§ 21. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АЗІЇ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

Секторальну модель економіки.

Чинники, що впливають на розвиток економіки країни.

• Особливості економіки країн Азії. Країни регіону посідають одне з провідних місць у світі в сучасних політичних і соціально-економічних процесах. Серед експертів навіть існує думка, що найближчим часом центр світової економічної активності може переміститися зі США і Європи до Азії.

Проте ще в першій половині XX ст. частка Азії у світовому валовому продукті становила лише 11 % (без Японії). Показник ВВП на одну особу був стабільний - близько 650 дол. США. На Азію припадало лише 7 % промислового виробництва світу. З них 85 % продукції промисловості забезпечували легка і харчова промисловість. Переважала монокультурна спеціалізація економік країн, 80 % населення було зайнято в сільському господарстві, але при цьому регіону не вистачало власних продуктів харчування. Тому в другій половині XX ст. після здобуття незалежності перед країнами Азії постала нагальна проблема модернізації власної економіки. Зважаючи на різноманітність країн, у регіоні сформувалося кілька моделей економічного розвитку.

Японська модель (нові індустріальні країни Східної і Південно-Східної Азії на чолі з Японією). Вона передбачала створення експортоорієнтованої економіки й інноваційний розвиток.

Модель наздоганяючого розвитку. Для неї була характерна індустріалізація великих аграрних країн із опорою на власні економічні ресурси, що передбачало проведення масштабних аграрних перетворень («зелені» революції) у поєднанні з активною демографічною політикою. Після індустріалізації за цією моделлю Китай і Індія перейшли до експортної орієнтації в стратегії розвитку своїх економік.

Модель «нафтового» варіанта розвитку, який базується на значних доходах від експорту нафти і природного газу при малій чисельності населення. Прикладом є країни Перської затоки.

Крім ринкової моделі, існує й командно-адміністративна модель, яка розвивається лише в окремих країнах (наприклад, Корейська Народно-Демократична Республіка). Відмінності в рівнях розвитку і спеціалізації країн виражені тут сильніше, ніж у Європі.

За величиною ВВП і темпами економічного зростання Азія лідирує серед найбільших регіонів світу - понад 37 % світового валового продукту. Економічними лідерами регіону у 2016 р. були Китай (ВВП - 11,2 трлн дол.), Японія (5 трлн) та Індія (2,3 трлн). Далі йдуть Республіка Корея (1,4 трлн), Індонезія (0,9 трлн), Туреччина (0,8 трлн), Саудівська Аравія (0,6 трлн), Іран (0,4 трлн дол.).

До «Великої двадцятки» (G-20) входять 7 країн Азії: КНР, Японія, Індія, Республіка Корея, Індонезія, Туреччина, Саудівська Аравія.

Китай та Індія - лідери, «ключові» країни світу, що розвиваються (мал. 37). З країн регіону тільки Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань (Китай), Ізраїль і Кіпр зараховують до постіндустріальних господарств. Індія, Китай, нові індустріальні країни «другої хвилі», нафтовидобувні держави Перської затоки, а також Туреччина, Іран є індустріальними державами. Найменш розвинені країни регіону - Афганістан, Бангладеш, Ємен - мають аграрну економіку.

Мал. 37. ВВП Китаю: динаміка зростання за період 2006-2011 рр.

Через невисоку культуру господарювання, обмежений життєвий простір в окремих країнах Азії і через постійне зростання кількості населення навколишнє середовище невпинно деградує. Інтенсивний видобуток корисних копалин без здійснення природоохоронних заходів, екстенсивне сільське господарство, вирубування лісів - усе це призводить до забруднення повітря і води, ерозії ґрунтів, зубожіння природних комплексів. До того ж часті конфлікти і війни тільки ускладнюють загальну екологічну ситуацію.

• Первинний сектор економіки. Представлений сільським і лісовим господарствами, добувною промисловістю, а також рибальством і мисливством.

Добувна промисловість представлена в більшості азійських країн, що розвиваються, завдяки їхній хорошій забезпеченості мінеральними ресурсами і загальному низькому рівню розвитку переробної промисловості. У світовому видобутку вугілля, залізних і марганцевих руд лідирують Індія і Китай. Також добре розвинуто видобування олов’яних руд (Малайзія, Індонезія, Китай і Таїланд), бокситів (Індія), хромітових (Туреччина, Філіппіни), поліметалевних, нікелевих і мідних (Китай, Філіппіни, Індонезія) руд, калійної (Йорданія) і кухонної (Індія, Пакистан, Бангладеш) солі.

Проте основним видом економічної діяльності, що визначає місце цього регіону в міжнародному поділі праці, є видобуток нафти і природного газу. Основні райони їх видобутку - країни Західної (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Іран, Ірак, ОАЕ та ін.) і Південно-Східної (Бруней, Індонезія, Малайзія) Азії.

