Економіка. 11 клас. Радіонова

Тема 7. Економічні коливання, безробіття та інфляція

Після вивчення теми ви знатимете

  • чому в економіці відбувається чергування піднесень та спадів;
  • якими бувають цикли;
  • які причини та наслідки для економіки в цілому має безробіття;
  • чому виникає та які наслідки спричиняє інфляція.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • особливості функціонування ринкової економіки;
  • які суб’єкти вступають у відносини на макроекономічному рівні;
  • зміст валового внутрішнього продукту.

У попередній темі йшлося про умови, за яких економіка працює без порушень. Були записані рівняння, додержання яких забезпечує перетворення сукупних доходів у сукупні витрати, а отже, функціонування усієї економіки як єдиного цілого. Якщо ж економічні пропорції - співвідношення певних економічних величин - не додержуються, то виникають порушення у вигляді спадів (криз), безробіття, високої інфляції. Їхній зміст пояснюється в цій темі.

7.1. Чому в економіці відбувається постійне чергування піднесень та спадів

Економіки всіх країн світу зростають, але зростання періодично переривається спадами або ж уповільнюється. Таку економічну динаміку можна зобразити графічно (графік 7.1)

Графік 7.1

Економічна динаміка з урахуванням періодичних коливань

Пояснення до графіка

  • На графіку показано, що обсяги ВВП постійно зростають, тому пунктирна лінія, що відображає вектор (напрямок) змін, підіймається вгору.
  • Попри загальне зростання, ВВП змінюється нерівномірно: в одні періоди його обсяги скорочуються, а в інші, навпаки, збільшуються.
  • Відрізок часу від початку одного економічного скорочення (спаду) ВВП до іншого називають економічним циклом.

Про циклічний характер економічного розвитку свідчать не тільки зміни випуску, а й зміни інших показників, серед яких найважливішими є такі:

  • доходи населення (за спаду зменшуються, а за піднесення зростають);
  • обсяги роздрібної торгівлі (за спаду скорочуються, а за піднесення зростають);
  • безробіття (за спаду зростає, а за піднесення скорочується);
  • курси (ринкові ціни) акцій найбільших корпорацій (за спаду зменшуються, а за піднесення зростають);
  • запаси непроданої продукції (за спаду зростають, а за піднесення скорочуються);
  • замовлення на товари довгострокового користування, інвестиції у нове будівництво (за спаду скорочуються, а за піднесення зростають);
  • загальний рівень цін (за спаду ціни в ринковій економіці зменшуються, за піднесення зростають).

Відповідь на питання, чому виникають цикли, не може бути однозначною. Це пояснюється тим, що в різні періоди економічної історії існували свої особливі конкретні причини для того, щоб зростання перервалося спадом, або, навпаки, розпочиналося стрімке економічне піднесення. Тому й існують різні пояснення (теорії) економічних циклів. Серед них найважливіші такі:

  • Інноваційна теорія циклів. Пояснює циклічні коливання технічними нововведеннями (інноваціями), які переривають звичайний перебіг економічних подій, обумовлюючи збільшення інвестицій та економічне піднесення.
  • Грошова теорія циклів. Пояснює цикл змінами у кредитуванні, пов’язаними з діяльністю банків, які змінюють ставку процента за кредит, роблячи гроші дорожчими. Брак грошей стримує активність економічних суб’єктів і спричиняє економічний спад.
  • Розподільна теорія циклів. Пояснює циклічні коливання браком споживчих витрат для реалізації всієї створеної продукції. Невідповідність загального випуску і споживчих витрат спричиняє економічний спад.
  • Фінансова теорія циклів. Пояснює циклічні коливання невідповідністю (різноспрямованим розвитком) фінансового ринку та реального сектору економіки. Якщо мета одержання спекулятивних доходів від торгівлі цінними паперами на фінансовому ринку починає переважати над метою забезпечення інвестицій, то в економіці починається спад.

