Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Полянський

§ 6. Соціально-економічні зміни у світі

Пригадайте

  • Які важелі застосовувалися державами для забезпечення економічної стабільності після світової економічної кризи 1929-1933 рр.?
  • У чому полягала теорія державного регулювання Дж. Кейнса?
  • Якими були наслідки запровадження в країнах Європи та США державного регулювання соціально-економічних процесів у міжвоєнний період і в роки Другої світової війни?

1. Політика зменшення соціальної нерівності

Після потрясінь «Великої депресії» та скрутних часів Другої світової війни настало «славне тридцятиліття» (1945-1975). США та провідні європейські країни покращили добробут своїх громадян. Майнова нерівність залишилася, однак суттєво зменшилася.

Швидке економічне зростання зумовило високі соціальні стандарти в західному світі. По всій Європі та в США наслідки нерівності в доходах були пом'якшені високим рівнем соціального забезпечення, безкоштовною освітою, високоякісною медичною допомогою, державною допомогою на дітей тощо. Унаслідок такої соціальної політики показники дитячої смертності в країнах Західної Європи й США знизилися, а тривалість життя зросла.

У Франції 1980-і роки пройшли під знаком президента-соціаліста Франсуа Міттерана (1981-1995). За цей період на 10 % збільшилася мінімальна заробітна плата, а пенсії та сімейні допомоги — майже на чверть. Однак через інфляцію заходи уряду не змогли суттєво поліпшити матеріальне становище більшості французів. Велике розчарування в населення викликало розорення дрібних підприємств, скорочення робочих місць і зростання безробіття.

Франсуа Міттеран

У Великій Британії лейбористський уряд Ентоні Блера (1997-2007) проводив активну соціальну політику на засадах неолібералізму. Уряд збільшив штрафні санкції для роботодавців за порушення прав найманих працівників, робітники отримали право на оплачувану 4-тижневу відпустку. На всю територію країни було поширено дію закону про фіксовану мінімальну заробітну плату, удосконалено систему професійної перепідготовки й інші соціальні програми.

Ентоні Блер

У Канаді внутрішня політика прем'єр-міністра П'єра Трюдо (1980-1984) ґрунтувалася на ліберальних принципах. Зокрема, уряд зрівняв у правах англоканадців і франкоканадців, проводив політику багатокультурності, скасував смертну кару.

Також було звільнено від податків громадян з низькими доходами, підвищено пенсії та соціальну допомогу, організовувалися громадські роботи, поступово зрівнявся статус жінок і чоловіків.

Президент США Барак Обама (2009-2017) ініціював ухвалення закону про захист споживачів, започаткував реформу системи соціального страхування, що захищала представників середнього класу від банкрутства, а також реформу медичного страхування. Також реалізовувалися програми фінансової допомоги студентам, які брали кредит на освіту, розвивалась альтернативна енергетика, будувалися нові автошляхи.

Барак Обама

У Східній Європі ситуація була інакшою. Комуністи проголошували своєю метою знищення соціальної нерівності, однак насправді партійна еліта й чиновники жили в набагато кращих умовах, ніж решта населення. Зручного житла споруджували мало, існували великі черги на отримання тісних квартир, на придбання побутової техніки, автомобілів. Водночас плата за комунальні послуги та транспорт була відносно невеликою.

Як у добу «процвітання», так і в період «славного тридцятиліття» у багатьох людей виникла ілюзія, що соціальна нерівність невдовзі зникне. Проте ці мрії зруйнувала нафтова й фінансова криза середини 1970-х років, унаслідок якої соціальна нерівність зросла. Власне, циклічність економічного розвитку й коливання рівня соціальних стандартів притаманні суспільствам з ринковою економікою.

Словник

Неолібералізм — різновид традиційного лібералізму, що поєднує посилення ролі держави в економіці та суспільному житті з принципами демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва. Замість ліберальної держави, яка не втручається в економічні процеси, постає держава, яка здійснює регулювання економіки заради покращення добробуту людей.

