Економіка. 11 клас. Радіонова

Тема 5. Підприємницька діяльність

Після вивчення теми ви знатимете

  • які функції виконує підприємець;
  • в яких формах існує підприємницька діяльність;
  • як між собою пов’язані дохід, витрати та прибуток підприємця;
  • чому підприємству потрібні зв’язки з фінансовими установами;
  • що таке бізнес-план підприємства.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • особливості ринку виробничих ресурсів;
  • схема ціноутворення на різних ринках виробничих ресурсів;
  • зміст категорії «власність»;
  • особливості функціонування ринкової економіки.

5.1. Які функції виконує підприємець

Підприємці - особливі суб’єкти економіки. Існують різні варіанти відповідей на питання про те, у чому полягає ця особливість.

Першим поняття «підприємець» ужив ще на початку XVIII ст. французький банкір Рене Кантільон, який вважав визначальними ознаками підприємця керування власною справою та здатність ризикувати для досягнення в ній успіху. На початку XX ст. це уявлення суттєво доповнив видатний австрійський економіст Й. Шумпетер, який наголосив на тому, що підприємець - це новатор, рушій науково-технічного прогресу.

Діяльність будь-якого підприємця підпорядкована меті привласнення прибутку. Розмір прибутку визначає успіх підприємця.

Розвиток підприємництва приносить суспільству незаперечні вигоди. Вони полягають насамперед у тому, що:

  • підприємець може досягати своєї мети, лише якнайповніше задовольняючи потреби споживачів;
  • підприємець заінтересований в економному використанні ресурсів, тому він прагне вдосконалити технології і цим сприяє технічному прогресу;
  • підприємець досягає найліпших результатів за умов соціальної і політичної стабільності, тому він заінтересований у партнерських відносинах з урядом, профспілками, споживачами тощо.

Однак, прагнучи одержати якомога більший прибуток, підприємець може вдаватись до різних засобів. Історичний досвід свідчить, що ними можуть бути й такі, що суперечать інтересам суспільства, споживачів та найманих працівників. Тому завжди є актуальним питання про поєднання суперечливих інтересів.

У чому може виявлятись суперечність інтересів?

Приклад 1. Відносно високі ціни деяких товарів спонукають підприємців виробляти продукти з низькою або навіть від’ємною суспільною корисністю, такі як алкогольні напої, тютюнові вироби, відеофільми, що пропагують насильство, неповагу до людей певних національностей або соціальних груп.

Приклад 2. Підприємці можуть бути заінтересовані у збереженні енергозатратних виробництв і технологій, котрі забруднюють довкілля, якщо витрати на очисні споруди і нові технології зменшують прибутковість.

Приклад 3. Підприємці завжди шукають способи мінімізації податкових платежів, хоч податки є джерелом фінансування соціальних програм, загальнодержавних проектів.

Приклад 4. Підприємці для швидшої реалізації продукції чи послуг можуть надавати неправдиву або неповну інформацію про них у рекламі.

Приклад 5. Підприємці можуть вибирати такий спосіб економії на витратах, як погіршання умов праці, зростання її інтенсивності без змін заробітної плати найманих працівників.

У цивілізованих суспільствах знайдено інструменти гармонізації (узгодження) інтересів підприємців, суспільства, споживачів, найманих працівників. Найбільш дієвими інструментами є:

- законодавство, яке, з одного боку, оберігає довкілля, моральне і фізичне здоров’я нації, визначає мінімальну заробітну плату та умови праці, а з другого - захищає приватну власність та виключає надмірний податковий тягар на підприємців;

- діяльність інститутів громадянського суспільства - об’єднань споживачів, захисників довкілля, спілок підприємців, професійних спілок тощо.

Видатні підприємці - організатори, новатори, творчі особистості - є багатством окремих націй і всього світу. Завдяки їм змінюється спосіб життя і спілкування мільйонів людей. Світ на початку XXI ст. був би іншим, якби не діяльність підприємців-засновників зокрема таких фірм, як «Apple» та «Microsoft», «Boeing» та «Samsung».

Великі українські підприємства «Оболонь», «Рошен», «Чумак», «Богдан» та тисячі середніх і малих підприємств, що чесно роблять свою справу в усій країні, живлять упевненість у тому, що традиція українського підприємництва в її ліпших виявах не втрачена.

