Економіка. 11 клас. Радіонова

Розділ 2. Ринкова економіка

Тема 3. Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші

Після вивчення теми ви знатимете

  • що таке ринкове саморегулювання та як розуміти принцип «невидимої руки ринку»;
  • які переваги та недоліки має ринкова конкуренція;
  • що таке попит, пропонування та від чого вони залежать;
  • яка ціна називається рівноважною;
  • яку роль виконують у суспільстві гроші та від чого залежить стійкість національних грошей.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • особливості поведінки споживача;
  • логіку поведінки раціонального виробника;
  • зміст поняття «корисність»;
  • правила побудови графіків та зміст прямих і обернених залежностей двох змінних.

3.1. Що тане ринкове саморегулювання та як розуміти принцип «невидимої руни ринку»

Ринкова економіка існує за умови здійснення певних принципів (вимог) взаємодії та спілкування економічних суб’єктів. Пояснимо їх.

Принцип перший - це економічна свобода. Він означає, що кожен економічний суб’єкт керується власним інтересом і несе відповідальність за власні дії. Умовою реалізації цього принципу є приватна власність на майно, доходи, виробничі ресурси.

Для виробника економічна свобода означає можливість розпочинати діяльність у будь-якій сфері та досягати мети максимізації власного доходу (прибутку) усіма законними способами.

Для споживача економічна свобода передбачає широкий вибір речей і послуг та досягнення найліпшого використання власних доході в з метою одержання найбільшої корисності.

Принцип другий - це конкуренція. Конкуренція в економічній сфері є змаганням за ліпшу реалізацію власного економічного інтересу. Без економічної свободи не існує конкуренції.

Вирізняють досконалу та недосконалу конкуренцію. Досконалою називають конкуренцію за таких основних умов:

  • існує велика кількість виробників та покупців кожного продукту, тому жоден з них не диктує власних умов на ринку й одноосібно не визначає ціну;
  • кожен продавець або покупець вільно входить на ринок (бере участь у купівлі-продажу) і виходить з нього (припиняє цю участь), оскільки не існує правових чи організаційних перешкод для цього;
  • товари певного ринку однакові, або однорідні, не мають переваг для покупців, а всі покупці однакові для продавців;
  • усі покупці і продавці повністю поінформовані про ситуацію на ринку, жоден з них не знає чогось такого, що приховано від інших;
  • покупці і продавці поводять себе як раціональні економічні суб’єкти і не вступають у змови з метою одержання вигід.

Недосконалою вважається конкуренція, за якої одна або кілька згаданих умов досконалої конкуренції з певних причин порушуються.

Принцип третій - саморегулювання. Саморегулювання означає, що попри велику кількість виробників і споживачів, значну відмінність інтересів, їхня діяльність узгоджується автоматично - завдяки конкуренції і вільному (за взаємною згодою) формуванню цін.

Принцип ринкового саморегулювання сформулював видатний економіст, один з засновників економічної науки Адам Сміт, що жив у Англії у XVIII ст. У праці «Багатство народів» він висловив думку, що саме економічний егоїзм, тобто бажання досягти здійснення власних інтересів, змушує виробників створювати те, що потрібно покупцям, та ще й за найменшої ціни. «Кожна окрема людина, - писав він, - здебільшого не ставить за мету сприяння суспільній користі, а керується лише власним інтересом. Однак при цьому, як і в багатьох інших випадках, людина невидимою рукою ринку скеровується до мети, що зовсім не належала до її намірів. Керуючись своїми власними інтересами, людина неминуче надасть перевагу таким діям, які ліпше за все служать інтересам суспільства».

Розкрити механізм ринкового саморегулювання можна, пояснивши, як саме в ринковій економіці вирішуються важливі для господарського життя суспільства питання: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? Стисле пояснення наведемо в табл 3.1.

Таблиця 3.1

Вирішення в ринковій економіці питань: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

Питання господарського життя

Суть відповіді на питання в ринковій економіці

Приклад

Що виробляти?

Виробляється те, на що є попит споживачів

Якщо збільшується продаж електронних книжок і споживачі виявляють готовність купувати їх за вищою ціною, то це означає, що відбувається «голосування грошима» за цей товар. Для виробників це стає сигналом про доцільність збільшення виробництва

Як виробляти?

