизно 560 дол. на особу, то в Польщі - 1,6 тис. дол., а в Чехії - 2,8 тис. дол.

Рух капіталу в країну та з країни відбивається у фінансовому документі, що називається платіжний баланс країни. Крім руху капіталу в країну та з країни, у ньому відображаються й інші зовнішньоекономічні операції. Результатом їх здійснення стає надходження коштів у країну та їх відплив у інші країни у зв’язку з витратами.

У платіжному балансі відображаються такі операції:

- продажу та купівлі товарів і послуг (торговий баланс);

- надходження доходів громадян країни з-за кордону та виплата доходів іноземцям (чисті факторні доходи);

- надходження з-за кордону трансфертів та сплати трансфертів за кордон;

- надходження з-за кордону прямих і портфельних інвестицій та інвестування за кордон;

- надходження з-за кордону кредитів та надання кредитів за кордон.

Додатне сальдо за всіма операціями, відображеними у платіжному балансі (перевищення загальних надходжень над загальними витратами), створює передумови для поповнення державних валютних резервів. І навпаки, від’ємне сальдо в платіжному балансі передбачає скорочення валютних резервів. У разі остаточного вичерпування цих резервів країна стає міжнародним боржником. Їй загрожує дефолт - визнання безнадійності боргів. Тому уряди країн регулюють сальдо платіжного балансу для запобігання дефолтам.

Проблема дефолтів стала актуальною для багатьох країн світу після економічної кризи 2008-2009 років. У лютому 2011 р. американське видання «Business Insider» надрукувало перелік з 18 країн, яким, на думку фінансистів, загрожує дефолт. Першу п’ятірку у цьому переліку становили Венесуела, Греція, Аргентина, Ірландія, Португалія. Основними причинами загрози дефолту крім значного зовнішнього боргу (понад 40 млрд дол. США) визнані: високий рівень інфляції, криза в банківській системі, соціальна нестабільність. На жаль, Україна посіла в цьому рейтингу шосту позицію, маючи загальну суму боргу, який має бути повернутий або відтермінований кредиторами до липня 2011 року в обсязі 42,1 млрд дол. США.

9.5. Які функції виконують міжнародні валютно-фінансові організації

Розвиток міжнародної торгівлі, міжнародний рух капіталу створили передумови для виникнення міжнародних валютно-фінансових організацій. Вони роблять міжнародні економічні відносини більш стабільними та передбачуваними. Вступ до цих організацій дає країнам-членам певні переваги. Важливо те, що цими перевагами можуть скористатися країни не тільки високого, а й низького рівня економічного розвитку завдяки:

  • гарантіям валютної стабільності;
  • додатковим джерелам для фінансування програм перебудови економік;
  • інформаційній та консультативній підтримці здійснюваних реформ.

Провідне місце серед міжнародних фінансово-кредитних організацій належить Міжнародному валютному фонду (МВФ). За ним ідуть Світовий банк, Європейський центральний банк (ЄЦБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - валютно-кредитна установа, створена як представницька організація ООН 1947 року.

МВФ виконує такі основні функції:

  • регулювання валютних курсів, забезпечення конвертованості валют;
  • надання короткострокових кредитів країнам-членам Фонду для фінансування дефіцитів платіжних балансів;
  • консультування з фінансових і валютних питань.

МВФ - організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за кошти внесків країн-учасниць. Для кожної з них установлено вступну квоту, розмір якої визначається відповідно до частки країни у світовій торгівлі.

Головними акціонерами МВФ є США (близько 18% внесків), Німеччина та Японія (майже по 6% ), Франція та Великобританія (по 5%).

Україна прийнята до МВФ у вересні 1992 р. і стала 167-м членом цієї організації з часткою у 0,69%.

МВФ забезпечував функціонування Бреттон-Вудської валютної системи, яка існувала до початку 1970-х років, відіграючи провідну роль у зміцненні зовнішньоекономічних зв’язків.

МВФ обґрунтував основні принципи нової валютної системи - Ямайської, яка була ухвалена у 1976 р. Він став творцем колективної міжнародної грошової одиниці - СДР (спеціальні права запозичення). За угодою між країнами-членами ця грошова одиниця стала головною у формуванні резервів та в міжнародних розрахунках.

Механізм фінансування, який використовує МВФ, передбачає кілька форм кредитування:

  • стендбай - для забезпечення короткострокової допомоги з фінансування дефіциту платіжного балансу, що надається частинами (траншами);
  • розширене кредитування - для реалізації середньострокових програм подолання дефіцитів платіжних балансів;
  • фінансування системних перетворень - для проведення структурних реформ у країнах з перехідною економікою.

