Підручник з Географії. 8 клас. Пестушко - Нова програма

Розділ 5. Природа та населення свого адміністративного регіону

Тема 1. Географічне положення, адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвитку

ВАМ ЦЕ ПОТРІБНО, ЩОБ:

• знати адміністративно-територіальний устрій власного регіону;

• пояснювати особливості й наслідки географічного положення свого регіону;

• розуміти суть можливих змін у регіоні через адміністративно-територіальну реформу;

• дізнатися про історію виникнення свого регіону.

§ 60. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

• Що спільного та відмінного у фізико-географічному та економіко-географічному положенні?

• Назвіть головні одиниці адміністративно-територіального устрою України.

• Географічне положення. Вам уже відомо, що Україна - унітарна держава, регіонами якої є 24 області, 1 автономна республіка і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і Севастополь (див. таблицю на стор. 244).

Географічне положення адміністративного регіону слід розглядати, зважаючи як на особливості фізико-географічного, так і економіко-географічного положення. Лише за таких умов можна з’ясувати, як географічне положення впливає на розвиток господарства кожного з регіонів і чим визначається його господарська спеціалізація.

Перше уявлення про особливості фізико-географічного положення надає розташування регіону в межах певної природної зони. Зауважимо, адміністративний регіон має чіткі кордони, які зазвичай не збігаються з природними межами. Тому деякі регіони розташовані повністю в одній природній зоні, інші «заходять» у різні природні зони, чому сприяє значна площа адміністративної одиниці. Так, найбільша за площею Одеська область (33,3 тис. км2) простягається у межі лісостепової і степової природних зон. Так само у двох природних зонах - мішаних лісів і лісостепу - розташована і Чернігівська область.

Ті області, що розташовані в різних природних зонах, мають різноманітніші природні умови і, як наслідок, передумови розвитку багатогалузевого сільського господарства. Утім подібна різноманітність може бути пов’язана і з розташуванням регіону на стику двох природних країн. Прикладом є, зокрема, найменша за площею Чернівецька область (8,1 тис. км2). Її північна частина міститься у межах Східноєвропейської фізико-географічної країни, а південна - у межах фізико-географічної країни Українські Карпати. Так само поєднання рівнинних і гірських ландшафтів характерне для порівняно невеликої Івано-Франківської області. Не менш різноманітні природні умови, притаманні АР Крим, яка розташована також на стику двох природних країн і двох природних зон, які до того ж належать до різних географічних поясів.

Водночас з особливостями фізико-географічного положення важливо визначити й особливості економіко-географічного положення області. Серед таких важливе економічне значення має вихід до морів і наявність водних транспортних шляхів. З огляду на це, звертають на себе увагу переваги передусім південних областей, як-от: Одеської, Миколаївської, Херсонської, а також АР Крим. Вони мають безпосередній вихід до Чорного моря, а через нього - до Середземномор’я і далі у Світовий океан. Так само мають певні переваги й центрально-східні області - Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська, які через Дніпровську, Південно-Бузьку та Дністровську річкові системи першими серед багатьох інших забезпечують собі зв’язок з чорноморсько-середземноморським басейном. Додамо, що Херсонська, Запорізька і Донецька області забезпечені морськими портами на узбережжі Азовського моря.

З огляду на геополітичне положення, певні переваги щодо розвитку економіки можуть мати прикордонні області. На заході такі області налагоджують тісні контакти із зарубіжними сусідами-членами Європейського Союзу. На півночі і сході прикордонні області підтримують взаємовигідні відносини із країнами-членами СНД.

• Адміністративно-територіальний устрій. Згідно з Конституцією України систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села. Ці територіальні одиниці розрізняють за трьома підставами. Перша - це географічна ознака, за якою їх поділяють на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) і населені пункти (міста, селища, села). Друга ознака - статус, відповідно до якого розрізняють адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села). Крім того, АР Крим має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як адміністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць. Третя ознака - це місце у системі адміністративно-територіального устрою України, відповідно до якого розрізняють територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Сучасна система областей та районів України сформована з 1932 року, коли були утворені перші області замість чинної до того адміністративної системи з 40 округів та 406 районів і 29 938 населених пунктів.

