Підручник з Історії України (Вступ до історії) 5 клас "Пометун 2013" - Шкільна програма

§ 6. Чому писемні джерела важливі для вивчення історії

1. Які бувають писемні джерела.

2. Про що повідомляють писемні джерела.

3. Що таке архіви та навіщо вони потрібні.

Уявіть, що ви підіймаєтесь у гори і раптом бачите викарбуваний на скелі напис: «Я цар великий, цар царів, вирушив походом у сусідню країну.

Вороже військо я розгромив, 6 тис. воїнів убив, 20 міст спалив, 10 тис. чоловіків і жінок у полон узяв, коней, верблюдів, овець без ліку викрав.

Хто цей напис знищить, нехай покарають того грізні боги».

Про що розповість ученим це писемне джерело?

1. ЯКІ БУВАЮТЬ ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА

Як з’явилися писемні джерела? Випишіть із тексту види писемних джерел та об’єднайте їх за певними ознаками.

Серед різноманітних історичних джерел значну групу становлять писемні джерела. Саме до них найчастіше звертаються історики, оскільки такі джерела описують історичні події, міркування людей, їхні враження, почуття та уявлення.

Писемність виникла на Землі майже 5 тисяч років тому. Щоб записувати відомості про події та явища, у різних країнах у давнину люди використовували глиняні дощечки, кору дерев і навіть кам’яні брили. У Давньому Єгипті матеріалом для письма слугував папірус, зроблений зі стебла багаторічної водяної рослини. У давній Русі писали на верхньому шарі кори берези — бересті. Пізніше для записів застосовували пергамент — спеціально оброблену шкіру домашніх тварин: телят, кіз та ін. А перший папір винайшли у Китаї майже 2000 років тому.

Зберігаючи інформацію, люди почали створювати книги, які спочатку були рукописними. З винайденням книгодрукування у XV столітті серед писемних джерел з’являються друковані книги. Сьогодні існують книги без паперу — електронні, в яких можна зберігати та читати не тільки сучасні записи, а й переведені в електронний вигляд цінні старовинні джерела.

Які писемні джерела ви бачите? Чим вони відрізняються? Чи схожі вони на сучасні книги? Чому?

Графіті (настінні написи) Софійського собору в м. Києві. XI ст.

Фрагмент берестяної грамоти. XIV ст.

Радзивіллівський літопис. XV ст.

Сучасна електронна книга

Мемуари (від французького слова «пам’ять») — особисті спогади людей.

Усі писемні джерела, які також називаються документами, дуже різноманітні. Серед них важливе місце посідають хроніки і літописи. У минулі часи хроністами і літописцями були здебільшого монахи, адже, на відміну від більшості населення, вони мали освіту. У монастирях не тільки записували те, що відбувалось у країні, а й переписували та перекладали з іноземних мов найвидатніші рукописи. Це було єдиною можливістю зберегти та розповсюдити такі книги.

Згодом вчені почали використовувати як писемні джерела збірки законів, накази, розпорядження, поштові листи, торговельні та міжнародні угоди. Важливою групою писемних джерел є журнали, газети, мемуари та щоденники, літературні твори.

2. ПРО ЩО ПОВІДОМЛЯЮТЬ ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА

Читаючи текст, складіть до нього 4-5 запитань. Поставте їх одне одному і дайте відповіді.

То ж про що можна дізнатися з писемних джерел? Стародавні закони розповідають про те, як люди розуміли справедливість, як поводилися з власністю та відповідали за злочини. З літературних творів дізнаємося, які уявлення про красу, добро і зло мали наші попередники. Із записів про роботу магазину чи ринку можна з’ясувати, які товари виробляли на продаж у певний час, що саме привозили здалеку, якими були ціни, які продукти, тканини, ремісничі вироби користувалися попитом.

Цікавими можуть бути найнесподіваніші документи. Наприклад, з непримітних, на перший погляд, записів у шкільному журналі можна довідатися про те, які предмети вивчали у навчальному закладі та хто мав право ходити до школи. А з переліку жителів міста і села — зробити висновки про те, до яких верств населення належали ті чи інші люди, в яких будинках вони мешкали, а також про їхні заняття, родинні та професійні зв’язки.

Газети минулого, що виникли в Європі як невеликі друковані аркуші з новинами, набули поширення у ХІХ-ХХ століттях. Вони розказують допитливому читачеві про те, що турбувало суспільство, якою була влада та повсякденне життя. У газетах друкували різноманітні оголошення, рекламу, з якої можна було дізнатися про популярні тоді товари та послуги.

Пригадайте, хто такий Нестор Літописець і що таке літописи. Ознайомтеся з уривком літопису «Повість минулих літ».

Чи вдалося вам зрозуміти текст? Що вам потрібно для цього?

Щоб скористатися інформацією з писемних джерел, необхідно добре розуміти мову, якою вони написані. У давнину кожна мова була інакшою, люди вживали слова, зміст яких нині загубився, називали предмети, якими ми сьогодні не користуємося. Тому на допомогу історикам приходять мовознавці, укладачі словників стародавніх й іншомовних слів, перекладачі і навіть шифрувальники. Деякі мови давніх народів вчені не можуть розшифрувати й донині, як-от писемність давніх мешканців грецького острова Крит, тихоокеанського острова Пасхи, давнього народу Америки — інків. Тому ці писемні джерела досі «мовчать».

