Економіка. 11 клас. Радіонова

Тема 10. Переваги та загрози глобалізації

Після вивчення теми ви знатимете

  • який економічний зміст укладається в поняття «глобалізація»;
  • які проблеми потребують спільного (глобального) розв’язання з залученням світових економічних ресурсів;
  • що таке переваги та загрози глобалізації.

Раніше здобуті знання, які треба використати для засвоєння матеріалу теми

  • що таке світове господарство;
  • значення міжнародної торгівлі, руху капіталів між країнами, формування міжнародних валютних відносин;
  • функції міжнародних фінансових організацій;
  • основні принципи та цілі об’єднання країн у межах Європейського Союзу (ЄС).

10.1. Який економічний зміст укладається в поняття «глобалізація»

Розвиток світового господарства наприкінці XX століття породив явище глобалізації.

Глобалізація - це суттєве посилення взаємної залежності країн у результаті зростання масштабів міжнародної торгівлі товарами, надання послуг, посилення міжнародних фінансових потоків, руху робочої сили та науково-технічного співробітництва. Унаслідок цього виникає нова якість зв’язків між країнами, а саме: взаємне проникнення економік, поступова втрата їхніх національних особливостей, формування так званої мегаекономіки - «економіки над економіками», або «економіки економік».

Сучасна глобалізація підготовлена всім попереднім розвитком суспільства. Але формування глобального економічного простору в останній третині XX століття забезпечено передусім науково-технічною революцією в комунікаціях та в інформаційній сфері. Через те що країни стали ближчими завдяки новим можливостям пересування

людей, зв’язку та інформування про події на їх теренах, змінився й характер економічних відносин.

У глобалізації є дві основні передумови:

  • 1) діяльність урядів різних країн світу, що спрямована на інтеграцію (об’єднання) національних економік через лібералізацію не тільки торгівлі, а й ринків капіталів, міграції робочої сили тощо;
  • 2) розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, зокрема Інтернету, та їх загальносвітове використання.

У сучасному світі існують кілька основних форм інтеграції, а отже, зближення національних економік. Такими формами є:

- зона вільної торгівлі, яка передбачає відмову від торговельних квот;

- митний союз, що означає не тільки відсутність квот, а й застосування єдиного митного тарифу;

- спільний ринок, який ґрунтується на відсутності квот, застосуванні єдиного митного тарифу та вільному русі ресурсів, передусім трудових, між країнами;

- економічний союз, який передбачає відсутність квот, застосування єдиного митного тарифу, вільний рух ресурсів та узгодження економічної політики урядів окремих країн;

- повна інтеграція, що ґрунтується на додержанні умов економічного союзу й додатково передбачає так звану уніфікацію - проведення спільної економічної політики.

До інтеграційних об’єднань у формі зони вільної торгівлі належать такі міжнародні утворення:

  • Північноамериканська угода про зону вільної торгівлі - NAFTA (члени - США, Канада, Мексика);
  • Європейська асоціація вільної торгівлі - EFTA (члени - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн);
  • Південноазіатська асоціація регіональної співпраці - SADC (члени - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал, Афганістан );
  • Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво - АРЕС (охоплює 23 країни, включаючи США, Російську Федерацію, Китай).

Інтеграційним об’єднанням у формі митного союзу є Південноамериканський спільний ринок - MERCOSUR (основні члени - Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, Венесуела).

Інтеграційним об’єднанням на зразок економічного союзу став Західноафриканський економічний і валютний союз - UEMOA (члени - Кот-д’Івуар, Буркіна-Фасо, Нігер, Того, Сенегал, Бенін, Малі, Гвінея-Бісау).

Об’єднання у формі спільного ринку - це Андський пакт - ACM (члени - Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія).

Єдиним зразком повної інтеграції став Європейський Союз - ЄС.

Особливою формою вияву глобалізації як процесу, унаслідок якого зникають національні ознаки капіталу та втрачається здатність національних урядів впливати на рух фінансових ресурсів, є офшорні зони.

Офшорна зона - це територія або навіть ціла держава, у межах якої капітали інших країн одержують податкові пільги та можливість здійснювати різні фінансові операції в будь-якій валюті. Нині у світі існує близько 100 офшорних зон.

10.2. Які проблеми потребують спільного (глобального) розв’язання з залученням світових економічних ресурсів

До найбільш наболілих проблем людства, які можна розв’язати лише спільно, з використанням ресурсів усіх країн світу, належать:

- проблема забруднення навколишнього середовища;

- проблема бідності.