У виробництві використовуються технології, які гарантують менші витрати

Ціна за 1 кг цукру встановилася на рівні 8 грн. Цукор постачають три заводи, які використовують різну техніку та організацію, відповідно, мають різні витрати: перший - на рівні 5, другий - 7, третій - 9 грн за кілограм. Третій виробник не відшкодує витрат, тому змушений залишити ринок

Для кого виробляти?

Виробники орієнтовані на тих покупців, доходи яких дають можливість купувати товар

Середня ціна холодильника вищого класу становить 8 тис. грн. Попит на холодильники формують три групи родин. Перша група має доходи, за яких на холодильник можна виділити не більше ніж 3,5, друга - не більше ніж 5,5, третя - 8 і більше тис. грн. Виробники холодильників вищого класу орієнтуватимуться лише на третю групу родин

Пояснення до таблиці

  • У таблиці міститься пояснення того, що вирішення найважливіших питань господарського життя: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?- у ринковій економіці відбувається з урахуванням рівня цін, що встановилися на ринку, виробничих витрат виробників, що конкурують між собою, та доходів споживачів.

3.2. Які переваги та недоліки має ринкова конкуренція

Без ринкової конкуренції немає ринкового саморегулювання. Зокрема, якщо б виробники не конкурували між собою, вони навряд чи мали б мотиви до пошуку способів найліпшого задоволення потреб споживачів. Ринкова економіка, як особлива форма організації господарського життя за принципами економічної свободи, конкуренції, саморегулювання, має значні переваги. Водночас їй властиві й недоліки (обмеження), подані на схемі 3.1.

Схема 3.1

Переваги та обмеження ринкової конкуренції

Пояснення до схеми

  • Ринкова конкуренція має переваги, пов’язані зі спрямованістю виробництва на повніше задоволення потреб споживачів, з використанням досягнень технічного прогресу для зменшення витрат виробництва та з можливістю реалізувати особисті інтереси економічних суб’єктів.
  • Недоліки конкуренції виявляються у тому, що вона, по-перше, може породжувати масштабні банкрутства найслабших виробників, спричиняти масове безробіття та розшарування суспільства на дуже багатих і злиденних. По-друге, виробники заінтересовані у швидких та високих прибутках, яких не можна одержати в освіті, культурі, здійснюючи природоохоронні заходи. Тому потреби людей у розвитку саме цих сфер можуть залишитися незадоволеними. По-третє, руйнівні для виробників-конкурентів наслідки конкуренції змушують їх шукати порозуміння, змовляючись та укладаючи угоди. Це шкодить споживачам, оскільки спричиняє зростання цін і зниження якості.

Лише держава (уряд) може ефективно протидіяти негативним наслідкам конкуренції. Впливовими інструментами такої протидії є:

  • законодавство, що забороняє змови виробників та обмежує забруднення довкілля;
  • фінансування з державного бюджету витрат на допомогу безробітним та малозабезпеченим, на розвиток культури та освіти.

3.3. Що тане попит, пропонування та від чого вони залежать

Попит та пропонування є найважливішими категоріями (явищами) ринку. Без них не можна пояснити, що таке ринкова ціна.

Попит як економічне явище - це готовність придбати товар, яку виявляє покупець за певного рівня ціни. Як правило, графічно попит відображають як множину певних значень цін та кількості товарів.

Обсяг попиту - це кількість товару, що може бути придбана за кожного значення ціни у визначений період часу.

Індивідуальним називають попит окремого споживача на певний товар, а ринковим - попит усіх споживачів певного товару. Фактично, ринковий попит - сума індивідуальних.

Назвемо найголовніші чинники, які можуть вплинути на обсяг попиту в певний час:

  • ціна товару;
  • ціни інших товарів;
  • доходи та кількість покупців;
  • смаки та вподобання покупців;
  • очікування покупців.

Якщо припустити, що всі чинники, крім ціни товару, є незмінними, то матимемо залежність, яка називається функцією попиту від ціни. Вона записується так:

де QD - обсяг попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, яку готові придбати покупці за певної ціни; Р - ціна цього товару.