За другу пол. XX і поч. XXI ст. країни Азії підвищили свою частку в добувній промисловості світу від 11 до 45 %.

Сільське господарство. Незважаючи на швидкий індустріальний розвиток країн Азії, у регіоні вагоме місце належить сільському господарству, в яке залучено значну частину економічно активного населення.

На поч. XXI ст. азійські країни виробили понад 50 % світової сільськогосподарської продукції. Тільки один Китай забезпечує нині понад 20 % сільськогосподарського виробництва світу. Країни регіону виділяються у світі як за вирощуванням і збором основних сільськогосподарських культур, так і за поголів’ям худоби. При цьому більшу частину продукції сільського господарства споживають у самому регіоні.

Сільськогосподарська продукція країн Азії в міжнародному географічному поділі праці представлена рисом (Китай, Індія і країни Південно-Східної Азії), чаєм (Індія, Китай (мал. 38), Шрі-Ланка і країни Південно-Східної Азії), цитрусовими (Туреччина й Ізраїль), натуральним каучуком (Малайзія й Індонезія), фініками (Західна Азія), бавовною (Індія, Пакистан), джутом (Індія і Бангладеш), тропічними фруктами (Індія, Китай, Південно-Східна Азія). У тваринництві окремі країни Азії вирізняються значним поголів’ям великої рогатої худоби (Індія), свиней, овець і птиці (Китай). Загалом переважає рослинництво.

В Азії склалися кілька великих районів спеціалізації сільського господарства: вирощування рису (охоплює мусонні регіони країн Східної, Південно-Східної і Південної Азії в долинах річок Янцзи, Меконг, Іраваді, Ганг, Брахмапутра); вирощування чаю (Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індія); субтропічного землеробства (узбережжя Середземномор’я); тропічного землеробства (вологі тропіки Індонезії та Малайзії); вирощування пшениці (від північного Китаю до Ірану і Туреччини); вирощування просоподібних культур (кукурудза, просо, сорго) - посушливі території Південної і Східної Азії; пасовищного тваринництва - пустельні райони Центральної Азії (Монголія, Афганістан).

Та попри значні показники аграрного сектору економіки регіону, в багатьох країнах ще не вирішено продовольчу проблему. В окремих країнах Південної і Південно-Східної Азії мільйони людей гостро відчувають дефіцит продуктів харчування (мал. 39).

Мал. 38. Чайна плантація в Китаї: тут його культивують понад 1000 років

Мал. 39. Роздавання безкоштовної їжі нужденним в Індії

Однією з проблем аграрного сектору є гостра нестача оброблюваних земель і величезні масштаби зайнятості населення в сільському господарстві у розвиткових країнах.

Варто також зазначити, що на сьогодні країни Азії випередили країни Латинської Америки з вилову риби і стали лідером світового рибальства.

Лісове господарство. Основу лісового господарства країн Азії становить заготівля і реалізація круглого лісу для подальшої обробки на виробництві.

Згідно зі статистикою, підготовленою міжнародною організацією при ООН - ФАО за 2016 р., основними виробниками промислового круглого лісу в Азії є такі країни, як Китай - займає 9 % світового випуску ділової деревини (5-те місце у світі); 4 % припадає на Індонезію (7-ме місце). Близько 3 % світового випуску ділової деревини припадає на Індію (8-ме місце). Найбільшими країнами-експортерами деревини є Індонезія, Малайзія і Філіппіни. Особливістю лісозаготівлі в Китаї є те, що частка листяних порід становить близько 54 %, решта - деревина хвойних порід. А в Індії, Індонезії і Філіппінах заготівля промислового лісу представлена виключно листяними породами. Оскільки для ряду країн регіону експорт деревини є основним джерелом валютних надходжень, лісові ресурси використовуються дуже нераціонально.

ГОЛОВНЕ

Роль Азії у світовому господарстві за останні десятиріччя зросла.

Економіка регіону переважно експортоорієнтована. За величиною ВВП і темпами економічного зростання Азія є лідером серед найбільших регіонів світу - понад 37 % світового валового продукту.

Інтенсивний видобуток корисних копалин, екстенсивне сільське господарство, вирубування лісів - усе це призводить до забруднення повітря і води, ерозії ґрунтів.

У господарстві країн Азії вагоме місце посідає сільське господарство, у якому зайнята значна частина економічно активного населення.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Чим зумовлена роль країн Азії у сучасному світовому господарстві?

2. Вкажіть виробництва, що належать до первинного сектору економіки.

3. Чому значна частина населення азійських країн зайнята в сільському господарстві?

4. Наведіть приклади продукції сільського господарства, яку пропонують на світовий ринок країни Азії.