Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Полянський

Словник понять

Абстракціонізм (від латин. abstractio — віддалення) — напрям у мистецтві, який виник у 1910-1920-х роках і передбачає відмову від зображення реальних предметів у живописі, скульптурі та графіці; зображення їхнього образного сприйняття у формі ліній, кольорових плям, абстрактних конфігурацій тощо.

Анексія (від латин. annexio — приєднання) — примусове приєднання, захоплення однією державою території іншої держави; може відбуватися без проведення бойових дій.

Апартеїд (мовою африкаанс apartheid — роздільне проживання) — крайня форма расової дискримінації, що полягає в позбавленні за расовою належністю цілих груп населення політичних і громадянських прав аж до територіальної ізоляції; сучасним міжнародним правом розглядається як злочин проти людства. Здійснювався в Південно-Африканській Республіці в 1948-1991 рр.

«Арабська весна» — хвиля демонстрацій, протестів, повстань і революцій, які відбувалися в арабських країнах наприкінці 2010 р. — у січні 2011 р.

Багатополюсний світ — геополітичне облаштування світу, у якому існує декілька (а не два, як в умовах біполярного світу) центрів політичного й економічного впливу найбільших держав.

Берлінська криза — загострення напруженості між Сходом і Заходом щодо питання про статус Західного Берліна, кульмінація якої припала на серпень 1961 р., символом кризи став Берлінський мур.

Бізонія — частина Німеччини, окупована після Другої світової війни військами США та Великої Британії.

Біполярний (двополюсний) світ — термін, який використовували в роки «холодної війни» для характеристики світу, розділеного протистоянням між комуністичною та демократичною системами.

Бітники («розбите покоління») — назва групи американських письменників, які виступали проти пристосуванства в буржуазному суспільстві.

Брексіт (від англ. Britain — Британія та exit — вихід) — намір Великої Британії вийти зі складу Європейського Союзу.

«Великий стрибок» — економічна й політична кампанія в Китаї (1958-1960), спрямована на різке зростання економіки країни. Призвела до трагічних наслідків для китайського народу.

Високі технології (хай-тек) (англ. hi-tech) — наукові технології, що передбачають виробництво або використання сучасних складних пристроїв, особливо в галузі електроніки та комп'ютерів; практичне застосування й розроблення передових наукових досліджень і знань, машин та обладнання. Також вживається для позначення естетичної течії в мистецтві.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) — об'єднання військових підприємств, керівництва збройних сил, державних установ та організацій, орієнтованих на військову тематику наукових установ, що забезпечують військові потреби держави, зокрема розробляють і виготовляють озброєння й усе необхідне для його виробництва.

Геноцид (грецьк. genos — рід і латин. caedo — убиваю) — повне чи часткове знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи: фізичне знищення, завдання значної шкоди здоров'ю, примусове переселення на непридатні території чи створення інших неприйнятних для життя умов.

Гласність — поняття, яке в умовах комуністичного режиму в СРСР означало визнання окремих злочинів і помилок режиму в минулому, політику певної відкритості в діяльності державних установ, часткову свободу слова, розширення доступу до інформації, відмову на словах від переслідування за політичні погляди й переконання, які не узгоджувалися з комунізмом.

Гонка озброєнь — процес прискореного накопичення запасів зброї та військової техніки, їх удосконалення на базі мілітаризованої економіки й широкого використання у військових цілях наукових і технічних досягнень; якісне й кількісне військове суперництво між країнами, які протидіють одна одній.

Громадянське суспільство — сукупність недержавних організацій, які представляють інтереси громадян. Включає паралельно з державою та бізнесом «третій сектор» суспільства — родину та приватну сферу.

Дезурбанізація (від латин. des — префікс, що означає знищення, та urbano — міський) — скорочення чисельності населення великих міст через різке погіршення природного та соціального середовища проживання в містах (шум, забруднення, злочинність тощо).

Деідеологізація — втрата впливу ідеології на громадське життя, гуманітарні науки, літературу та мистецтво.