Фінансова теорія економічних циклів набула особливої актуальності на початку XXI ст. у зв’язку з фінансовою кризою 2008-2009 рр. Вона розпочалась у США і згодом охопила більшість країн світу. Її безпосередню причину пов’язують з наданням ненадійних (таких, що не могли бути вчасно повернені) кредитів, випуском ненадійних облігацій. Це потягло за собою масове невиконання боргових зобов’язань, порушення економічних зв’язків та значний економічний спад.

До найглибших економічних криз XX та XXI століть, що мали фінансові причини, крім згаданої кризи 2008-2009 рр. відносять ще й такі:

- кризу 1929 р., або Велику економічну депресію, напередодні якої виникли надмірні борги населення, яке масово купувало акції найбільших компаній у кредит;

- японський фінансовий пузир кінця 1980-х років, напередодні якого прирости цін акцій компаній, що виробляли комп’ютерну техніку, значно перевищували прирости річних прибутків цих компаній;

- кризу 2000-2001 років у США, що спричинилася надмірним зростанням цін акцій високотехнологічних компаній (за рік майже в 5 разів).

Попри особливі конкретні причини кожного економічного спаду або економічного піднесення, що трапились у світовій економічній історії, усі економічні коливання в певний спосіб пов’язані зі змінами сукупних витрат. Якщо додаткові витрати, наприклад інвестиційні, стимулюють випуск, то розвиток економіки пришвидшується. Якщо, навпаки, витрати скорочуються через брак кредитів, споживчого попиту або недоліки фінансового ринку, то економічний розвиток гальмується.

7.2. Якими бувають цикли

За тривалістю економічні цикли поділяють на середні та довгі.

Середні, або бізнесові, цикли тривають 8-10 років. Наприклад, протягом 142 років у Америці було 17 циклів, середня тривалість яких становила 8,35 року.

В економічній історії світу траплялись періоди, коли тривалість середніх циклів і скорочувалася, і зростала. Наприклад, період, що охоплює 1980-1990-ті роки, в історії розвинених країн називають Великою помірністю (за аналогією з Великою депресією у США, що розпочалася 1929 року). Така назва періоду пояснюється тим, що майже два десятиліття в економіках розвинених країн спостерігалося стійке економічне зростання без спадів.

Уже згадані нами інноваційне, грошове, розподільне, фінансове пояснення економічних коливань стосується саме середніх циклів.

Довгі цикли, або «довгі хвилі економічної кон’юнктури», тривають близько півстоліття (40-60 років). Їх свого часу відкрив російський учений Микола Кондратьев, тому їх називають «довгі хвилі Кондратьева».

Матеріальним підґрунтям (причиною) довгих циклів є масове і докорінне оновлення капітальних благ - виробничої інфраструктури та кваліфікації працівників. Таке оновлення відбувається під час заміни одного технологічного способу виробництва іншим. Кожна довга хвиля має висхідну та спадну частини. На висхідній частині хвилі відбуваються науково-технічні революції та втілюються технічні нововведення; наприклад ті, що відбулися в останній чверті XX ст., втілились у масовому впровадженні інтернет-комп’ютерних технологій.

Перебування економіки у спадній частині довгої хвилі не означає тривалого (25-30 років) спаду. Але воно передбачає, що економічна активність з високої, що спостерігається на висхідній частині хвилі, перетворюється на помірну або низьку.

Середні цикли накладаються на довгі хвилі й у спадній, й у висхідній їх частинах.

7.3. Які причини та наслідки для економіки в цілому має безробіття

Безробіття - це економічне явище, спричинене перевищенням пропонування праці з боку працівників, що прагнуть працювати, над попитом на працю з боку працедавців. Безробіття існує в будь-якій економіці як у період економічного спаду, так і під час піднесення. Але за спаду рівень безробіття стає вищим.

Лише певний рівень безробіття загрожує національній економіці. Тому важливо вміти його вимірювати.

Безробіття вимірюється відносним показником рівня безробіття за формулою

де u’ - рівень фактичного безробіття; U - кількість безробітних; L - усі працездатні люди країни, тобто ті, що мають роботу, та ті, що її тимчасово не мають, але активно шукають.

