Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Подаляк 2016" - Нова програма

§19. ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА: ЧЕРЕЗ ПІДНЕСЕННЯ ДО СВАВІЛЛЯ

Пригадайте, які українські землі й на яких умовах увійшли до складу Польського королівства в ХIV-ХV ст.

І. Господарство і населення. У XVI - першій половині XVII ст. Польське королівство було однією з провідних країн Центрально-Східної Європи. Значну частину його території займали ліси. На продукцію лісового промислу - деревину, поташ, золу - існував постійний попит на Заході, де її використовували для потреб кораблебудування та текстильного виробництва. Тому ще з попередніх століть у Польщі активно вирубували ліси, а на вивільнених землях влаштовували фільварки - панські господарства, засновані на праці залежних селян. Фільварки виникали також на викуплених або відібраних у селян землях і на освоєних пустирях.

Розгляньте уважно гравюри. Чи беруть участь жінки в роботі в майстернях? Якщо так, то яку роботу вони виконують?

Шевська майстерня. Гравюра. XVII ст.

Зброярська майстерня. Гравюра. XVII ст.

У XVI ст. фільварково-панщинне господарство досягло свого розквіту. Це було викликано зростанням попиту на зерно як у самій Польщі, так і в Західній Європі. Селянське господарство не могло задовольнити його повністю. Шляхта (дворянство) почала активно розгортати власне господарство, збільшуючи насамперед посівні площі під жито: адже в умовах стрімкого зростання цін на хліб це приносило їй чималі прибутки.

Зростання фільваркового господарства ґрунтувалося на широкому впровадженні панщини. Якщо на початку XVI ст. польські закони ще дозволяли вихід із кріпацтва, то в середині століття звільнення селян стало неможливим. Панщина зросла до 3-4 днів на тиждень. Селяни тікали від своїх хазяїв, але ті мали право безстроково розшукувати і повертати втікачів, а також карати їх на свій розсуд.

Пригадайте! У якому становищі в цей час перебували селяни Західної Європи? Вони були кріпаками чи особисто вільними?

Продовжували розвиватися міста. У другій половині XVI ст. у них проживало до чверті польського населення. Серед городян переважали організовані в цехи ремісники, які забезпечували в основному внутрішній ринок. Важливу роль у міському житті відігравало купецтво. Польське зерно, віск, льон, коноплі, смола й ліс мали широкий попит на Заході. Через територію Польщі простягались європейські торгові шляхи, що забезпечувало процвітання крупних портів на балтійському узбережжі, насамперед Гданська. Згодом з купецтва виділилися банкіри.

Конкуренцію купецтву становили магнати, шляхта й духовенство. Вони мали особливо вигідне становище, бо за королівським привілеєм звільнялися від сплати мита на вивіз продуктів власного господарства. Це гарантувало високі прибутки та підштовхувало до ділової активності. Найбільшу заповзятливість виявляли магнати. У гонитві за грошима вони не обмежувалися плодами власного господарства, а скуповували продукцію у дрібних хазяїв і потім перепродували великими партіями. Приваблювала торгівля й дрібну шляхту, яка не мала селян-кріпаків і становила майже половину дворянського стану. Такі шляхтичі самі обробляли свою землю, а щоб відрізнятись від селян, завжди, навіть працюючи в полі, носили шаблю.

У багатьох містах поруч із поляками проживали представники інших народів: німці, вірмени й шотландці. В окремих районах (Помор’ї, Сілезії) вони переважали та тримали під своїм контролем міську владу. Проте особливо широку роль у торгівлі відігравали євреї, які після вигнання із Західної Європи розселилися на польських землях. Майже в кожному місті існували єврейські громади. Завдяки королівській підтримці євреї мали самоврядування і вільно сповідували іудаїзм, сплачуючи натомість податки на користь держави.

Польські вершники. Бл. 1570 р.

2. Шляхетська демократія. Перехід до фільварково-панщинного господарства сприяв економічному й політичному посиленню шляхти. До того ж питома вага дворянства в загальній масі польського населення була значно вищою, ніж в інших європейських країнах. Цим і пояснювалася політична активність польської шляхти, її інтерес до державних справ.

На межі ХV-ХVІ ст. у Польщі завершилось оформлення станової монархії: у країні діяв двопалатний парламент - сейм. Верхня палата - сенат - включала представників вищого духовенства та магнатів, зайнятих на високих державних посадах. До нижньої палати - посольської ізби - входили депутати, обрані на сеймиках - з’їздах місцевої шляхти. Селянство та міста від участі в сеймі повністю усувались. Головну роль у ньому дедалі більше перебирала на себе шляхта. Сейм міг не тільки впливати на рішення короля, але навіть обмежувати його дії. До того ж, хоч з XIV ст. у країні правили лише представники династії Ягеллонів, королівська влада залишалася виборною. Усе це надавало своєрідності державному устрою Польщі.

