Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Полянський

РОЗДІЛ ІV

ДЕРЖАВИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ: ВИБІР ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності. Ви будете:

• знати зміст понять «Рух неприєднання», «Рік Африки», «апартеїд», «арабська весна», «ісламська революція», «ісламський фундаменталізм», «деколонізація»; час японського «економічного дива», реалізації курсу «трьох червоних знамен» і «культурної революції» Мао Цзедуна, здобуття незалежності народами Індії, утворення Ізраїлю та Пакистану, ісламської революції в Ірані, початку «арабської весни», формування ІДІЛ, деколонізації Африки, ліквідації апартеїду, революції на Кубі; про причини й особливості «культурної революції» в Китаї, конфесійне протистояння в Південній Азії, ісламську революцію в Ірані, революцію на Кубі, деколонізаційні процеси у світі, японське «економічне диво», «чотири модернізації» Ден Сяопіна, близькосхідну проблему, «Арабську весну», конфлікт у Сирії; вплив конфлікту в Сирії та терористичної діяльності ІДІЛ на розвиток регіону та світу;

• уміти встановлювати послідовність і синхронність подій, що відбулися в країнах Азії, Африки та Латинської Америки; використовувати карту як джерело інформації про процес деколонізації Азії та Африки; геофактори, що сприяли формуванню тут військово-політичних союзів та економічних регіонів; визначати можливі способи врегулювання близькосхідної проблеми; подолання наслідків апартеїду; особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн Латинської Америки; порівнювати японське «економічне диво» з аналогічними явищами в Німеччині й Італії; основні тенденції розвитку країн Азії, Африки та Латинської Америки; висловлювати аргументовані судження щодо діяльності Індіри Ганді, Фіделя Кастро, Нельсона Мандели, Джавахарлала Неру, Ден Сяопіна, Хірохіто, Мао Цзедуна.

§ 13. Японія

Пригадайте

  • Пригадайте з курсу географії, яке місце посідає країна у світі й Азійсько-Тихоокеанському регіоні, які чинники визначають місце Японії в міжнародному поділі праці. Охарактеризуйте промислове виробництво, сільське господарство, зовнішні економічні зв'язки Японії, зокрема з Україною.
  • Чи відповідало місце Японії у світі після Першої світової війни її внеску в перемогу союзників?
  • Охарактеризуйте зовнішню політику Японії в міжвоєнний період.
  • Яку роль відіграла Японія в Другій світовій війні й чим ця війна закінчилася для японської нації?

1. Повоєнне реформування держави

Після поразки Японії в Другій світовій війні країна перебувала під міжнародним контролем союзників. Окупаційні функції виконувала армія США під командуванням Д. Макартура. Японська армія була роззброєна, воєнних злочинців засудив міжнародний трибунал. США прагнули перетворити Японію на мирну державу й запровадити демократичне самоврядування на основі вільного волевиявлення народу. У Японії були проведені політичні й соціальні реформи, зокрема забезпечено виборче право й інші демократичні права та свободи. Навесні 1946 р. в країні відбулися парламентські вибори, на яких перемогла утворена після війни Ліберальна партія (перебувала при владі до 1993 р.).

У травні 1947 р. набула чинності конституція Японії, до розроблення якої долучились американці. Згідно з конституцією, країна стала парламентською конституційною монархією. У Японії запроваджувався двопалатний парламент; виконавчою владою був кабінет міністрів, причому прем'єр-міністр і всі міністри мали бути цивільними особами. Якщо раніше уряд призначав імператор, то відтепер ці повноваження належали парламенту. Імператор залишався формальним главою держави й виконував представницькі функції. Понад 60 років імператором Японії був Хірохіто. За час його правління японське суспільство зазнало кардинальних змін.

Особистості

Хірохіто (1901-1989) — імператор Японії (1926-1989). Став першим імператором, який виїздив за межі країни. Після закінчення Другої світової війни багато хто хотів, щоб Хірохіто постав перед судом як воєнний злочинець, однак переможці обмежилися скасуванням його «божественності». Захоплювався морською біологією, зокрема вивчав життя медуз. Автор декількох книжок на цю тему.