Деколонізація — процес, протилежний колонізації; надання незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, колоніям.

Депортація (латин. deportatio — виселяю) — вигнання, виселення з постійного місця проживання чи держави окремих осіб або народів.

Дисидентський рух — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію права українського народу на власну державність.

Діалог культур — процес зближення країн, взаємозбагачення культур різних народів.

Доктрина (латин. doctrina — учення) — заява про важливий напрям державної політики, зокрема в міжнародних відносинах.

«Економічне диво» — стрімкий розвиток економіки, що супроводжується зростанням економічних показників, скороченням безробіття та підвищенням рівня життя населення.

Експансіонізм (фр. expansionnisme) — зовнішня політика держави, спрямована на поширення та зміцнення свого панування над іншими державами, регіонами.

Елітарна (висока) культура (від фр. elite — найкраще, вибране) — сукупність вишуканих творів мистецтва, доступних переважно вузькому колу людей, так званій культурній еліті: класична музика, високоінтелектуальна література, витончене мистецтво.

Європейська інтеграція (від латин. integrum — ціле) — соціально-економічний процес налагодження тісного співробітництва європейських держав; утілюється в Європейському Союзі, спільній грошовій одиниці євро, функціонуванні Європейського парламенту й інших загальноєвропейських органів.

Європейський Союз (ЄС) — економічний та політичний союз незалежних держав, розташованих у Європі. Нині членами ЄС є 28 держав.

«Залізна завіса» — термін, ужитий В. Черчіллем у його фултонській промові, який означав поділ світу між Заходом і Сходом на дві зони впливу.

«Інформаційна бідність» — термін, запроваджений у 1997 р. ООН для позначення бідності за принципом можливості доступу до сучасних інформаційних телекомунікаційних технологій.

Інформаційне суспільство — згідно з концепцією постіндустріального суспільства, історична фаза розвитку цивілізації, у якій основними засобами й продуктами виробництва є інформація та знання.

Ісламська революція — події в Ірані в січні 1978 р. — лютому 1979 р., що привели до повалення монархії та проголошення Ісламської Республіки на чолі з аятолою Хомейні.

Ісламський фундаменталізм — радикальна релігійно-політична течія в ісламі, що сповідує повернення до основ, «чистоту» ісламу.

Карибська криза — украй напружений момент протистояння між США та СРСР у другій половині жовтня 1962 р., що виник унаслідок розміщення Радянським Союзом на Кубі ядерних ракет.

Квазідержава (від латин. quasi — ніби, майже + держава) — утворення, яке має певні ознаки держави, але не вважається державою в загальноприйнятому значенні.

Колабораціонізм (від фр. collaboration — співпраця) — добровільна співпраця (на противагу вимушеній праці) окремих людей, груп чи прошарків населення окупованих територій з окупантами. Уживається як синонім слова «зрада».

Конфронтація — протиборство (країн, блоків країн, соціальних систем, партійних чи групових інтересів, ідей, політичних і світоглядних принципів тощо); зіткнення.

Корупція (від латин. corruptio — підкуп) — підкуп і продажність державних, політичних і громадських діячів; зрощення органів державної влади з організованою злочинністю.

Кремнієва долина — регіон у штаті Каліфорнія (США), де знаходяться провідні американські корпорації, які спеціалізуються на сучасних електронних та інформаційних технологіях. Центром Кремнієвої долини є Стенфордський університет.

Кубинська революція (1953-1959) — збройне повстання на чолі з Ф. Кастро, яке привело до повалення диктаторського режиму Ф. Батисти.

«Культурна революція» (1966-1976) — масовий рух у Китаї, розпочатий Мао Цзедуном, спрямований проти вищих представників середнього класу — державних службовців, інтелігенції.

Маккартизм — явище у внутрішній політиці США в 1950-1954 рр., сутність якого полягала в протидії та боротьбі з комуністичним проникненням і шпигунством на користь СРСР переважно в органах влади й серед інтелектуальної еліти, у переслідуванні осіб з ліберальними переконаннями; вияв атмосфери «холодної війни».

