Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Полянський - Нова програма

Матеріал до практичного заняття 1

Утвердження принципів громадянської рівноправності: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу Наполеона

• За яких обставин приймалися Декларація прав людини і громадянина та Кодекс Наполеона? Що змінилось у Франції в період між їхнім прийняттям?

• Які проблеми у сфері прав людини та суспільного устрою спричинили Французьку революцію наприкінці XVIII ст. ?

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

• Базова інформація

Декларація була прийнята 26 серпня 1789 р. На зміст Декларації значний вплив справили ідеї французьких просвітителів XVIII ст., а також Декларація незалежності США.

Декларація прав людини і громадянина мала велике значення не тільки для Франції, а й для всього світу, оскільки в ній викладено засади передового для своєї епохи суспільного й державного ладу, визначено новий правопорядок. Водночас вона не мала правової сили, а була лише документом революційної влади, яка прагнула встановити конституційний лад. Тому багато її положень не могли бути реалізовані у Франції наприкінці XVIII ст. Шлях до цього пролягав через створення громадянського суспільства й утвердження політичної демократії.

Французька поштова марка із зображенням Декларації прав людини і громадянина

• Практична частина. Робота з документом

Номер статті

Основний зміст

і

Люди народжуються й залишаються вільними та рівними в правах. Нехтування правами людини є причиною суспільних лих і вад урядів.

2

До природних прав належать свобода, власність, безпека, опір гнобленню.

3

Джерелом суверенітету є нація.

4

Свобода — можливість робити все, що не завдає шкоди іншій людині.

5

Усе, що не заборонене законом, дозволено, і нікого не можна примушувати до дій, не передбачених у законі.

6

Закон виражає загальну волю. Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у створенні законів. Усі громадяни мають рівний доступ до всіх державних посад залежно від здібностей.

8

Ніхто не може бути покараний інакше, ніж на підставі закону, належно застосованого, ухваленого й оприлюдненого до вчинення правопорушення.

9

Будь-яка особа вважається невинуватою, поки не доведено протилежне.

10

Кожен має право вільно висловлювати свої погляди, зокрема релігійні.

11

Кожна людина має право вільно висловлюватися, писати й друкувати.

12

Право на власність є недоторканним і священним. Ніхто не може бути позбавлений власності інакше, яку випадку, установленому законом, відповідно до суспільної потреби за умови справедливого відшкодування.

13-14

Довільні королівські побори, зокрема й на утримання армії, забороняються; установлюються загальні принципи податкової системи: рівномірний розподіл загальних внесків, стягнення їх лише за згодою самих громадян або їхніх представників.

15

Суспільство має право вимагати від посадовців і чиновників звіту про довірену їм ділянку управління.

16

Суспільство, у якому не забезпечено дотримання прав і не здійснено розподіл влади, не має конституції.

• Як Ви оцінюєте сформульований у ст. 1-2 Декларації принцип, що всі люди народжуються й залишаються вільними та рівними в правах? Чому, на Вашу думку, у ході історії люди втрачали свої природні права?

• Порівняйте права, передбачені в ст. 1-2 Декларації, з правами, передбаченими в ст. З Конституції України: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають змісті спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Який висновок Ви можете зробити на основі порівняння двох документів?

• Порівняйте зміст ст. 3 і 6 Декларації зі змістом ст. 5 Конституції України: «Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади й органи місцевого самоврядування». Як ви можете їх прокоментувати? Як це характеризує Декларацію прав людини і громадянина в контексті її історичної спадщини та значення?

• Яке, на Вашу думку, значення мали положення ст. 8-9 Декларації? Чи втратили вони своє значення в сучасному світі?

• Чому в Декларації важливе місце належить захисту права власності та податковій політиці (ст. 12-14)? Які суспільні верстви стояли біля витоків Французької революції? Якою мірою вони могли бути зацікавленими у вирішенні цих питань?

• Чи погоджуєтеся Ви зі змістом ст. 15 Декларації? Чи важливе питання звітності влади перед народом для сьогодення, зокрема для нашої країни?

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС НАПОЛЕОНА

• Базова інформація

Французька революція зруйнувала феодальне право Франції та заклала основи нової правової системи. Була проголошена рівність усіх громадян перед законом, недоторканність приватної власності. З 1804 по 1810 р. було видано п’ять кодексів, що відомі в історії під загальною назвою Кодекс Наполеона.

Цивільний кодекс, що складався з понад 2 тис. статей, був прийнятий першим (1804). Ініціатива його створення належала особисто Наполеону. Цивільний кодекс ґрунтувався на Декларації прав людини і громадянина та складався з трьох частин.

Кодекс Наполеона. 1804 р.

Перша частина присвячена правоздатності, шлюбу, розлученню, опіці й усиновленню. У ній декларувалася рівність громадян перед законом, забезпечувалися збереження й недоторканність власності сім’ї, головна роль у якій належала чоловікові. Дружина не могла самостійно розпоряджатися майном. Урегулюванню питання власності, яке було основним для нових власників, присвячена друга частина Кодексу. У третій частині було затверджено договірні відносини: успадкування, дарування, купівля-продаж, найм тощо.

Цивільний кодекс 1804 р. відіграв винятково важливу роль у розробленні й затвердженні принципів сучасного законодавства. Він донині є наріжним каменем цивільного права Франції.

• Практична частина. Робота з документом

Номер статті

Основний зміст

8

Кожен француз користується цивільним правом. (Повна рівність не була передбачена, зокрема її не мали заміжні жінки й іноземні громадяни).

144-148

Шлюб — це договір, укладання якого можливе в разі дотримання певних вимог: досягнення шлюбного віку (для чоловіків — 18, для жінок — 15 років); взаємна згода подружжя; відсутність іншого шлюбу; надання дозволу батьків дітям, які не досягли певного віку (син — 25 років, донька — 21 року); майбутні чоловік і дружина не повинні бути близькими родичами.

Закріплюється громадянська форма шлюбу, його реєстрація державними органами, а також визнання права на розлучення.

203

Батьки зобов’язані годувати, утримувати й виховувати дітей; діти повинні перебувати під владою батьків до досягнення повноліття (21 рік) або до укладання власного шлюбу.

213

Чоловік зобов’язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина — виявляти послух чоловікові.

522

Власність на землю включає право власності на те, що знаходиться на поверхні, і нате, що знаходиться в землі.

544

Власність передбачає право користування й розпорядження речами, окрім забороненого законами й регламентами.

711

Власність на майно набувається й передається через успадкування, дарування, за заповітом або в силу зобов’язань.

♦ Порівняйте зміст ст. 522, 544 і 711 Цивільного кодексу зі змістом ст. 12 Декларації прав людини і громадянина. Що спільного, а що відмінного в урегулюванні питання власності в обох документах?

♦ Проаналізуйте зміст ст. 8, 144-148, 203 та 213 Цивільного кодексу. Чиї інтереси захищали ці законодавчі приписи?

♦ Які групи населення піддавалися дискримінації?

♦ Чи можуть такі правила існувати в сучасному світі?

• Висновок

Декларація прав людини і громадянина та Цивільний кодекс Наполеона були для того часу революційними за новизною й значенням правовими документами. Чимало положень цих документів залишаються важливими донині й утілені в законодавстві багатьох країн.