Сполучені Штати Америки підготували договір, який улітку 1951 р. схвалила Японія та ще 48 інших країн (Сан-Франциський мирний договір). Цей договір означав офіційне закінчення Другої світової війни. Японія відмовилася від своїх претензій на імперію, погодилася виплатити компенсацію цивільним особам і колишнім військовополоненим, покарати воєнних злочинців, визнати Статут ООН і Загальну Декларацію прав людини. Проте Радянський Союз відмовився укладати мирний договір з Японією, він підписав декларацію про припинення війни в 1956 р. У 1952 р. Японія підписала мирний договір з Індією та Республікою Китай (о. Тайвань).

Свідчення

• Проаналізуйте статті конституції Японії 1947 р. Які повноваження залишилися в імператора Японії? Які обмеження накладалися на військову політику країни?

«Стаття 1. Імператор є символом державності та єдності народу, його статус визначає воля японського народу, якому належить суверенна влада.

Стаття 2. Імператорський трон є династичним та успадковується відповідно до Закону про імператорську родину, ухваленого парламентом.

Стаття 9. Щиро прагнучи міжнародного миру на засадах справедливості й порядку, японський народ відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від збройної загрози або застосування зброї як засобу вирішення міжнародних спорів.

Для досягнення мети, зазначеної в попередньому абзаці, у майбутньому не створюватимуться сухопутні, морські та військово-повітряні сили, а також інші засоби війни».

(https://www.constituteproject.org/constitution/Japan_1946.pdf?lang=en)

Японія розпочала процес модернізації економіки з використанням найсучасніших технологій. Завдяки союзу із США в зовнішній політиці країна поступово відновила й навіть посилила свої позиції в міжнародній торгівлі. Американська окупаційна адміністрація ініціювала прийняття в Японії антимонопольного законодавства, було реформовано податкову систему, зокрема зменшено податки на підприємницьку діяльність, установлено твердий обмінний курс японської валюти — єни. Реформи пожвавили конкуренцію серед підприємців, сприяли зростанню економіки країни.

Свідчення

• Якими, на Вашу думку, були причини зменшення в Японії сільського населення та які заняття обирали люди, що виїжджали із села?

«У Японії, наприклад, чисельність селян скоротилася з 52,4 % у 1947 р. до 9 % у 1985 р., тобто за період від повернення молодого солдата з фронтів Другої світової війни до його виходу на пенсію після цивільної кар'єри».

Ерік Гобсбаум, англійський історик (Age of Extremes. The short Twentieth Century. 1914-1991. — ABACUS, 2000. — Р. 290)

Також були запроваджені 8-годинний робочий день, система оплачуваних відпусток, охорона праці. В освіті ввели спільне навчання хлопців і дівчат, зі шкільних підручників вилучили матеріали, пов'язані з ідеологією мілітаризму. У наш час «японський» і «якісний» сприймаються як тотожні поняття, тому нам важко уявити, що промислові товари, вироблені в післявоєнній Японії, були низькоякісними. Для покращення становища Японія залучила іноземних експертів, і до 1960-х років якість японських товарів значно поліпшилася, що сприяло зростанню попиту на них. Ще через два десятиліття Японія завоювала репутацію виробника високоякісної продукції на рівні світових стандартів.

2. Джерела та наслідки економічного піднесення

Рекордне зростання японської економіки, яке почалося із середини 1950-х років і тривало до світової нафтової кризи 1973 р., отримало назву японського «економічного дива». Приріст економіки в цей період становив майже 10 % щорічно. Це були найвищі темпи зростання серед розвинених країн. Одна з причин «дива» полягала в інтенсивному освоєнні японською наукою нових технологій, інформація про які до війни до Японії майже не надходила через ізоляціоністську політику влади. Стрімкі темпи зростання допомогли Японії швидко відновити економіку й посісти друге місце у світі, обігнавши Францію, Італію, Канаду, Велику Британію, Західну Німеччину, поступаючись тільки США.

• Порівняйте характерні ознаки «економічного дива» в Японії та Німеччині (див. § 5).