Масова культура — явище, яке виникло в умовах індустріального суспільства; розрахована на споживацький попит і задоволення потреб основної маси населення; протиставляється елітарній культурі.

Меритократія (від латин. meritus — гідний і грецьк. kratos — влада) — система поглядів, згідно з якою влада має здійснюватися людьми, які вирізняються своїми здібностями, досягненнями, професійною компетентністю, а не соціальним походженням чи статусом; влада інтелектуальної еліти.

Міжнародний тероризм — злочинні дії в міжнародному масштабі окремих осіб чи організацій, спрямовані на досягнення певних (зазвичай політичних) цілей через організацію терористичних актів; суспільно небезпечні в міжнародному масштабі діяння, які спричинюють загибель людей, ускладнюють здійснення контактів між державами, організаціями й людьми.

Модернізація (від фр. modernisation — оновлення) — процес удосконалення; зміни, які відповідають вимогам сучасності.

Модернізм (від фр. moderne — сучасний) — напрям у мистецтві й літературі ХХ ст., для якого характерний розрив з попередніми художніми напрямами, умовністю стилю. Об'єднує такі самостійні художні течії, як кубізм, сюрреалізм, абстракціонізм, поп-арт та ін.

Монетаризм — економічна теорія, яка ґрунтується на ідеї визначального впливу на економіку коштів, які перебувають в обігу, що безпосередньо позначається на цінах, доходах, зайнятості тощо.

Наддержава — держава з великим політичним, економічним і військовим потенціалом (уключаючи стратегічну ядерну зброю в сучасному світі) і переважанням над більшістю інших держав (зокрема, над іншими великими державами, а також ядерними державами). Розрізняють світові та регіональні наддержави. У ХХ ст. світовими наддержавами були США та СРСР.

Науково-технічна революція (НТР) — докорінна якісна зміна засобів виробництва; перетворення науки на провідний чинник розвитку суспільства, на безпосередню продуктивну силу.

Неоконсерватизм (від грецьк. neos — новий і латин. conservo — зберігаю, охороняю) — політична течія, яка пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій сучасного суспільства. Передбачає особливу увагу до стабільності грошової одиниці (монетаризм), звільнення бізнесу від надмірного державного втручання, заохочення підприємливості та приватної ініціативи.

Неолібералізм (англ. neoliberalism) — різновид традиційного лібералізму, що поєднує посилення ролі держави в економіці та суспільному житті зі збереженням вірності принципам демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва. Місце ліберальної держави, яка не втручається в економічні процеси, замінюється ідеєю активного втручання держави в економіку заради підвищення добробуту людей.

Неореалізм (англ. new — новий і realism — реалізм) — напрям у мистецтві, який виник після Другої світової війни. Охоплює літературу, кінематограф, театр, образотворче мистецтво. Неореалізму притаманне звернення до демократичних ідеалів, інтерес до життя пересічних людей.

«Нове політичне мислення» — поняття часів «перебудови» у СРСР, основна ідея якого полягала у визнанні того, що ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, ідеологічних і жодних інших цілей; деідеологізація (на словах) зовнішньої політики, відмова від класової боротьби.

«Оксамитова» революція — знищення комуністичного режиму в Чехословаччині в результаті вуличних акцій протестів 16 листопада — 29 грудня 1989 р.

Оп-арт (скорочено від англ. optical art — оптичне мистецтво) — одна з пізніх модифікацій абстрактного мистецтва. Основу творів оп-арту становить ритмічне поєднання повторюваних найпростіших геометричних фігур, завдяки чому досягається просторова ілюзія одночасного динамічного віддалення й наближення планів, а також переміщення колірних плям. Використовується в поліграфії, рекламі, оформленні вітрин, інтер'єрів тощо.

