Економіка. 11 клас. Радіонова

Тема 4. Ринки виробничих ресурсів та доходи в ринковій економіці

Після вивчення теми ви знатимете

  • що об’єднує різні ринки виробничих ресурсів;
  • як функціонує ринок праці та формується заробітна плата;
  • що відрізняє ринок землі від інших ринків та від чого залежить земельна рента;
  • які особливості має ринок капіталів та як формується процент на капітал;
  • що таке ринок інформації та які він має особливості.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • схема економічного кругообігу;
  • особливості ринкової економіки;
  • зміст функцій попиту та пропонування.

4.1. Що об’єднує різні ринки виробничих ресурсів

Крім ринку речей та послуг, на якому реалізуються продукти кінцевого споживання, у ринковій економіці існує ринок виробничих ресурсів. На ньому купуються і продаються особливі товари - праця, земля, капітал та інформація, які призначені для використання у виробництві.

З огляду на існування ринку готових речей та послуг і ринку виробничих ресурсів схема економічного кругообігу доповнюється в такий спосіб (схема 4.1).

Схема 4.1

Економічний кругообіг з урахуванням ринків продуктів та виробничих ресурсів

Пояснення до схеми

  • Схема відображає те, що в ринковій економіці взаємини виробників і споживачів здійснюються через два ринки - ринок виробничих ресурсів та ринок продуктів.
  • На ринку виробничих ресурсів домашні господарства продають виробникам ресурси, натомість одержуючи доходи.

Кожному ресурсу відповідає особливий дохід. Дохід є ціною, що формується на кожному ринку. Цей зв’язок зображено на схемі 4.2.

Схема 4.2

Ціни ринків виробничих ресурсів

Пояснення до схеми

  • На схемі різні ринки виробничих ресурсів - землі, праці, капіталу та інформації - подані як сегменти (частки) одного великого ринку виробничих ресурсів. Таке подання є обґрунтованим, оскільки всі чотири ринки мають деякі спільні ознаки.
  • На кожному з чотирьох ринків унаслідок взаємодії попиту та пропонування формується особлива ціна. Вона одночасно є ціною купівлі виробничого ресурсу для підприємця-виробника і доходом власника цього ресурсу. Ціною ринку праці стає заробітна плата, ринку землі - земельна рента, ринку капіталу - процент, ринку інформації - ціна інформації.

Які спільні риси мають різні ринки виробничих ресурсів?

По-перше, товари, що на них продаються (земля, праця, капітал, інформація), призначені для виробничого використання під час створення речей та послуг. Наприклад, якщо фермер бере в оренду землю, наймає працівників, одержує в банку кредит та збирає інформацію про задоволення попиту на овочі в конкретному регіоні, то він робить це заради виробництва овочів, а не для задоволення власних споживчих потреб.

По-друге, на всіх ринках виробничих ресурсів покупцями є підприємці - виробники, які організовують виробництва, а продавцями - власники ресурсів. Наприклад, людина не може продати землю як виробничий ресурс, коли вона їй не належить.

По-третє, попит на ринках землі, праці, капіталу та інформації визначається попитом на товари кінцевого споживання. Наприклад, у разі збільшення попиту на цукор зростатиме і попит на працю інженерів-технологів, робітників, що мають знання та досвід для роботи на цукрових заводах. За зменшення попиту на цукор попит на таких фахівців, відповідно, скорочуватиметься.

По-четверте, виробничі ресурси взаємно доповнюють одне одного і водночас можуть взаємозамінюватись. Зі зміною технологій може скорочуватись використання одних ресурсів, а інших - збільшуватись. Наприклад, у результаті впровадження індустріальних технологій у сільському господарстві скорочується попит на працю і зростає попит на капітал. За взаємозамінності ресурсів зміна ціни одного ресурсу впливатиме на попит на інший. Наприклад, подорожчання праці може спонукати підприємців збільшувати попит на засоби виробництва (капітал).

