Підручник з Історії України (Вступ до історії) 5 клас "Пометун 2013" - Шкільна програма

§ 15. Якими були місто і село в Україні у XVII-XVIII століттях

1. Яка відмінність між містом і селом.

2. Як жили і чим займалися мешканці українських сіл.

3. Яким був спосіб життя людей в українських містах.

Як ви розумієте заклик «У кожне місто завітати, у кожнім побувать селі»?

1. ЯКА ВІДМІННІСТЬ МІЖ МІСТОМ І СЕЛОМ

Читаючи текст, визначте, якими були місто і село в минулому та чим відрізнялося життя селян і городян.

Міста і села України виникали у різні часи та за різних обставин. Появу перших поселень вчені пов’язують із тим, що давні люди почали обробляти землю. Це, у свою чергу, спонукало їх до осілого способу життя, тобто до постійного проживання на одному місці. Недарма у давнину слово «село» означало «населене місце» і «поле», «земля». Здавна й донині село — це невелике поселення, більшість мешканців якого займається землеробством і домашнім тваринництвом.

Образ українського села зазвичай пов’язують із чепурними хатами у квітучих садках. Сільська хата була окремою будівлею і стояла посередині садиби, яка зазвичай обгороджувалася плетеним тином чи дерев’яним парканом. Біля хати розміщувалися господарчі будівлі: комори, стодоли, клуні, в яких селяни тримали знаряддя праці, запаси зерна чи інші продукти, домашніх тварин тощо. До селянської садиби належали город та садок. Навколо села розташовувалися поля, праця на яких годувала не лише самих селян, а й мешканців міст.

Міста виникли з появою ремесла і потребою у торгівлі. А відбувалося це так: у разі загрози ззовні поселення обгороджували оборонними валами і мурами. Давньослов’янське та російське слово «город» якраз і відображає цю особливість — наявність захисного огородження. Давні міста світу мали певні властивості: щільність забудови, наявність головної площі та вулиць, замощених бруківкою. Оця давня традиція — мостити вулиці каменем — залишилася в основі українського слова «місто». Тому жителів міст називали міщанами, або городянами. Ними ставали ремісники, купці та люди, що виконували певні послуги, наприклад, візники, вантажники, цирульники (перукарі), домашні слуги, і зрозуміло, правителі та інші знатні люди.

Із прийняттям християнства центром кожного українського села і міста стала церква, яка будувалася на пагорбі або на іншому найвищому місці. Церква була найбільшою будівлею та головним місцем зібрань населення, сховищем цінностей, притулком у разі ворожих нападів. Тоді дзвіницю найчастіше розташовували окремо і використовували як вартову вежу, аби стежити за наближенням ворога.

Знайдіть на картинах художників відмінності між містом і селом. Порівняйте свої враження з інформацією з тексту. Яким чином ці відмінності впливають на життя городян і селян?

Сергій Васильківський. Околиця

Карел (Кароль) Ауер. Площа біля Бернардинського костелу у Львові

2. ЯК ЖИЛИ І ЧИМ ЗАЙМАЛИСЯ МЕШКАНЦІ УКРАЇНСЬКИХ СІЛ

Опишіть, як жили і чим займались українські селяни у XVII— XVIII століттях.

Життя селян у ХVІІ-ХVІІІ століттях здебільшого було таким самим, яків попередні часи. Основним заняттям залишалося землеробство, зокрема вирощування жита і пшениці, гречки, проса, ячменю, вівса, гороху, квасолі, коноплі, маку, льону. Значною частиною селянського господарства були городи і фруктові садки.

У XVIII столітті селяни розпочали вирощувати нові сільськогосподарські рослини, зокрема картоплю, яку раніше називали «земляні яблука», а також соняшник. Значну роль у селянських господарствах відігравало утримування великої рогатої худоби, свиней, овець, коней, домашньої птиці. Також у селах можна було зустріти і майстерні ремісників, що виготовляли вироби для місцевого вжитку.

Виготовляючи багато продукції, селяни і городяни потребували її обміну або продажу. Для цього влаштовували ярмарки.

Що таке ярмарок? Чим ярмарки приваблювали селян згідно з описом українського історика Дмитра Яворницького?