Визначальними ознаками працездатних осіб є те, що вони:

- володіють знаннями та кваліфікацією, достатніми для роботи в умовах застосовуваних технологій;

- є людьми визначеного трудовим законодавством країни віку;

- належать до економічно активного населення, тобто працюють або ж шукають роботу в разі її тимчасової втрати.

Остання з ознак працездатних осіб може бути формалізована таким рівнянням:

L = E + U,

де Е - кількість зайнятих, або особи, що мають роботу.

Крім працездатних осіб населення країни охоплює й непрацездатних - пенсіонерів, дітей, людей з обмеженими можливостями тощо:

N = L + UN,

де N - населення країни, її громадяни; UN - непрацездатне населення країни.

Рівень безробіття зменшується, коли в економіці відбувається піднесення, і навпаки, збільшується під час економічного спаду. Це, зокрема, підтверджується даними про зміни рівня безробіття в українській економіці (графік 7.2).

Графік 7.2

Динаміка рівня безробіття в Україні

Пояснення до графіка

  • Графік ілюструє те, що рівень безробіття в Україні зменшувався у 2001-2008 роках, коли були позитивні прирости ВВП, тобто спостерігалося економічне пожвавлення.
  • У кризовому 2009 році відбулося помітне зростання рівня безробіття, що сталося на тлі суттєвого (на 15,1%) скорочення ВВП.

Люди втрачають роботу з різних причин. Склад безробітних неоднорідний, тому вирізняють кілька видів безробіття. Пояснимо відмінності між ними на прикладі.

Приклад. Під час опитування людей, що не мали роботи, було з’ясовано таке:

Пан Вораш утратив роботу через те, що на підприємстві, де були встановлені автомати з продажу кави, чаю, печива, цукерок тощо, ліквідували робоче місце продавця цих товарів. На оволодіння новою професією пан Вораш не погодився і почав шукати роботу продавця.

Пані Галушка залишила роботу в банку сама, оскільки її не влаштовувала заробітна плата та затримка в кар’єрному зростанні. Вона мала пропозиції щодо працевлаштування від інших банків і вирішила пошукати інше місце роботи.

Пан Стрибуненко був звільнений у зв’язку з закриттям заводу, що виробляв залізобетонні конструкції, в період скорочення обсягів будівництва. Йому була надана можливість підвищення кваліфікації на курсах при Державній службі зайнятості, яку він використав.

Отже, у першому випадку йдеться про структурне безробіття, що виникає під час структурної перебудови виробництва й переходу до нових технологій. Нові технології потребують нових професій та іншої кваліфікації працівників.

У другому випадку маємо приклад добровільного, або фрикційного, безробіття, яке спричиняються лише бажанням працівника змінити роботу для поліпшення умов або оплати праці.

У третьому випадку виникло циклічне, або кон’юнктурне, безробіття, причиною якого стає згортання виробництва під час спаду.

Оскільки структурна перебудова виробництва та мобільність працівників у зв’язку з їхнім прагненням до більш повної самореалізації є природними, то й структурне та фрикційне безробіття є природним (нормальним) для економіки. Саме через таке природне безробіття й не існує економіки, в якій узагалі б не було безробітних.

Для визначення природного безробіття складають показники структурного та фрикційного безробіття:

u’nat = u’str + u’fr,

де u’nat - рівень природного безробіття, %; u’str - рівень структурного безробіття, %; u’fr - рівень фрикційного безробіття, %.

Якщо фактичне безробіття перевищує природне, то виникає циклічне безробіття. Три згадані види безробіття формують фактичний рівень безробіття:

u’ = u’str + u’fr + u’c,

де u’c - рівень циклічного безробіття, яке виникає під час економічного спаду, %.

Саме через циклічне безробіття втрачається частина продукту національного виробництва. Ця втрата пов’язана зі звільненнями працівників, які за інших економічних умов могли б виробляти продукцію.