Організація Варшавського договору (ОВД) — створений у 1955 р. військово-політичний союз європейських соціалістичних держав під опікою СРСР, який закріпив біполярність світу майже на 40 років.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) — один з двох основних статутних органів Ради Європи; консультативний орган, який складається з представників парламентів усіх держав-членів. Орган міжпарламентської співпраці в Європі.

«Перебудова» — період політичних та економічних перетворень у СРСР в 1985-1991 рр., які передбачали забезпечення політичних і громадянських прав і свобод, модернізацію економіки й завершення «холодної війни» із Заходом; намагання пристосувати комуністичну ідеологію до викликів часу.

Північноатлантичний альянс (НАТО) — створений у 1949 р. військово-політичний союз 29 держав Північної Америки та Європи, метою якого є об'єднання зусиль для колективної оборони, збереження миру та безпеки в Північноатлантичному регіоні та світі.

«План Маршалла» — програма економічної допомоги країнам Європи після Другої світової війни. Програма почала діяти у квітні 1948 р.

Поп-арт (від англ. popular art — популярне мистецтво) — художній напрям, для якого характерне конструювання колажів, використання та перероблення символічних і знакових об'єктів.

Популізм (від латин. populus — народ) — діяльність і прийоми в політиці, засновані на заграванні з народом, на показному звертанні до народу для отримання схвалення вже прийнятих рішень чи вжитих заходів.

Постіндустріальне суспільство — етап суспільного розвитку, який приходить на зміну індустріальній добі, коли основним виробничим ресурсом є не мускульна сила чи машинна техніка, а знання, інтелект; метою стає не кількість вироблених благ, а якість життя. Провідною соціальною групою в постіндустріальному суспільстві є представники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Постмодернізм (постмодерн, поставангард) (від латин. post — після і модернізм) — назва художніх напрямів, представники яких рішуче переглядали позиції модернізму.

«Празька весна» — період політичної лібералізації й демократичних реформ у Чехословаччині (січень — 21 серпня 1968 р.), перерваний уторгненням до ЧССР Радянського Союзу та його союзників по Варшавському договору.

«Революція гвоздик» (1974) — безкровний переворот у Португалії, у результаті якого був знищений найстабільніший та найтриваліший диктаторський режим у Західній Європі. Революція в Португалії стала останнім збройним переворотом у Західній Європі.

«Рейганоміка» — неоконсервативна політика американського уряду в період президентства Р. Рейгана, яка мала на меті обмеження державного втручання в економіку, скорочення витрат на соціальні програми, подолання інфляції для забезпечення економічного зростання, зниження податків.

Реприватизація (від фр. re... — префікс, що означає зворотну дію, і латин. privatus — особистий) — передання чи продаж у приватну власність майна, яке належало державі, для ефективнішого його використання.

Референдум (від латин. referendum — те, що має бути повідомлене) — усенародне опитування з найважливіших питань державного життя, у якому беруть участь усі громадяни, що мають виборчі права.

«Рік Африки» — образний вислів, яким позначають 1960 р., коли незалежність отримали 17 колоній на Африканському континенті.

Розрядка — період покращення відносин між США та СРСР, Заходом і Сходом, що почався приблизно в 1971 р. і тривав до радянського вторгнення в Афганістан у 1979 р.

Рок-музика (від англ. rock’n’roll — хитати, трясти) — узагальнена назва напрямів популярної музики другої половини ХХ ст., що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу.

Рух неприєднання — рух, який об'єднував країни, що проголосили основою свого зовнішньополітичного курсу неучасть у військово-політичних блоках і угрупованнях. Створений на конференції в Белграді в 1961 р.

«Самоврядний соціалізм» — югославський різновид соціалізму; тоталітарна система з жорстким однопартійним комуністичним режимом; базувалася на переданні підприємств в управління трудовим колективам, обранні їхніх представників до державних органів; існуванні дрібної приватної власності, зокрема на землю, регульованому ринку, ліберальному порядку в'їзду й виїзду з країни.

Сегрегація (від латин. segregatio — відокремлення, розділення) — вид расової дискримінації, різні форми відокремлення кольорового населення від білого.