Світовий банк - це неурядова фінансово-кредитна установа, яка об’єднує чотири фінансові установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) та Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ).

Центральна ланка Світового банку - МБРР, заснований одночасно з МВФ у 1946 р. Це найбільша у світі організація, яка надає довгострокові кредити на державні програми лише урядам і центральним банкам країн з метою сприяння соціальному-економічному розвитку.

Основна маса кредитів спрямовується на розвиток виробничої інфраструктури й сільського господарства. Банк фінансує державні програми в енергетиці, у гірничій промисловості, на будівництво та модернізацію нафто- і газогонів. За час свого існування МБРР надав кредити 170 країнам на реалізацію 6,5 тис. проектів.

Європейський центральний банк (ЄЦБ) з осередком у Франкфурті створено як центральний орган Європейської системи центральних банків. Завдяки його діяльності з 2002 року запроваджена в обіг стабільна і конвертована валюта євро.

ЄЦБ стежить за додержанням Маахстрихтських угод (1993 р.), що визначають граничні показники дефіциту бюджету, державного боргу, річного темпу інфляції для країн-учасниць. Він відповідає за підтримання ставки процента на європейському фінансовому ринку на такому рівні, що забезпечує стабільність євро. Як юридична особа ЄЦБ виконує такі основні функції:

- розробляє узгоджену валютну політику країн-учасниць;

- здійснює закордонні валютні та розрахункові операції;

- консультує та оцінює якість законодавчих актів, валютної та цінової політики окремих країн-членів ЄС.

ЄЦБ підзвітний Європарламенту.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) - міжнародний банк, заснований 1990 року в Лондоні 42 країнами та двома міжнародними організаціями - Комісією ЄС та Європейським інвестиційним банком - для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Завданнями ЄБРР є:

- створення в країнах конкурентоспроможної економіки;

- розвиток взаємовигідних зв’язків між західноєвропейськими і східноєвропейськими фірмами;

- реформування енергетики, транспорту, зв’язку, охорони довкілля. ЄБРР сприяє формуванню в країнах сучасних ринкових структур, створенню законодавчої бази, впорядкуванню валютного регулювання тощо.

Власниками капіталу банку (його вкладниками) стали Комісія європейських співтовариств - виконавчий орган Європейського Союзу (50 % капіталу); країни Західної Європи (11,3%); США (10%); Японія (8,5 %); країни Східної і Центральної Європи (13,7 %).

У кредитуванні ЄБРР надає перевагу недержавним організаціям.

Унікальним об’єднанням країн, у межах якого регулюються торговельні, фінансові, валютні, міграційні відносини, узгоджується політика багатьох урядів, став Європейський Союз (ЄС). Підвалини цієї організації закладені ще 1957 року. Вона створювалася з метою інтеграції національних економік у єдину наднаціональну систему. Центральний орган ЄС - Європейська комісія - розробила і втілила за час існування цієї організації майже 300 програм, які стосувалися таких питань:

  • усунення торгових бар’єрів;
  • вільне інвестування капіталів;
  • єдина валюта;
  • єдина сільськогосподарська політика;
  • вільне пересування громадян територією ЄС без паспортів і віз;
  • взаємне визнання дипломів про освіту;
  • право на постійне проживання та роботу в інших країнах;
  • узгодження податкової і цінової політики.

Останні приєднання до ЄС нових країн відбулися 2004 року, коли його членами стали Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Мальта та Кіпр, та 2007 року - Болгарія та Румунія.

2010 року ЄС характеризувався такими економічними параметрами:

  • охоплює економіки 27 країн;
  • має населення, що становить 4,65% від світового, а виробляє майже 14% світового ВВП;
  • забезпечує створення в середньому майже 36 тис. дол. ВВП на одну особу, що в 3,3 раза перевищує середні світові показники виробництва ВВП на одну особу.

Стати членом ЄС - це мета європейських країн, які ще цього членства не мають, але прагнуть забезпечити своїм громадянам високі життєві стандарти, стабільність і демократію. Така перспектива декларувалася й українськими урядами. Для її досягнення країна-претендент повинна відповідати Копенгагенським критеріям, а саме:

  • гарантувати верховенство закону та права людини;
  • забезпечувати функціонування ринкової економіки та здатність бути конкурентоспроможною в ринкових механізмах, що діють усередині ЄС;
  • виконувати зобов’язання щодо реалізації визначених ЄС цінностей та цілей політичного, економічного та валютного союзу країн-учасниць.