Незважаючи на те що існують об’єднувальні ознаки для різних ринків виробничих ресурсів, їм властиві і суттєві відмінності.

4.2. Як функціонує ринок праці та формується заробітна плата

Виробничий ресурс праця відрізняється від усіх інших виробничих ресурсів тим, що його власником є людина, якій властиве те, що вона є:

- біологічною істотою;

- особистістю з власними потребами і цінностями;

- членом суспільства.

До яких наслідків спричиняється ця особливість ресурсу праця?

По-перше, загальне пропонування праці в економіці визначається природними процесами - народжуваністю і смертністю населення.

По-друге, на бажання людини працювати, на продуктивність її праці суттєво впливає задоволення своєю роботою та інші особисті мотиви.

По-третє, працівники можуть захищати свої інтереси, об’єднуючись у профспілки, інші громадські організації, а правила відносин між працівниками і підприємцями фіксуються у трудових угодах та визначаються трудовим законодавством країни.

На ринку праці продається здатність працівника створювати продукти і послуги. Цю здатність купують підприємці або держава, а продають наймані працівники. Отже, суб’єктами ринку праці є наймані працівники, з одного боку, підприємці та держава - з другого.

Держава стає суб’єктом ринку праці не тільки тому, що на державних підприємствах працює значна частина працездатного населення країни, а й через те, що держава регулює цей ринок. Засобом державного регулювання ринку праці є визначення мінімальної (що гарантує необхідний мінімум споживання) зарплати, нормальних умов праці, віку виходу працівників на пенсію та розміру самої пенсії тощо.

Загальний ринок праці охоплює багато окремих ринків, на яких свою здатність створювати корисні речі та послуги пропонують працівники різних професій - будівельники, програмісти, інженери, економісти, викладачі, лікарі, художники тощо.

Попит на працю з боку підприємців-наймачів залежить від граничної продуктивності праці найманих працівників. Підприємець найматиме додаткового працівника лише за умови, що дохід від продажу продукту, який ним [працівником] створений, є не меншим, а більшим, ніж виплачена працівникові заробітна плата. Це правило описується таким рівнянням:

MLP = W,

де MPL - граничний продукт (дохід), створений додатковим працівником, найнятим підприємцем; W - виплачена працівникові заробітна плата.

Коли зарплата зростає, підприємець може найняти менше працівників. Тому залежність між обсягом попиту на працю та заробітною платою є оберненою.

Пропонування праці окремим працівником залежить від його вибору між двома цінностями, а саме: товарами, які можна придбати на додаткову зарплату в результаті збільшення робочого часу, та вільним часом, протягом якого людина розвиває себе, виховує дітей, виявляє творчість тощо. Наприклад, людина може збільшувати пропонування праці, виконуючи роботу за сумісництвом, відмовляючись від відпустки, якщо планує придбати автомобіль. Це означає, що майбутнє задоволення від користування автомобілем людина цінує вище, ніж вільний час.

Якщо зарплата зростає, то більша кількість товарів, яку може придбати працівник, забезпечує більше задоволення і стимулює до зростання пропонування праці. Тому залежність між обсягом пропонованої праці та заробітною платою є прямою.

Заробітна плата теоретично може бути пояснена співвідношенням попиту на працю та її пропонування (графік 4.1).

Графік 4.1

Рівновага на ринку праці

Пояснення до графіка

  • Заробітна плата We - рівноважна ціна ринку праці - подана на графіку як така, що формується в результаті взаємодії попиту на працю LD та пропонування праці LS.
  • Якщо з певних причин зарплата встановлюється на рівні, що перевищує рівноважний (W1), то виникає невідповідність між попитом та пропонуванням праці.