Раціональний споживач за нормальних ринкових умов виявляє бажання придбати більшу кількість товарів саме за нижчою ціною. Отже, між обсягом попиту та ціною існує зворотний зв’язок. Цей зворотний зв’язок називають законом попиту.

Обернену залежність між обсягом попиту та ціною в економічній науці пояснюють двома причинами: дією ефекту доходу та ефекту заміщення.

Ефект доходу полягає в тому, що нижча ціна фактично збільшує купівельну спроможність покупця, який, почуваючи себе багатшим, прагне придбати товар у більшій кількості.

Ефект заміщення виявляється в тому, що в разі зменшення ціни певного товару споживач відмовляється від інших, дорожчих, товарів, завдяки чому дешевший товар продається в більшій кількості.

Залежність обсягу попиту від ціни проілюструємо на прикладі ринку картоплі. Готовність покупця придбати певну кількість картоплі дивимось у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Попит одного споживача на картоплю за тиждень

Ціна за 1 кг, грн

Величина попиту за тиждень, кг

7

2

6

4

5

7

4

10

3

18

Пояснення до таблиці

  • У таблиці відображено те, що після зменшення ціни за 1 кг з 7 до З грн попит споживача на картоплю протягом тижня міг би збільшитися з 2 до 18 кг.
  • Залежність між величиною попиту та ціною є оберненою, оскільки в разі збільшення ціни бажання покупця придбати картоплю зменшується.

На основі даних таблиці будуємо графік 3.1, який відображає функцію (лінію) індивідуального попиту.

Графік 3.1

Лінія індивідуального попиту на картоплю

Пояснення до графіка

  • Кожна точка лінії індивідуального попиту QD - це поєднання значень кількості картоплі, що може бути куплена, та ціни за 1 кг картоплі.
  • Оскільки функція QD відображає обернену залежність, то лінія опускається зліва направо.

Пропонування як економічне явище - це вияв готовності виробника створювати і продавати товар за певного рівня ціни. Графічно пропонування зображається як певна сукупність значень цін і кількості товарів.

Обсяг пропонування - це кількість товарів, які можуть бути продані за кожного значення ціни у визначений період часу.

Індивідуальне пропонування стосується окремого виробника (продавця) певного товару, а ринкове - усіх виробників певного товару, що фактично є сумою індивідуального пропонування різних виробників.

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на пропонування в певний час, визначальними є такі:

  • ціна товару;
  • ціни інших товарів, що використовуються як ресурси для виробництва;
  • застосовувана технологія;
  • податки, які сплачує виробник, чи пільги, що йому надаються;
  • кількість виробників.

Якщо припустити незмінність усіх чинників, крім ціни товару, то матимемо функцію пропонування від ціни. Її записують так:

де QS - обсяг пропонування товару за певний час, або кількість певного товару, яку згідні запропонувати продавці за певної ціни; Р - ціна цього товару.

Досвід господарювання переконує: якщо ціна буде вищою, то виробник готовий запропонувати більшу кількість товарів. Обсяг пропонування зростає саме тоді, коли зростає ціна. Цю залежність називають законом пропонування.

Пряму залежність між ціною та величиною пропонування теоретично пояснюють в економічній науці такими двома ефектами.

Ефект перерозподілу ресурсів на користь товару з вищою ціною означає, що вища ціна, пов’язана з нею виручка від реалізації та більший прибуток дозволяють удосконалювати виробництво та збільшувати обсяги виробництва і продажу.

Ефект залучення до використання гірших ресурсів передбачає, що за вищої ціни створюється можливість відшкодування вищих витрат, отже, стає можливим залучення й гірших ресурсів, що сприяє розширенню виробництва.

Залежність між ціною та обсягом пропонування картоплі одним виробником проілюстрована табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Пропонування картоплі одним виробником за тиждень

Ціна за 1 кг, грн

Обсяг пропонування за тиждень, кг

7

10

6

9

5

7

4

4

3

0

Пояснення до таблиці

  • У таблиці відображено те, що в разі зростання ціни з 3 до 7 грн продавець картоплі готовий збільшити її пропонування з 0 до 10 кг протягом тижня.
  • Залежність між обсягом пропонування та ціною картоплі є прямою.