Пригадайте! Які представницькі органи влади існували в країнах Західної Європи?

Усередині дворянського стану, між можновладцями і шляхтою, точилася боротьба за вплив на короля. У 1530 р. вона вилилася у відкрите політичне протистояння. Поштовхом до нього стало те, що літній король Сигізмунд I (1506-1548), за наполяганням своєї дружини-італійки Бони Сфорца, провів обрання і коронацію їхнього дев’ятирічного сина Сигізмунда Августа. Це суперечило традиції, адже нового короля можна було обирати лише після смерті його попередника. Стало зрозуміло, що здійснено спробу замінити виборну монархію спадковою. Обурена шляхта звинуватила Сигізмунда I в порушенні законів, але далі цього не пішло.

Сигізмунд II Август (1548-1572) продовжив лінію батька, через що між ним і шляхтою виник конфлікт. Проте, коли королю знадобилися гроші для ведення війни, а отримати їх він міг лише за згоди шляхти, монарху довелося піти на поступки. На подив усього сейму Сигізмунд II Август з’явився на його засідання не в звичному для нього модному італійському, а в шляхетському вбранні. До того ж він звернувся до сейму польською мовою, а не латиною, як завжди. То були символічні ознаки зміни позиції короля, його прагнення домовитися зі шляхтою. Результатом компромісу стало затвердження принципу обрання польських королів.

Пригадайте! Хто з українських правителів мав титул короля?

Розгляньте портрет. За якою модою вдягнений Генріх Валуа?

Генріх Валуа. 1570 р.

Після смерті Сигізмунда II Августа, останнього з династії Ягеллонів, польським королем обрали французького принца Генріха Валуа (1573-1574). Перед вступом на трон він заприсягся не порушувати законів держави. Король був зобов’язаний кожні два роки скликати сейм, не міг без його згоди оголошувати війну, укладати мир, видавати закони, скликати ополчення. Відмова монарха від виконання цих зобов’язань звільняла шляхту від покори йому. Таке посилення позицій шляхти мало наслідком введення в дію принципу вільного «вето» (заборони). Якщо хоча б один із депутатів сейму вимовляв: «Не дозволяю», рішення не приймалось, навіть коли всі інші за нього проголосували. Почалися постійні зриви в роботі сейму.

Дізнайтесь! У якому сучасному міжнародному органі постійні члени мають право «вето» (не дозволяю)? Чи йде це на користь вирішенню спільних справ?

3. Утворення Речі Посполитої. Утвердження в Польському королівстві шляхетської демократії збіглося в часі з його об’єднанням із Великим князівством Литовським. Литву до цього підштовхувала загроза з боку Московської держави, протистояти якій наодинці вона була неспроможна. Могутнім союзником могла стати сусідня Польща, також зацікавлена в наданні князівству допомоги. Рятуючи Литву від краху, Польща запобігала утвердженню Москви на берегах Балтики. До цих міркувань додавалося ще й те, що українське панство сподівалося на польську підтримку в захисті своїх земель від нападів Кримського ханства, які з кінця XV ст. стали майже щорічними.

У 1569 р. відбулося підписання Люблінської унії — угоди про об’єднання держав. Виникла польсько-литовська держава - Річ Посполита (польс. - республіка). Вона мала федеративний устрій: обидві її частини оголошувалися рівноправними. Кожна з них зберігала традиційні органи влади й суду, власне військо та скарбницю. Спільними були сейм, грошова система, зовнішня політика. На чолі Речі Посполитої стояв спільно обраний монарх, він мав титули польського короля і великого князя литовського. У «державі двох народів» територія власне Польського королівства не перевищувала третини її загальної площі. Зате співвідношення реальної влади склалося на користь Польщі. Сучасники недаремно називали нову країну «союзом коня і вершника».

Люблінська унія привела до утворення багатонаціональної держави, тісно пов’язала долі польського, литовського, білоруського та українського народів. Річ Посполита складалася із своєрідної мозаїки різних культур і релігій, але не створила умов для їхнього рівноправного співіснування.

Які символи зображено на гербі? Що вони означають?

Герб Речі Посполитої

Подумайте! Чи може український народ вважати культурну спадщину Речі Посполитої своєю? Відповідь обґрунтуйте.