У реальній економіці зарплата конкретного працівника залежить від великої кількості чинників, серед яких важливими є такі:

  • застосована на підприємстві система оплати праці (відрядна, коли до уваги береться обсяг створеного продукту, чи почасова, коли враховуються відпрацьовані години, з елементами преміювання за ліпші результати чи без таких елементів);
  • унікальність здібностей працівника у деяких професіях та у виконанні певних видів робіт, скажімо, для співака в національному оперному театрі чи футболіста престижного клубу;
  • необхідність тривалої і коштовної освіти та постійного підвищення кваліфікації, приміром, для хірурга, програміста, науковця;
  • важкі та непривабливі умови праці, що передбачають додаткові витрати на відновлення фізичних та моральних сил працівника, наприклад шахтаря.

4.3. Що відрізняє ринок землі від інших ринків та від чого залежить земельна рента

Земля є таким виробничим ресурсом, який використовується не тільки в сільському господарстві, а й у лісництві, видобувній промисловості, будівництві тощо. Земля є предметом праці, коли на неї спрямована діяльність, яку сільському господарстві (рослинництві), видобувній промисловості. Одночасно вона може бути засобом праці, коли за її участі змінюється створений продукт, як, наприклад, у будівництві, архітектурі, де рельєф місцевості, клімат стають важливими чинниками виробничої діяльності.

На ринку землі виникають особливі відносини.

По-перше, вони встановлюються між власниками землі та орендарями, у разі коли земля надається в тимчасове користування (оренду).

По-друге, вони формуються між власниками і покупцями землі в разі продажу земельних ділянок.

Отже, суб’єктами ринку землі є власники земельних ділянок, з одного боку, та орендарі або покупці цих ділянок - з другого.

Попит на землю залежить від доходу, який можна одержати, працюючи на землі. Якщо, наприклад, дохід фермера від вирощування овочів на ділянці, котру він орендує, є меншим від орендної плати власникові, то фермер не виявлятиме бажання орендувати таку ділянку.

Оцінюючи попит на землю, ведуть мову про граничний дохід - той, що може бути одержаний у результаті розширення використовуваних у виробництві земельних площ на одну одиницю, скажімо, на 1 га. Фермер, який використовує землю для вирощування овочів, буде збільшувати попит на земельні угіддя до того моменту, доки дохід від продажу врожаю з додаткової ділянки не зрівняється з орендною платою власникові землі за її використання. Це правило відображається рівнянням

MPl = R,

де МРl - граничний дохід від використання додаткової ділянки землі; R - рента, яку сплачує орендар власникові за ділянку.

Пропонування землі зазвичай подають як таке, що не залежить від ціни ринку землі. Адже зростання ціни не може збільшити земельних площ, створених природою. Загалом ця думка слушна. Однак варто враховувати те, що земля може використовуватись по-різному, і дохід за одного використання виявляється більшим, ніж за іншого. Наприклад, від вирощування на землі овочів можна одержувати менше доходу, ніж від будівництва на ній розважальних комплексів або багатоповерхових будинків. Користувач, що забезпечить більш прибутковий варіант використання землі, здатний запропонувати і вищу ціну. Як доцільніше використовувати землі, має вирішувати суспільство в цілому, а контролювати додержання прийнятих рішень повинні органи державної влади.

У таких розвинених країнах, як Німеччина, Швеція, Нідерланди, Франція, права власників землі обмежуються державою. Тобто повної й неконтрольованої приватної власності на землю не існує. Законами внормовуються способи ведення сільськогосподарського виробництва, агротехнічні вимоги до користувачів землі, порядок заселення земель. Землі поділяються за призначенням: для сільськогосподарського виробництва, промислового розвитку, національних парків та природних заповідників. Порушення законодавства щодо використання землі карається великими штрафами.

Ціною земельного ринку, за умови що у відносини вступають власник земельної ділянки та орендар, стає рента. Можливість одержувати ренту та її розмір - це вирішальні чинники у визначенні ціни для остаточного продажу земельної ділянки.

Рівноважна ціна ринку землі - рента - формується у взаємодії попиту на землю та пропонування землі (графік 4.2).

