Економіка. 11 клас. Радіонова

Тема 2. Раціональна економічна поведінка споживача та виробника

Після вивчення теми ви знатимете

  • який споживач може вважатися раціональним;
  • які потреби задовольняються створеними речами та послугами;
  • як оцінюється корисність речей і послуг;
  • який виробник може вважатися раціональним;
  • як побудувати лінію виробничих можливостей;
  • що таке альтернативна вартість;
  • чому збільшення масштабів виробництва може не відповідати інтересам виробника.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • зміст понять «виробництво» та «споживання»;
  • склад виробничих ресурсів;
  • перелік основних суб’єктів економічних відносин;
  • формулу для розрахунку показника ефективності використання виробничих ресурсів;
  • як будуються графіки з використанням конкретних даних і що означають лінії (функції), зображені на графіках.

2.1. Який споживач може вважатися раціональним

Кожен споживач прагне якнайповніше задовольнити свої потреби, одержавши від речей та послуг максимальну (найбільшу) корисність.

Корисність - це оцінка споживачем здатності речей та послуг задовольняти його потреби, забезпечуючи певний рівень їх задоволення.

Зрозуміло, що кожен споживач оцінює речі та послуги по-своєму, або, інакше кажучи, суб’єктивно. У демократичному суспільстві визнається і поважається право кожної людини мати власну оцінку корисності.

Наприклад, цілком природно, що одна людина віддає перевагу (тобто визнає вищу корисність) цікавій книжці, друга - модному одягу, а третя - спортивним тренуванням. Так само природною є і зміна вподобань людей протягом життя. Якщо в молодому віці люди вважають більш значущими розваги і спілкування з однолітками, то в старшому - добробут власної родини та кар’єру. Важливо, щоб, задовольняючи власні потреби та досягаючи максимальної корисності для себе, людина не шкодила іншим, не обмежувала їхнє право на задоволення потреб.

Раціональним можна вважати лише того споживача, який здатний усвідомити власні потреби та визначити корисність речей і послуг, якими він ці потреби задовольняє.

Кожна людина одночасно задовольняє багато потреб - в їжі, одязі, лікуванні, пересуванні, навчанні, творчості тощо. Для кожного з нас важливо максимізувати корисність у задоволенні сукупності (набору) потреб. Тому раціональним є той споживач, який зорієнтований на досягнення найбільшої корисності від усіх споживаних речей та послуг.

Суттєвим обмеженням у задоволенні потреб є дохід споживача. Кожна спожита річ чи послуга мають ціну. Їхня сукупна вартість не може перевищувати доходу споживача. Тому раціональний споживач узгоджує власні потреби, оцінки корисності, переваги з наявними доходами.

Наприклад, дохід споживача - 200 грн. Він споживає три товари - картоплю, яблука і моркву, ціни яких відповідно становлять P1 = 5, P2 = 10, P3 = 3. У межах наявного доходу можна придбати набір з трьох товарів у кількості: 18, 8, 10 (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Товари

Ціна одного товару, грн

Кількість товару, кг

Витрати на придбання товару, грн

Картопля

5

18

90

Яблука

10

8

80

Морква

3

10

30

Разом

200

Набір товарів у тих кількостях, які наведені в таблиці, є не єдино можливим. Споживачеві, зокрема, вистачить доходу, який він має, і тоді, коли придбає 9 кг картоплі, 14 кг яблук та 5 кг моркви. Головне, щоб, плануючи своє споживання, він не виходив за межі наявного доходу.

Тож з попереднього пояснення випливає, що раціональний споживач має принаймні три ознаки:

  • здатність свідомо оцінювати корисність речей та послуг;
  • прагнення досягати максимальної корисності в задоволенні всієї сукупності потреб;
  • урахування доходу як обмежувального чинника в задоволенні потреб.

2.2. Які потреби задовольняються створеними речами та послугами

Як було пояснено в першій темі, господарське життя суспільства здійснюється заради задоволення потреб. Потреби людей надзвичайно різноманітні й ускладнюються з розвитком суспільства.