2. Німецьке «економічне диво». Економічне зростання в Італії

Першим канцлером Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) став Конрад Аденауер. Він відіграв значну роль у становленні незалежної демократичної держави. За умовами Боннського договору 1952 р. країна позбулася окупаційного статусу, а через два роки вступила до НАТО. ФРН була однією із засновниць Європейського економічного співтовариства (попередник Європейського Союзу). У політичному житті ФРН провідну роль відігравали дві партії: Християнсько-демократичний союз / Християнсько-соціальний союз і Соціал-демократична партія Німеччини. Упродовж трьох років за підтримки США й інших західних держав ФРН швидко відбудувала господарство й пережила економічне піднесення, яке назвали німецьким «економічним дивом». Велику роль у цьому відіграла вдало проведена грошова реформа. Старі рейхсмарки були скасовані, жителі Західної Німеччини отримали по 40 нових дойчмарок, через два місяці — ще по 20 марок. Приватні накопичення та кредитні активи, інші грошові зобов'язання обмінювались у співвідношенні 10:1; зарплати, пенсії та орендна плата — 1:1. Половину рахунків у банках було збережено, 70 % решти рахунків після перевірки анульовано.

Особистості

Конрад Аденауер (1876-1967) — федеральний канцлер ФРН (1949-1963). Юрист за освітою. У роки нацистського режиму був двічі ув'язнений. Співорганізатор і голова партії «Християнсько-демократичний союз» (ХДС). Наполягав на історичному примиренні з Францією, виступав проти визнання Німецької Демократичної Республіки.

Відеосюжет «Людвіг Ергард і німецьке “економічне диво”» (англ.): https://youtu.be/a0D1RAY5NZ8

Накопичення банків, державних установ, пошти, залізничного відомства було заморожено, лише в 1957 р. держава погасила борги. Завдяки успішній фінансовій політиці, а також традиційній дисциплінованості й працьовитості німців валовий суспільний продукт з 1949 до 1962 р. зріс майже втричі. Номінальна заробітна плата робітників збільшилася на 140 %, а реальна — майже 90 %. Унаслідок «економічного дива» ФРН перетворилася на своєрідний магніт для країн Східного блоку, а надто для Німецької Демократичної Республіки.

Словник

«Економічне диво» — стрімкий розвиток економіки, що супроводжується зростанням економічних показників, скороченням безробіття та підвищенням рівня життя населення.

Економіка Італії в післявоєнні роки також швидко розвивалася. Зростання в 50-70-і роки ХХ ст. було настільки значним, що дало підстави назвати його італійським «економічним дивом». За два десятиліття частка Італії в економічних показниках індустріально розвинених країн зросла майже в півтора раза, а за темпами розвитку економіки країна випереджала інші індустріальні країни, за винятком Японії. Щорічному приросту промислового виробництва сприяв приплив іноземного капіталу, упровадження досягнень науки й техніки в автомобільній промисловості, машинобудуванні, електроніці. Важливу роль відіграли державні субсидії, які надавали прибутковим галузям господарства, а також пільгове оподаткування. Вихід італійських компаній на міжнародний ринок, масовий туризм забезпечили приплив валюти, яку вкладали в розвиток економіки.

3. «Тетчеризм»

Наприкінці 70-х років ХХ ст., коли у Великій Британії загострилися фінансово-економічні проблеми, які не зміг вирішити лейбористський уряд, на дострокових парламентських виборах перемогли консерватори. Уперше в британській історії прем'єр-міністром стала жінка — Маргарет Тетчер.

Особистості

Маргарет Тетчер (1925-2013) — прем'єр-міністр Великої Британії (1979-1990). Вивчала право в Лондоні, займалася адвокатською практикою. В урядах, сформованих консервативною партією, обіймала посади міністра з пенсійного забезпечення й соціального страхування та міністра освіти і науки. За незламність отримала прізвисько «залізна леді».

