Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Пестушко - Нова програма

Розділ 5. Африка

• знати субрегіони і країни Африки; кількісні та якісні зміни на політичній карті Африки; райони видобутку корисних копалин; найбільші морські та авіаційні порти, світові міста в Африці;

• уміти характеризувати політичну карту регіону;

• порівнювати особливості ресурсозабезпеченості та спеціалізації субрегіонів Африки;

• пояснювати особливості кордонів, розміщення населення, центрів переробної промисловості, районів товарного сільського господарства, портів, світових міст;

• обґрунтовувати напрями розвитку транспортної інфраструктури в регіоні;

• робити висновки про причини відсталості соціально-економічного розвитку країн Африки;

• оцінювати вплив ТНК і розвинених країн на спеціалізацію країн регіону.

§ 41. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АФРИКИ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

Найголовніші географічні особливості Африки як частини світу.

Особливості природних умов і природних ресурсів Африки. Як вони впливають на життя і діяльність населення континенту?

• Загальні відомості й особливості географічного положення Африки. Африка розташована між Атлантичним та Індійським океанами, на південь від Середземного моря. Найближчими її сусідами є Європа і Південно-Західна Азія. Континент охоплює 20 % площі суходолу Землі. Разом із островами її площа становить 30,3 млн км2, а кількість населення - 1,245 млрд осіб.

В Африці налічують 55 держав, що суттєво відрізняються одна від одної і від інших країн світу. Більшість із них перебуває на низькому рівні економічного розвитку, а незначна частка країн має індустріальний і постіндустріальний рівень. Для багатьох африканських країн характерна примітивна структура господарства і незначні обсяги виробництва, загальна економічна відсталість і нерозвиненість.

Мал. 86. Субрегіони Африки

Мал. 87. Країни Магрибу

• Склад регіону. За класифікацією ООН, Африканський макрорегіон поділяється на п’ять субрегіонів - Північну, Західну, Східну, Центральну (Тропічну) і Південну Африку (мал. 86). Спільним для них є історія розвитку країн, їхня географія, особливості населення, господарства, культури і взаємовідносин сьогодні. Існують й інші підходи до регіоналізації континенту, що ґрунтуються на природних чи політичних чинниках. Наприклад, економісти виокремлюють країни Північної Африки і ті, що розташовані південніше Сахари (так звані країни Чорної Африки). Виокремлюють також Сахель - країни, що розташовані на межі Сахари і зони саван. Єгипет з політичних міркувань часто розглядають у складі Близького Сходу, а Північну Африку без Єгипту називають Магрибом (мал. 87). Ці регіони суттєво відрізняються один від одного за економічним розвитком, спеціалізацією та інтеграцією у світовий економічний простір.

• Політична карта. Африка - політично наймолодший регіон світу. Більшість країн отримали незалежність після Другої світової війни. Так, лише в 1960 р. суверенітет отримало 17 держав континенту. На сьогодні невизначений статус має Західна Сахара.

Нині на політичній карті Африки за формою державного правління переважають республіки. Вони мають різні політичний устрій, віросповідання, мову, що часто відображено в їхніх офіційних назвах. Так, назва Демократична Республіка Конго свідчить про демократичний вибір країни, а Арабська республіка Єгипет підкреслює етнічне і релігійне походження.

Лише три країни регіону є конституційними монархіями. Це - Королівство Лесото, Королівство Свазіленд, Королівство Марокко.

За державним устроєм більшість держав на континенті унітарні, але є й федерації. Найбільші з них - це Нігерія та Ефіопія.

Африканські держави підтримують між собою політичні, економічні, культурні зв’язки; входять до ООН та Африканського Союзу. Проте в багатьох країнах часто виникають внутрішні конфлікти і війни.

• Африканська інтеграція. У 1963 р. була створена Організація Африканської Єдності (ОАЄ), яка об’єднала 30 держав континенту, а в липні

2002 р. вона була офіційно перетворена на Африканський Союз. Сьогодні ця організація об’єднує 54 країни. Головними її завданнями є сприяння політичній і соціально-економічній інтеграції континенту; просування і захист інтересів населення Африки у світі; досягнення миру і безпеки на континенті; сприяння розвитку демократії в африканських країнах.

В Африці діють й інші міжнародні організації. Серед них - Африканський Банк розвитку, Африканський Фонд розвитку, Спільний ринок Східної і Південної Африки й інші.