5.2. Види підприємницької діяльності та види підприємств

Діяльність підприємця починається з визначення напрямку діяльності та вибору організаційної форми майбутнього підприємства. Від правильності вирішення цих питань залежить успіх майбутньої справи.

Підприємницька діяльність може розпочатись у будь-якій сфері, якщо існує потреба в цій діяльності. За сферами докладання підприємницьких зусиль можна виокремити такі види підприємництва (схема 5.1).

Схема 5.1

Види підприємництва

Пояснення до схеми

  • Схема демонструє чотири основні види підприємництва: виробниче, комерційне, посередницьке та фінансове.
  • Виробниче підприємництво пов’язане з виготовленням різних видів продукції та наданням послуг. Тому його можуть репрезентувати автомобілебудівний завод, хлібопекарня, будівельна фірма, готель, перукарня, освітній заклад.
  • Комерційне підприємництво здійснюється у сфері реалізації готової продукції. Воно охоплює підприємства оптової та роздрібної торгівлі.
  • Посередницьке підприємництво має на меті налагодження зв’язків між виробником продукції (послуг) та споживачем. Воно репрезентоване підприємствами, що надають інформацію, створюють рекламу, досліджують ринок, консультують.
  • Фінансове підприємництво виконує функції, пов’язані з рухом грошей (кредитів), цінних паперів, страхуванням майна і ризиків. У ньому зайняті банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші фінансово-кредитні організації.

Людина стає підприємцем, створивши підприємство. Кожне підприємство є частиною великого цілого, яке зветься національною економікою. Підприємства можна класифікувати і досліджувати, спираючись на різні ознаки (критерії). Найважливіші критерії класифікації та групування підприємств зображені на схемі 5.2.

Схема 5.2

Класифікації підприємств за різними ознаками

Пояснення до схеми

  • На схемі наведені чотири ознаки, за якими кожне підприємство можна віднести до певної групи, а саме: за формою власності, організаційною формою, масштабом, метою діяльності.
  • Згадані ознаки можна застосовувати одночасно, і тоді підприємство буде подане як таке, що володіє чотирма ознаками. Наприклад, торговельні підприємства найчастіше бувають приватними, одноосібними, малими, прибутковими.

Охарактеризуємо докладніше кожну з виділених груп підприємств.

Підприємства за формою власності. Підприємство може належати одній особі, колективу людей або суспільству, відповідно, вирізняють приватну, колективну, державну форми власності. Одна форма власності відрізняється від іншої залежно від такого:

  • з яких джерел сформовано майно підприємства;
  • у чиїх інтересах воно використовується;
  • кому належатимуть доходи від діяльності підприємства.

Відповіді на ці принципові питання і дають можливість відрізнити підприємство однієї форми власності від підприємства іншої форми так, як це зроблено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Підприємства за формами власності

З яких джерел сформовано майно підприємства

У чиїх інтересах використовується майно підприємства

Кому належатимуть доходи від діяльності

Приватне

З приватних доходів

Приватної особи

Приватній особі

Колективне

З колективних доходів

Колективу людей

Колективу

Державне

З державних доходів

Суспільства в цілому

Державі

Формам власності відповідають певні організаційні форми підприємств.

Підприємства за організаційною формою. У найбільш узагальненому вигляді зв’язок між формами власності та організаційними формами підприємств поданий на схемі 5.3.

Схема 5.3

Форми власності та організаційні форми підприємств

Приватна власність є основою ринкової економіки. Особливості її організаційних форм пояснимо на прикладі.

Приклад. Підприємство «Вікно у світ» виникло як одноосібне володіння (sole proprietorship). Його власник пан Кириленко започаткував невеликий бізнес з монтажу пластикових вікон в оселях та офісах, вклавши власний капітал - заощадження, нагромаджені з власних доходів. Він найняв чотирьох будівельників, водія вантажівки, а сам виконував роботу організатора виробництва, приймаючи замовлення, рекламуючи послуги, та роботу бухгалтера. Як заставу за кредит у банку він використав власну квартиру та автомобіль.

Через п’ять років успішної діяльності власник підприємства «Вікно у світ» усвідомив необхідність розширення справи. На переговорах з колегами по бізнесу було ухвалено рішення створити партнерське підприємство, або товариство (partnership), з монтажу вікон, дверей, балконних конструкцій. До справи було долучено грошові капітали та засоби виробництва ще двох осіб. Партнери уклали угоду про розподіл функцій, ризиків, доходів та збитків.