Дмитро Яворницький про сільський ярмарок

До дня Петра та Павла (12 липня) з’їжджається на ярмарок сила-силенна людей різних звань і народностей — українців, росіян, німців, євреїв, циган, болгар, вірмен. І, Господи, скільки того товару понавезено, скільки живності викладено, скільки худоби пригнано!

Ярмарку в селі чекають і старе, і мале, і чоловіки, і жінки. Дітвора за півроку, навіть за цілий рік готується до ярмарку: діставши від хрещеного батька на святвечір одну або дві, іноді й три копійки, хлопчик бережно загортає свій скарб у ганчірочку, потайки від усіх закопує його десь у землі чи садку під яблунькою і жде не діждеться того найщасливішого дня, коли у село понаїде купців на ярмарок із солодкими пряниками, цукерками, смачними ріжками, щоб проміняти свої заповідні грошенята на ні з чим незрівнянні ласощі!

З книги «Із української старовини»

Роздивіться зображення селянського помешкання на картині відомого українського художника Миколи Пимоненка та порівняйте його з описом, поданим нижче. Що спільного у зображенні та тексті?

Микола Пимоненко. Свати

Жили селяни в хатах, що будувалися з глини, перемішаної з соломою, інколи з додаванням каміння. Ззовні українську хату обмазували глиною і білили. Дах крили соломою чи очеретом. Підлога в хаті була також глиняною. Житлова кімната у будівлі була одна. Лише заможні селяни могли дозволити собі дві або три кімнати, центральна з яких називалася світлиця.

Центром кімнати завжди була піч. Її не лише старанно білили, а й розмальовували квітами і птахами. Розписи означали, що у сім’ї є дівчина. Біля передньої та бокової стін кімнати стояли лавки. У східному кутку, що вважався особливим, на стінах розміщувались ікони, прибрані вишитими рушниками, калиною та квітами.

Що можуть нам розповісти про побут селян подані нижче зображення?

Скриня, вишивка і посуд селян (музейні експонати). XVIII ст.

3. ЯКИМ БУВ СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНСЬКИХ МІСТАХ

Читаючи текст, з’ясуйте, що спільного і відмінного у згадуваних містах. Знайдіть міста, про які йдеться, на карті України.

Українські землі у другій половині ХVII-ХVIIІ століть унаслідок численних воєн були розділені між сусідніми державами. Правобережна і Західна Україна входила до складу польсько-литовської держави Речі Посполитої, а Лівобережна Україна з містом Києвом — до Російської імперії.

На Правобережній і Західній Україні збереглося багато міст і містечок, заснованих ще у княжі часи: Львів, Кам’янець-Подільський, Луцьк та ін. Вони залишалися важливими центрами суспільного життя навколишніх земель.

Зображення старої частини м. Полтави

Значну роль почали відігравати Лівобережні землі, частина з яких отримала назву Слобідська Україна, або Слобожанщина. Словом «слобода» називали вільні («свобідні») поселення з власним самоврядуванням, мешканці яких були тимчасово звільнені від податків. Це робилося, аби привабити нових мешканців на вільні землі та заснувати нові поселення. У середині та другій половині XVII століття на Слобідській Україні були засновані міста Суми, Чугуїв, Харків, Ізюм.

Ось як описується життя в одному з таких містечок: «Будівлі у Чугуєві... зручностей не мали... Серед мешканців є майстри, ковалі, теслі, шевці, кравці, пічники, чесальники вовни... А купці торгують тут невеликою кількістю матерії, а також іншими дрібними товарами, а деякі місцеві козаки торгують селянськими виробами та хлібом...»

Наприкінці XVIII століття з’являються нові міста на Півдні України: Миколаїв, Одеса, Маріуполь, Херсон, що засновувалися як зручні порти для морської торгівлі. Вони будувалися згідно з визначеним заздалегідь планом: із прямими вулицями та відведеними під заводи й житлові квартали ділянками землі. Здебільшого у таких містах мешкали кораблебудівники, теслі, матроси, ковалі й будівельники та ін.

Усі міста, незалежно від того, в якій частині України вони знаходилися, були насамперед центрами виробництва, торгівлі й вільнішого способу життя. У містах, де було запроваджено самоврядування, як наприклад у м. Львові, на центральній площі будували ратушу — приміщення, де міська влада радилася щодо важливих рішень у житті городян.