Забруднення довкілля є економічною проблемою, оскільки погіршує умови виробництва, обмежує виробничі ресурси та передбачає витрати на відтворення втраченого. Збитки, що пов’язані з погіршанням стану довкілля - природного середовища, на початку XXI ст. оцінюються сумою у 10 мільярдів доларів на рік. Об’єктом забруднення стали повітря, вода, ґрунти.

Забруднення природного середовища відбувається не тільки в процесі виробництва, а й під час споживання. Зокрема, 30 % забруднення повітря припадає на викиди промислових підприємств, а 50 % - на викиди газів від автомобілів та автобусів. Природне середовище стає дедалі небезпечнішим для життя, і це загрожує існуванню людей як біологічному виду.

Світовий масштаб збитків, заподіяних людством довкіллю, та ще більші кошти, які потрібні на відновлення втраченого, вимагають об’єднання зусиль громадян як усередині кожної країни, так і в межах усього міжнародного співтовариства.

Бідність, як глобальна проблема, крім морально-етичної має економічну площину. Світова економіка розвивається достатньо високими темпами. До кризи 2009 р. світовий ВВП протягом 2000-х років зростав приблизно на 5% щороку. Однак попри економічне зростання, у щорічних звітах Світового банку про розвиток подавалась інформація про разючу бідність частини населення світу. Це - група країн, більшість (понад 50%) громадян яких живе за межею бідності. Такою межею вважається стан, коли споживчі витрати на одну людину не перевищують 1 долара надень.

До найбідніших, з найзлиденнішим населенням належать десятки країн, серед яких Чад, Гамбія, Гаїті, Нігер, Перу, Уганда, Замбія, Руанда, Лесото, Гватемала, Гондурас, Гвінея-Бісау та інші.

Взагалі за межею бідності у світі живуть 1,4 млрд людей.

Згадані найбідніші країни світу опинилися у так званому замкненому колі бідності: вони не можуть вирватися з бідності, бо не мають ресурсів, а не мають ресурсів, бо дуже бідні.

Діяльність багатьох міжнародних організацій, зокрема Міжнародного банку реконструкції та розвитку, спрямована на допомогу найбіднішим країнам світу. Такою допомогою опікуються спеціалізовані органи ООН - Комісія ООН з питань народонаселення (UNPC), Продовольча і сільськогосподарська організація OOH (FAO), Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO).

Поки існують країни тотальної бідності, залишається диференціація, яка постійно загрожує світові соціальними конфліктами, масовою агресією, тероризмом.

10.3. Що тане переваги та загрози глобалізації

Глобалізація є суперечливим явищем сучасного світу, оскільки вона має і позитивні, і негативні наслідки.

Позитивні наслідки, або переваги від глобалізації, які відчули й окремі країни, і світова спільнота в цілому, втілюються в такому:

  • досягаються вищі і більш стабільні середні світові темпи економічного зростання;
  • підвищується середній рівень життя, урізноманітнюється споживчий вибір - перелік доступних товарів та послуг для більшості людей;
  • мобілізуються значні фінансові ресурси на здійснення життєво важливих проектів - запобігання хворобам, подолання наслідків екологічних катастроф тощо;
  • доступність сучасних технологій не тільки для найбільш розвинених країн, а й для всього світу.

Згадані переваги для людей, що послуговуються сучасними засобами зв’язку, подорожують світом, здобувають освіту та знаходять роботу в різних країнах, використовують глобальні бази даних Інтернету тощо, є незаперечними та очевидними. Проте не менш актуальними для країн з нижчим рівнем економічного розвитку, до яких належить і Україна, є негативні наслідки глобалізації. Адже знаючи їх, можна знаходити способи послаблення та запобігання їм.

Негативні наслідки - це загрози, спричинені глобалізацією. Вони мають кілька форм вияву.

По-перше, негативні наслідки глобалізації виявляються в тому, що економіки країн починають втрачати свої відмітні риси, посилюється залежність їхнього розвитку від міжнародного економічного порядку. Інтеграція у світову економіку загрожує втратою здатності уряду країни керувати економічними та політичними подіями всередині країни. При цьому ця загроза стосується перш за все країн з нижчим рівнем розвитку. Водночас вона майже не поширюється на розвинені країни - ЄС, США, Японію, які разом контролюють левову частку світової торгівлі, рух фінансових потоків. Тому саме ці розвинені країни визначають глобальне економічне середовище.

