Підручник з Географії. 8 клас. Пестушко - Нова програма

§ 7. ЧИТАННЯ І ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

• Що таке топографічна карта?

• Що таке азимут і як його визначити?

• Як читати топографічну карту. З попереднього параграфа ви знаєте, що географічний зміст топографічних карт передається за допомогою топографічних умовних знаків і, знаючи їх, можна навчитися читати карту. Отож читати карту - означає вміти орієнтуватися в умовних знаках, розглядати їх у взаємозв’язку один з одним і сформувати правильне уявлення про характер місцевості, що на ній зображено. Окрім цього, за допомогою топографічних карт можна визначати напрямки, відстані, площі, географічні та прямокутні координати й абсолютні та відносні висоти точок.

Читати карту, щоб вивчити місцевість, бажано в певній послідовності. Спочатку потрібно знайти інформацію про масштаб і висоту перерізу рельєфу. Масштаб потрібний для окомірного (приблизного) і точного визначення відстаней і площ географічних об’єктів. Так, на карті масштабом 1:50 000 (1 см на карті відповідає 500 м на місцевості) можна визначити приблизну протяжність населеного пункту або ширину річки, площу лісового масиву тощо. Висота перерізу рельєфу вказує, через скільки метрів проведено горизонталі, що важливо для розуміння характеру рельєфу.

Також буде цікавою і інформація про рік проведення знімання і створення карти.

Після цього за допомогою умовних знаків визначають загальний характер місцевості, зображеної на карті. Далі розпочинається детальне вивчення карти залежно від завдання, яке стоїть перед дослідником.

• Практичне використання топографічних карт. Визначення напрямку на будь-який географічний об’єкт. Насамперед потрібно зорієнтувати карту. І для цього можна використати певний орієнтир або компас. Орієнтири і компас дають змогу правильно визначити дійсний азимут. Це кут між напрямком на північ дійсного (географічного) меридіана і напрямком на об’єкт, який ви спостерігаєте, виміряний за годинниковою стрілкою. Стрілка компаса завжди спрямована вздовж не дійсного (географічного), а магнітного меридіана. Тому для точного орієнтування компаса треба враховувати магнітне схилення - кут між напрямками дійсного і магнітного меридіанів (мал. 14). При цьому варто пам’ятати, що магнітне схилення може бути східним, коли магнітний меридіан відхиляється від дійсного меридіана на схід, і західним, коли магнітний меридіан відхиляється від дійсного меридіана на захід.

Щоб вирахувати магнітне схилення, потрібно його значення або відняти (у разі східного схилення) від дійсного азимута, або додати (якщо схилення західне) до дійсного азимута. Зазвичай магнітне схилення вказане в нижній частині топографічної карти. Визначивши магнітне схилення, можна вирахувати магнітний азимут. Це кут між напрямом на північ магнітного меридіана і напрямком на певний об’єкт. Цей кут може бути в межах від 0° до 360°.

Мал. 14. Магнітне схилення

Напрямок на топографічній карті також можна визначати за допомогою дирекційного кута. Це кут між напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на обраний географічний об’єкт.

Визначення відстаней. За допомогою топографічних карт можна досить точно обчислювати відстані на місцевості. Прямі відрізки між двома точками на топографічній карті вимірюються за допомогою лінійки, циркуля або смужки паперу. Відстань, виміряну лінійкою, переводимо в реальну за допомогою масштабу, розміщеного під нижньою рамкою карти.

Довжину ламаної лінії (наприклад, залізниці) обчислюють як суму відрізків прямих. Для вимірювання кривих ліній (наприклад, річок, кордонів, берегових ліній) можна скористатися приладом для вимірювання кривих ліній - курвіметром, який складається з рухомого коліщатка і циферблата зі стрілкою, що показує пройдену на карті відстань у сантиметрах.

Розрахунок площі. Визначити площу географічних об’єктів на топографічній карті можна двома способами: геометричним і за допомогою міліметрової сітки. Геометричним способом площа, що вимірюється, розбивається на сітку квадратів, трикутників, трапецій, площа яких вираховується за відповідними формулами. Сума цих площ і буде загальною площею об’єкта на карті.

Площу також можна виміряти з використанням міліметрової сітки, нанесеної на прозору плівку або папір. Таку сітку прикладають до карти і підраховують кількість квадратних міліметрів. Потім, ураховуючи масштаб карти, легко визначають площу.

Визначення координат на топографічній карті. Географічні координати. З курсу географії за 6-й клас ви знаєте, що географічні координати - це кутові величини (географічна широта та довгота), які визначають положення певної точки на земній кулі.