Ще через сім років успішної діяльності власники підприємства «Вікно у світ», урахувавши надзвичайно великий попит на житло, ухвалили рішення про розширення справи. Вони вирішили стати засновниками будівельної організації, вибравши як її організаційну форму корпорацію (corporation, public company). Після розв’язання всіх юридичних питань було оголошенно про продаж акції нового акціонерного товариства. Завдяки продажу акцій було одержано достатньо коштів для придбання нових виробничих потужностей, наймання на роботу додаткових працівників та службовців.

Кожна розглянута нами організаційна форма приватних підприємств: одноосібне володіння, партнерство, корпорація - має переваги та обмеження (недоліки). Вони наведені в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Переваги та обмеження одноосібного володіння, партнерства, корпорації

Переваги

Обмеження (недоліки)

Одноосібне володіння

• Самостійність власника та свобода дій у прийнятті рішень

• Простота організації та швидкість утілення управлінських рішень у життя

• Висока мобільність, здатність пристосовуватись до потреб клієнтів

• Привласнення всього прибутку однією особою та використання податкових пільг, що зазвичай надаються одноосібним володінням як малим підприємствам

• Обмеженість ресурсів під час започаткування справи

• Значна кількість функцій, виконуваних однією особою, що може спричиняти хибні рішення

• Повна одноосібна відповідальність усім майном у разі банкрутства

Переваги

Обмеження (недоліки)

Партнерство

• Розширення джерел фінансування за кошти кількох партнерів

• Якісніше управління завдяки розподілу функцій між партнерами

• Використання податкових пільг, оскільки прибуток кожного партнера оподатковується як індивідуальний

• Імовірність виникнення суперечностей між партнерами

• Відповідальність одного партнера за хибні рішення інших

• Необхідність реорганізації підприємства в разі виходу з партнерства одного із засновників

Корпорація

• Значне розширення капіталу за кошти від продажу акцій, а також кредитів банків, зазвичай більш прихильних до великих підприємств

• Можливість наймання професійних менеджерів і вища якість управлінських рішень

• Немає загрози реорганізації через зміну власників під час продажу ними акцій

• Обмежена відповідальність власників акцій, яка не поширюється на їхнє особисте майно

• Власники акцій не беруть участі у поточному управлінні, а функції управління здійснюють наймані менеджери, що може призвести до конфлікту інтересів

• Подвійне оподаткування доходів: спочатку як прибутку корпорації, потім - як дивідендів власників акцій

Провідними підприємствами у світі є корпорації, щорічний рейтинг яких оцінюється за такими показниками, як одержаний дохід, прибуток та вартість активів. Серед 20 найбільших 2010 року за рейтингом «Forbes Global 2000» посіли перші три місця: «JPMorgan Chase» (США, банківські послуги), «General Electric» (США, електронна та електротехнічна продукція, полімери), «Exxon Mobil» (видобування та переробка нафти і газу). Перша в рейтингу «JPMorgan» мала такі показники: дохід - 115630 млн дол., прибуток - 11650 млн, активи - 2031990 млн дол. Доходи згаданих компаній зіставні з доходами цілих країн.

Колективна власність існує в організаційній формі кооперативів. Кооператив (cooperative) - це підприємство, яким спільно володіють його члени, зазвичай дрібні виробники (ремісники чи фермери), споживачі, власники невеликих сум грошей тощо. Основною метою діяльності кооперативів є задоволення виробничих, збутових, споживчих потреб та потреб у кредитуванні його членів.

Кооперативи мають такі особливості організації:

  • умовою членства в кооперативі є входження в нього зі своїм паєм - грошима, землею, засобами виробництва тощо;
  • самоврядування та особиста участь кожного члена у справах кооперативу.