За табличними даними можна побудувати лінію індивідуального пропонування картоплі (графік 3.2).

Графік 3.2

Пояснення до графіка

  • Кожна точка лінії індивідуального попиту QS - це поєднання значень кількості картоплі, що може бути запропонована продавцем, та ціни за 1 кг картоплі.
  • Оскільки функція QS відображає пряму залежність, то лінія пропонування підіймається зліва направо.

3.4. Яка ціна називається рівноважною

Завжди існує ціна, за якої обсяг пропонування відповідає обсягу попиту, тобто бажання покупців і продавців щодо купівлі-продажу збігаються. Така ціна називається рівноважною, або ціною рівноваги попиту та пропонування.

Обчислимо ціну рівноваги для нашого прикладу з індивідуальним попитом та пропонуванням на ринку картоплі. Для спрощення припустимо, що на ринку є лише один покупець і один продавець картоплі. Об’єднаємо дві попередні таблиці в одну і додамо стовпчик, в якому показано, наскільки пропонування перевищує попит або, навпаки, попит перевищує пропонування за різних цін на картоплю (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Співвідношення пропонування та попиту

Ціна за 1 кг, грн

Обсяг пропонування за тиждень, кг

Обсяг попиту за тиждень, кг

Надлишок пропонування (+), нестача пропонування (-) щодо попиту, кг

7

10

2

+8

6

9

4

+5

5

7

7

0

4

4

10

-6

3

0

18

-18

Пояснення до таблиці

  • Таблиця ілюструє, що в чотирьох з п’яти варіантів співвідношення пропонування та попиту маємо невідповідність намірів продавців і покупців. За ціни у 7 та 6 грн за 1 кг пропонування перевищує попит, а за ціни 4 та 3 грн за 1 кг, навпаки, попит перевищує пропонування.
  • Лише за ціни у 5 грн за 1 кг наміри покупців та продавців збігаються. Саме така ціна називається рівноважною.

На основі даних табл. 3.4 будуємо графік, на якому одночасно будуть зображені дві лінії - попиту та пропонування (графік 3.3).

Графік 3.3

Формування ціни ринкової рівноваги

Пояснення до графіка

  • На графіку показано, що дві лінії - попиту та пропонування - перетинаються лише в одній точці, яка відповідає ціні у 5 грн за 1 кг картоплі.
  • Якщо ціна перевищує рівноважну, яка становить 5 грн, то виникає надмір картоплі, тобто частина її не буде продана. Якщо ціна встановлюється на нижчому від 5 грн рівні, то формується дефіцит картоплі, коли частина попиту споживачів не задовольняється.

Ціну ринкової рівноваги можна розрахувати, якщо ми маємо рівняння для функції попиту і пропонування.

Приклад. Нехай функція попиту описується рівнянням QD = 5 - 1,3 Р, а функція пропонування - рівнянням QS = 2 + 1,1 Р. Оскільки ціна рівноваги виникає тоді, коли попит і пропонування збігаються, то запишемо рівність, яка дасть можливість визначити рівноважну ціну: 5 - 1,3 Р = 2+ 1,1 Р. Звідси Рe = 1,25, де Рe - ціна ринкової рівноваги, за якої попит і пропонування збігаються.

Розрахувавши значення рівноважної ціни і підставивши її в рівняння або попиту, або пропозиції, дістанемо рівноважні обсяги реалізованої продукції.

Ціна ринкової рівноваги постійно коливається, вона не є такою, що встановлюється раз і назавжди. Причиною зміни ціни ринкової рівноваги стають так звані нецінові чинники - ті, що не пов’язані з ціною даного товару. Одні з них впливають на попит, інші - на пропонування. Графічно вплив чинників відображається паралельними зрушеннями ліній попиту та пропонування - праворуч (у разі збільшення) та ліворуч (у разі зменшення). Раніше ці чинники ми вже згадували. Подамо їх у формі табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Нецінові чинники попиту та пропонування

Чинники впливу на попит

Чинники впливу на пропонування

Дія в бік збільшення (зрушення функції (вправоруч)

Дія в бік зменшення (зрушення функції QD ліворуч)

