Всесвітня історія: підручник для 7 класу "Подаляк 2015" - Нова програма

Середньовічний світ Захід Європи

§ 6. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ СУСПІЛЬСТВО

Зміст

§6. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ СУСПІЛЬСТВО

§7. ХРИСТИЯНСЬКА 7 ЦЕРКВА В РАННЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

§8. РИЦАРСЬКІ ТРАДИЦІЇ. ЗАМКИ. ЖИТТЯ СЕЛЯН

§9. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО

Утворіть з означених власних імен та термінів логічні пари: Хлодвіг, Теодоріх, Карл Мартелл, Остготське королівство, Молот, «Салічна правда».

1. Спілкування людини з природою та рух населення. Що віддаленіша від нас епоха, то міцніша залежність людини від природного середовища. У Середні віки воно визначало, чим займалися і де розселялися люди, які вони мали політичні інтереси, житло, транспорт, одяг, їжу тощо.

На світанку Середньовіччя в Європі зберігався сухий і прохолодний клімат. У VІІІ-ХІІІ ст. потеплішало, причому так, що, наприклад, в Англії почали закладати виноградники. Потім різко похолодало, і зниження температури тривало до XVII ст., поки не встановився клімат, який здебільшого зберігається й сьогодні.

Як могли впливати зміни клімату на життя середньовічної людини?

Надзвичайно важливу роль у житті середньовічної людини відігравав ландшафт. Існування величезних лісів давало можливість спалювати їх і використовувати попіл для удобрювання ґрунту, отримувати деревину для будівництва, обігрівати житла та виготовляти знаряддя праці. У лісах збирали гриби, ягоди, мед диких бджіл, полювали, ховалися від ворогів. У ріках і морях ловили рибу, водні шляхи використовували для пересування і ведення торгівлі. Гори були природними кордонами й фортецями. Недарма вважалося, що моря людей з’єднують, а гори - роз’єднують.

Розгляньте мініатюру «Селянська родина за роботою» і визначте, які сільськогосподарські культури вирощували в той час.

Середньовічні люди не просто брали те, що давала їм природа. Намагаючись полегшити своє життя, вони освоювали природне середовище: будували канали й мости, осушували болота, перетворювали на ниви ліси. Нерідко ця діяльність набувала хижацьких розмірів. Так було винищено ліси в Англії, Франції, Іспанії, а в Голландії згадка про колишнє лісове багатство країни залишилася тільки в її назві - «лісова країна».

Середньовіччя знало чимало міграцій - масових переселень народів. Найбільшим серед них було вже згадуване Велике переселення ІV-VІІ ст. Зростання населення, роки лихоліть змушували людей з процвітаючих куточків однієї країни переселятися та освоювати її віддалені райони. Це явище - внутрішня колонізація - стало масовим у Середньовіччі Західної Європи.

На відміну від цього мирного процесу відбувалося загарбання чужих земель силою зброї. Прикладом воєнної колонізації є переселення німців і голландців у Польщу, Чехію, Угорщину. Таким чином відбувалося освоєння околиць, обмін досвідом, розбудова міст та підйом сільського господарства.

У середньовічній Європі жила велика кількість народів. Це була строката, різномовна, дуже рухлива маса. Подорожували всі: прочани (віруючі, які здійснювали подорожі до святих місць) і торговці, ремісники й селяни, рицарі й студенти, шукачі пригод і звичайні волоцюги. Вони свято вірили в християнську істину, що людина є лише вічним мандрівником у цьому світі випробувань, і тому з легкістю вирушали в путь. Тільки у XV ст. європейські народи начебто «всілися по місцях» — там, де вони живуть і сьогодні. На жаль, у Середні віки не вели загальних переписів населення, тому точна кількість його невідома. Вважається, що на початку XV ст. в усій Європі мешкало приблизно 43 млн осіб.

Уважно розгляньте малюнок. Якими засобами художник показав приналежність стану зображених осіб?

Знать, духовенство, селяни. Франція. XIV ст.

2. Три стани середньовічного суспільства. Уже

на світанку Середньовіччя в германських народів виокремилася знать, до складу якої ввійшли військові вожді, їхні найближчі дружинники й вірні слуги. Згодом усе інше населення також розпалося на окремі групи. Прийняття християнства привело до утворення численного духовенства. Воєнні знегоди сприяли появі професійних воїнів. Праця на землі випала на долю селян. Так на початку XI ст. виникла нова структура населення, відмінна як від римського, так і германського суспільства.

Тогочасні освічені люди замислювались над цими змінами і створили теорію про три стани: «ті, що моляться» - духовенство, «ті, що воюють» - світські сеньйори, або рицарство, «ті, що працюють» - селянство. Кожній людині Бог визначив місце в певній групі. Усі стани потрібні один одному: духовенство турбується про душі віруючих, сеньйори захищають їх, а селяни всіх годують. Щоб добре виконувати свої обов’язки, усі вони повинні жити в мирі та злагоді. У XII ст., з появою та зростанням середньовічних міст, до третього стану зарахували ще й городян. Один з тогочасних мудреців порівнював суспільство з людським тілом: городяни й селяни - це ноги, але хоча вони є опорою тіла, усе одно складають нижчий стан.

XI ст. Єпископ Адальберон Ланський про три стани

Один стан - воїни, покровителі церкви й захисники народу, усіх без винятку, як сильних, так і слабких. Другий стан - селяни; ці нещасні люди мають щось лише ціною важкої праці. Усім - грошима, одягом, харчами - забезпечують вони весь світ. Жодна вільна людина не змогла б прожити без селян. Селянин годує господаря, який стверджує, що це він годує селянина. Так дім Божий (суспільство) поділяється на три частини: одні моляться, другі воюють, треті працюють. Три частини не потерпають від своєї відокремленості: послуги, які надаються однією з них, створюють умови для праці двох інших; у свою чергу, кожна частина піклується про ціле. Так цей троїстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує закон, а люди насолоджуються миром.