Графік 4.2

Рівновага на ринку землі

Пояснення до графіка

  • Ціна ринку землі - рента Re - подана як результат взаємодії попиту на землю eD та пропонування землі lS. Попит на землю формує орендар, а пропонування - власник землі, тому рента має узгоджувати їхні інтереси.

У власника землі, що не працює на ній сам, завжди є альтернатива: надати землю в оренду тому чи тому орендареві, надавати землю в оренду чи продати та, поклавши одержані гроші в банк, мати дохід у вигляді процента.

На підставі міркувань про різні варіанти поведінки власника землі та про стимулювальну роль процента записують таку формулу для визначення ціни землі під час її продажу:

де Pl - ціна землі; R - рента; і - процент.

Процент за банківським депозитом (i) у знаменнику формули означає, що в разі зростання процента привабливість землі як форми зберігання багатства зменшується, тому зменшується і ціна землі.

Ціни земельних ділянок постійно підвищуються через обмеженість землі та додатковий попит на земельні ділянки під житлове будівництво, виробничі об’єкти тощо. Зростаюча ціна землі стає додатковим аргументом на користь дбайливого її використання.

4.4. Які особливості має ринок капіталу та як формується процент на капітал

Аналізуючи ринок капіталу, розрізняють фізичний та фінансовий капітал.

Фізичний капітал - це споруди, будівлі, машини, обладнання, устаткування.

Фінансовий капітал є джерелом для нагромадження (розширення обсягів) фізичного капіталу. Щоб таке розширення відбувалося, заощадження економічних суб’єктів повинні перетворюватися в інвестиції.

Перетворення заощаджень у інвестиції відбувається за участі банків, інвестиційних фондів, страхових компаній тощо.

Банки, які одержують у тимчасове користування гроші вкладників, наприклад домогосподарств, формують на ринку капіталу пропонування фінансових ресурсів. Натомість підприємці, які прагнуть здійснити нагромадження капіталу (інвестиції у власну справу), формують попит.

За право використання фінансових ресурсів позичальник сплачує позичковий процент. Він оцінюється у процентах як частка від позиченої суми грошей за формулою

де В - сума, яку треба сплатити за користування грошима; К - сума позичених коштів.

Наприклад, якщо банк позичив 100 тис. грн і за їх використання через рік треба сплатити 20 тис. грн, повернувши загалом 120 тис. грн (100 + 20 = 120), то це означає, що річна ставка (норма) позичкового процента становить

Тобто боржник узяв у банку кредит під 20 % річних.

Попит на капітал залежить від очікуваного підприємцем доходу. Підприємець формуватиме додатковий попит на фінансові ресурси до того моменту, доки приріст доходу не зрівняється з платою за користування грошима. Це правило можна записати так:

МРК = і,

де МРК - граничний дохід підприємця від залучення додаткової одиниці капіталу; і - процент, який підприємець має сплачувати за позичені гроші.

Пропонування капіталу формується з урахуванням того, що власник грошей (кредитор), погоджуючись надати кредит конкретному користувачеві фінансового ресурсу (боржникові), відмовляється від інших варіантів використання грошей. Це має стимулюватися вищим процентом. Тому залежність між пропонуванням фінансового капіталу і ставкою процента є прямою.

Позичковий процент, що є ціною на ринку капіталу, формується у взаємодії попиту і пропонування (графік 4.3).

Графік 4.3

Рівновага на ринку капіталу

Пояснення до графіка

  • Ціна ринку капіталу - процент - формується в результаті взаємодії попиту і пропонування.
  • Рівноважна ставка процента має узгоджувати інтереси позичальника (кредитора) і боржника.

З ринком капіталів пов’язаний ринок цінних паперів, на якому продаються акції, облігації та інші цінні папери. Спільним для ринку капіталу та ринку цінних паперів є те, що і банківські кредити, і продаж цінних паперів є джерелом додаткових коштів, потрібних для нагромадження капіталу та інвестування.