Дія в бік збільшення (зрушення функції QS праворуч)

Дія в бік зменшення (зрушення функції QS ліворуч)

Зростання цін на товари-замінники для даного товару

Зменшення цін на товари-замінники для даного товару

Зменшення цін на товари, які є ресурсами для виробництва даного товару

Зростання цін на товари, які є ресурсами для виробництва даного товару

Збільшення доходів споживачів даного товару та зростання кількості споживачів

Зменшення доходів споживачів даного товару та скорочення кількості споживачів

Удосконалення технологій виробництва

Використання застарілих технологій виробництва

Зміна смаків та вподобань на користь даного товару

Зміна смаків та вподобань на користь інших товарів

Пільгове оподаткування для виробників

Зростання податкового навантаження на виробників

Негативні очікування щодо майбутнього

Немає негативних очікувань

Збільшення кількості виробників

Зменшення кількості виробників

Пояснення до таблиці

🗹 У таблиці наведені чотири чинники, що впливають на попит. Зміст і характер (напрямок) цього впливу є такими:

  • Якщо товари, якими можна замінити наш товар у споживанні (для картоплі таким товаром-замінником є, наприклад, макаронні вироби), подорожчали, то, відмовляючись від цих дорожчих товарів, споживач збільшить попит на наш товар (картоплю). У разі зменшення цін на товари-замінники споживач відмовлятиметься від картоплі.
  • Якщо доходи споживачів збільшуються, то за інших рівних умов попит має зрости. Так само впливає на попит і кількість споживачів. У разі зменшення доходів та кількості споживачів попит скорочуватиметься.
  • Якщо змінюються смаки та вподобання на користь певного товару, наприклад спортивного одягу модної марки, то попит збільшуватиметься. Після чергової зміни смаків і вподобань попит скоротиться.
  • Негативні очікування, наприклад, пов’язані з інфляцією, збільшують поточний попит на товари. Коли негативних очікувань немає, попит знижується.

🗹 Таблиця відображає й чотири чинники, які впливають на пропонування. Зміст і характер (напрямок) цього впливу є такими:

  • Якщо зменшуватимуться ціни на товари, які є ресурсами для виробництва нашого товару, наприклад, стануть дешевшими добрива для вирощування картоплі, то скоротяться витрати виробництва і зросте пропонування. У разі подорожчання виробничих ресурсів пропонування скорочується.
  • Якщо впроваджуються нові технології, наприклад енергоощадні, то відбуватиметься зменшення витрат виробництва, а пропонування зростатиме. Якщо виробники ігнорують нові технології, то за умов обмеженості ресурсів це спричинятиме скорочення пропонування.
  • Якщо уряд запроваджує пільгові податки для виробників, то це стимулює виробництво і пропонування. У разі зростання податків виробництво і пропонування можуть зменшуватися.
  • Якщо нові виробники приходять у галузь, скажімо, у сільське господарство, то це сприяє зростанню її виробничого потенціалу, а пропонування збільшується. Якщо виробники згортають своє виробництво, то пропонування скорочується.

У реальному житті товари не завжди продаються за ціною ринкової рівноваги. Наприклад, продавці можуть завищити ціну. Але тоді покупці не купуватимуть усієї продукції. Виникне її надмір, і постане питання, як реалізувати весь товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну.

Якщо ринкова ціна встановиться на рівні нижчому, ніж рівноважна, то попит перевищуватиме пропонування, і виникне дефіцит. Це створить для покупців проблему: як придбати товар? Вони, конкуруючи між собою, виявлятимуть готовність купувати за вищої ціни.

Ринкова конкуренція є тим регулятором, який, попри відхилення, повертає ціну до рівня, узгоджує попиті пропонування.

Ціни не завжди формуються лише під впливом попиту і пропонування. Причиною такого неринкового ціноутворення може стати прагнення виробників обмежити конкуренцію. Саме з цією метою у період середньовіччя ремісники об’єднувались у цехові організації - цехи перукарів, броварів, кравців тощо. Таку саму роль виконують і сучасні монополісти - великі підприємства, які контролюють виробництва в цілих галузях.