По-друге, глобалізація створює передумови для виникнення специфічних конфліктів. Вони пов’язані з тим, що глобальна економіка розвивається в особливому культурному, правовому, світоглядному середовищі окремих країн. Те, що для людей однієї культури в економічному житті вважається нормою, для інших може бути незрозумілим або й неприйнятним. Скажімо, закони шаріату, які є нормою життя в мусульманських країнах, можуть не сприйматися представниками християнської європейської культури. Міжнародний бізнес, який працює в умовах різних країн, має пристосовуватись і враховувати особливості кожної національної культури.

Глобалізація, головними провідниками якої є розвинені країни, сприяла поширенню практики так званого культурного імперіалізму. Його суть полягає в намаганні поширювати певну модель поведінки, спосіб життя, ціннісні орієнтири, традиції, що властиві одній країні або групі країн, на весь світ. Небезпека «культурного імперіалізму» пояснюється тим, що в такий спосіб втрачається культурне розмаїття світу, пригнічуються національні особливості. До того ж через нав’язування іншої культури можуть утілюватися й небажані для громадян певної країни політичні цілі.

Нерозуміння національних і культурних особливостей окремих країн та нехтування ними у веденні бізнесу можуть спричиняти розбрат і конфлікти. Вияви подібних конфліктів спостерігалися, наприклад, у другій половині 1990-х років. Уряди деяких азіатських країн, одержавши іноземні інвестиції, витратили їх не за призначенням. Почався відплив іноземного капіталу з Індонезії, Таїланду, Південної Кореї. Це створило тоді загрозу фінансовій стабільності згаданих країн та всьому світовому господарству.

По-третє, основні суб’єкти глобальних процесів - транснаціональні корпорації (ТНК), потрапляючи в національні економіки, починають злиття та поглинання. Це послаблює конкуренцію, загрожує середньому та малому бізнесу. Наслідком такої діяльності ТНК може бути й зростання безробіття. До того ж ТНК зазвичай мають схильність до перенесення екологічно небезпечних виробництв у країни з нижчим рівнем розвитку. Це ускладнює розв’язання проблеми бідності та низьких стандартів життя. Основні транснаціональні корпорації світу зосереджені в найбільш розвинених країнах. Саме вони є власниками сучасних Інтернет-комп’ютерних технологій та біотехнологій, які визначають напрямки розвитку людства та роблять товари конкурентоспроможними на світових ринках.

Транснаціональні корпорації створюються не тільки в найбільш розвинених країнах, а й у країнах, що розвиваються. Вельми високі темпи розвитку ТНК на початку XXI ст. демонструє Китай. З-поміж 100 найбільших ТНК, що походять із країн, які розвиваються, 50 є китайськими. Вони інвестують капітал майже в 10 тис. закордонних підприємств у 170 країнах світу. Розвиток ТНК Китаю є результатом проведення урядом цієї країни програми під назвою «Політика виходу на зовнішні ринки».

Серед українських підприємств, які інтегруються в економіки інших країн, ознаки ТНК мають Індустріальний союз Донбасу та Укрпромінвест.

По-четверте, глобалізація, створюючи умови для взаємного проникнення економік, досі не забезпечила помітного зближення країн за рівнем соціально-економічного розвитку, за якістю життя. Нерівномірність відтворюється і консервується (зберігається).

У сучасній соціологічній науці (соціологія - наука про поділ суспільства на групи, взаємодію цих груп та вирішення проблем спільного життя людей у суспільстві) визнається справедливість поділу всіх країн світу на так звані центр, периферію, напівпериферію - країни перехідного стану між двома крайніми групами. До центру відносять найбільш розвинені країни - США, ЄС, Японію, які продукують і поширюють світом передові технології. Периферією називають країни, що виконують роль постачальників сировини для розвинених економік та виробляють для них дешеві споживчі товари.

Про збереження протягом останніх 30 років суттєвого розриву в рівнях виробництва, добробуту та життя в розвинених країнах та країнах, що розвиваються, свідчать такі дані (схема 10.1).

Схема 10.1

ВВП на одну особу в розвинених країнах та країнах, що розвиваються

Пояснення до схеми

  • Схема ілюструє, що суттєвий розрив у обсягах ВВП на одну особу в аналізованому 30-річному періоді (1980-2010 рр.) зберігся, незважаючи на те що саме на нього припадає явище глобалізації.
  • Спостерігається деяке скорочення цього розриву: 1980 року обсяг ВВП на одну особу в розвинених країнах був більший, ніжу країнах, що розвиваються, у 8,75 рази, 1990 р. - у 9,1 рази, 2000 - у 7,6 рази, 2010 - у 5,9 рази.