Кооперативи мають як переваги, так і обмеження (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Переваги та обмеження колективної власності

Переваги

Обмеження

• Функціонування на демократичних засадах самоврядування

• Рівність усіх членів кооперативу

• Розподіл доходів на засадах трудового або пайового внеску

• Спрощена процедура створення

• Користування податковими пільгами, які зазвичай надаються державою

• Необхідність узгодження інтересів усіх членів під час прийняття рішень

• Складність точної оцінки трудового внеску у виробничих кооперативах

• Відокремлення власності від управління, коли члени кооперативу частину своїх функцій передають правлінню кооперативу

Державні підприємства в ринковій економіці, хоч і фінансуються з бюджету, але змушені здійснювати витрати у межах одержаних доходів. У цьому вони подібні до підприємств інших форм власності. Однак державні підприємства мають і певні особливості:

  • їх власниками є місцеві або центральні органи державної влади;
  • вони працюють за державними замовленнями, забезпечуються державою початковим капіталом;
  • директорів підприємств призначає уряд;
  • розподіл доходів і розмір заробітних плат працівників визначаються законами країни.

Загалом державні підприємства відрізняються від інших більшою стабільністю (передбачуваністю) розвитку, але, як правило, вони менш ефективні.

Переваги та недоліки (обмеження) державних підприємств наведені в табл. 5.4.

Таблиця 5.4

Переваги та недоліки (обмеження) державних підприємств

Переваги

Обмеження

• Менш залежні від змін ринкової кон’юнктури, тому більш стабільні

• Мають більші, ніж інші підприємства, державні джерела фінансування

• Діють поза конкурентною боротьбою, яка спонукає інших підприємців до вищої ефективності, тому є менш ефективними

• Функціонують за більш жорсткими правилами, тому є менш мобільними

Підприємства за масштабом (розміром) поділяються на малі, середні та великі.

У сучасній економіці співіснують різні за масштабами діяльності підприємства. Чим пояснюється таке співіснування? Є кілька причин:

  • По-перше, технологія виробництва різних товарів потребує підприємств різних масштабів. Наприклад, надання стоматологічних послуг чи індивідуальне шиття одягу вигідніше здійснювати на невеликих підприємствах. Натомість для виробництва літаків, автомобілів, залізничних вагонів тощо потрібні підприємства великих масштабів.
  • По-друге, різні підприємства мають різні можливості реагувати на мінливий попит споживачів. Менші підприємства здатні реагувати швидше на зміни попиту, великі - повільніше. Водночас великі підприємства мають більші ресурси для здійснення наукових досліджень та впровадження нових технологій, ніж малі та середні.

Існують конкретні параметри (показники), за якими підприємства відносять до малих, середніх та великих. В Україні та в країнах Європи вони збігаються за кількістю зайнятих, але різняться за валовим доходом (оборотом).

Порівняльні дані подані в табл. 5.5.

Таблиця 5.5

Параметри, за якими визначають належність підприємств до малих, середніх, великих

Параметри оцінки

Малі підприємства

Середні підприємства

Великі підприємства

Європа

Україна

Європа

Україна

Європа

Україна

Зайняті (осіб)

до 50

до 50

від 51 до 250

від 51 до 250

більше ніж 250

більше ніж 250

Оборот (валовий дохід)

до 10 млн євро

до 70 млн грн

від 10 до 50 млн євро

від 70 до 100 млн грн

більше 70 млн євро

більше 100 млн грн

Внесок малих, середніх і великих підприємств у забезпечення громадян роботою та у створення продукції в Україні 2009 року можна побачити в табл.5.6.

Таблиця 5.6

Внесок малих, середніх та великих підприємств України в забезпечення зайнятості та виробництва

Параметри оцінки

Малі підприємства

Середні підприємства

Великі підприємства

Частка підприємств у загальній зайнятості населення, %

19,1

46,7

34,2

Частка підприємств у обсягах продукції

4,4

68,1

27,5

Українські дані свідчать про значне недовикористання можливостей малих підприємств, особливо в зайнятості населення. В європейських країнах їхня частка в зайнятості населення перевищує 50 %.

За метою діяльності підприємства поділяються на прибуткові та неприбуткові.

Для прибуткових підприємств, які зазвичай є підприємствами приватної власності, мета одержання прибутку стає першорядною.

Для неприбуткових підприємств прибуток не є метою діяльності. Але якщо у процесі господарської діяльності їхні доходи перевищують витрати, то різниця цілком повертається у справу з метою її розширення або модернізації.

Цілі діяльності неприбуткових підприємств (організацій) можуть бути різні, а саме:

  • для профспілок, творчих спілок письменників, композиторів, художників - захист інтересів певних груп людей;
  • для університетів, коледжів, клубів, інтелектуальних об’єднань людей - освіта та просвітницька діяльність;
  • для Червоного хреста, товариств милосердя, об’єднань для підтримки людей з обмеженими можливостями - благодійна діяльність;
  • для товарних та фондових бірж - упорядкування ринкових відносин та надання їм більш цивілізованих форм.