Неоконсервативна політика британського уряду, що отримала назву «тетчеризм», ґрунтувалася на непохитній вірі в переваги вільного підприємництва. Важливим методом реалізації цієї політики був монетаризм — теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником розвитку економіки. Основним стимулом М. Тетчер вважала безпосередню матеріальну вигоду, бажання працівників якнайкраще облаштувати своє життя й життя своєї родини.

Робота в уряді була організована на засадах чіткої підзвітності й високої особистої відповідальності, за що М. Тетчер називали «залізною леді».

Словник

Неоконсерватизм — політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій сучасного суспільства. Особлива увага приділяється стабільності грошової одиниці (монетаризм), звільненню бізнесу від надмірного державного втручання, заохоченню підприємливості та приватної ініціативи.

«Тетчеризм» — політика, спрямована на виведення британської економіки з кризи завдяки втіленню неоконсервативної моделі державного регулювання на засадах саморегулювання й державної політики контролю над грошовими та кредитними ресурсами з метою впливу на економічну активність у країні.

Політичні опоненти з лейбористської партії, тред-юніони та чимало пересічних британців спочатку не сприйняли політику «тетчеризму». Деякі профспілки організовували страйки у відповідь на законодавчі ініціативи щодо обмеження їхньої діяльності.

Проте із середини 1980-х років болісні реформи почали давати хороші результати, які відчули на собі пересічні британці. Помітно знизилися темпи інфляції, почало скорочуватися безробіття. Спротив профспілок було подолано, і на виборах 1983 р. за лейбористів проголосувало лише 39 % членів профспілок.

• Який висновок щодо масштабності реформ уряду М. Тетчер Ви можете зробити?

«Тетчеризм»

Основні заходи

  • Підтримка приватного підприємництва.
  • Відмова від жорсткої регламентації бізнесу.
  • Денаціоналізація (приватизація) нафтової промисловості, авіапромисловості та вантажного транспорту, комунальної власності (частково).
  • Обмеження прав на страйки, звуження сфери діяльності профспілок.
  • Зменшення ставок податків, збільшення опосередкованих податків.
  • Перегляд соціальних програм.
  • Підтримка приватних закладів освіти й охорони здоров'я.

Позитивні результати

  • Подолання кризових явищ, покращення економічної ситуації.
  • Високі темпи економічного зростання.
  • Збільшення притоку іноземних інвестицій.
  • Модернізація традиційних галузей промисловості.
  • Скорочення державного сектора, підвищення його прибутковості.
  • Низькі темпи інфляції.
  • Зниження рівня безробіття.

Негативні результати

  • Зростання вартості комунальних послуг і транспорту.
  • Широкий страйковий рух.
  • Зростання військових витрат.
  • Безробіття, зумовлене перебудовою економіки.

Істотно вплинуло на розвиток економіки й зміцнення фінансів розроблення нафтових родовищ у Північному морі. Велика Британія не тільки забезпечила себе енергоресурсами, а й стала експортером нафти та нафтопродуктів. Це сприяло зменшенню зовнішньої заборгованості країни, накопиченню золотовалютних резервів, зростанню курсу фунта стерлінгів.

Скоротилася кількість робітників, зайнятих безпосередньо на виробництві, зросла зайнятість у сфері обслуговування, збільшився прошарок власників дрібних фірм, з'явилася соціальна група високооплачуваних менеджерів середнього рівня. Щорічно заробітна плата британців зростала на 7-8 %.

Упродовж 1980-х років кількість акціонерів у Британії потроїлася, кожна шоста родина мешкала у власному будинку або квартирі. Більшість виборців належала до середніх верств.

Підвищення матеріального рівня населення сприяло послабленню соціальних суперечностей. У середині 1980-х років останній великий страйк — загальний страйк гірників — тривав майже рік. Понад 180 тис. шахтарів протестували проти рішення влади закрити збиткові шахти, проте «залізна леді» не пішла на поступки шахтарям.