Неринкове ціноутворення відбувається й тоді, коли держава обмежує зростання цін на такі товари, як хліб, ліки, комунальні послуги для малозабезпечених громадян.

3.5. Яку роль виконують у суспільстві гроші та від чого залежить стійкість національних грошей

Гроші мають багатовікову історію, протягом якої суттєво й неодноразово змінювалася їхня форма. Давньогрецький історик Геродот свідчив, що перші карбовані монети існували у Лідійському царстві ще у VII ст. до нашої ери.

Гроші для господарського життя суспільства важливі не самі по собі, а з огляду на виконувані ними функції. Тому іноді кажуть, що гроші - це сукупність функцій, які вони виконують, підкреслюючи тим самим другорядність форми, в якій гроші існують.

Гроші виконують кілька функцій:

  • засобу обігу;
  • засобу платежу;
  • міри вартості;
  • засобу нагромадження.

Функцію засобу обігу гроші виконують під час купівлі-продажу речей та послуг. Щоразу, коли ми розраховуємось у крамниці грошима, вони виконують для нас та для тих, хто продає товар, функцію засобу обігу.

Коли йдеться про відшкодування за використані ресурси - для виплати зарплати, процента за кредит, орендної плати тощо, гроші виконують функцію засобу платежу.

Якщо ми використовуємо грошову форму для зіставлення цін різних товарів, дивлячись на етикетки і вирішуючи, купити чи не купити, гроші виконують для нас функцію міри вартості. Таку саму функцію вони виконують для суспільства в цілому, коли уряд надає статистичну інформацію, використовуючи грошові показники про обсяги створеного валового внутрішнього продукту, доходи та видатки бюджету, експорт та імпорт тощо.

Функцію засобів нагромадження гроші виконують тоді, коли домогосподарства, підприємці або уряд роблять заощадження.

Сучасні гроші існують у формах, зображених на схемі 3.2.

Схема 3.2

Форми, в яких існують сучасні гроші

Пояснення до схеми

🗹 Паперові гроші - це банкноти, або банківські білети. Назва «банківські білети» відбиває те, що перші банкноти виникли в середні віки і були письмовими свідченнями (розписками) банкірів про одержання на зберігання від клієнтів певної кількості золота. У банкноті зазначалася кількість золота, яку треба було повернути власникові на його вимогу. Згодом право випуску банкнотів перейшло до держави. Спочатку банкноти обмінювалися на золото, а випуск їх пов’язувався з золотим запасом країни. На початку XX ст. більшість країн світу припинили обмін банкнотів на золото.

До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випускає міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювалися на золото.

Сучасні паперові гроші виконують функцію грошей не тому, що вони забезпечені золотом, а через те, що їх пускає в обіг держава. Її авторитет та державне майно гарантують (забезпечують) надійність грошей.

Для розмінювання паперових грошей використовуються монети, які називають білонними грошима.

🗹 До замінників грошей належать чеки, векселі, банківські картки. Їх використовують у розрахунках, але за умови, що кожний із цих замінників забезпечується або рахунком у банку, або готівковими грошима.

Чек - це письмове розпорядження власника банківського рахунка перерахувати певну суму пред’явникові чека або видати йому готівку.

Вексель - це письмове зобов’язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений термін. Вексель може розпочати самостійний рух, коли він передається третій, четвертій тощо особі, і обслуговувати розрахунки багатьох економічних суб’єктів Вексель передається від одного власника (держателя) до іншого за допомогою особливого передатного напису-індосаменту. Вексель можна передати банку, одержавши (з певною знижкою) заборговані гроші раніше від зазначеного на векселі терміну.

🗹 Банківська пластикова картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видають банки своїм клієнтам. Картка містить ідентифікатор власника - позначку про номер рахунка в банку. Під час розрахунків кредитними картками в торговельних або інших установах використовуються спеціальні пристрої - термінали. Через них номер картки та дані про рахунки за товари та послуги надходять у банк. Банк робить безготівкові перерахунки грошей на користь установ, що надали товари або послуги. Кредитною карткою можна скористатись і в разі, якщо її власникові потрібна готівка.

