Географія. 7 клас. Пестушко

Розділ 2. Материки тропічних широт

Тема 1. Африка

Приблизно 1 млн років тому внутрішні сили Землі остаточно порушили сухопутний зв’язок між Європою і розташованим на південь від неї величезним масивом суходолу. Так утворився материк Африка. У перекладі з латинської мови «африкус» означає «безморозний», «той, що не знає холоду». Справді, для більшої частини материка поділ на зиму й літо є умовним. Проте для Африки характерні також і значні природні контрасти. Наприклад, на екваторі можна натрапити в порах на вічні сніги. Найбільшу жарку пустелю земної кулі перетинає найдовша у світі річка. В одних місцях континенту роками не випадає жодної краплини дощу, в інших - щодня бувають зливи. Ось така вона, Африка, незвичайна й досі загадкова.

§ 12. Географічне положення, дослідження та освоєння, тектонічна будова, рельєф, корисні копалини

ПРОЧИТАЙТЕ І ДІЗНАЄТЕСЯ

  • Про географічне положення Африки.
  • Особливості дослідження й освоєння материка.
  • Як формувався рельєф Африки і корисні копалини материка.

• Про географічне положення Африки. Географічне положення материка, тобто розташування на земній кулі, визначає його природні умови. А природа безпосередньо впливає на особливості розселення людей, характер господарства.

Африка перебуває водночас в усіх чотирьох півкулях планети: Північній, Південній, Західній і Східній (мал. 26). Крайньою північною точкою материка є мис Рас-Енгела, крайньою південною - мис Голковий (Агульяс). Північна і південна частини Африки віддалені від екватора приблизно однаково, оскільки він перетинає материк майже посередині. Ось чому природа Африки на північ від екватора ніби повторює природу материка на південь від нього, наче віддзеркалює її. Північна частина Африки помітно ширша, ніж південна. Крайня західна точка материка - мис Альмаді, східна - мис Рас-Гафун.

Мал. 26. Географічне положення та дослідження Африки

Африку з усіх боків омивають океани та їхні моря: із заходу й південного заходу - Атлантичний океан, з півночі - Середземне море, зі сходу і півдня - Індійський океан, а з північного сходу - Червоне море. Берегова лінія материка слабо розчленована. Єдина велика затока - Гвінейська; є тільки один великий острів - Мадагаскар, відокремлений від материка Мозамбіцькою протокою, та один великий півострів - Сомалі.

Від Європи Африку відокремлює Середземне море і Гібралтарська протока, а від Азії - Червоне море і Суецький канал, найвужча частина якого становить 120 м, а також Аденська затока і Баб-ель-Мандебська протока. На природу Африки істотно впливають морські течії.

• Особливості дослідження та освоєння материка. Незважаючи на близькість Африки до Європи, європейські народи ще наприкінці XVI ст. не мали достатніх уявлень про материк. Важкодоступність берегів, відсутність затишних бухт, небезпечні порожисті річки, величезні пустелі й непрохідні заболочені ліси перешкоджали проникненню в глиб континенту. Перші уявлення про обриси Африки європейці дістали 1498 року завдяки плаванню португальця Васко да Гами, який обігнув материк з півдня і, перетнувши Індійський океан, досяг берегів Індії.

Успішно здолати всі перешкоди й проникнути у внутрішні райони Африки вдалося англійському дослідникові Давіду Лівінгстону. Понад тридцять років (1841-1873) він досліджував Південну й Центральну Африку, перетнув материк від Індійського до Атлантичного океану. Лівінгстон уперше дослідив раніше невідомі річки та озера внутрішніх районів материка. Усі свої маршрути він досить точно наніс на карту.

Розширив і поглибив знання про Центральну Африку також англійський дослідник Генрі Стенлі, який очолював велику англо-американську експедицію. Вона обстежила кілька великих озер континенту, річку Конго та верхів’я Нілу.

У 1847-1848 роках Північно-Східну Африку досліджував наш співвітчизник, мандрівник і дипломат Єгор Петрович Ковалевський.

• Як формувався рельєф Африки і корисні копалини материка. В Африці переважають рівнини. Великі гірські масиви охоплюють лише п’яту частину території материка. Це зумовлено тим, що в основі материка залягає давня Африкано-Аравійська платформа. Визначено, що потужність її осадового чохла в окремих місцях становить 7000 метрів. Складчасті споруди, що колись були на її місці, під впливом зовнішніх сил зруйнувалися, утворивши високі рівнини. Вони простягаються на сотні кілометрів. Таким є нагір’я Тібесті.

На півночі та заході материка платформа частіше зазнавала опускань, утворюючи величезні западини. Вони часто затоплювалися морем. Нині тут переважають висоти до 1000 м, і тому всю цю частину материка називають Низькою Африкою.