Сепаратизм (від латин separatus — відокремлення) — прагнення спільнот, груп населення чи організацій до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономії чи за її повне відокремлення й створення нової держави.

«Солідарність» — незалежна професійна спілка робітників, створена у вересні 1980 р. в Польщі, згодом переросла в широкий суспільно-політичний рух і зробила значний внесок у знищенні в Польщі комуністичного режиму.

«Соціалізм з людським обличчям» — поняття, яким у 1968 р. характеризували намагання пом'якшити тоталітарний характер держави в Чехословаччині; спроба поєднати соціалізм з демократією.

Соціалістична орієнтація — термін, яким у другій половині ХХ ст. позначали напрям розвитку деяких країн Азії, Африки та Латинської Америки, що проголосили офіційною ідеологією марксизм і заявили про свій намір будувати соціалізм. Загалом у другій третині ХХ ст. майже двадцять країн обрали соціалістичну орієнтацію. З крахом світової системи соціалізму термін утратив значення.

Соціалістичний реалізм (соцреалізм) — творчий метод мистецтва, естетичне вираження такого погляду на світ, у якому людині належить провідне місце в «боротьбі за встановлення соціалістичного ладу».

Соціалістичний табір — ідеологічний і політичний термін, що використовувався для позначення Радянського Союзу й інших країн, які проголосили себе соціалістичними.

Соціальне ринкове господарство — економічна система, заснована на ринковій саморегуляції. Захист конкуренції та ринкові методи ефективно поєднуються з державним регулюванням національної економіки, з її соціальним спрямуванням.

Стагнація (від латин. stagno — знерухомлюю, зупиняю) — застій у виробництві, торгівлі й інших галузях економіки.

«Тетчеризм» — політика, спрямована на виведення британської економіки з кризи за допомогою втілення неоконсервативної моделі державного регулювання на засадах саморегулювання й державної політики контролю над грошовими та кредитними ресурсами для впливу на економічну активність у країні.

Тризонія — частина Німеччини, окупована після Другої світової війни військами США, Великої Британії та Франції.

Урбанізація (від латин. urbanus — міський) — процес зростання ролі міст у суспільстві, який супроводжується розвитком міських поселень, збільшенням частки міського населення.

Фемінізм (від латин femina — жінка) — рух за встановлення політичної, економічної, культурної, особистої та соціальної рівності жінок і чоловіків.

Фултонська промова — промова В. Черчілля в американському м. Фултоні 5 березня 1946 р., яка стала символом початку «холодної війни».

Функціоналізм — архітектурна течія, найхарактернішими ознаками якої є першочергова увага до функціонального призначення будівель, використання досягнень науки й техніки, застосування нових матеріалів, економічність, простота форм, відмова від декору.

Хіпі (анг. hippie) — міжнародний молодіжний рух, який виник у 1965 р. у м. Сан-Франциско (США). Один з найяскравіших проявів контркультури, істотно вплинув на мистецтво, зокрема рок-музику. Занепав на початку 1970-х років.

«Холодна війна» — геополітична напруженість між державами Східного блоку та країнами Західного блоку в 1947-1989 (1991) рр.

«Хрущовська відлига» (1953-1964) — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Сталіна. Позначений відходом від тоталітарної системи, певна демократизація, гуманізація політичного й суспільного життя.

Хунта (ісп. junta — збори, об'єднання) — назва суспільно-політичних організацій, об'єднань в Іспанії та країнах Латинської Америки; виконавчий, урядовий орган влади; група змовників.

«Червоний травень» — масштабні загальнонаціональні протести в 1968 р. у Франції. Найбільший у країні страйк розпочався зі студентських протестів, до яких приєдналися мільйони робітників і представники інших верств населення.

«Шокова терапія» — радикальні заходи, спрямовані на оздоровлення економіки, які на початковому етапі їхнього застосування супроводжуються тимчасовими негативними явищами: стрімким зростанням цін, безробіттям тощо.