У розглянутих нами в першій темі прикладах господарської діяльності йшлося про задоволення різних потреб.

Приміром, будівельні організації задовольняють потребу в житлі. Крамниці мережі роздрібної торгівлі працюють для задоволення потреб покупців у їжі, одязі, побутових товарах і техніці. Робота урядовців пов’язана із суспільними потребами, зокрема, з розвитком освіти, науки, культури, допомогою знедоленим, забезпеченням громадського правопорядку та національної безпеки. Банки задовольняють потребу клієнтів у безпечному зберіганні (заощадженні) коштів тощо.

Потреба є виявом необхідності в певних речах та послугах. Вона відображає бажання володіти речами та мати певні послуги. У разі коли це бажання не реалізується, виникає відчуття невдоволення, ніби чогось бракує.

Кожна людина є носієм багатьох потреб у тому сенсі, що для нормального життя їй потрібно багато речей і послуг. Для ліпшого розуміння змісту, взаємозв’язку потреб та усвідомлення способів їх задоволення потреби певним чином класифікують.

Класифікація передбачає об’єднання потреб у групи за певною ознакою (критерієм). Варіанти класифікації (групування) потреб подані на схемі 2.1.

Схема 2.1

Пояснення до схеми

  • За джерелом виникнення потреби поділяються на базові та ті, що породжені розвитком цивілізації. До базових належать потреби, що пов’язані з існуванням людини як біологічної істоти. Це потреба в їжі, що містить певну кількість калорій, вітамінів, у приміщеннях та одязі, які захищають від переохолодження, у ліках, які підтримують фізичне здоров’я, тощо.
  • До породжених розвитком цивілізації належать ті потреби, що пов’язані з комфортністю життя, культурою, традиціями, інтелектуальним розвитком людини. Потреби в модному одязі, комфортному приміщенні, обладнаному всіма зручностями, у сучасному медичному обслуговуванні, у відвідуванні театрів, музеїв, клубів тощо належать саме до тих, що зумовлені розвитком суспільства.
  • За критерієм благ (речей і послуг), якими задовольняються потреби, останні поділяються на матеріальні та духовні. Матеріальні потреби передбачають наявність речей, що мають матеріальне втілення. Це - одяг, транспортні засоби, їжа, житло тощо. Духовні потреби задовольняються послугами культури і мистецтва, освіти і науки та передбачають використання речей, для яких матеріальне втілення може не бути визначальним. Наприклад, коли ми насолоджуємося пригодницькими романами Жюля Верна або фентезі Дж. Толкіна, то для нас є другорядним, на якому папері надруковано тексти та якою є обкладинка книжки.
  • За способом задоволення потреби поділяють на індивідуальні та колективні. Із природи людини як особистості випливає бажання задовольняти частину потреб - в одязі, житлі, їжі - лише індивідуально. Інші потреби, наприклад у підтриманні громадського порядку, національній безпеці, державному управлінні, можуть задовольнятися тільки колективно. Існують і такі потреби, які можна задовольняти і індивідуально, і колективно, зокрема в освіті, транспортних засобах, фізичній культурі.

2.3. Як оцінюється корисність речей та послуг

Оцінка корисності окремих речей та послуг, які споживаються послідовно, залежить від попередньо спожитого їх обсягу, або, іншими словами, від запасу.

Наприклад, якщо людина вже спожила першу порцію смачного морозива, то, імовірно, друга принесе їй дещо менше задоволення.

Третя порція навряд чи виявиться такою самою смачною, як друга. Четверту порцію людина споживатиме із ще меншим задоволенням. А від п’ятої взагалі може відмовитися, дбаючи про своє здоров’я.

Розрізняють оцінку корисності кожного наступного спожитого блага (продукту) та корисності певної суми благ, що споживаються послідовно. Корисність окремого споживчого блага називають граничною корисністю. Це, скажімо, може бути корисність четвертої або другої порції морозива. Корисність певної суми благ - трьох, п’ятьох тощо - називають загальною корисністю.