4.5. Що тане ринок інформації та які він має особливості

Наприкінці XX ст. людство вступило в інформаційну еру. Її ключовою ознакою є те, що економічний та соціальний розвиток кожної країни, її місце у світі визначаються інформаційними ресурсами. Той, хто розпоряджається більшою за обсягом і точнішою інформацією (знанням) про технології, ринкові ціни, наміри виробників і споживачів, виробничі ресурси тощо, має значні переваги. Світовими лідерами стали країни, які, володіючи науково-технічною інформацією, виробляють і продають наукомістку продукцію, пов’язану з сучасними Інтернет-комп’ютерними технологіями (ІКТ).

Обсяги продажу на світовому ринку наукомісткої продукції сьогодні приблизно оцінюються у 3 трлн дол. Більше від половини цього ринку - це наукомістка продукція трьох країн - США (23%), Німеччини (17,7%) та Японії (13,3%).

Вартість інформації - це один з важливих елементів витрат сучасного виробництва.

На ринку інформації крім звичайних носіїв інформації - книжок, журналів, каталогів тощо - продаються особливі товари. Це так звані знаки, в яких інформація закодована. До особливих товарів належать патенти, ліцензії, ноу-хау, проектна документація, комп’ютерні програми, магнітні звукофіксатори, дослідні зразки.

Інформаційний продукт має особливості, які відрізняють його від усіх інших продуктів.

По-перше, після використання цього продукту його запас не зменшується. Наприклад, якість комп’ютерної програми не погіршується зі збільшенням її користувачів.

По-друге, після збільшення кількості споживачів корисність інформації (якщо вона не є конфіденційною) не стає меншою. Зокрема, корисність статистичної інформації про динаміку курсу валюти не зменшується від того, що вона стає доступною більшій кількості людей.

По-третє, корисність значної частини інформації більшою мірою, ніж для інших товарів, залежить від часу її одержання. Наприклад, для торговців цінними паперами корисність інформації може суттєво зменшуватися навіть за хвилину.

По-четверте, відшкодування витрат на створення багатьох видів інформації за кошт її безпосередніх користувачів значно ускладнюється, оскільки важко або неможливо обмежити її споживання лише певним колом осіб-платників. Це стосується, наприклад, реклами на вулицях, економічних новин на радіо, телебаченні тощо.

Пропонування інформаційного продукту формується окремими особами (авторами, винахідниками), науково-дослідними установами, консалтинговими фірмами, державними органами статистики та ін.

На сучасному ринку інформації крім її безпосередніх виробників працюють посередники, які також визначають пропонування інформаційного продукту. Це - власники інформаційних мереж, засобів комунікацій, рекламних агенцій.

Пропонування з боку виробників інформації формується з урахуванням можливості відшкодування витрат на її створення. На таке відшкодування розраховують і виробники інформації, і посередники ринку інформаційних товарів.

Попит на інформаційний продукт, що має виробничу цінність, в інформаційному суспільстві виникає з боку всіх економічних суб’єктів. Він залежить від очікуваного приросту доходу в результаті використання інформації.

Рівноважна ціна на ринку інформації має узгодити інтереси споживачів і виробників інформаційного продукту в певний момент часу. Вважається, що реальна ціна ринку інформації більшою мірою, ніж ціна інших ринків, відхиляється від рівноважної. Наприклад, споживачі інформації, для яких вирішальним є чинник часу, виявляють готовність платити за неї значно завищену ціну. Навпаки, у разі коли важко обмежити коло споживачів інформації, її ціна може бути штучно занижена.