Стрімким злетом Японія зобов'язана насамперед працелюбності свого народу. Японці, з їхнім культом освіти й відданості справі, запровадили систему довічного найму (патерналізм). Роботодавці дбали про працівників та їхні родини, заохочували до ефективнішої праці, винагороджували за всі пропозиції щодо вдосконалення роботи компанії (навіть якщо вони не застосовувалися). Працівник вважався частиною великої родини, тому зміна місця роботи (не кажучи вже про перехід до конкурентів) ставала справою морального вибору. Великі фірми укладали з працівниками довічні контракти, що влаштовувало й працівника, і роботодавця. Японці отримували меншу платню, ніж американці та європейці за таку ж роботу, мали короткі відпустки й триваліший робочий день, проте залишалися відданими компанії.

Ще одним стимулом японського «економічного дива» була Корейська війна (1950-1953). США щедро фінансували свої війська на території Японії. Потужні капіталовкладення стимулювали виробництво й сприяли зростанню зайнятості в країні. Оскільки Японія не має власних сировинних ресурсів, за основу економічної моделі країни було взято виробництво й експорт високотехнологічних товарів. Частка експорту у валовому внутрішньому продукті (ВВП) Японії завжди була вищою, ніж у Європі, а в 1950-х роках ця різниця стала ще відчутнішою. Отже, на початку 1950-х років Японія завершила відбудову зруйнованого війною господарства, промислове виробництво країни майже подвоїлося.

• Порівняйте фотографії району Гінза в Токіо після завершення Другої світової війни та на початку XXI ст. Символом яких, на Вашу думку, змін може бути це порівняння?

1945 р.

2012 р.

Також до початку 1950-х років було проведено земельну реформу, у результаті якої ліквідовано поміщицьке землеволодіння. Держава викупила в поміщиків і продала селянам майже 80 % сільськогосподарських угідь.

Свідчення

• На яких пріоритетах у розвитку японської економіки, що забезпечили їй стрімкий злет, наголошував Б. Гаврилишин?

«Мети було досягнуто за шість років, бо річний приріст ВВП перевищував 10 %. Таке ж швидке зростання тривало й упродовж 1970-1980-х років... Чому ці три десятиліття швидкого розвитку стали можливими? Головним рішенням було зорієнтувати економіку на експорт, щоб заробити валюту для імпорту необхідних енергоносіїв, сировини й певних харчових продуктів. Водночас з орієнтацією на експорт Японія оберігала свій внутрішній ринок. Під час торговельних переговорів, зокрема зі США, вона пояснювала, що має надати різним секторам промисловості можливість розвинутися, перейти від стадії “промислових немовлят” до певної зрілості, і щойно це відбудеться, країна відкриє внутрішній ринок для зовнішньої конкуренції».

Богдан Гаврилишин, український, канадський та швейцарський економіст (Національна ідея, утопія чи реальна можливість? // Дзеркало тижня. — 2006. — 11 лютого)

Японія майже не витрачала коштів на оборону, оскільки, з одного боку, країна перебувала під захистом США, а з іншого — японська конституція забороняла уряду витрачати на оборонні потреби більше 1 % ВВП.

Японці вирішили не відбудовувати зруйновані американськими бомбардувальниками старі металургійні заводи, а збудувати нові з використанням матеріало- й енергозбережувальних технологій. Як наслідок, наприкінці 1970-х років Японія стала одним з центрів світової металургії.

Великі підприємства будувалися зазвичай на морському узбережжі, завдяки чому вироблену продукцію відразу відправляли замовникам. Висока якість виробництва й помірні ціни зробили країну одним зі світових лідерів у кораблебудуванні (у середині 1970-х років кожен другий корабель був японського виробництва), автомобілебудуванні, радіоелектроніці. Японські фахівці успішно використовували зарубіжні досягнення в найсучасніших галузях індустрії. У Японії винаходи втілювалися в конкретні вироби й товари набагато швидше, ніж на батьківщині винахідників. Яскравим прикладом є випуск товарів широкого вжитку: одягу з нейлону, модного в 1950-х — на початку 1960-х років, транзисторних радіоприймачів, а згодом стереофонічних систем, електронних годинників тощо.

Японці вдало використали проведення в країні Олімпійських ігор у 1964 р., продемонструвавши світові можливості й потенціал японської нації. З метою реклами учасникам і гостям Токійської олімпіади (того року 13 українських спортсменів стали олімпійськими чемпіонами) дарували дорогі годинники, магнітофони, фотоапарати, кінокамери тощо. Подарунки не тільки окупилися, а й забезпечили виробникам чудову рекламу й чималі прибутки.