5.3. Як між собою пов’язані дохід, витрати та прибуток підприємця

У процесі підприємницької діяльності формуються два основні види доходу, а саме:

  • валовий дохід, або загальний виторг;
  • прибуток підприємця.

На перший погляд будь-яке зростання валового доходу (загального виторгу) є свідченням успішної діяльності підприємця. Але це не так. Адже в підприємницькій діяльності необхідно враховувати витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Валовий дохід, або загальний виторг, визначається за формулою

TR = P x Q,

де Q - обсяг проданої продукції; Р - ціна одиниці продукції.

Валовий прибуток розраховується за формулою

Pr = Р х Q - ТС = TR - ТС,

де Рr - прибуток підприємця; ТС - загальні витрати на виробництво та реалізацію продукту.

Не весь валовий прибуток залишається підприємцеві, оскільки його частина стягується до державного та місцевих бюджетів у вигляді податків. Прибуток після оподаткування називається чистим прибутком і визначається за формулою

NPr = Pr - Т,

де NPr - чистий прибуток; Т - податок на прибуток.

Бажання підприємця зробити прибуток максимально великим залежить від витрат. А витрати підприємця мають цікаву властивість змінюватися залежно від того, скільки товарів він виробляє, тобто від масштабів виробництва. Щоб зрозуміти цю залежність, треба розглянути структуру (складники) витрат.

Витрати поділяють на постійні та змінні. Тому формула загальних витрат має такий вигляд:

TC = FC + VC,

де ТС - загальні витрати; FC - постійні витрати; VC - змінні витрати.

Пояснимо склад постійних та змінних витрат на прикладі.

Приклад. Існує майстерня з виробництва жіночих капелюшків, власником якої є приватний підприємець Черкавський.

До постійних витрат підприємства, яке виробляє капелюшки, належать:

  • орендна плата за приміщення, в яких розміщена майстерня;
  • заробітна плата керівників та обліковців, у нашому випадку - самого власника, який керує справою, та бухгалтера;
  • витрати, пов’язані з амортизацією (спрацюванням) устаткування та обладнання, на якому виробляються капелюшки;
  • витрати на страхування майна майстерні.

До змінних витрату виробництві капелюшків належать:

  • відрядна оплата праці майстринь, які виробляють капелюшки;
  • витрати на придбання фетру, тканин, ниток та іншої фурнітури для капелюшків;
  • плата за електричну енергію.

Принципова відмінність між постійними та змінними витратами полягає в тому, що постійні витрати не змінюються зі зміною обсягів виробництва, у нашому випадку - зі збільшенням кількості капелюшків. Проте змінні витрати зростають у разі збільшення і скорочуються в разі зменшення цих обсягів.

Ілюструємо розрахунок валового доходу, загальних витрат і прибутку майстерні капелюшків за різних обсягів виробництва. Ринкова ціна за один капелюшок становить 750 грн (табл. 5.7).

Таблиця 5.7

Динаміка доходів, витрат та прибутків у виробництві різної кількості капелюшків

Кількість капелюшків (од.) за місяць - Q

Валовий дохід (за ціни капелюшка 750 грн) - TR

Постійні витрати (грн) - FC

Змінні витрати (грн) - VC

Загальні витрати (грн) - ТС

Валовий прибуток (грн) - Pr

10

7500

4000

2000

6000

1500

20

15000

4000

7000

11000

4000

30

22500

4000

11000

15000

7500

40

30000

4000

14000

18000

12000

50

37500

4000

16000

20000

17500

60

45000

4000

23500

27500

17500

70

52500

4000

32000

36000

16500

Пояснення до таблиці

  • Усі показники розраховані за раніше наведеними формулами для визначення TR, ТС та Pr.
  • Найбільший прибуток майстерня може одержати, виробляючи щомісяця або 50, або 60 капелюшків. Тому збільшення обсягів виробництва з 60 до 70 капелюшків виходячи з заінтересованості підприємця зробити свій прибуток максимальним є недоцільним.