Підсумки теми

🗹 Загальний ринок виробничих ресурсів охоплює окремі сегменти: ринок землі, праці, капіталів, інформації. Усі вони мають такі спільні риси: 1) на них реалізуються товари виробничого призначення; 2) попит на кожному з цих ринків залежить від попиту на товари кінцевого споживання; 3) покупцями на усіх ринках є підприємці, а продавцями - власники ресурсів; 4) взаємодоповнюваність і взаємозамінність товарів, що продаються на ринках; 5) ціни ринків одночасно є доходами власників окремих виробничих ресурсів.

🗹 Ринок праці має такі особливості: 1) об’єкт продажу на цьому ринку - послуга праці - має результативність, що залежить від заінтересованості працівника у своїй діяльності; 2) попит на працю визначається граничною продуктивністю праці; 3) пропонування праці визначається вибором працівника між двома цінностями - додатковою працею, що забезпечує додатковий дохід і споживання, та вільним часом.

🗹 Ринок землі має такі особливості: 1) суб’єкти ринку вступають у відносини під час орендування та остаточного продажу землі; 2) попит на землю визначається граничним доходом від використання земельних ресурсів; 3) пропонування землі є фіксованим і обмеженим наявними земельними площами; 4) ціною ринку землі стає рента від надання землі в користування на обмежений час; 5) ціна землі під час її остаточного продажу залежить від ренти, яку одержував власник ділянки, та від доходу, який можна мати, поклавши отримані від її продажу гроші на банківський депозит, та визначається за формулою

🗹 Ринок капіталу характеризується такими особливостями:

1) його функціонування визначається потребою нагромадження капіталу;

2) попит на капітал залежить від його граничної продуктивності;

3) пропонування капіталу визначається вигодами (доходами) кредитора від надання грошей у тимчасове користування боржникові;

4) процент - ціна ринку капіталу - узгоджує інтереси кредитора та позичальника й визначається за формулою

🗹 Об’єктом купівлі-продажу на ринку інформації стає інформаційний продукт, що має такі особливості: 1) у процесі використання його запас не зменшується, 2) у разі збільшення кількості споживачів корисність інформації не втрачається, 3) корисність значної частини інформації більшою мірою, ніж для інших товарів, залежить від часу її одержання, 4) відшкодування витрат на створення багатьох видів інформації значно ускладнено.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Знання про окремі ринки збагачують ваше уявлення про сфери людської діяльності й розширюють можливості вибору майбутньої професії.
  • За будь-яких обставин ви станете суб’єктом ринку праці, і тоді знання економічної поведінки суб’єктів цього ринку та особливостей формування заробітної плати вельми стануть вам у пригоді.

Контрольні запитання та завдання

1. Що станеться з пропонуванням на ринку праці в кожному з наведених випадків:

  • а) у галузі відбувся перехід до технології, що передбачає застосування меншого обсягу живої праці;
  • б) підвищення заробітної плати не гарантує споживачеві задоволення його потреб на вищому рівні;
  • в) під тиском профспілок досягнуто зростання заробітної плати найманих працівників?

2. Що станеться з попитом на капітал та його пропонуванням у кожному з наведених випадків:

  • а) банки країни знизили норму позичкового процента;
  • б) країна перебуває у фазі економічного піднесення, кількість угод зростає;
  • в) знизилася прибутковість проектів, в які вкладали кошти підприємці-інвестори?

3. Визначте, об’єктом яких ринків є такі ресурси:

  • а) патенти на винаходи;
  • б) послуги праці юристів;
  • в) банківські кредити;
  • г) ділянки під забудову;
  • ґ) акції;
  • д) предмети споживання;

4. Розв’яжіть задачі.

  • A. Визначте позичковий процент, якщо кредитор надав позичку в 4500 грн на рік за умови повернення 5200 грн.
  • Б. Яку ренту мав одержувати власник з ділянки землі, проданої за 12 000 грн, якщо банківський процент становить 14%?
  • B. Скількох працівників найматиме підприємець, якщо зарплата дорівнює 1500 грн, граничний продукт (дохід) першого працівника становить 1600, другого - 2000, третього - 1700, четвертого - 1200 грн?