На топографічній карті є сітка паралелей і меридіанів, за якою можна досить точно визначити географічні координати певної точки. Їх визначення здійснюється з точністю до секунд або десятих частин мінути. На фрагменті топографічної карти в атласі показано оформлення рамки аркуша такої карти. Меридіани і паралелі є сторонами рамок аркушів карт. Географічні координати кутів рамки підписано на кожному аркуші карти. Рамка має шкали, що поділені на мінути за довготою і широтою. При цьому кожна мінута розділена крапками на 6 частин, кожна з них відповідає 10 секундам довготи та широти. Отже, щоб визначити географічну широту точки на карті, потрібно через цю точку провести лінію, яка паралельна верхній або нижній рамці карти, і визначити за шкалою широти відповідні градуси, мінути та секунди. Щоб визначити довготу, потрібно через цю точку провести вертикальну лінію, паралельну бічному меридіану рамки аркуша карти, і визначити довготу.

Мал. 15. Зональна система прямокутних координат

Географічні координати використовують для визначення розміщення точок на карті, які знаходяться на великих відстанях. На практиці частіше трапляється визначення прямокутних координат.

Прямокутні координати. Топографічні карти зазвичай будують у рівнокутній проекції та відповідній їй системі плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера (за іменами німецьких учених, що запропонували цю проекцію). Дану проекцію одержують, проектуючи земну кулю на поверхню циліндра, що торкається Землі, за будь-яким меридіаном. Щоб зменшити неточності на такій карті, проекційну частину земної поверхні обмежують меридіанами з різницею довгот 6°, а складаючи плани в масштабах 1:5000 і крупніше, - 3°. Така ділянка називається зоною.

Середній меридіан у кожній зоні називається осьовим. Рахунок зон ведеться від Гринвіцького меридіана на схід.

Прямокутні координати - це система координат, у якій віссю X прийнято центральний меридіан 6-градусної зони, а віссю Y - екватор. Ці дві лінії є прямими взаємно перпендикулярними лініями, решта меридіанів і паралелей є кривими. Точка перетину осьового меридіана і екватора є початком прямокутних координат кожної зони. Для зручності користування прямокутними координатами на топографічні карти нанесено лінії, які проведені через кожний 1 кілометр і паралельні осям X та Y (мал. 15). Вони утворюють кілометрову сітку, що покриває карту системою однакових за площею квадратів. Прямокутні координати показують відстань у кілометрах до даної точки від екватора (координата X, яка може змінюватися від 0 до більше як 10 000 км на полюсах) і від осьового меридіана (координата Y, яка може змінюватися від 0 до 333 км на екваторі в місцях його перетину з крайніми західними і східними меридіанами зони).

Мал. 16. Зображення рельєфу горизонталями

Для всіх точок на території нашої країни координата X має позитивне значення. Для того щоб і координати Y точок також були тільки позитивними, у кожній зоні ординату початку координат приймають рівною 500 км. Таким чином, точки, розташовані на захід від осьового меридіана, мають ординати менше ніж 500 км, а на схід - більше як 500 км.

Визначення висоти місцевості. Як ви вже знаєте, на топографічних картах рельєф зображують горизонталями - кривими замкнутими лініями, точки яких мають однакову висоту над рівнем моря. Ці лінії можна розглядати і як сліди перетину нерівностей місцевості площинами, паралельними поверхні моря, від якого починається відлік висот. Виходячи з цього, відстань h по висоті між січними поверхнями називають висотою перерізу (мал. 16).

Визначити висоту будь-якої точки земної поверхні на топографічній карті можна за значенням горизонталей. Адже вздовж горизонталі абсолютна висота місцевості залишається незмінною. Абсолютні висоти підписані на окремих горизонталях, біля вершин окремих пагорбів, а також біля окремих об’єктів, наприклад розгалужень доріг, колодязів, джерел. Тому, знаючи абсолютну висоту, легко вирахувати й відносну висоту будь-якого пункту на карті. На берегових лініях річок, озер, водосховищ вказують позначки урізів води, які показують абсолютну висоту водної поверхні в даній точці.

ГОЛОВНЕ

• За допомогою топографічних карт можна визначати напрямки, відстані, площі, географічні та прямокутні координати, абсолютні та відносні висоти точок.

• На топографічних картах рельєф зображують горизонталями - кривими замкнутими лініями, точки яких мають однакову висоту над рівнем моря.

• Визначити висоту будь-якої точки земної поверхні на топографічній карті можна за значенням горизонталей.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Як визначити за топографічною картою магнітний і дійсний азимути?

2. Що таке зональна система прямокутних координат?

3. Яку географічну інформацію можна дізнатися, проаналізувавши розміщення на карті горизонталей?

4. Як визначити на топографічній карті географічні координати, висоту точки і крутизну схилу?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Визначення напрямків, відстаней, площ, географічних, прямокутних координат і висот точок за топографічною картою.

ДОСЛІДЖЕННЯ

Прокладання маршрутів за топографічною картою та їхнє обґрунтування.