Кількість адміністративно-територіальних одиниць на 1 січня 2015 року

Райони

Міста

Райони у містах

Селища міського типу

Сільські населені пункти

усього

у т.ч. спец. статусу, республіканського та обласного значення

Україна

490

460

184

111

885

28388

Автономна Республіка Крим

14

16

11

3

56

947

Області

Вінницька

27

18

6

-

29

1457

Волинська

16

11

4

-

22

1054

Дніпропетровська

22

20

13

18

46

1435

Донецька

18

52

28

21

131

1118

Житомирська

23

12

5

2

43

1613

Закарпатська

13

11

5

-

19

579

Запорізька

20

14

5

7

22

914

Івано-Франківська

14

15

6

-

24

765

Київська

25

26

13

-

30

1126

Кіровоградська

21

12

4

2

27

991

Луганська

18

37

14

4

109

780

Львівська

20

44

9

6

34

1850

Миколаївська

19

9

5

4

17

885

Одеська

26

19

7

4

33

1124

Полтавська

25

15

5

5

21

1805

Рівненська

16

11

4

-

16

999

Сумська

18

15

7

2

20

1458

Тернопільська

17

18

2

-

17

1022

Харківська

27

17

7

9

61

1677

Херсонська

18

9

4

3

31

658

Хмельницька

20

13

6

-

24

1414

Черкаська

20

16

6

2

15

824

Чернівецька

11

11

2

3

8

398

Чернігівська

22

16

4

2

29

1466

Міста

Київ

-

1

1

10

-

-

Севастополь

-

2

1

4

1

29

З 2015 р. в Україні здійснюється адміністративно-територіальна реформа. Вона спрямована на удосконалення місцевого самоврядування і оптимізацію адміністративно-територіального поділу. Замість понад 11 тисяч місцевих рад буде створено 1500-2000 спроможних територіальних громад. Спроможна територіальна громада - територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об’єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства. Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт, який має розвинуту інфраструктуру і розташований найближче до географічного центру території об’єднаної територіальної громади. Наразі вже утворено кілька десятків таких об’єднаних громад.

Історія формування і розвитку. Перші області - Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську - було створено в лютому 1932 р. У червні того ж року були створені Донецька, а в жовтні - Чернігівська області. У 1934 р. столицю України перенесено з Харкова до Києва. У листопаді 1937 р. створено Житомирську, Миколаївську, Полтавську, Кам’янець-Подільську (з 1954 р. - Хмельницька) області. Донецьку область у червні 1938 р. поділено на Сталінську (з 1961 р. - Донецька) і Ворошиловградську (з 1961 р. - Луганська). У січні 1939 р. утворено Запорізьку, Кіровоградську і Сумську області. У грудні 1939 р. на території Західної України було створено шість областей: Львівську, Станіславську (з 1962 р. - Івано-Франківська), Тернопільську, Волинську, Рівненську і Дрогобицьку (в 1959 р. - об’єднана з Львівською).

У червні 1945 р. Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку перетворено на Кримську область Російської Радянської Соціалістичної Республіки (з 1996 р. - Автономна Республіка Крим). А в лютому 1954 року, враховуючи територіальну близькість, спільність економіки і тісні господарські зв’язки, Кримська область була передана до складу України.

Станом на 1 січня 2015 р. в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці: АР Крим та 24 області, 490 районів, 460 міст (з них 184 - міста спеціального статусу, республіканського, обласного значення), 111 районів у містах, 885 селищ міського типу, 10 279 сільських рад, 28388 сільських населених пунктів.

Для порівняння, станом на грудень 1965 р., в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сільських населених пунктів, а на початок 2011 р. - 490 районів, 459 міст (з них 180 - міста спеціального статусу, республіканського, обласного значення), 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 10 278 сільських рад, 28457 сіл.

ГОЛОВНЕ

• Характеристика географічного положення своєї області передбачає виявлення особливостей фізико-географічного та економіко-географічного положення.

• Систему адміністративно-територіального устрою України становлять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села.

• З 2015 р. в Україні здійснюється адміністративно-територіальна реформа.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Визначте особливості фізико-географічного положення свого регіону.

2. Визначте особливості економіко-географічного положення свого регіону.

3. Коли утворився ваш регіон?

4. Поясніть, до якої адміністративної територіальної одиниці належить ваш населений пункт.

5. З’ясуйте, чи підпадає під адміністративно-територіальну реформу ваш регіон. Які зміни його очікують?