Мал. 27. Профіль рельєфу материка

Мал. 28. Кіліманджаро

Південну і східну частину материка, де середні висоти перевищують 1000 м, називають Високою Африкою. Тут платформа піднімалася, унаслідок чого із часом утворилися Ефіопське нагір’я та Східноафриканське плоскогір’я (мал. 27). Водночас окремі блоки платформи на сході Африки опускалися, через що виникла ціла система глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський розлом. Тут відбувалися виливи магми та виверження вулканів. Деякі з них уже згасли, наприклад найвища вершина Африки - гора Кіліманджаро, висота якої становить 5895 м (мал. 28).

У Високій Африці трапляються як поодинокі вершини, так і великі гірські масиви на краях платформи. Через значну висоту їх називають горами. Такими є, наприклад, Драконові гори. Їхні схили нагадують велетенські сходи, що спускаються до внутрішніх районів материка, а до узбережжя Індійського океану гори часто уриваються стрімкими схилами. Також стрімкі схили мають давні Капські гори, що простягаються вздовж південного краю Африки.

На півночі Африки розташовані молоді Атлаські гори (Атлас). Вони виникли в кайнозої на стику двох літосферних плит. Північні хребти Атлаських гір є продовженням поясу молодих гір Європи, від яких вони відокремилися під час утворення Гібралтарської протоки.

Під дією вітру й текучих вод в Африці утворилися численні дрібні форми земної поверхні. На значній території Африки господарює вітер, який утворює так звані еолові форми рельєфу (названі ім’ям володаря вітрів бога Еола з давньогрецьких міфів). Це піщані горби, бархани, дюни, окремі з яких охоплюють величезні площі й сягають висоти хмарочосів.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

За картою «Тектонічна карта світу» і профілем поверхні материка (мал. 27) визначте, де переважають давні, а де - молоді гори, визначте вік гірських споруд Африки. Спрогнозуйте, чи можливе утворення нових гір на материку.

Геологічна будова визначає не лише рельєф материка, а й поширення корисних копалин. Переважання на континенті давніх магматичних порід спричинило багатство його надр на руди різних металів. Вони утворилися в товщах застиглої лави в розколинах давнього фундаменту платформи. Запаси окремих рудних корисних копалин на материку мають світове значення, наприклад залізних, алюмінієвих, марганцевих руд у Західній Африці, уранових, мідних руд і золота - у Південній.

Родовища нерудних корисних копалин утворилися під час накопичення осадових порід і поширені переважно в Низькій Африці. Так, на півночі континенту виявлено нафту, природний газ, фосфорити. В улоговинах трапляються родовища кам’яного вугілля. У Західній і Південній Африці знайдено всесвітньо відомі поклади алмазів.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Знамениті алмази Африки. Кулінан - найбільший зі знайдених алмазів масою 3106 каратів (621 г). Був знайдений у Південній Африці в 1905 році й названий ім’ям президента алмазодобувної компанії. Його розкололи на 105 частин. Найбільший уламок (Купінан-І) названо «Велика Зірка Африки» (або «Зірка Африки»), він важить 530 каратів, огранований в Амстердамі в 1908 році. Прикрашає скіпетр англійського короля Едуарда VII, що зберігається в скарбниці лондонського Тауера. Кулінан-VI (64 карати) знаходиться також в Тауері - у короні королеви Марії (закріплений так, що його можна витягати й носити окремо як брошку). У королівській короні Англії також знаходиться Кулінан-ІІ. Загальна маса всіх отриманих з алмазу діамантів - 1064 карати.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

Визначення географічних координат крайніх точок і протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід

Користуючись фізичною картою, визначте географічну широту і довготу крайніх точок материка. Обчисліть протяжність Африки в градусах і кілометрах уздовж обраних вами паралелі й меридіана.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3 (початок)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів материка

Позначте на контурній карті миси: Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун; моря: Середземне, Червоне; затоки: Гвінейську, Аденську; протоки: Мозамбіцьку, Гібралтарську, Баб-ель-Мандебську; острів Мадагаскар; півострів Сомалі; гори: Атлас, Драконові, Капські; вулкан Кіліманджаро; нагір’я: Ефіопське, Тібесті; Східноафриканське плоскогір’я.

ПРОЧИТАЛИ - ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

  • 1. Які найважливіші особливості географічного положення Африки?
  • 2. Хто досліджував внутрішні частини Африканського материка?

ЧИ РОЗУМІЮ

  • 3. Чим відрізняється Низька та Висока Африка?
  • 4. Чим характеризується поширення корисних копалин в Африці?

ЧИ ПОЯСНЮЮ

  • 5. Чому на сході Африки поширені вулканічні форми рельєфу?
  • 6. Чому на значній території Африки переважають еолові форми рельєфу?

ЧИ ВМІЮ

  • 7. Накресліть схематичний профіль поверхні Африки по 30° пд. ш. і підпишіть на ньому основні форми рельєфу.
  • 8. Позначте на контурній карті штриховкою основні райони зосередження рудних і нерудних корисних копалин на материку.