Емблема Токійської олімпіади

Відеосюжет про відкриття Токійської олімпіади: https://youtu.be/Y66QNmeSiWs

В умовах жорсткої конкуренції високоякісний та недорогий японський експорт ускладнив відносини з виробниками Західної Європи та США аж до «економічних воєн» (наприклад, «автомобільні» війни із США). Збільшення експорту японських товарів призвело до зіткнення інтересів ділових кіл США, Західної Європи та Японії. Ці суперечності набували характеру серйозних політичних проблем. Уряд Японії мусив виявляти неабияку політичну гнучкість, щоб залагодити подібні конфлікти.

Якщо в 1951 р. ВВП Японії становив половину ВВП Західної Німеччини, третину ВВП Великої Британії, то на початку 1970-х років країна обігнала всі європейські економіки, а ще через п'ять років удвічі перевершила показники Великої Британії.

У 1970-і роки світ охопила нафтова криза. У Японії щорічні темпи промислового зростання знизилися з 10 % до помірних 4-5 %. «Економічне диво» закінчилося. Застосувавши методи державного регулювання, уряд країни уникнув обвалу виробництва й інфляції. Коли ж криза пішла на спад, утручання держави в економіку знову стало обмеженим.

• Який Ви можете зробити на основі діаграми висновок про зміни показників ВВП Японії?

Динаміка ВВП Японії в 1951-1980 рр. (млрд дол. США)

3. Пріоритети внутрішньої політики

Після Другої світової війни провідною політичною силою в країні була Ліберально-демократична партія (ЛДП). Сформовані нею уряди забезпечили «економічне диво» й успіхи в зовнішній політиці. Своєрідним рубіконом, який умовно поділив життя Японії на післявоєнний та сучасний періоди, стало перебування при владі в середині 1980-х років уряду прем'єр-міністра Ясухіро Накасоне. Він проголосив програму «підведення підсумків післявоєнної політики». Метою програми було перетворення країни на світового лідера не тільки за економічними показниками, а й за політичним впливом і військовою потужністю. Заклики Я. Накасоне позбутися «комплексу поразки» у Другій світовій війні та скасування обмежень, накладених війною, були сприйняті неоднозначно не тільки в Японії, а й за кордоном. До того ж конституція обмежувала витрати на оборону та забороняла відправляти за кордон японських солдатів.

Спроби ЛДП скоригувати внутрішню й зовнішню політику не виправдали сподівань. У середині 1990-х років майже сорокарічне правління партії закінчилося й вона вперше програла вибори до нижньої палати парламенту. Відтепер партія мусила вступати в коаліції з іншими політичними силами.

На початку 90-х років ХХ ст. розвиток японської економіки сповільнився. Причиною кризи стало зниження цін на акції на нерухомість, унаслідок чого в Японії розпочався період економічного застою.

Наприкінці XX ст. стало зрозуміло, що в розвитку Японії настав новий етап. Японська модель вичерпала свої можливості. Наздогнавши й перегнавши за багатьма економічними показниками більшість розвинених країн, Японія постала перед необхідністю створення нової моделі розвитку.

Так зване «втрачене десятиліття» (90-і роки ХХ ст.) стало переломним періодом в новітній японській історії. Японці відмовилися від системи довічного найму, що призвело до періодичного загострення проблеми безробіття (особливо серед молоді), зниження соціальних гарантій. У 2010 р. економіка Японії поступилася другим місцем у світі Китаю.

4. Зовнішньополітичні пріоритети

У період «холодної війни» в Японії відбулися демократизація та американізація суспільного життя. Нині міжнародний вплив Японії набагато менший за її економічний потенціал. У сучасному глобалізованому світі японці дбають про збереження унікальної національної ідентичності, що ґрунтується на гармонізації природи, людської діяльності та технічного прогресу.

Основу зовнішньої політики Японії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. становить відмова від претензій на роль великої держави та від самостійної воєнної доктрини. Країна постала перед викликами, пов'язаними з посиленням конкуренції за економічне та політичне лідерство в Тихоокеанському регіоні.