Унаслідок укладення унії більшість українських земель відійшли від Литви до Польщі. Українські магнати і шляхта розширили свої права і вольності, але їм довелося поступитися частиною земель на користь польської шляхти. Разом з польськими порядками в Україну прийшло кріпацтво. Польський уряд мав також намір ліквідувати українське козацтво. Частину його намагалися перетворити на реєстрове козацтво на польській службі, а інших - зробити залежними селянами. Опір козацтва такій політиці згуртовував довкола нього український народ і викликав низку повстань, які згодом переросли в Національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького.

У якому архітектурному стилі побудовано ратушу в Познані?

Ратуша в Познані. 1550-1560 рр.

Після припинення династії Ягеллонів королями майже впродовж століття ставали іноземці. Представник шведської династії Сигізмунд ІІІ Ваза (15871632) прагнув зміцнити королівську владу, але наштовхнувся на різке невдоволення шляхти. Король був прибічником Контрреформації і допустив у країну єзуїтів. Вони взяли під свій контроль школи, розгорнули покатоличення протестантів і православних. У відповідь на це до табору незадоволених політикою Сигізмунда III приєдналася православна шляхта, яка вчинила збройний заколот. І хоча на полі бою переміг король, він не тільки не наважився переслідувати противників, а й навіть підтвердив усі шляхетські привілеї. У 1596 р. відбулася одна з найважливіших подій в історії релігійного життя в Україні - на церковному соборі в місті Бересті було підписано Берестейську унію. Новоутворена греко-католицька церква визнавала верховенство Папи Римського та основні католицькі догми, але зберігала при цьому православний обряд. Духовенство, шляхта та міщани, які визнали рішення унії, були зрівняні в правах з католиками.

Дізнайтесь! У яких областях сучасної України живе найбільше парафіян греко-католицької церкви?

4. Зовнішня політика. У першій половині XVI ст. позиції Польського королівства в Європі посилились. Головним напрямом зовнішньої політики становили відносини з Московською державою. Намагання царя Івана IV здобути вихід до Балтійського моря спровокувало Лівонську війну (1558-1583). Невдачі на її першому етапі не завадили Речі Посполитій закінчити війну на вигідних для себе умовах і приєднати частину Прибалтики (Лівонію). З настанням XVII ст. виникло нове протистояння. Річ Посполита відкрито підтримала самозванців на царський престол, а в 1609 р. почала проти Московії війну. Польські війська захопили Москву, бояри визнали сина Сигізмунда III, королевича Владислава, царем. У 1612 р. народне ополчення вигнало поляків з Москви, але за договором до Польщі відійшли Смоленська та Чернігово-Сіверська землі.

На півночі Річ Посполита зіштовхнулася зі Швецією, яка прагнула переважати на Балтійському морі. Відносини між державами зіпсувалися після приєднання Польщею Лівонії і особливо загострилися після того, як Сигізмунд III Ваза успадкував корону свого батька - шведського короля. У Швеції Сигізмунд був особою непопулярною. Шведи спро бували позбавити Сигізмунда III престолу. Почалася війна, поразка в якій коштувала польському королю шведської корони. У ході подальших зіткнень династичні питання тісно переплелися з боротьбою обох країн за панування у Східній Прибалтиці. Річ Посполита вийшла з протистояння переможеною: вона втратила більшу частину Лівонії.

Третім напрямом зовнішньої політики Польщі став турецький. До початку XVII ст. відносини між двома країнами залишалися мирними, хоча й не безхмарними. Після того як запорозькі козаки здійснили декілька походів на турецькі міста Причорномор’я та в Молдавію, відносини між Річчю Посполитою і Туреччиною різко погіршились. 1620 р. розпочалася війна. Після гучних перемог турків у боях біля с. Цецори та подільського міста Могилева уже наступного року в битві під містом Хотином турки не змогли здолати польсько-козацькі війська. Султан пішов на підписання мирного договору з Річчю Посполитою на умовах «як до війни».

У 1648 р. вибухнула Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького, яка із часом перетворилася на зовнішню війну Речі Посполитої з Московською державою. Скориставшись скрутними для Речі Посполитої обставинами, Швеція обрушила на неї справжню навалу: майже всі польські землі опинилися в руках загарбників. Проти ворога піднявся народ. У запеклій боротьбі він очистив свою країну від шведських окупантів. Але спокій виявився недовгим: знову почалася затяжна війна з Московією. Вона продовжувалася до 1667 р., коли було укладено Андрусівське перемир’я. За його умовами Україну було поділено по Дніпру на дві частини: Лівобережжя залишилось у складі Московської держави, а Правобережжя, окрім Києва, знову перейшло під владу Речі Посполитої.