Дуже повільне зближення країн за обсягами ВВП на одну особу та їх значна диференціація свідчать, що переваги глобалізації використовуються країнами по-різному.

Переваги і загрози глобалізації потребують відповідної реакції з боку українського суспільства та влади. Це передбачає:

- розроблення і реалізацію планів розвитку, орієнтованих на участь країни в глобалізаційних процесах;

- сприяння досягненню необхідного рівня конкурентоспроможності української економіки на міжнародних ринках через модернізацію пріоритетних галузей і сфер діяльності;

- приєднання до таких інтеграційних об’єднань і використання таких форм інтеграції, які сприятимуть зростанню конкурентоспроможності національної економіки.

Підсумки теми

🗹 Інтеграція економік окремих країн на певному етапі розвитку міжнародних відносин породжує глобалізацію - взаємне проникнення національних економік з поступовою втратою національних особливостей. Безпосередньою передумовою глобалізації стають узгоджені дії урядів різних країн, спрямовані на лібералізацію торгівлі, вільний рух капіталів тощо, і загальносвітове використання нових комунікаційних та інформаційних технологій.

🗹 Інтеграційні об’єднання економік різних країн можуть здійснюватись у різних формах, а саме: зони вільної торгівлі, митного союзу, спільного ринку, економічного союзу та повної інтеграції.

🗹 До глобальних проблем людства, вирішення яких передбачає об’єднання зусиль усіх країн світу, належать забруднення довкілля та бідність - перебування населення десятків країн за межею злиднів.

🗹 Глобалізація має переваги та недоліки. До її переваг належать створення умов для підвищення рівня життя, урізноманітнення споживчого вибору для громадян багатьох країн світу. Загрози глобалізації виявляються у втраті урядами країн здатності впливати на економічний та соціальний розвиток, у виникненні особливих конфліктів через відмінності культурного, правового, світоглядного середовища країн.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, ЗДОБУТИХ ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

  • Усвідомивши факт долучення більшості країн світу до різних економічних інтеграційних об’єднань, ви будете з розумінням ставитися до спроб українських урядів зробити нашу державу членом певних об’єднань або створити нові. Знаючи особливості цих об’єднань, ви розумітимете те, чим має поступитися або що зможе здобути країна в разі вступу до якогось із них.
  • Після вивчення теми ви маєте усвідомити, що сама по собі глобалізація не гарантує наближення до стандартів життя найбільш розвинених країн світу. Суттєві розбіжності в добробуті, якості життя між країнами зберігатимуться. Але глобалізація дає шанс, яким зможуть скористатися найбільш наполегливі, кмітливі, працьовиті, ті, що мають самоповагу та власну гідність.

Контрольні запитання та завдання

1. Як пов’язані між собою два економічні поняття (явища) - відкритість національної економіки (див. тему 9) та глобалізація? Що є в них спільного та відмінного?

2. Назвіть ті переваги глобалізації, якими користуєтеся ви особисто та члени вашої родини. Обґрунтуйте або спростуйте твердження про те, що перевагами глобалізації більшою мірою послуговуються представники багатших верств українського суспільства.

3. Знайдіть на політичній карті світу та нанесіть на контурну карту території країн таких інтеграційних об’єднань:

- Європейської асоціації вільної торгівлі EFTA;

- Західноафриканського економічного і валютного союзу UEMOA;

- Андського пакту ACM.

З’ясуйте обсяги ВВП, що разом створюють країни кожного з названих інтеграційних об’єднань.

4. Скориставшись даними про виробництво ВВП на одну особу в розвинених країнах світу та в країнах, що розвиваються (див. схему 10.1), обчисліть середній за 30 років темп зростання цього показника в обох групах країн. Зробіть висновки.

5. Визначте, скільки років знадобиться країнам, що розвиваються, для того, щоб досягнути показник ВВП на одну особу, який був у розвинених країнах 2010 року. Використайте результати розрахованого вами середньорічного темпу економічного зростання ВВП на одну особу в країнах, що розвиваються, з завдання 4 та дані зі схеми 10.1. Для правильної відповіді зробіть припущення, що визначений вами середньорічний темп зростання для країн, що розвиваються, залишиться в майбутньому незмінним.