Крім недовиробництва - втрати частини продукту - безробіття має ще й такі негативні наслідки для національної економіки:

- зменшення загального рівня добробуту громадян та їх здатності купувати речі й послуги;

- недодержання надходжень до бюджету у вигляді податків з доходів тих осіб, які втратили роботу;

- додаткове навантаження на платників податків, з доходів яких формується державний бюджет, у зв’язку з необхідністю виплачувати допомогу з безробіття;

- втрата трудового потенціалу - кваліфікації, навичок, умінь - тими особами, які довгий час не мають роботи.

Саме негативні наслідки змушують уряди країн шукати способи зменшення безробіття до природного рівня. Для економік з подібним до українського рівнем економічного розвитку природним вважається безробіття на рівні 5-6 %. Для більш розвинених економік цей показник вищий.

Уряди країн використовують такі заходи, спрямовані на подолання високого рівня безробіття:

- стимулювання зростання сукупного попиту і витрат за допомогою зменшення податкового навантаження на платників, збільшення соціальної допомоги малозабезпеченим;

- сприяння підприємцям, що створюють нові робочі місця, застосуванням до них податкових пільг та пільгового надання кредитів;

- організація громадських робіт, що гарантують тимчасове працевлаштування непрацюючим;

- укладання з профспілками та спілками підприємців угод про спільні дії з обмеження безробіття;

- організація роботи державних служб зайнятості.

Саме служби зайнятості відіграють вирішальну роль не тільки в обмеженні безробіття, яке існує, а й у запобіганні його виникненню. За українським законодавством Державна служба зайнятості покликана виконувати такі функції:

  • обліковувати вільні робочі місця та звільнених з роботи громадян;
  • організовувати професійне навчання та перенавчання осіб, що втрачають роботу;
  • виплачувати різні види допомоги з Фонду страхування на випадок безробіття;
  • брати участь у розробленні загальнодержавних і місцевих програм зайнятості населення та його соціального захисту в разі безробіття.

7.4. Чому виникає інфляція та до яких наслідків призводить висока інфляція

Інфляція є підвищенням загального рівня цін на всі речі та послуги. Вона так само, як і безробіття, породжується порушенням певних економічних пропорцій на загальнонаціональному рівні. Тому її наслідки зачіпають усіх без винятку громадян країни.

Рівень інфляції зазвичай оцінюють показником річного темпу інфляції.

Темп інфляції пов’язаний з показником зміни загального рівня цін Р, або, іншими словами, з індексом цін. Його ми згадували у темі 6, коли пояснювали відмінності між номінальним та реальним ВВП, та використовували у формулі

Індекс цін може подаватися двома показниками: індексом споживчих цін, коли до уваги беруться лише ціни всіх споживчих товарів, та індексом-дефлятором, коли враховуються всі товари споживчого та виробничого призначення.

Індекс споживчих цін певного року показує, на скільки споживчий кошик - визначений набір речей та послуг - став для споживача дорожчим або, навпаки, дешевшим порівняно з попереднім роком. Індекс цін визначають за формулою

Якщо нам відомий індекс цін, то можемо розрахувати річний темп інфляції я за формулою

п = Р х 100% - 100%.

Наприклад, якщо в Україні 2009 року індекс споживчих цін становив 1,123, то темп інфляції був п = 1,123 х 100 % - 100 % = 12,3 %.

Інфляція, що не перевищує 10 %, називається помірною.

Інфляція вища від 10 %, але яка не переходить межу в 100 %, називається галопуючою.

Інфляція, яка перевищує 100 %, називається гіперінфляцією і справляє на економіку найбільш руйнівний вплив.

На початку 1990-х років в українській економіці була гіперінфляція. В окремі роки тоді темп інфляції перевищував 1000 %!

Значення річного темпу споживчих цін починаючи з 1996 року ілюструє графік 7.3.

Графік 7.3

Річні темпи інфляції в Україні

Пояснення до графіка

  • Графік відбиває те, що за весь аналізований період українська економіка демонструвала цінову нестабільність, що виявлялось у стрімких змінах (зростаннях та падіннях) річних темпів інфляції.
  • Відносною стабільністю характеризувався період 2001-2007 років, коли інфляція загалом була помірною. У 2008-2010 рр. інфляція знову набула ознак галопуючої.