• Райони збройних конфліктів, проявів тероризму. Африка є одним із найнестабільніших регіонів світу, де протягом багатьох десятиліть тривають міждержавні і внутрішньодержавні воєнні конфлікти. Основними причинами їх виникнення є соціально-політичні, економічні (ресурсні), національно-етнічні, територіальні й ідеологічні розбіжності.

Збройні конфлікти і війни характеризуються значною кількістю жертв: за останні 40 років у майже 50 воєнних конфліктах в Африці загинуло понад 5 млн осіб, 24 млн позбавлені даху над головою, близько 18 млн є біженцями. Так, у кін. XX - на поч. XXI ст. бойові дії велися на території майже 15 африканських держав. Найнестабільнішими державами є Судан, Лівія, Зімбабве, Сомалі, Гвінея, Центральноафриканська Республіка, Чад, Уганда, Руанда, Ефіопія, Малаві, Нігерія.

• Природні умови й ресурси регіону. На материку переважає рівнинний рельєф. Гори Атлас, Капські і Драконові розташовані лише на північній і південній окраїнах материка. Континент добре забезпечений агрокліматичними ресурсами (сума активних температур становить 6000-10 000 ° С). Є родючі ґрунти (червоно-жовті, чорні, бурі ґрунти екваторіальних лісів, коричневі ґрунти субтропіків, алювіальні ґрунти річкових долин), великі площі природних пасовищ (області саван). Ці умови є сприятливими для різних видів сільськогосподарської діяльності. Проте майже третину материка займають напівпустелі й типові пустелі: Сахара, Калахарі і Наміб.

Африка - один із найкраще забезпечених ресурсами регіонів світу, серед яких належне місце мають мінерально-сировинні. Материк посідає перше місце за запасами марганцю, бокситів, хромітів, кобальту, ванадію, металів платинової групи, золота, алмазів; друге - за запасами міді, урану, берилію, азбесту, графіту; третє - за запасами нафти, газу, залізної руди. Значними є поклади титану, вольфраму, танталу, літію, вісмуту, ніобію, цезію, тобто особливо цінної і важливої для високих технологій сировини, а також олова і дорогоцінних мінералів.

У приекваторіальній частині Африки ростуть вологі екваторіальні ліси, які характеризуються потужними деревними ресурсами. Майже половину площі охоплено саванами, які використовують під сільськогосподарські угіддя, зокрема пасовища. Розорані землі зосереджені переважно в долинах річок і навколо озер. Сприятливі умови для землеробства характерні також для прибережних рівнин, зокрема для Середземномор’я і південної окраїни материка.

• Населення Африки. Населення на континенті зростає швидше, ніж в інших регіонах світу. Середній показник приросту населення становить 2,4 %, що удвічі перевищує середньосвітове значення. Причиною цього є збереження традиції ранніх шлюбів і багатодітних родин. Абсолютний світовий рекорд належить Республіці Малаві, де природний приріст сягає 33 %. Із 10 країн світу з найвищим показником природного приросту населення дев’ять - це африканські країни.

У віковій структурі дуже високою є частка дітей і підлітків. На цю групу (до 16 років) припадає в середньому 41 % населення, натомість середній показник людей похилого віку (понад 65 років) - усього 3 %. Це підтверджує факт високого природного приросту, а також вказує на низьку тривалість життя населення в Африці (пересічно 53-55 років). Причиною цього є загалом низький рівень життя населення в регіоні.

Проблемою для Африки є те, що майже половина населення континенту живе за межею бідності. У більшості країн немає обов’язкової освіти, не вистачає вчителів і підручників. Сфера охорони здоров’я розвинута слабо і бореться переважно з наслідками недоїдання й інфекційними хворобами - малярією, черевним тифом, дизентерією. Південніше Сахари багато мешканців континенту хворі на СНІД і мають ВІЛ-інфекцію.

• Африка - регіон багатомовний. Серед інших особливостей населення Африки, які вирізняють її з-поміж інших регіонів світу, є значна етнічна строкатість. Населення належить до кількох мовних сімей: семіто-хамітської (афроазійської) мовної сім’ї з арабською мовою в основі; ніло-сахарської і нігеро-кордофанської мовної сім’ї. На окремих територіях трапляються представники індо-європейської мовної сім’ї. За твердженнями демографів, в Африці налічують понад 3,5 тис. етносів.

Найпоширенішими мовами є арабська, англійська, французька. Існує ще щонайменше 85 мов із понад одним мільйоном носіїв кожна (мал. 88).