Уявімо, що споживач морозива оцінює корисність окремих порцій у балах, і подамо ці його оцінки у вигляді табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Залежність оцінки споживачем корисності від кількості спожитих порцій морозива

Спожиті порції морозива

Гранична корисність

Загальна корисність

1

8

8

2

6

14

3

4

18

4

2

20

5

0

20

Зобразимо дані таблиці на графіках 2.1 та 2.2.

Графік 2.1

Гранична корисність порції морозива

Графік 2.2

Загальна корисність порцій морозива

Пояснення до графіків

  • На графіку 2.1 зображена спадна функція. Це означає, що кожну наступну порцію морозива споживач оцінює нижче, ніж попередню.
  • На графіку 2.2 показана зростаюча функція. Це відбиває те, що більшу кількість порцій морозива, наприклад чотири, споживач оцінює вище, ніж меншу кількість, скажімо, три порції.

Графік 2.1 ілюструє економічний закон, який називають законом спадної граничної корисності. Як і будь-який інший економічний закон, він відображає суттєвий (важливий для розуміння економічного життя) постійно повторюваний зв’язок.

Закон спадної граничної корисності пояснює поведінку споживача. Його можна сформулювати так: якщо споживач послідовно споживає певну кількість благ, то корисність кожного наступного блага він зазвичай оцінює нижче від попереднього.

Пояснити поведінку раціонального споживача законом спадної граничної корисності можна за двох умов:

  • 1) коли події відбуваються в добре організованому, або, як кажуть, стабільному, суспільстві;
  • 2) коли оцінюється корисність звичайних речей.

В історії різних країн, у тому числі в українській новітній історії, знаходимо приклади того, що в нестабільних суспільствах, де люди весь час очікують зникнення товарів або зростання цін, формуються надмірні запаси речей. Тобто для споживачів кожне наступне споживче благо, яке вони купують, щоб захистити себе від несподіванок, є не менш цінним, ніж попереднє.

У разі коли йдеться про особливі речі, приміром художні цінності, предмети колекціонування, музейні експонати тощо, спостерігається зростання корисності.

Значний внесок у пояснення поведінки споживачів зробив видатний американський учений Торстен Веблен. У праці «Теорія бездіяльного класу» («The theory of the leisure class») він обґрунтовує ідею, що після задоволення основних потреб поведінка людей може визначатися «законом демонстративного марнотратства». Тоді споживачі починають придбавати речі не для задоволення реальних потреб, а лише для того, щоб демонструвати оточенню своє багатство та життєві досягнення.

Марнотратство є ознакою нераціонального споживача.

2.4. Який виробник може вважатися раціональним

Кожний окремий виробник прагне реалізувати (досягти) власний інтерес. Він полягає у створенні максимального обсягу речей або послуг за наявних (обмежених) виробничих ресурсів. Подібна проблема характерна і для суспільства в цілому. Відмінність полягає лише в тому, що в суспільстві створюється багато товарів. Тож постає питання: як розподілити обмежені ресурси між різними виробництвами, щоб забезпечити максимально можливий випуск продукції?

Максимально можливий, або повний, випуск є таким, за якого забезпечується повне використання виробничих ресурсів.

Отже, раціональний виробник - це той, що прагне повного випуску і використання всіх виробничих ресурсів. Зрозуміло, що це передбачає ефективне використання ресурсів з найбільшою віддачею від праці, капіталу, землі.

За обмежених ресурсів, коли виробляється декілька товарів, постає проблема вибору: на яке виробництво спрямувати більше ресурсів? Проілюструємо на прикладі, як можна розв’язати цю проблему. У ньому для спрощення припускається, що в економіці створюється лише два продукти - комп’ютери та трактори. Ресурси - працівники, капітал тощо - можуть бути використані на обох виробництвах. Тому існує передумова для їх перерозподілу від одного виробництва до другого.

Різні (альтернативні) варіанти розподілу ресурсів для виробництва двох товарів наведені у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Виробництво, тис. од.