Висновок, зроблений на основі даних табл. 5.7, можна перевірити за законом (правилом) максимізації прибутку підприємства. Його [закону] зміст полягає в тому, що максимального прибутку підприємство досягає за певних оптимальних обсягів виробництва, а саме тоді, коли додержується тотожність

МС = MR,

де МС - граничні витрати; MR - граничний виторг.

Граничними називають витрати, пов’язані зі створенням однієї додаткової одиниці продукції, а граничним виторгом - дохід, пов’язаний із продажем додаткової одиниці продукції.

Приклад. Проілюструємо закон максимізації прибутку та розрахунок граничних витрат і виторгу, аналізуючи далі діяльність майстерні з виробництва капелюшків. Припустимо, що додаткова одиниця виробництва і продажу - це не один капелюшок, а партія їх у 10 одиниць (табл. 5.8).

Таблиця 5.8

Визначення оптимальних обсягів виробництва

Партії з десяти капелюшків

Загальні витрати (ТС)

Граничні витрати (МС)

Граничний виторг (TR)

Перша

6000

6000

7500

Друга

11 000

5000

7500

Третя

15 000

4000

7500

Четверта

18 000

3000

7500

П’ята

20 000

2000

7500

Шоста

27 500

7500

7500

Сьома

36 000

11 000

7500

Пояснення до таблиці

  • Граничні витрати на виробництво кожної додаткової партії капелюшків (третій стовпчик) розраховуються як різниця між загальними витратами на виробництво кожної наступної і кожної попередньої партії. Якщо йдеться, приміром, про п’яту партію капелюшків, то МС = 20 000 - 18 000 = 2000.
  • Граничні витрати до виробництва п’ятої партії капелюшків скорочувалися, а з шостої - почали збільшуватися.
  • Оптимальним є виробництво шостої партії, або 60 капелюшків, оскільки саме за такого обсягу виробництва граничні витрати зрівнялися з граничним виторгом: МС = MR.

Крім абсолютного, поданого у грошовому вимірі, показника прибутку, для оцінки діяльності підприємств використовують і відносний показник прибутковості, або рентабельності. Його розраховують як співвідношення між прибутком і витратами:

Прибутковість (рентабельність) показує, який прибуток одержано на одиницю витрат.

Приклад. Обчислимо рентабельність у разі створення 60 капелюшків, для якої за даними табл. 5.6 прибуток становить 17 500, а загальні витрати 27 500:

Одержаний показник означає, що на кожну гривню витрат підприємець Черкавський одержав майже 64 коп. прибутку. Це дуже високий показник, оскільки нормальною вважається рентабельність на рівні 15-30 %.

Підприємець може впливати на прибуток і на прибутковість (рентабельність), не тільки знаходячи оптимальні (найліпші з можливих) обсяги випуску, але й використовуючи інші можливості, серед яких є й такі:

  • ефективне (ощадливе) використання всіх виробничих ресурсів;
  • вища технічна озброєність праці;
  • реалізація технічних та організаційних нововведень;
  • більш досконале знання ринку.

5.4. Чому підприємству потрібні зв’язки з фінансовими установами

Якби підприємці користувалися лише власними ресурсами для створення і розширення підприємств, то це б значно гальмувало розвиток економіки. Усі ресурси, якими може скористатися підприємець, поділяються на внутрішні (власні) та зовнішні (схема 5.4).