Інфляція може мати різні причини. За причинами вирізняють такі два види, як інфляція попиту та інфляція витрат (шок пропонування).

Інфляція попиту виникає тоді, коли поштовх до зростання загального рівня цін дають чинники на боці сукупного попиту. При цьому сукупне пропонування залишається незмінним.

Серед найважливіших чинників інфляції попиту назвемо такі:

- перевищення видатків державного бюджету над бюджетними надходженнями (G > T), що спричиняє дефіцит державного бюджету;

- інфляційні очікування споживачів, які спонукають їх до скорочення заощаджень та збільшення поточних споживчих витрат;

- дешеві (за низької ставки процента за кредит) гроші, що спонукають домашні господарства до збільшення споживання, а підприємців - до додаткових інвестицій.

Інфляція витрат, або шок пропонування, виникає за умови, що поштовх до зростання загального рівня цін іде від сукупного пропонування, коли скорочується випуск товарів, а сукупний попит залишається без змін.

Найважливішими чинниками інфляції витрат вважаються такі:

- дорожчання та вичерпування природних енергетичних та мінеральних ресурсів - нафти, газу, вугілля, металевих руд;

- відносне подорожчання ресурсу праці внаслідок такого зростання заробітної плати, що випереджає зростання продуктивності праці.

Зазвичай інфляція попиту та інфляція витрат поєднуються, утворюючи так звану інфляційну спіраль. Її суть полягає втому, що інфляція попиту переростає в інфляцію витрат, і навпаки. Логіку подій можна подати таким логічним ланцюжком:

Цей логічний ланцюжок відображає те, що поштовх до інфляції попиту може дати зростання дефіциту державного бюджету, коли видатки G перевищують податкові надходження Т. Інфляція попиту перетворюється в інфляцію витрат, тому що на тлі загального зростання цін дорожчають виробничі ресурси, зокрема, зростає ціна ресурсу праці - зарплата (W). Це спричиняє зменшення виробничих можливостей підприємців та скорочення загального випуску й сукупного пропонування.

Причиною інфляції може стати й монополізм виробників певних видів обмежених ресурсів. Так, у 1970-х роках об’єднані в організацію ОПЕК країни-імпортери нафти двічі (у 1974 та 1979-1980 рр.) різко збільшили ціну на нафту. Підвищення цін трансформувалося в очікування зростання цін на інші виробничі ресурси. В економіці розвинутих країн трапився так званий шок пропонування - раптове суттєве скорочення випуску. У середньому щорічне зростання цін того десятиріччя становило 10-12%. Цінова нестабільність поєдналася з найглибшим у другій половині XX ст. спадом економік розвинених країн.

Інфляція має негативні наслідки для національної економіки, найнебезпечніші серед яких:

- Знецінення грошей та заощаджень. Для власників грошей зростання цін знижує їхню купівельну спроможність у всіх випадках, крім тих, коли в разі надання грошей у борг передбачена індексація, або зростання зобов’язань боржника відповідно до зростання рівня цін.

- Зменшення купівельної спроможності споживачів та рівня їх споживання. За незмінного рівня доходів і зростаючих цін на товари споживачі здатні придбати менше речей і послуг.

- Поглиблення нерівності і швидке соціальне розшарування суспільства. Від інфляції виграють економічні суб’єкти з нефіксованими доходами, у першу чергу причетні до торгівлі та посередницької діяльності. Водночас стають біднішими громадяни з фіксованими доходами - працівники державного сектору економіки: викладачі, лікарі, науковці, працівники культури, а також пенсіонери, студенти, особи з обмеженими можливостями, що одержують соціальну допомогу, тощо.

- Гальмування технічного прогресу. Втрата заінтересованості в реалізації досягнень технічного прогресу за інфляції відбувається з двох причин. По-перше, здешевлюється праця, тому втрачається інтерес підприємців до використання дорожчих і технічно досконаліших засобів виробництва. По-друге, нестабільні ціни змушують підприємців відмовлятися від інвестицій у нову, дорожчу, техніку з великим строком окупності.