Варіанти виробництва за різного розподілу ресурсів

А

в

С

D

Е

Комп’ютери

100

90

70

40

0

Трактори

0

5

10

15

20

Пояснення до таблиці

  • У таблиці відображено, що існує п’ять варіантів розподілу виробничих ресурсів з метою виробництва комп’ютерів і тракторів - А, В, С, D, Е.
  • За кожного варіанта розподілу ресурсів створюється різна кількість комп’ютерів і телевізорів. Зокрема, за першим варіантом (А) усі виробничі ресурси спрямовані на виробництво комп’ютерів і не виробляється жодного трактора, а за другим (В) одночасно створюються 90 комп’ютерів і 5 тракторів.
  • Оскільки існує необхідність і в комп’ютерах, і в тракторах, то крайні варіанти виробництва - А та Е, за яких не виробляється один з продуктів, є найменш прийнятними для суспільства.

2.5. Як побудувати лінію (криву) виробничих можливостей

Якщо перенести цифрові значення з табл. 2.3 на графік, то дістанемо криву виробничих можливостей.

Графік 2.3

Крива виробничих можливостей

Пояснення до графіка

  • Крива, що об’єднує точки А, В, С, D, Е, називається кривою виробничих можливостей. Вона ілюструє різні варіанти виробництва двох товарів - комп’ютерів і тракторів - за умови, що всі ресурси, якими володіють виробники, використовуються цілком. Цілковите використання означає, що немає ресурсів, які б узагалі не залучалися до виробництва або ж використовувалися неефективно.
  • Точка К на графіку, що розміщена ліворуч від кривої виробничих можливостей, означає наявність невикористаних ресурсів або ж неефективне їх використання.
  • Точка P, розміщена на графіку праворуч від кривої виробничих можливостей, ілюструє поки що недосяжний варіант виробництва, який перевищує наявні можливості. До нього можна прагнути, нагромаджуючи виробничі ресурси та знаходячи способи більш ефективного їх використання.

Крива виробничих можливостей може зміщуватися. Два варіанти її зміщення стосовно до початкового розташування показані на графіку 2.4.

Графік 2.4

Зрушення кривої виробничих можливостей

Пояснення до графіка

  • Лівобічне зрушення кривої виробничих можливостей, тобто перехід від лінії ABCDE до A1B1C1D1, може відбуватися тоді, коли суспільство втрачає виробничий потенціал. Це трапляється, наприклад, під час воєн, економічних криз.
  • Правобічне зрушення кривої, тобто перехід від лінії ABCDE до A2B2C2D2E2, означає, що суспільство збільшило свої виробничі можливості. Найчастіше це відбувається в результаті прогресивних змін у техніці, технологіях та організації виробництва.

2.6. Що тане альтернативна вартість

Для того щоб зрозуміти одне з найважливіших економічних понять - категорію альтернативної вартості, треба ще раз звернутися до графіка кривої виробничих можливостей (див. графік 2.3).

Рух уздовж кривої виробничих можливостей - від А до В, від В до С і далі - допомагає нам зрозуміти, що таке ціна вибору.

Нехай економіка перебуває в точці В, виробляючи 90 тис. комп’ютерів та 5 тис. тракторів. Уявімо, що такий варіант виробництва і розподілу ресурсів перестав задовольняти суспільство. Воно переходить до варіанта С, коли виробляється 70 тис. комп’ютерів та 10 тис. тракторів. Отже, суспільство відмовляється від виробництва 20 тис. комп’ютерів (90 - 70 = 20) заради збільшення виробництва на 5 тис. тракторів (10-5 = 5). Звідси випливає висновок, що альтернативні витрати на створення 5 тис. додаткових тракторів дорівнюють 20 тис. невироблених комп’ютерів. Це і є ціною вибору нового варіанта виробництва.

Альтернативні витрати тісно пов’язані з альтернативною вартістю. Але для визначення останньої необхідно врахувати ще одну важливу обставину.

Під альтернативною вартістю розуміють альтернативні витрати, пов’язані з найліпшим з невибраних варіантів. Пояснимо це на прикладі.