Свідчення

• Ознайомтеся з висловлюванням М. Тетчер. Як би Ви охарактеризували систему соціальних гарантій її уряду: як систему «для всіх» чи систему «кожен сам за себе»? Обґрунтуйте Вашу точку зору.

«Утручання держави ніколи не повинно бути настільки значним, щоб фактично звільняти від особистої відповідальності. Те саме стосується оподаткування; адже коли ви і я тяжко працювали (незалежно від обставин), то, безперечно, знайдеться хтось, хто не робив би цього, якби не було стимулу».

Маргарет Тетчер (травень 1988 р.) (www.margaretthatcher.org/document/107246)

Однак був і негатив: скоротились обсяги житлового будівництва, зменшилося фінансування охорони здоров'я, освіти, довго розроблялася пенсійна реформа тощо. Уряд М. Тетчер переклав відповідальність за рівень безробіття на роботодавців і найманих працівників. Витрати на професійну перепідготовку та навчання молоді зростали, а на підтримку безробітних скорочувалися.

Успіхи в розвитку економіки отримали назву «англійське диво». Однак на межі 80-90-х років ХХ ст. позиції М. Тетчер похитнулися, деякі її кроки гостро критикували керівництво консервативної партії та уряд. Наприкінці 1990 р. під тиском обставин вона пішла у відставку. Ера «тетчеризму» добігла кінця.

4. «Рейганоміка»

У США неоконсервативна політика, яку проводив обраний у 1980 р. президент Рональд Рейган, отримала назву «рейганоміка».

Особистості

Рональд Рейган (1911-2004) — президент США (1981-1989). Учасник Другої світової війни. Після закінчення коледжу працював спортивним радіокоментатором. У Голлівуді знявся більше ніж у півсотні фільмів, очолював гільдію кіноакторів. У 1966 р. обраний губернатором Каліфорнії від Республіканської партії.

Словник

«Рейганоміка» — неоконсервативна політика американського уряду в період президентства Р. Рейгана, що мала на меті зниження інфляції та зменшення рівня безробіття через обмеження державного втручання в економіку, скорочення витрат на соціальні програми, подолання інфляції для забезпечення економічного зростання, зниження податків.

«Рейганоміка»

Основні ідеї

Результати

Скорочення інфляції

Рівень інфляції скоротився майже втричі.

Зниження податків

Податки коливалися залежно від інфляції; для заохочення бізнесу податки для багатіїв було знижено.

Усунення бюрократичних перешкод для інвестицій; обмеження державного втручання в економіку й фінанси

Дерегулювання економіки та значні військові витрати зумовили економічне зростання в 1980-х роках.

Скорочення безробіття

Безробіття скоротилося вдвічі: з 10 до 5 %. Створено 18 млн нових робочих місць.

Скорочення видатків на соціальні програми

Значне скорочення програм підтримки незаможних груп населення. Скасовано продовольчі картки, зменшено допомогу для матерів-одиначок. Соціальні програми з підтримки середніх верств, соціальне, медичне та пенсійне страхування залишилися майже незмінними.

Захист незаможних верств населення

Хоча більшість американців стала жити заможніше, відбулася ще більша поляризація між бідними й багатими.

Збалансований бюджет

Коливання дефіциту державного бюджету (перевищення видатків над доходами) унаслідок зниження податків та одночасного підвищення витрат.

Збільшення фінансування на армію

Фінансування на озброєння зросло, що сприяло пожвавленню економіки.

Розширення прав і підвищення відповідальності штатів; значне скорочення відрахувань з бюджетів штатів до федеральної скарбниці

Значне скорочення федеральних субсидій штатам, зокрема у сфері житлового будівництва й міського розвитку.

Скорочення апарату чиновників і кількості міністерств

Чисельність чиновників, навпаки, зросла на декілька відсотків. Замість запланованих федеральних 11 міністерств наприкінці президентства Р. Рейгана їх налічувалося 14.

Свідчення

• Порівняйте, як оцінюють діяльність президента Р. Рейгана журналіст та історик. Чому, на Вашу думку, їхні оцінки настільки різняться? З якою оцінкою президентства Р. Рейгана можете погодитися Ви?