Країни континенту мають унікальні природні й культурні об’єкти, 91 з яких занесено до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це, наприклад, середньовічні столиці в Марокко - Фес, Марракеш і Мекнес, руїни Карфагена і Керкуана в Тунісі, пам’ятки Абу-Самбель у Єгипті, центри середньовічних міст Дженне і Тімбукту в Малі, культурний ландшафт Сукура в Нігерії, церкви Лалібели, висічені у скелях Ефіопії, тощо.

Зайнятість загалом у регіоні невисока, тому в багатьох країнах люди не мають роботи й виживають лише завдяки іноземній допомозі. Така ситуація змушує їх емігрувати (легально, а здебільшого нелегально) до Європи, Північної Америки і Західної Азії. Понад 60 % економічно активного населення зайнято в сільському господарстві (у деяких країнах цей показник сягає 90 %).

Селяни займаються малопродуктивним і низькотоварним виробництвом, міські жителі працюють за наймом. Структура зайнятості в різних країнах суттєво відрізняється. Населення здебільшого зайняте в промисловості, сфері послуг і на транспорті.

Мал. 88. Мови Африки

• Система розселення. Попри швидке зростання кількості населення, Африка залишається порівняно малолюдною. Більшість її мешканців зосереджена вздовж узбережжя морів, річок, навколо східних озер і на півдні регіону. Переважає сільське населення. Проте в окремих країнах, як-от Джибуті, Габон і Лівія, спостерігається висока частка міського населення, відповідно 87 %, 84 % і 77 %. Це пояснюється природним приростом і міграцією в міста сільських мешканців. Особливо швидко зростають адміністративні центри і столичні міста. Спостерігається і швидке зростання старих промислових і транспортних центрів. Також збільшується кількість великих міст. На континенті налічується 15 міст-мільйонерів. Найбільшими з них є Каїр (Єгипет) і Лагос (Нігерія).

Незважаючи на те, що чисельність населення в них суттєво менша, ніж у найбільших мегаполісах світу, темпи урбанізації досить високі. Для багатьох країн характерна хибна урбанізація.

На розміщення населення впливають як природні умови, так й історичні чинники: наслідки работоргівлі й колоніального панування. Середня густота населення континенту порівняно незначна - близько 40 осіб/км2. Найвищим цей показник є на острові Маврикій (понад 500 осіб/км2), а також на Сейшельських і Коморських островах. На континенті це держави Східної Африки - Руанда, Бурунді (близько 200 осіб/км2). Густо населені долина Нілу (1200 осіб/км2), Приморська зона країн Магрибу (Марокко, Алжир, Туніс), райони зрошуваного землеробства Судану, оази Сахари, околиці великих міст (100-200 осіб/км2). Найменша густота населення спостерігається в Сахарі, Наміб і Калахарі - менше від 1 особи/км2. У Тропічній Африці - 1-5 осіб/км2.

ГОЛОВНЕ

Африканський макрорегіон поділяється на п’ять субрегіонів - Північну, Західну, Східну, Центральну (Тропічну) і Південну Африку.

Африка політично наймолодший регіон світу. Більшість країн отримали незалежність після Другої світової війни.

Африка є одним із найнестабільніших регіонів світу, де протягом багатьох десятиліть тривають міждержавні і внутрішньодержавні військові конфлікти.

Африка - один із найзабезпеченіших ресурсами регіонів світу, серед них найвагоміше місце належить мінерально-сировинним.

Проблемою для Африки є те, що майже половина населення континенту живе за межею бідності.

На розміщення населення впливають як природні умови, так й історичні чинники: наслідки работоргівлі й колоніального панування.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Користуючись картосхемою (мал. 86) і картами атласу, назвіть країни та їхні столиці, які входять до різних субрегіонів Африки.

2. Користуючись картами атласу, назвіть країни Африки, які мають вихід до моря і які розташовані в глибині континенту. Як таке географічне положення, на вашу думку, впливає на розвиток господарства і зовнішньоекономічну діяльність?

3. Яка міжнародна організація сприяє інтеграції країн регіону?

4. Як впливають на розміщення населення природні умови й історичні чинники?

5. Порівняйте особливості населення Африки і Латинської Америки. Що в них спільного і чим вони відрізняються?

6. Які основні соціальні проблеми характерні для Африканського континенту? Запропонуйте найефективніші заходи, які сприятимуть поліпшенню ситуації.