Приклад. Нехай ресурси, якими володіє суспільство, могли б бути використані для виробництва комп’ютерів, тракторів та телевізорів. Переваги суспільства стосовно цих трьох товарів є такими:

- перше місце - комп’ютери;

- друге місце - трактори;

- третє місце - телевізори.

Якщо з якихось причин суспільство робить вибір на користь створення додаткових телевізорів, то їхня альтернативна вартість оцінюється не за кількістю тракторів, від яких доведеться відмовитися, а за кількістю комп’ютерів. Адже саме комп’ютери посідають перше місце у переліку переваг у нашому прикладі.

2.7. Чому збільшення масштабів (обсягів) виробництва може не відповідати інтересам виробника

Збільшення масштабів виробництва може не відповідати інтересам виробника, якщо після залучення додаткового ресурсу спостерігається зменшення граничного продукту. Граничним називається той продукт, який створюється внаслідок залучення додаткової одиниці ресурсу, наприклад одного додаткового працівника.

Граничний продукт після залучення додаткових ресурсів та, відповідно, збільшення обсягів виробництва може і зростати, і зменшуватися. Наприклад, найнятий четвертий працівник може створювати як більший, так і менший продукт, коли порівняти з третім.

Якщо вироблений додатково найнятим працівником продукт починає зменшуватися, то це є сигналом про те, що дальше нарощування обсягів виробництва недоцільне. Раціональний виробник обов’язково відреагує на такий сигнал і не розширюватиме виробництва всупереч власним інтересам.

Скорочення граничного продукту після досягнення виробництвом певних меж пов’язують з дією економічного закону спадної продуктивності (віддачі) факторів виробництва.

Глибинною причиною дії цього закону є те, що кожна виробнича технологія виявляє свою ефективність лише за певних масштабів (розмірів) виробництва. Наприклад, за ремісничої технології ефективними були невеликі виробництва, в яких одна людина - майстер - самостійно виконувала всі види робіт або залучала кількох помічників (учнів). Натомість машинна технологія з фабричною (заводською) організацією передбачає великі масштаби і колективи працівників, в яких кожен виконує певні функції та де існує поділ праці.

Проілюструємо дію закону спадної продуктивності факторів виробництва на прикладі.

Нехай у ремісничій майстерні, де виробляються горщики і миски, послідовно збільшується кількість працівників. Відтак зростають обсяги виробництва та змінюється гранична продуктивність. Ці зміни відображені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Працівники

Обсяги виробництва, од. продукції

Продуктивність додаткового працівника, або гранична продуктивність од. продукції

1

5

5

2

11

6

3

18

7

4

22

4

5

25

3

Пояснення до таблиці

  • У таблиці продемонстровані зміни трьох взаємозв’язаних показників: кількості зайнятих працівників, обсягів виробленої продукції та граничної продуктивності працівника.
  • Обсяги виробництва зі збільшенням кількості працівників зростають. Однак при цьому граничний продукт працівника спочатку зростає, а потім зменшується.
  • Оскільки стрімке падіння граничного продукту починається з четвертого працівника, то це є свідченням того, що з найманням на роботу трьох працівників досягнуто той обсяг виробництва, вихід за межі якого недоцільний.

На основі даних табл. 2.4 побудуємо графік.

Графік 2.5

Залежність граничного продукту від кількості зайнятих працівників

Пояснення до графіка

  • Лінія графіка відбиває залежність граничного продукту праці від обсягів виробництва. До досягнення певного обсягу виробництва, що становить 18 одиниць продукції, які створюються трьома працівниками, граничний продукт зростає. Починаючи з четвертого працівника граничний продукт зменшується.
  • Якщо зі зростанням масштабів (обсягів) виробництва відбувається зростання граничного продукту, то це є ефект економії від масштабу. Коли граничний продукт починає зменшуватися, то вважається, що цей ефект утрачається.

Підсумки теми

🗹 Раціональним є той споживач, який здатний свідомо оцінювати корисність речей та послуг; прагне досягати максимальної корисності в задоволенні всієї сукупності потреб та вважає дохід обмежувальним чинником у задоволенні потреб.