Сцена укладання миру між Польщею та Туреччиною. Мініатюра. XVII ст.

Парадні лати важкої кавалерії. XVII ст.

В історії Речі Посполитої почалась епоха потрясінь і занепаду, яка тривала до середини XVIII ст.

Міколай Рей

5. Польська культура. Кінець XV-XVI ст. - це час розквіту польської культури, її «золота доба». Як і інші народи католицького світу, поляки черпали натхнення в італійському Відродженні.

Велику культурну місію виконували друкарні, центром друкарства став Краків. Основною літературною мовою залишалася латина, однак поступово відбувався перехід на польську мову. Уже в середині XVI ст. нею вийшли в світ перші книжки. В умовах активного розвитку економіки і суспільного життя зріс попит на освічених людей, виникла розгалужена мережа початкових і середніх шкіл. Там навчалися не тільки діти шляхти, але також міщан і частково селян. Викладання велося латиною, а згодом - дедалі більше рідною мовою. Роль культурного центру відігравав Краківський університет, де здобувала освіту молодь з різних куточків Польщі, а також із-за кордону.

XVI - перша половина XVII ст. стали епохою бурхливого розвитку польської літератури. Перший видатний письменник, який писав польською мовою, був Міколай Рей (1505-1569). Його вислів «Поляки не гуси, свою мову мають» перетворився на прислів’я і зберігся до сьогодні. Твори Міколая Рея наповнені їдким висміюванням неробства й оспівуванням корисної праці, а його ім’я стало символом рідної мови та літератури.

Вершиною польської літератури доби Відродження є поетична творчість Яна Кохановського (1530-1584). Він багато писав латиною, але найцінніша частина його доробку - польськомовні твори. У них поет розкривав внутрішній світ людини, оспівував радість життя і красу природи.

Найвизначнішою пам’яткою польської архітектури став зведений на початку XVI ст. Вавельський королівський палац у Кракові. Вавель залишався резиденцією польських королів аж до правління Сигізмунда III Ваза, коли роль столиці поступово перейшла до Варшави. Зараз тут міститься найбільший музей Польщі. Вавель - це застигла в камені історія Польщі, свідоцтво не лише її могутності в XVI ст., а й високої європейської культури.

Ян Кохановський

Вавель. Внутрішній двір палацу, XVI ст.

Вавель. Кафедральний собор. XІV-XVI ст.

XVI ст. З твору польського мислителя Анджея Фрича Моджевського «Про виправлення держави»

Аж ніяк недостатньо, щоб ти був шляхтичем і називався б ним по чоловічій і жіночій родинній лінії, якщо не здобудеш собі шляхетства вчинками, бо без них шляхетство твоє перетворюється на ганьбу. І навпаки, якщо перед нами не шляхтич, а людина, позбавлена родовитості, проте славна і гідна поваги за свої вчинки, то така відсутність шляхетства не лише не є вадою, але й заслуговує величезної похвали, більшої, ніж усілякі герби і портрети предків...

Я вважаю, що проблема держави полягає в належній організації трьох її складових. Одна з них стосується громадянського суспільства, управління ним, збереження в ньому порядку і його захисту. Друга стосується чистого і щирого шанування безсмертного Бога, а третя - правильного виховання і освіти молоді.

Питання до документа. Чому автор вважав виховання й освіту молоді одним з найважливіших завдань держави?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Яку роль у державному житті Польщі відігравав принцип виборності короля?

2. Чому в польському сеймі нелегко було дійти згоди?

3. Що дає підстави вважати Річ Посполиту державою федеративного типу?

4. Назвіть причини та результати воєн зі Швецією, Московією та Туреччиною.

5. Охарактеризуйте основні напрями зовнішньої політики Речі Посполитої.

6. У чому виявився розквіт польської культури кінця ХV-ХVІ ст.?

Виконайте завдання

1. На контурній карті позначте кордони Польщі у XVI ст. та Речі Посполитої після її проголошення.

2. У зошитах зробіть схеми «Державний устрій Польщі кінця XV-XVI ст.» та «Державний устрій Речі Посполитої».

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙТЕ

На основі викладеного в параграфі матеріалу поясніть зміст вислову «Польща тримається непорядком».

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

1569 - підписання Люблінської унії та утворення Речі Посполитої