- Втрата цінами ролі ринкового регулятора. За нормальних (у межах помірної інфляції) умов зростання цін є сигналом для збільшення виробництва певних товарів. Тотальне підвищення цін не дає правильних орієнтирів підприємцям щодо перспективних напрямків інвестування, змін структури виробництва, перерозподілу виробничих ресурсів тощо.

Негативні, а іноді й руйнівні наслідки інфляції спонукають уряди країн до антиінфляційних заходів.

Для правильного вибору інструментів регулювання інфляції важливо з’ясувати, які причини інфляції переважають - пов’язані із сукупним попитом або із сукупним пропонуванням.

Якщо інфляція більшою мірою спричинена надмірним попитом, то дієвими можуть виявитися такі заходи:

- зростання податків на доходи;

- скорочення видатків державного бюджету;

- подорожчання кредитних ресурсів для інвесторів та осіб, що беруть споживчий кредит.

Якщо інфляція переважно спричинена скороченням пропонування, то тоді ефективними є такі заходи:

- застосування податкових пільг для виробників;

- запровадження більш ефективних та ресурсоощадних технологій, насамперед енергоощадних;

- адміністративне обмеження урядом зростання цін на деякі виробничі ресурси.

Усі антиінфляційні заходи є достатньо суперечливими, тому не гарантують безумовного успіху. Наприклад, усі заходи з обмеження попиту, особливо ті, що спрямовані на зменшення доступності кредитів, можуть спричинити зменшення виробництва і пропонування. У такий спосіб стимулюватиметься зростання цін через інфляцію витрат.

Контроль за цінами та зарплатами може мати успіх лише тоді, коли в суспільстві існує висока довіра громадян до свого уряду. Навіть у такій демократичній країні, як США, де міра довіри достатньо висока, спроби контролювати ціни значного ефекту не принесли. В економічній історії США були дві подібні масштабні спроби. Під час Другої світової війни жорсткий контроль за цінами зумовив появу дефіциту та реалізацію дефіцитних товарів на так званому чорному ринку. У період правління президента Річарда Ніксона у 1971-1974 рр. після спроб контролю цін спочатку відбулося їх зменшення, але потім вони знову зросли.

Із фактів, які підтверджують обмежену ефективність антиінфляційних заходів, випливає висновок про те, що інфляцію легше не допустити, ніж потім обмежити.

Розглянуті антиінфляційні заходи були типовими для ринкових економік розвинених країн. У перехідних економіках та економіках з несформованими ринками, до яких належить і українська, використовувалися й інші антиінфляційні заходи. До нетипових для розвинених економік, але необхідних для менш розвинених, належать такі антиінфляційні заходи:

- здійснення грошових реформ, наприклад, в Україні - реформа з упровадження гривні 1996 року, що суттєво стримало інфляцію;

- відмова від емісійного (за допомогою випуску в обіг додаткових грошей) фінансування дефіцитів державних бюджетів;

- обмеження так званої доларизації - використання в обігу валюти іншої країни, що підриває стабільність власної національної валюти і підштовхує інфляцію;

- протидія зовнішнім інфляційним чинникам, наприклад, скорочення імпорту таких товарів, як нафта, газ, ціни котрих постійно зростають;

- обмеження так званої втечі від національних грошей, коли громадяни купують будь-які товари і не здійснюють заощаджень, стимулювання заощаджень такою ставкою процента за банківськими вкладами та за державними облігаціями, яка перевищує темп інфляції;

- підтримка конкуренції на внутрішніх ринках та обмеження вітчизняних монополістів;

- боротьба з тіньовою економікою, у межах якої ціни й доходи неконтрольовані.

Підсумки теми

🗹 Економічні коливання (цикли), безробіття та інфляція є виявами порушення тих загальних пропорцій, що гарантують цілісність національної економіки.

🗹 Циклічний рух економіки виявляється в середніх та довгих циклах. Головною причиною середніх циклів є зміни обсягу сукупних витрат, передусім інвестиційних. Довгі хвилі мають матеріальною основою перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого.