🗹 Потреба - це необхідність, яку відчуває людина у певних речах, послугах; бажання володіти ними. Це - коли людина усвідомлює, що їй бракує якихось речей та послуг. Потреби можна класифікувати на базові й такі, що породжені розвитком цивілізації, матеріальні та нематеріальні, індивідуальні та колективні.

🗹 Потреби задовольняються споживчими благами. Задовольняючи свої потреби, людина керується суб’єктивними оцінками споживчих благ. В економіці, де звичайним явищем є наповнення ринку споживчими благами, діє правило зменшення граничного споживчого блага, а також діє закон спадної граничної корисності.

🗹 Виробничі ресурси є обмеженими. Обмеженість ресурсів зумовлює пошук способів раціонального їх використання та аналіз альтернативних варіантів цього використання. Сукупність альтернативних варіантів виробництва двох товарів за цілковитого використання ресурсів відображається кривою виробничих можливостей.

🗹 Альтернативними витратами виробництва називають кількість виробів одного виду, від яких треба відмовитися для створення додаткової одиниці іншого виробу за обмежених виробничих ресурсів. Альтернативна вартість - це альтернативні витрати в разі відмови від найліпшого (якому надається перевага) варіанта виробництва.

🗹 Закон спадної граничної продуктивності (віддачі) ресурсів (факторів виробництва) означає, що після досягнення певних масштабів виробництва залучення додаткових одиниць виробничих ресурсів спричиняє зменшення граничного продукту.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Розуміючи, що таке потреби та чому вони змінюються, ви зможете прогнозувати зміни у споживанні своєї родини, близьких чи просто знайомих вам людей.
  • Розрахувавши структуру споживання (частку витрат на задоволення окремих потреб) і порівнявши її зі структурою раціонального (рекомендованого фахівцями) споживання, ви зможете обґрунтувати необхідні зміни.
  • Зрозумівши, що таке альтернативне використання ресурсів, ви зможете побудувати власну криву виробничих можливостей і визначити різні варіанти прийнятного розподілу власного часу.

Контрольні запитання та завдання

1. У темі розглянуто класифікацію потреб та наведено приклади потреб, що належать до тієї чи іншої групи. Спробуйте доповнити ці приклади. Цілком можливо, що ви зможете запропонувати власну класифікацію потреб, що підтвердить глибоке розуміння вами матеріалу теми.

2. Проаналізуйте ситуацію. До вітрини крамниці підходять два покупці, які мають однакову заробітну плату й однакову суму грошей у гаманцях. Дивлячись на ціну розкладеного на вітрині товару, перший із них каже: «Занадто дорого». Другий зауважує: «Цілком доступна ціна». Чим, на ваш погляд, можуть бути зумовлені такі різні оцінки?

3. Крива виробничих можливостей змістилася праворуч. Що могло спричинити таке зрушення? Виберіть правильну відповідь:

  • зросло виробниче споживання електричної енергії на одиницю створеного продукту;
  • розпочато й успішно здійснено впровадження нових прогресивних технологій у провідних галузях економіки;
  • унаслідок недбалого використання земельних ресурсів зменшилася врожайність зернових;
  • виробничі ресурси з галузей, що виробляють засоби виробництва, спрямовано в галузі, які створюють предмети споживання.

4. Побудуйте криву виробничих можливостей, скориставшись даними про діяльність кондитерського цеху, в якому виробляють тістечка та торти. Визначте альтернативні витрати на вироблення партії з десяти тортів у разі переходу від другого до третього варіанта виробництва.

Вироби

Варіанти виробництва кондитерського цеху

1

2

3

4

Тістечка

200

160

80

0

Торти

0

10

20

30

5. Заповнивши останній стовпчик таблиці, зробіть висновок, за якого обсягу виробництва починає діяти закон спадної віддачі (продуктивності) виробничих ресурсів:

Кількість зайнятих працівників

Виробництво продукції, од.

Граничний продукт

1

25

2

52

3

90

4

142

5

189