Схема 5.4

Фінансові ресурси підприємства

Пояснення до схеми

  • Власними (внутрішніми) ресурсами підприємства є прибутокта амортизаційні відрахування. Частина прибутку повертається у виробництво у вигляді коштів на розширення і модернізацію виробництва. Амортизаційні відрахування підприємства, які нагромаджуються на спеціальних рахунках у процесі використання і спрацювання устаткування, обладнання, машин, механізмів, пізніше використовуються для придбання нових засобів виробництва.
  • Зовнішніми ресурсами для підприємства можуть бути банківські кредити, кошти від продажу акцій, якщо підприємство є корпоративним (акціонерним), або облігацій, державні субсидії та лізинг.
  • Короткострокові (до одного року) кредити надаються банками для фінансування поточних витрат: придбання сировини чи матеріалів, виплати зарплати. Довгострокові ж кредити використовуються для придбання будівель, споруд, устаткування, здійснення технічних нововведень. Плата за довгострокові кредити є вищою, ніж за короткострокові.
  • Продаючи акції, підприємство одержує додаткові кошти, але власники акцій стають власниками (акціонерами) підприємства. Продаючи облігації, підприємство також одержує додаткові кошти, стаючи боржником, і бере на себе зобов’язання сплатити покупцеві облігації не тільки її вартість, а й проценти після закінчення терміну позики.
  • Державні субсидії надаються підприємствам у виняткових випадках з державного бюджету з метою підтримки певних галузей або виробництв. У багатьох країнах ними користуються вугільні шахти та фермерські господарства.
  • Лізинг є особливим джерелом фінансових ресурсів підприємства, що одночасно поєднує в собі і кредитне зобов’язання, і оренду. Він передбачає довгострокове використання дорогого обладнання, транспортних засобів, устаткування, які підприємство не могло б придбати в інший спосіб. При цьому вартість цих засобів виробництва відшкодовується частинами, через включення у вартість виготовленої продукції. Це джерело фінансування відкриває нові можливості для розвитку малого та середнього бізнесу, якщо інші джерела фінансування виявляються недоступними.

5.5. Що таке бізнес-план

Кожне підприємство є організацією, що потребує управління. Ідеться про управління:

  • виробництвом;
  • фінансовими ресурсами;
  • персоналом;
  • збутом продукції.

Для кожного з наведених елементів управління потрібні спеціальні знання, а функції управління виконуються працівниками певної кваліфікації. Виробництво контролюють інженери та технологи, фінанси - фінансові менеджери, бухгалтери та аудитори, персонал - фахівці з кадрових питань, збут - спеціалісти з продажу, маркетологи. Для того ж щоб підприємство функціонувало як єдине ціле, необхідно налагодити співпрацю його підрозділів, підпорядкувавши їхню діяльність спільній меті. Бізнес-план виконує саме таку об’єднавчу функцію.

Бізнес-план підприємства складається за узвичаєною формою, спрощений зразок якої подано далі. У ньому формулюється зміст певної бізнес-ідеї, пояснюються її переваги, реалістичність утілення, очікувані економічні та фінансові результати, розглядаються можливі ризики.

Приклад. Нехай ідеться про проект побудови майданчика дитячих атракціонів у новому мікрорайоні великого міста. Яким би мав бути зміст основних розділів бізнес-плану? Відповідь ви знайдете в табл. 5.9.

Таблиця 5.9

Зміст основних розділів бізнес-плану

Назва розділу бізнес-плану

Зміст розділу

І. Ідея бізнесу

Обґрунтування потреби в організації дозвілля дітей та підлітків

Доведення того, що подібні послуги допомагають вирішувати проблему ефективного (з вигодою для здоров’я дітей та підлітків) дозвілля під наглядом дорослих та зменшують витрати району (міста) на подолання негативних наслідків дій підлітків, позбавлених можливості змістовно проводити вільний час

II. Графік реалізації проекту

Терміни здійснення окремих видів робіт на відкриття майданчика атракціонів

III. Цілі бізнесу

Визначення мети реалізації проекту для підприємства. Ними можуть бути: опанування певної частини ринку розваг, досягнення певних обсягів виробництва послуг тощо

IV. Результати дослідження ринку

Визначення потенційних споживачів послуг - дітей та підлітків (можливі їх кількість, вік, уподобання)

Дослідження конкурентів, якими можуть розглядатись організації, що надають альтернативні послуги у сфері організації дозвілля дітей та підлітків, а саме спортивні, комп’ютерні клуби, кінотеатри тощо

V. Оцінка витрат

Розрахунок усіх витрат, які необхідні для зведення споруд, придбання атракціонів, озеленення територій тощо

VI. Формування ціни

Здійснюється на основі оцінки витрат та аналізу цін на альтернативні послуги з організації дозвілля інших підприємств

VII. Оцінка можливої прибутковості проекту

Визначення очікуваного прибутку та врахування впливу на прибутковість проекту ризиків цієї сфери діяльності, можливостей використання податкових пільг тощо

Підсумки теми

🗹 Підприємництво - самостійна, ініціативна діяльність, що передбачає нововведення і ризик та спрямована на одержання прибутку. Така спрямованість може породжувати суперечність інтересів між підприємцями, з одного боку, та суспільством, споживачами і найманими працівниками - з другого. Для розв’язання суперечностей використовується такий засіб, як законодавство, що визначає правила діяльності підприємців, самоврядних організацій виробників, споживачів тощо.