Банківські рахунки, або депозитні гроші - це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів (депозитів). Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Кошти з безстрокового рахунка можна одержати в будь-який час для розрахунків або платежів. Строкові рахунки стають доступними вкладникам лише через визначений час.

Поняття «електронні гроші» застосовують для означення банківських (депозитних) грошей, використання яких передбачає електронні технології. Ці технології дають можливість перераховувати гроші та реєструвати інформацію про їхній рух безпаперовим способом.

🗹 Міжнародні - це гроші міжнародних організацій, що призначені для здійснення розрахунків між країнами. Такими грошима є СДР - «спеціальні права запозичення», створені Міжнародним валютним фондом (МВФ), та євро - спільна валюта країн ЄС, котрі утворюють Єврозону.

Для економіки будь-якої країни вкрай важливою є проблема стійкості національних грошей. Кожна країна заінтересована в належному ставленні до власних грошей як з боку громадян, так і з боку іноземців.

Для забезпечення стійкості грошей необхідно правильно визначити попит на гроші (MD) з огляду на виконувані ними функції та оцінити наявну кількість грошей у обігу, або їх пропонування (MS).

Контроль за масою грошей в обігу, забезпечення стійкості національних грошей - основне завдання центрального банку країни.

Попит на гроші визначається такими основними чинниками:

- загальним обсягом створеного в економіці протягом року продукту національного виробництва (Y);

- середнім рівнем цін, за якими ці продукти та послуги реалізуються (Р);

- швидкістю руху грошей, або кількістю оборотів, здійснюваних у середньому однією грошовою одиницею протягом року (V).

Для розрахунку кількості грошей, потрібних для забезпечення нормального обігу, використовують таку формулу:

Пропонування грошей оцінюється показниками, що називаються грошовими агрегатами, поданими на схемі 3.3

Схема 3.3

Грошові агрегати

Пояснення до схеми

🗹 Для оцінювання грошового пропонування використовують грошові агрегати М0, М1, М2, М3.

🗹 Грошові агрегати пов’язані між собою, і ці зв’язки можна відобразити такими рівняннями:

  • М1 = М0 + поточні рахунки (М0 - готівка, або паперові гроші та монети, що обслуговують обіг, поточні - рахунки в банках, гроші з яких можуть бути одержані (перераховані) у будь-який час.
  • М2 = М1 + короткострокові рахунки (короткострокові - це рахунки, гроші з яких можна одержати і використати тільки через певний, хоч і короткий, строк).
  • М3 = М2 + цінні папери банків (цінні папери банків - боргові зобов’язання банків, що використовуються в обігу в розрахунках).

Якщо пропонування грошей перевищує попит на них, то гроші знецінюються та втрачають свою стійкість. У разі втрати стійкості починається «втеча від грошей», коли економічні суб’єкти прагнуть якнайшвидше обміняти їх на майно, товари, гроші інших країн. Виявом втрати стійкості грошей є падіння курсу національної валюти стосовно до інших валют, тобто девальвація національної валюти.

Зміни курсу гривні стосовно до долара за період з грудня 2007 до вересня 2010 р. проілюстровані графіком 3.4.

Графік 3.4

Зміни курсу гривні стосовно до долара

Пояснення до графіка

🗹 Подані на графіку дані свідчать про те, що гривня втратила стабільність у останньому кварталі 2008 року. Саме в цей час відбулося зростання грошового агрегату М3 на 30,2% і готівки на 39,3%.

🗹 Якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення, то що робить їх стійкими? Є кілька пояснень цієї стійкості:

  • по-перше, гроші наділені особливою суспільною корисністю - властивістю обмінюватись на речі та послуги. Якщо національна економіка демонструє високу ефективність - здатність виробляти речі та послуги, то стійкість національних грошей гарантується цією здатністю;
  • по-друге, гроші визнаються (декретуються) державою, яка оголошує їх законними платіжними засобами. Чим економічно сильнішою й авторитетнішою є держава для своїх громадян і всього світу, тим більш стійкими є її гроші;
  • по-третє, цінність грошей визначається їхньою купівельною спроможністю, яка залежить від змін загального рівня цін - інфляції. Якщо ціни в економіці є стабільними, то це забезпечує стабільність національних грошей.