«Рейган майже не доклав зусиль, щоб забрати з бюджету мільярди доларів субсидій для великих компаній... Його політика веде до закритості уряду, байдужості до громадянських прав, зневаги до бідних».

Джон Оукс, американський журналіст (США: консервативная волна / пер. с англ. — М.: Прогресс, 1984. — С. 145)

«Можливо, коли Рейган залишить свій пост, демократи завдадуть йому політичний удар... Та якщо навіть рейганівської революції й не було, то все ж після президентства Р. Рейгана наступникам залишився добрий спадок. ...цей спадок міцніший та стабільніший, ніж після більшості президентів».

Берт Рокмен, американський історик (Conclusions: An Imprint but Not a Revolution // The Reagan Revolution? — Chicago; Illinois : The Dorsey Press, 1988. — P. 206)

Пригадайте

  • Що Ви знаєте з інтегрованого курсу «Громадянська освіта» про принципи ринкової економіки, попит і пропозицію, ринкові ціни, конкуренцію, функції держави в ринковій економіці, державний бюджет, податки, спрямування видатків?

5. Соціальне ринкове господарство

Будь-яка економіка є соціальною. Водночас соціальним ринковим господарством вважають тип економічної системи, що виникла після Другої світової війни в індустріальних, переважно західноєвропейських, країнах. Для соціального ринкового господарства характерні високий рівень економічного добробуту громадян, спрямування державної політики на утвердження соціальної справедливості, покращення якості життя.

Ідеї соціального ринкового господарства зародилися в США та Німеччині ще на початку XX ст. на хвилі антитрестовської, антимонопольної політики. Державами із соціальною ринковою економікою вважаються Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, а також скандинавські країни (Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія). Модель соціального ринкового господарства передбачає активне втручання держави в економіку, передусім соціальну сферу.

Одним з інструментів, який застосовує держава для забезпечення соціальної справедливості, є високі податки для тих, хто багато заробляє. Завдяки такому підходу скорочується розрив між високими й низькими доходами; з'являються кошти на бюджетні дотації малозабезпеченим верствам населення, на соціальне страхування в разі хвороби, безробіття, на освіту, охорону здоров'я тощо.

Важливим чинником, який свідчить про соціальні ринкові економічні відносини, є демократія, мирні й поступові соціальні зміни, без революцій та насилля. Соціальна ринкова економіка базується на рівних умовах; не має бути надто бідних чи надмірно багатих. Крім того, демократія не спрацьовує, якщо окремі громадяни завдяки грошам можуть «купити» собі політичний вплив, що не відповідає законодавству й ідеям соціальної справедливості.

За соціальної нерівності не може існувати ні повноцінна громада, ні громадянське суспільство. Соціальна рівність запобігає розшаруванню людей за майновим станом, коли багаті живуть у замкнених «елітних» громадах, а бідні — фактично в гето. В умовах соціальної ринкової економіки освіта, охорона здоров'я, житло та деякі інші товари й послуги повинні бути доступними для всіх.

Одним з основних принципів організації соціально-економічних систем у сучасних економіках є соціальне партнерство. Йому притаманні готовність роботодавців і найманих працівників, представників різних соціальних груп досягати порозуміння в складних ситуаціях. Соціальне партнерство передбачає, що працівники й роботодавці — рівноправні учасники своєрідного «соціального контракту».

Представники працівників беруть участь у роботі наглядових рад з правом вирішального голосу при обговоренні питань заробітної плати, умов праці, збереження робочих місць. Це забезпечує як стабільність виробничих процесів, так і високий рівень соціального захисту працівників. Загалом у XXI ст. соціальна ринкова економіка є змішаною системою, що поєднує економічний лібералізм і соціальний захист.

Словник

Соціальне ринкове господарство — господарство, у якому принцип свободи ринку поєднується з принципом соціального вирівнювання, що приведе до економічного гуманізму.