🗹 Безробіття - економічне явище, за якого пропонування праці перевищує попит на неї. Безробіття буває структурне, фрикційне та циклічне. Структурне безробіття пов’язане з технологічними змінами виробництва й виникненням потреби в нових професіях та у вищому рівні кваліфікації. Фрикційне безробіття спричиняється добровільною відмовою від роботи в пошуках ліпших умов праці, заробітків, кар’єрного зростання. Циклічне безробіття зумовлюється входженням економіки в період економічного спаду (кризи). Структурне та фрикційне безробіття формують природний рівень безробіття. Безробіття, що перевищує природний рівень, а саме циклічне, має для економіки значні негативні наслідки, що вимагають дій уряду з його обмеження.

🗹 Загальний рівень фактичного безробіття визначається за формулою

🗹 Інфляція - явище загального зростання цін - спричиняється невідповідністю сукупного попиту та сукупного пропонування. У разі раптового збільшення сукупного попиту на тлі незмінного пропонування виникає інфляція попиту, у разі зменшення пропонування за незмінного попиту - інфляція витрат (шок пропонування). Галопуюча та гіперінфляція справляють суттєвий негативний вплив на економіку й потребують антиінфляційних дій уряду.

🗹 Рівень інфляції, оцінюваний за індексом споживчих цін, визначається за формулою

Для розрахунку річного темпу інфляція використовують формулу

п = Р х 100% - 100%.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Усвідомлення закономірного характеру чергування піднесень і спадів і особливо обов’язкового настання піднесень формує оптимістичний погляд на перебіг економічних подій. Це дуже важливо для людей, які живуть у період кризового спаду економіки та відчувають його згубні наслідки.
  • Розуміючи природу безробіття та усвідомивши необхідність фрикційного та структурного безробіття, ви без фаталізму та надмірного песимізму сприйматимете інформацію про зміни рівня безробіття та активно шукатимете способів його уникнення. А знаючи про організаційні заходи, до яких вдається держава для обмеження безробіття, ви зможете своєчасно скористатися ними у власних інтересах.
  • Ознайомлення з методами вимірювання інфляції сприятиме свідомому сприйняттю інформації про динаміку цін у країні. А розуміння причин інфляції допоможе передбачити наслідки певних дій уряду.

Контрольні запитання та завдання

1. Повоєнне економічне зростання 1945-1990 років у США переривалось економічними спадами в такі роки: 1949-1950, 1958, 1961, 1971-1972, 1975, 1982-1983 рр. Визначте, скільки в середньому тривав економічний цикл.

2. Яке безробіття (циклічне, структурне чи фрикційне) може виникнути в кожній з наведених ситуацій:

  • а) відбулося закриття шахт у зв’язку зі скороченням видобутку вугілля;
  • б) ускладнена процедура працевлаштування на новому робочому місці;
  • в) погіршився загальний стан економіки і розпочалося скорочення виробництва;
  • г) у сільському господарстві запроваджуються технології, які передбачають комплексну автоматизацію?

3. Обчисліть ціну споживчого кошика та індекс споживчих цін за такими умовними даними:

а) споживчий кошик складається з чотирьох товарів, і нормативи їх споживання такі:

  • товар А - 10 од.;
  • товар Б - 2,5 од.;
  • товар В - 50 од.;
  • товар Г - 7 од.;

б) ціни чотирьох товарів у попередньому та поточному роках були відповідно такі:

  • товар А - 50 і 55 грн;
  • товар Б - 10 і 8 грн;
  • товар В - 20 і 24 грн;
  • товар Г - 8 і 8 грн.

4. Визначте індекс цін і темп інфляції за такими даними: ціна споживчого кошика поточного року становить 570 од., а ціна відповідного споживчого кошика минулого року - 510.

5. Визначте рівень фактичного безробіття. Кількість зайнятих в економіці - 16 500 тис. осіб, а безробітних - 1420 тис. осіб. Якою стала чисельність безробітних за нових умов, якщо кількість працездатних осіб не змінилася, а рівень безробіття досяг 9,5 %?