Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Полянський

Узагальнення до розділу V

У другій половині ХХ — на початку XXI ст. важливе місце в сучасному світі й у міжнародних відносинах належить протидії агресії та експансіонізму, повазі до прав людини, забезпеченню соціальної справедливості, захисту довкілля.

Політика протистояння НАТО й ОВД була проявом державного егоїзму двох наддержав. Гонка озброєнь, нарощування військової присутності в різних регіонах планети впродовж усього періоду «холодної війни» ускладнювали відносини між Заходом і Сходом. СРСР і США, ОВД й НАТО неодноразово підходили до межі, за якою «холодна війна» могла перерости в ядерну війну, що призвело б до знищення двох противників і всього живого на планеті.

Унаслідок безперспективності ядерної війни, а також через неспроможність СРСР продовжувати гонку озброєнь поступово відбувся перехід від стану «холодної війни» між Сходом і Заходом до розрядки міжнародної напруженості.

Значно вплинула на міжнародні відносини Гельсинська конференція (Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі) 1975 р. Узгоджені в Гельсинкі принципи міждержавних відносин були спробою унеможливити агресію та розширити співпрацю між державами у сфері економіки, науки, техніки й технологій, охорони навколишнього середовища, а також у гуманітарній сфері.

Вимога щодо дотримання прав людини відіграла важливу роль у знищенні радянського тоталітаризму, була моральною й політичною підтримкою борцям за права людини в СРСР та інших країнах радянського блоку.

В останній чверті ХХ ст., коли була зруйнована Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин і розпався Радянський Союз, у міжнародних відносинах виникли нові явища, унаслідок яких біполярний світ поступово перетворюється на багатополюсний. Основні з них:

  • кожна країна, яка в умовах глобалізованого світу розраховує на перспективи розвитку, повинна брати активну участь у міжнародних матеріальних, інформаційних і культурних обмінах;
  • на відміну від європоцентристських міжнародних відносин XVIII — першої половини XX ст., у сучасному світі держава втрачає монополію на міжнародні відносини, дедалі помітнішу роль відіграють «народна дипломатія», міжнародні зв'язки;
  • в останній третині XX ст. — на початку XXI ст. відбувається становлення єдиного світового інформаційного простору. Проте розвиток інформаційних технологій вивів інформаційні війни на новий, небачений до XXI ст., рівень. Удосконалилась інформаційна пропаганда й стало можливим втручання у вибори в інших країнах і політичні процеси в суверенних державах.

У XXI ст. світ переживає рецидиви «холодної війни». Війна в Афганістані (2001-2015), війна в Іраку (2003-2011), російсько-грузинська війна (2008), війна в Сирії (розпочалась у 2011 р.), російсько-українська війна (розпочалась у 2014 р.) доводять, що агресивні авторитарні режими продовжують діяти за допомогою терористичних методів часів «холодної війни». Відмова від політики «примирення» агресорів, створення системи колективної безпеки проти експансіонізму, підтримка країн і народів, які стають жертвами агресії, — важливе завдання міжнародної політики й міжнародних відносин у XXI ст.

Україна, яка у 2014 р. стала об'єктом неспровокованої агресії Росії, захищає не лише свій суверенітет і територіальну цілісність, а також є захисним щитом для всієї Європи.