По-перше, пріоритетом у зовнішній політиці Японії залишається оборонний союз зі Сполученими Штатами Америки, який більшість японців вважає гарантією безпеки й територіальної цілісності країни. Цей союз важливий не тільки для Японії, а й для США, оскільки означає свободу мореплавства в Тихому й Індійському океанах. Через необхідність підтримувати інтерес США до східної частини Тихого океану ще важливішою стає згода уряду Японії на продовження існування американської військової бази на о. Окінава.

У XXI ст. одним із завдань союзників є гарантування регіональної та глобальної безпеки. Японія співпрацює із США та іншими країнами в боротьбі проти тероризму, у миротворчих операціях, наданні гуманітарної допомоги, створенні системи кібербезпеки тощо.

По-друге, Японія повинна враховувати посилення світових позицій Китаю, який нині є економічно найпотужнішою азійською державою. Для обох країн важливий діалог з проблемних питань, щоб запобігти виникненню конфліктів у сфері безпеки.

По-третє, Японії доводиться зважати на інтеграційні процеси в Тихоокеанському регіоні. У XXI ст. країна зіткнулася з негативною реакцією на посилення своєї обороноздатності й активізацією зовнішньої політики азійських сусідів, насамперед Китаю та Південної Кореї. Отже, Японія вибудовує багаторівневу систему співпраці із сусідніми країнами.

По-четверте, Японія протидіє міжнародному піратству в районі Африканського Рогу, бере участь у ліквідації руйнівних наслідків стихійних лих, спалахів інфекційних захворювань тощо. Країна докладає чимало зусиль для налагодження відносин з Китаєм, Північною Кореєю та Південною Кореєю. Досі залишається невирішеним територіальне питання з Росією щодо Північних (для Росії — Південних) Курильських островів, які були анексовані СРСР після Другої світової війни. Мирний договір між двома країнами донині не підписано. Щорічно 7 лютого в Японії відзначають День Північних територій, вимагаючи від Росії повернути ці острови.

Свідчення

• Ознайомтеся з експертною оцінкою військового потенціалу та міжнародного впливу Японії. Висловте припущення, чому японський уряд віддає перевагу зміцненню оборони країни, а не нарощуванню наступальних озброєнь.

«Багато років Японія належить до п'ятірки світових лідерів за обсягом оборонних витрат, хоча насправді ці витрати не перевищують 1 % ВВП. Крім наступальної зброї, кількісні та якісні показники оборонного потенціалу Японії перевершують військові можливості багатьох країн. Щодо політичної складової, то Японія, не будучи постійним членом Ради Безпеки ООН, частіше за інших обиралася його тимчасовим членом. Крім того, Японія є членом численних регіональних і глобальних організацій».

Л. Гангстрем, шведський дослідник (Japan's China policy: a relational power analysis. — London and New York: Routledge, 2005. — Р. 251)

У відносинах зі своїми сусідами, які в минулому постраждали від японського мілітаризму, країна має зберігати толерантність і сприяти збереженню миру в регіоні. Японія й Китай можуть стати посередниками між країнами Азії та решти світу.

Акція протесту в День Північних територій. Автомобілісти закликають Росію повернути Японії Курильські острови. 2011 р.

Японія визнала незалежність України в грудні 1991 р., відтоді наші країни розвивають економічні й культурні відносини. Минуле Японської імперії, зокрема уроки Другої світової війни, свідчать, що країна зацікавлена в мирному співіснуванні, економічна потужність поєднується з гуманізмом японської культурної цивілізації.

Основні події

1947 р. — ухвалення конституції Японії.

1950-1970-і роки — японське «економічне диво».

Запитання та завдання

  • 1. Охарактеризуйте післявоєнне становище Японії. Яку роль у досягненні країною вражаючих економічних результатів відіграла її демілітаризована зовнішня політика?
  • 2. Розкрийте причини й поясніть особливості японського «економічного дива».
  • 3. Які, на Вашу думку, чинники забезпечили високі темпи економічного розвитку Японії в післявоєнний період?
  • 4. Порівняйте японське «економічне диво» з подібними явищами в Німеччині й Італії.
  • 5. Назвіть характерні ознаки внутрішньої політики Японії наприкінці ХХ — на початку XXI ст.
  • 6. Які нові прояви в зовнішній політиці притаманні Японії у XXI ст.?