Підсумки теми

🗹 Ринкова економіка ґрунтується на принципах економічної свободи, конкуренції, автоматизму регулювання.

🗹 Будь-яка економічна система розв’язує три фундаментальні проблеми: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? У вирішенні питання що виробляти? першочергове значення має «голосування» грошима споживачів на користь певного товару. У вирішенні питання як виробляти? ключову роль відіграє має конкуренція виробників, у процесі якої здійснюється відбір ефективніших технологій. Головним орієнтиром у вирішенні питання для кого виробляти? стає розмір доходів споживачів.

🗹 Попит і пропонування є головними чинниками ринку, що формують ринкову ціну. Попит - це та кількість продукту, яку споживачі здатні придбати на ринку за певної ціни. Пропонування - це кількість продукту, яку виробники можуть поставити на ринок за певної ціни. Графічно зображена залежність величини попиту від ціни називається кривою попиту, а залежність величини пропонування від ціни - кривою пропонування.

🗹 Крім ціни даного товару попит визначається цінами інших товарів, доходами споживачів, їхніми смаками й уподобаннями та очікуваннями ринкових змін. Факторами пропонування крім ціни товару є ціни ресурсних товарів, застосовувані технології, система оподаткування, кількість виробників. Вплив інших (крім ціни даного товару) факторів графічно відображається у зрушенні кривих попиту та пропонування праворуч або ліворуч.

🗹 Під впливом попиту і пропонування певного товару встановлюється ціна ринкової рівноваги (рівноважна ціна). Вона узгоджує попит і пропонування.

🗹 Гроші - необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Вони існують у формі готівкових паперових грошей та їх замінників, банківських рахунків, міжнародних грошей.

🗹 Попит на гроші визначається обсягом створюваного в економіці продукту та загальним рівнем цін. Пропонування грошей оцінюється грошовими агрегатами М0, М1, М2, М3.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Розуміючи переваги ринкової економіки, ви зможете ними скористатися, а знаючи, які їй властиві обмеження (недоліки), - уникнути їх наслідків.
  • Знаючи різні чинники, що впливають на пропонування та попит, можна передбачити, як співвідноситимуться попит і пропонування конкретного товару в майбутньому, а отже, якими будуть ціна і наповненість ринку конкретним товаром. Серед таких найважливіших чинників для українського ринку, зокрема, були і залишаються ціни на енергоносії (паливно-мастильні матеріали, бензин), податкова політика уряду щодо вітчизняного виробника, застосування мита на імпортовані товари.
  • Знання особливостей форм сучасних грошей дасть можливість скористатися перевагами кожної форми в конкретній ситуації.

Контрольні запитання та завдання

1. Ринкова економіка розв’язує три фундаментальні проблеми за допомогою трьох ринкових механізмів. Стрілками позначте зв’язок між ними.

Фундаментальні проблеми економіки

Засоби ринкового їх розв’язання

що виробляти?

конкуренція між виробниками;

як виробляти?

розподіл грошових доходів між споживачами, конкуренція між ними;

для кого виробляти?

«голосування» грошима, наявність ресурсів.

2. Сформулюйте закон попиту і закон пропонування, відповідаючи на такі запитання: між якими двома явищами існує зв’язок, відображений у кожному із законів? який характер цього зв’язку?

3. Нехай протягом дня на ринку було продано 10 т яблук за ціною 7 грн за один кг. Які б зміни у величині пропонування могли відбутись, якби ціна за 1 кг: а) підвищилася до 10 грн; б) знизилася до 5 грн?

4. Нехай функція попиту на товар описується рівнянням QD = 8 - 2,5Р, а функція пропонування - QS = 5 + 2Р. Визначте ціну ринкової рівноваги. Побудуйте на одній графічній площині графік кривої попиту та графік кривої пропонування.

5. Визначте функції, які виконували гроші у наведених ситуаціях:

  • а) працівник одержує заробітну плату;
  • б) банк прийняв від вкладника певну суму грошей і гарантував йому щорічне зростання її на 10%;
  • в) забудовник і будівельна організація домовилися про обсяг робіт і загальну суму оплати послуг;
  • г) покупець розрахувався у крамниці чеком, виписавши його на свій банк.