Але знайти джерело і зрозуміти його мову недостатньо. Адже не всьому, що написано в документі, можна цілком довіряти. По-перше, автор документа міг записати те, чого сам особисто не бачив, а лише почув від інших людей. А це означає, що відомості можуть бути неточними. Іноді автор з певних причин не міг писати відверто, наприклад, через страх перед правителем, інколи міг про щось забути або навмисно перебільшити, ввести читача в оману. Тому завдання історика — ретельно вивчити джерело і визначити, чи можна довіряти викладеній у ньому інформації. Здебільшого достовірність документа перевіряють шляхом зіставлення інформації, яку отримують з декількох джерел.

3. ЩО ТАКЕ АРХІВИ ТА НАВІЩО ВОНИ ПОТРІБНІ

Для чого створюються архіви?

Письмові джерела, як і речові, також недовговічні: вони псуються, згорають у пожежах, їх викрадають чи навмисно знищують. Тому важливо зберігати усі письмові свідчення, що дійшли до нас з минулого. Сховищем документів різних часів є архіви.

Архів (з грецької «архе» — давній) — збірки документів, а також місця, де зберігають, упорядковують і вивчають письмові документи.

Архіви, як і музеї, зберігають для сучасників і нащадків письмові джерела, без яких неможливо досліджувати історію.

Розгляньте зображення. Опишіть побачене. З’ясуйте рік появи джерела.

Рішення Петербурзької Академії мистецтв про нагородження Тараса Шевченка срібною медаллю (з фондів Національного музею Тараса Шевченка)

Архіви є обов’язковою складовою діяльності будь-якої державної установи, центральних, обласних, місцевих органів влади. Архіви є при університеті і школі, заводі, науковій лабораторії, театрі тощо. Бібліотеки і музеї також мають свої архіви.

У багатьох родинах є сімейні архіви. Так, у вас вдома є свідоцтва про народження членів сім’ї, про одруження ваших батьків, дипломи про освіту, документи, що засвідчують володіння житлом та оплату за користування ним. До сімейного архіву належать і важливі для членів вашої родини фотографії, листи, поштові листівки, різноманітні посвідчення, грамоти й подяки.

Архіви — це наукові установи. Співробітники архівів — архіваріуси — вивчають походження і достовірність документів, систематизують їх для полегшення досліджень, порівнюють інформацію з різних джерел. Історик-дослідник не може написати історію без допомоги архіваріусів. Саме вони на прохання вчених шукають відповідні документи, за потреби перекладають та підготовлюють їх для читання, упорядковують збірки документів тощо.

Перевірте себе

1. Які бувають писемні джерела?

2. Про що ми можемо дізнатися з писемних джерел різних видів?

3. Як архіви допомагають історикам?

4. Які знання та вміння необхідні дослідникові, щоб використовувати писемні джерела для написання історії?

5. Що розповідає документ про смерть Київського князя Олега у X столітті? Чи можемо ми довіряти цій розповіді? Чому?

Приспіла осінь, і спом’янув Олег коня свого, якого поставив був годувати, зарікшись не сідати на нього. Бо колись... сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, що його ти любиш і їздиш на нім, — од нього тобі померти». Олег же, взявши це собі на ум, сказав: «Ніколи тоді не сяду на коня сього, ані гляну більше на нього». І повелів він годувати його, але не водити його до нього.

...Минуло чотири роки... І призвав він старшого над конюхами, запитуючи: «Де є кінь мій, що його я поставив був годувати і берегти його?» А він сказав: «Умер». Олег тоді посміявся і вкорив віщуна, кажучи: «Неправдиво то говорять волхви... кінь умер, а я живий». І повелів він осідлати коня: «Дай-но погляну я на кості його». І приїхав він на місце, де лежали його кості голі і череп голий, і зліз він з коня, посміявся, мовлячи: «Чи од сього черепа смерть мені прийняти?» І наступив він ногою на череп, і, виповзши звідти, змія вжалила його в ногу. І з того розболівшись, він помер.

З «Повісті минулих літ»

1. Дізнайтеся в дирекції школи, де знаходиться шкільний архів та що в ньому і з якою метою зберігається.

2. Знайдіть удома чи в бібліотеці газети і журнали минулих років. Випишіть назви та час видання. Погортайте сторінки преси та з’ясуйте, що тоді цікавило читачів.

3. Попросіть батьків чи бабусю (дідуся) показати вам старі листи. З’ясуйте, чим вони можуть збагатити ваші знання про історію родини.

Історична мозаїка

Спочатку люди не вміли писати, тому було досить важко передавати інформацію на великі відстані. Підтвердження тому — різні легенди про передання відомостей. Зокрема давня легенда про персидського царя розповідає, що одного разу він отримав послання від скіфів з чотирьох предметів: птаха, миші, жаби і стріли.

Цар Дарій вирішив, що скіфи віддають себе в його владу і на знак покірності принесли йому землю, воду і небо, бо миша означає землю, жаба — воду, птах — небо, а стріли означають, що скіфи відмовляються від опору. Проте один з мудреців заперечив Дарію. Він розтлумачив послання скіфів інакше: «Якщо ви, перси, як птахи, не відлетите в небо, або, як миші, не зариєтеся в землю, або, як жаби, не пострибаєте в болото, то не повернетеся назад, уражені цими стрілами». Як виявилося згодом, цей мудрець був правий.

Зразками первинних типів писемності були зарубки на камені; паличне письмо — надрізи на дереві, на дерев’яних паличках; вузликове письмо, для якого застосовувались мотузки різного кольору та розміру з вузликами. Значення мало все: кількість вузликів, їхній розмір, колір, місце на мотузці тощо.

Близьке до нього письмо — стрічка, сплетена з мотузок із нанизаними на них розмальованими мушлями, було поширено в деяких племенах Північної Америки та Африки.

Вузликове письмо