Підсумки теми

🗹 Світове господарство - це система національних економік, які пов’язані між собою торговельними відносинами, рухом капіталів, певними співвідношеннями валют, міграцією робочої сили, участю в міжнародних організаціях.

🗹 Міжнародна торгівля виникла на основі міжнародного поділу праці і забезпечує її учасникам певні економічні вигоди. Результати участі країни в міжнародній торгівлі відбиває її торговий баланс. Він може мати додатне (у разі перевищення експорту над імпортом) або від’ємне (у разі перевищення імпорту над експортом) сальдо.

🗹 Засадами торговельної політики уряду стає або протекціонізм - захист вітчизняних виробників, або лібералізм - вільна торгівля без обмежень. Провідником політики торгового лібералізму у світі є Світова організація торгівлі (СОТ).

🗹 Валютні відносини між країнами виникають у зв’язку з необхідністю здійснення міжнародних розрахунків. Вони передбачають додержання стабільних співвідношень між національними валютами різних країн. На курс валюти - ціну однієї валюти, що виражена в певній кількості одиниць іншої, впливають такі основні чинники: конкурентоспроможність національних товарів на світових ринках, привабливість національної економіки для іноземних інвесторів та туристів, доходи іноземців, що купують товари національного експорту, рівень інфляції.

🗹 Міжнародний рух капіталів - це рух фінансових ресурсів між країнами, що відбувається в різних формах. У сучасному світі основні потоки капіталів здійснюються в межах ТНК - міжнародних монополій, що мають філії у багатьох країнах світу.

🗹 Надходження та витрати країни, пов’язані з зовнішньою торгівлею, міжнародним рухом капіталів, доходів, трансфертів, відображаються у платіжному балансі країни. Якщо надходження перевищують витрати, то платіжний баланс додатний, і створюються умови для поповнення державних валютних резервів. Якщо витрати перевищують надходження, то платіжний баланс стає від’ємним, а державні валютні резерви скорочуються.

🗹 Міжнародні фінансові організації роблять міжнародні економічні відносини більш стабільними та передбачуваними. Такими організаціями є МВФ, Світовий банк, Європейський центральний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Найбільших результатів у інтеграції національних економік та в економічному розвитку з використанням переваг інтеграції досяг Європейський Союз (ЄС).

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Якщо ви пов’язуєте свою майбутню професію із зовнішньоторговельною діяльністю, то відтепер розумітимете її зміст, знатимете, які міжнародні організації цю діяльність підтримують та впорядковують.
  • Усвідомлюючи, якою може бути політика уряду в зовнішньоторговельних відносинах, ви зможете передбачати наслідки запровадження квот на імпорт, імпортного мита щодо цін на товари.
  • Розуміючи, від чого залежить курс національної валюти, ви з певною мірою точності зможете передбачати тенденції його змін.

Контрольні запитання та завдання

1. Чому на сучасному етапі розвитку цивілізації економіка окремої країни не може існувати ізольовано від інших? Виберіть із запропонованих відповідей ті, які ви вважаєте правильними, та поясніть свій вибір:

- країна може стати аутсайдером у реалізації досягнень науково-технічного прогресу;

- можуть виникнути проблеми, пов’язані з міграцією робочої сили;

- країні буде важко долати митні бар’єри та торгові обмеження;

- економіка не забезпечуватиме задоволення всіх потреб громадян;

- перед усіма країнами постали серйозні проблеми, розв’язати які самотужки жодна країна не може.

2. Які з зазначених фактів можна використати як аргументи на користь політики протекціонізму, а які - лібералізму в зовнішньоекономічній діяльності:

- низька конкурентоспроможність українських товарів;

- Україна не має сучасних технологій для більшості виробництв;

- рівень безробіття в Україні перевищує природні показники;

- Україні бракує надходжень за експорт для відшкодування витрат за імпортом;

- Україна є членом СОТ?

3. Яку суму гривень треба мати для того, щоб придбати в одній з європейських країн товар за 144 тис. євро, якщо існує курс UA 1 = = €0,12.

4. Визначте, за якого обсягу ВВП (У) сальдо торгового балансу дорівнюватиме нулю, якщо Ех = 20, а функція (рівняння) імпорту є такою: Im = 29 - 0,3 Y.

5. Виберіть з наведеного переліку чинники, які викликатимуть девальвацію національної валюти, а які - ревальвацію:

- галопуюча інфляція;

- успішна розбудова туристичної інфраструктури країни;

- зростання попиту на імпортовані енергоносії та скорочення експорту вітчизняних товарів;

- ухвалення законів, що зменшують інвестиційні ризики іноземців.