• Ознайомтеся зі схемою. Чи могла б Україна найближчим часом перейти до такої моделі економіки? Чи було б це доречно? Аргументуйте Вашу точку зору.

Механізм функціонування соціально орієнтованого суспільства

6. Шведська соціальна модель

Прикладом країни, що успішно втілила ідеї соціально орієнтованого господарства, є Швеція. Соціальна модель країни почала формуватися наприкінці 1960-х років. Завдяки високим податкам (одні з найвищих у світі) Швеція домоглася загального добробуту: безкоштовна освіта, догляд за дітьми, піклування про людей похилого віку, охорона здоров'я та медична допомога, високі пенсії та інші складові соціального захисту.

У Швеції місцеві громади не очікують пасивно на соціальні блага зі столиці, а беруть солідарну участь у забезпеченні економічного процвітання своїх територій. Розширення комерціалізації в державному секторі та в комунальному господарстві створює можливості для поповнення місцевих бюджетів і скорочення загальнодержавних витрат.

Шведська економічна система не передбачає централізованого планування та суцільної приватизації. Тут існує особлива політична й економічна система — корпоративність. На відміну від авторитарного корпоративізму, що насаджувався в Італії у 20-30-х роках ХХ ст., у Швеції сформувався ліберальний корпоративізм — переважно добровільний та самоорганізований процес переговорів між найманими працівниками, роботодавцями й урядом.

• Чи є серед принципів шведської соціальної моделі такі, що, на Вашу думку, придатні тільки для Швеції та не можуть бути запозичені іншими країнами? Як Ви вважаєте, запозичення якогось одного або й декількох принципів може вплинути на ситуацію в країні?

Завдяки бюджетній дисципліні та проведенню «капітального ремонту» держави загального добробуту Швеція невпізнанно змінилась упродовж двох десятиліть і стала прикладом для наслідування. Досвід Швеції свідчить, що для розбудови держави загального добробуту потрібні скорочення неефективних видатків і підтримка прогресивних інвестицій у соціальні послуги, аби не допустити значного розриву між бідними й багатими. За основу шведської моделі взято союз між державою та громадянами, завдяки чому у Швеції сформувалося суспільство високої довіри, держава сприймається як колега, а не опонент. Стрижнем суспільства є людина, а метою соціальної політики держави — інвестування в людський капітал.

Основні події

Середина 1950-х — кінець 1960-х років — німецьке «економічне диво».

1980-і роки — «тетчеризм», «рейганоміка».

Запитання та завдання

  • 1. Поясніть історичні поняття «економічне диво», «неолібералізм», «неоконсерватизм», «тетчеризм», «рейганоміка».
  • 2. Назвіть передумови, способи здійснення та наслідки «економічного дива» в Західній Німеччині.
  • 3. Розкрийте особливості функціонування соціального ринкового господарства.
  • 4. Охарактеризуйте шведську соціальну модель. Які її складові Ви вважаєте найважливішими?
  • 5. У заяві про відставку з посади прем'єр-міністра, зачитаній на засіданні уряду, М. Тетчер, зокрема, сказала:

«Після ґрунтовних консультацій з моїми колегами я дійшла висновку, що завдання зміцнення єдності партії та перемоги на загальних виборах вирішаться краще, якщо я вийду з гри й дозволю моїм колегам з кабінету включитися в боротьбу за лідерство» (The Observer, December 2, 1990, р. 7).

Як Ви вважаєте, чи справді тільки заради «зміцнення єдності партії та перемоги на загальних виборах» М. Тетчер пішла з посади? Чи доречно сприймати на віру заяви політиків, зроблені ними в такі моменти?

  • 6. Зробіть порівняльний аналіз «тетчеризму» і «рейганоміки». Що об'єднує ці неоконсервативні реформи, а чим вони відрізняються?
  • 7. Висловте аргументовані судження про діяльність К. Аденауера, М. Тетчер, Р. Рейгана, Е. Блера, Ф. Міттерана, П. Трюдо, Б. Обами.