XII ст. Притча єпископа Еадмера Кентерберійського про три стани

Приклад про овець, биків і собак. Призначення овець - давати молоко й вовну, биків - орати землю, собак - захищати овець і биків від вовків. Бог береже їх, якщо кожна із цих тварин виконує свій обов’язок. Так само й стани створив Він, аби виконували різну службу в цьому світі. Він установив одним - клірикам і монахам - молитися за інших, щоб вони, сповнені добротою, наче вівці, наставляли людей молоком проповіді й вселяли в них гарячу любов до Бога добрим прикладом. Він установив селянам, щоб вони, подібно до биків, забезпечували життя собі та іншим. Насамкінець воїнам установив Він виявляти силу в необхідних межах; як від вовків, захищати від ворогів тих, хто молиться й оре землю.

1. Як єпископи Панський та Кентерберійський описують роль селян, рицарів та духовенства в житті суспільства?

2. Які аргументи наводять єпископи на користь того, що існуючий державний устрій задовольняє всіх членів суспільства?

3. Світські феодали. Духовенство вважалося першим станом середньовічного суспільства. Але насправді провідну роль у ньому відігравали воїни, бо саме вони захищали від ворогів короля, країну й народ. Тому головна тогочасна цінність - земля - перебувала здебільшого в руках «тих, що воюють». Вони отримували її за службу у вигляді феоду (уже відомого вам земельного володіння з прикріпленими до нього залежними селянами) і жили за рахунок селянської праці. Великим землевласникам - феодалам - належало панівне становище в середньовічному суспільстві. Відповідно весь устрій тогочасного життя прийнято називати феодалізмом.

В умовах постійних війн кожний великий феодал прагнув мати надійний загін важкоозброєних вершників. У нагороду за службу він роздавав їм більшу частину свого феоду. Того, хто наділяв феодом, називали сеньйором, або сюзереном, а того, хто його отримував, - васалом. Якщо останній дробив отриманий феод між своїми людьми, то вже ставав сеньйором для них. Його васали, у свою чергу, могли продовжити роздачі й теж перетворитися на сеньйорів. Отже, виникала своєрідна драбина, де кожний посідав певну сходинку й міг бути водночас васалом і сеньйором.

Французький феодал дає розпорядження управителю. Мініатюра. XIV ст.

Такий порядок називають феодальною драбиною. Її очолював король - верховний власник усієї землі. На нижчому щаблі драбини стояли звичайні рицарі. Далі феод уже не дробився, оскільки прибутків з отриманої землі рицарю ледве вистачало на військовий обладунок та утримання бойового коня. Таке підпорядкування має назву васалітет. В одних країнах, насамперед у Франції, діяло правило «васал мого васала - не мій васал». В інших, зокрема в Англії, усі феодали, з верху до низу, мусили коритися королю і вважалися його васалами.

Установлення васального зв’язку накладало як на сеньйора, так і на васала певні обов’язки. Сюзерен мав брати васала під своє заступництво й захищати його від ворогів. Натомість васал забезпечував сеньйору «допомогу й пораду»: ніс військову службу і брав участь у судових засіданнях та обговоренні важливих справ при дворі сюзерена, у певних випадках надавав йому грошову допомогу.

XIII ст. Постанова графа Раймунда Беренгарія про обов’язки васала

Граф може вимагати допомоги в таких випадках: щоразу, коли він за наказом імператора йде до нього озброєний; також якщо він посвячується в рицарі або посвячує в рицарі старшого сина, майбутнього графа; також якщо він потрапить у полон.

Також він може вимагати по шість королівських солідів з того, хто має власний будинок у місті, замку або селі.

І цю допомогу він вимагає від рицарів своїх і від інших підданих.

Як граф Р. Беренгарія описує обов’язки васала? Важко чи легко було бути васалом графа Р. Беренгарія?

У похід рицар вирушав у супроводі слуг та зброєносців. Обладунок (шолом, панцир, щит, спис і меч) був дуже важким, тому його везли на возі. Тільки перед самою битвою рицар озброювався і пересідав зі звичайного на бойового коня, здатного витримати такий тягар. Своїм виглядом вершник нагадував рухому фортецю.

Головний обов’язок васала полягав у військовій службі сеньйору, яка тривала 40 днів на рік під час воєнних дій. Відбувши цей термін, васали одразу поверталися додому. Їхні масові від’їзди нерідко ставали причиною призупинення найзапекліших війн. Згодом деякі рицарі винайшли досить своєрідний спосіб ухилятися від свого обов’язку. Вони домовлялися із сеньйором, що служитимуть, поки в них вистачить харчів, і навмисно брали із собою обмаль їжі. За три-чотири дні такі горе-воїни докладали всіх зусиль, аби повністю знищити свої припаси. Потім без найменших докорів сумління вони поверталися до своїх замків.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Який вплив мали природно-географічні чинники, зокрема ландшафт, на життя середньовічної людини?

2. Поясніть на прикладах терміни «міграція», «внутрішня колонізація», «воєнна колонізація». Якими були їх причини й наслідки?

3. Як склалася теорія про три стани суспільства?

4. Чому сеньйору доводилося передавати значну частину своєї землі васалам?

5. Які обов’язки мали виконувати стосовно один одного сюзерен і васал?

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

У зошитах намалюйте «ієрархічну драбину» для світських феодалів і окремо для духовенства.

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙМО

Поясніть на прикладах правило, яке діяло у Франції: «Васал мого васала не мій васал».