🗹 За сферами реалізації підприємництво може бути виробничим, комерційним, посередницьким і фінансовим. Підприємства можуть класифікуватись і за іншими критеріями: формами власності, організаційними формами, масштабами (розміром), метою діяльності.

🗹 У процесі підприємницької діяльності формуються два основні види доходу: валовий дохід (загальний виторг) та прибуток підприємця. Рівень прибутку залежить від витрат. Витрати поділяють на постійні та змінні. Особливим видом витрат є граничні витрати, пов’язані зі створенням додаткової одиниці продукту в результаті розширення виробництва.

🗹 Максимізація прибутку досягається за обсягів виробництва, коли граничні витрати збігаються з граничним виторгом, а саме коли МС = MR.

🗹 Для оцінки діяльності підприємств використовують показник прибутковості, або рентабельності. Його розраховують як співвідношення між прибутком та витратами за формулою

🗹 Фінансові ресурси підприємства складаються з внутрішніх (прибуток та амортизаційні відрахування) та зовнішніх (банківські кредити, надходження від продажу цінних паперів, державні субсидії, лізинг).

🗹 Сучасним засобом управління підприємством є розробка та реалізація бізнес-плану, що охоплює такі розділи: ідея бізнесу, графік реалізації проекту, цілі бізнесу, результати дослідження ринку, оцінка витрат, формування ціни, оцінка можливої прибутковості проекту.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Ця тема формує навики визначення витрат та порівняння їх з доходами від будь-якої справи; допомагає подолати в собі суто «споживацьке» ставлення до навколишнього світу та зрозуміти необхідність ощадливості, одним з виявів якої є спрямування частини доходів на заощадження та нагромадження.
  • Ви зможете приймати обґрунтовані рішення, вибираючи організаційну форму та масштаб підприємства в разі започаткування власного бізнесу в майбутньому. Також ви будете добре розуміти зміст діяльності кооперативів, державних підприємств, неприбуткових організацій, з якими обов’язково матимете справу в дорослому житті.

Контрольні запитання та завдання

1. Уявіть, що ваше власне майно (будинок, земельна ділянка, автомобіль, твори мистецтва тощо) оцінюється у 150 тис. грн. До того ж ви маєте капітал у 50 тис. грн, з яких 30 тис. вклали в одноосібне володіння, на 10 тис. придбали акції, а 10 тис. поклали у банк. Що станеться з вашим майном та капіталом, якщо:

  • а) збанкрутує ваше одноосібне підприємство;
  • б) збанкрутує корпорація, акції якої ви придбали?

2. Уявіть, що ви консультуєте трьох людей, які характеризуються так:

  • перший розпоряджається великим особистим капіталом, але не схильний до ризику;
  • другий має перспективну ідею, але не володіє коштами і не має організаційного досвіду;
  • третій володіє незначним капіталом, але досить ініціативний і понад усе цінує незалежність.

Участь у якій з форм підприємства ви порадили б кожному з них і чому?

3. Якого розміру та якої організаційної форми доцільно зробити підприємство, що здійснює таку діяльність:

  • виробляє залізничні вагони;
  • створює музичні кліпи;
  • надає юридичні послуги;
  • видає книжки і листівки?

Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Чим може приваблювати (або відштовхувати) благодійна діяльність? Скористайтеся наведеними далі відповідями та спробуйте продовжити їх перелік:

  • а) благодійництво є ефективним способом вкладання коштів для підприємців, що усвідомлюють залежність між розвитком бізнесу і розвитком суспільства;
  • б) благодійницька діяльність спричиняє те, що одна частина суспільства паразитує за кошт іншої;
  • в) благодійництво дає можливість досягти успіху тим, хто не має коштів, але має талант;
  • г) результатом благодійницької діяльності стає втрата частиною суспільства здатності й бажання активно працювати, боротися за гідне існування.

5. Розв’яжіть задачу.

Фірма реалізувала 8000 одиниць товару по 500 грн за одну одиницю. Постійні витрати на виробництво продукції становлять 2000 грн. Змінні витрати - 10 грн на кожний виріб. Визначте валовий прибуток фірми. Яким буде чистий прибуток фірми, якщо податок на прибуток та інші платежі до бюджету становлять 40%?