Нове явище у XVIII столітті — поява підприємств, які виготовляли полотно, панчохи, екіпажі, фаянсовий і порцеляновий посуд. У містах будували великі кам’яні будинки, в яких жили не лише найбагатші землевласники, а й найвпливовіші купці та власники підприємств, представники влади.

Міста від початку свого існування приваблювали людей різних соціальних верств, а також іноземців. Населення міст було «строкатим», багатомовним і різнокультурним.

Про які явища у житті городян у XVII—XVIII століттях свідчать назви, подані у переліку? Знайдіть на карті згадані міста.

1) Вірменський собор у Львові; 2) площа Турецької криниці в Чернівцях; 3) Адміралтейство в Миколаєві; 4) Контрактова і Поштова площі в Києві; 5) Соборна вулиця у Вінниці; 6) будинок Ратуші в Бучачі; 7) шкіряний завод і грецька гімназія в Маріуполі; 8) Шпитальна вулиця в Тернополі.

Перевірте себе

1. На основі тексту підручника заповніть пропуски у реченнях: «Селом називали ... Поселення ставало містом, коли навколо нього будували...»

2. Які зміни відбулися у землеробстві у XVIII столітті?

3. Які міста були засновані у XVIII столітті?

4. Що нового з’явилося в українських містах у XVIII столітті?

5. Як ви розумієте вислів: «Населення міст було ”строкатим”, багатомовним і різнокультурним»?

6. На основі уривку з сучасного краєзнавчого дослідження «Історія Миколаєва» про заснування цього міста поясніть, чому населення міст було дуже різноманітним.

Першими жителями міста стали [...] матроси і майстрові, які будували кораблі і Адміралтейство. їх тисячами пішки приганяли в місто з центральної Росії. Кого тільки тут не було! Наприклад, з Галича і Костроми прибули теслі, числом більше тисячі... Переводили до Миколаєва [...] селян з центральної України і Білорусії. До них додавалися всілякі «безпачпортні» волоцюги, селяни-втікачі і солдати [...] взагалі всі, хто бажав оселитися в місті, отримували таке право.

1. Серед українців є чимало людей, прізвища яких пов’язані з діяльністю їхніх предків: Кушнір — Кушнірчук, Бондар, Тесленко, Слюсарчук, Коваленко — Ковальчук, Кравець, Писаренко, Швець, Козаков і т. п. Поясни, чим займалися носії цих прізвищ у минулому? З містом чи селом були пов’язані ці люди?

2. За допомогою ключових слів ратуша, фруктові садки, глиняна хата, кам’яні будинки, ярмарок, купці, ремісники, селянське господарство, фабрика складіть розповідь про життя в селі чи у місті.

3. Використовуючи матеріал уроку, свої власні спогади або будь-які доступні історичні джерела, уявіть собі місто або село в минулому та намалюйте міський або сільський пейзаж того часу чи опишіть свої уявлення у вигляді невеликого усного твору, починаючи зі слів: «Ось я стою... Навколо мене...»

Історична мозаїка

На ринковій площі одного з французького міст встановлено пам’ятник аптекареві Антуану Пармантьє (1737-1813). Завдяки його завзятій пропаганді французи розпочали масово вирощувати картоплю для їжі. Доти нею лише годували свиней. А пруський король Фрідріх Великий (1712-1786) іще раніше оголосив вирощування і споживання картоплі національним обов’язком німців.

Російська цариця Катерина II, німкеня за походженням, наказала забезпечити усі губернії «земляними яблуками на розплід». Для цієї справи відвели найліпші землі в Росії. Проте селянам не пояснили, як правильно вирощувати і споживати коренеплід. Тому люди часто труїлися зеленими плодами, які зростають на бадиллі картоплі після її цвітіння.

В Україні картоплю спочатку впровадили німецькі колоністи на Півдні — на колишніх запорозьких землях. Саме слово «картопля» — перекручене німецьке «картофель».

Допоки картопля не прижилася, в Україні її називали «чортовим яблуком», «земляною грушею», «ріпою диявола». Коли ж картопля, завдяки свої високій у порівнянні з зерновими культурами врожайності, стала «другим хлібом», про її походження почали поширюватися легенди, оповідки й приказки.