Вступ до історії. 5 клас. Пастушенко - Нова програма

§ 25. Наука та освіта: тепер і колись

Завдання перед читанням тексту параграфа

1. Пригадай, що означають слова «суспільство», «наука», «освіта».

2. Які асоціації викликають у Тебе слова «університет», «школа»?

Поради

1. Запиши у свій словник незнайомі Тобі слова та додай їх пояснення.

2. Виділи в тексті параграфа ключові думки.

3. У процесі читання спробуй вималювати собі в уяві низку історичних образів: а) наука у Новий час; б) наука у Середні віки; в) освіта у Новий час; г) освіта у Середні віки. Образи науки та освіти різних часів допоможуть Тобі дослідити сформульовані в завданнях до цього параграфа проблеми.

Наука — спосіб відкривати явища, властивості об’єктів навколишнього світу, важливі залежності між цими об’єктами (закони, закономірності), про які люди раніше не знали.

1. Призначення науки та освіти. Культури не могли б існувати, якби Людина не виявилася здатною пізнавати себе і навколишню дійсність, творити і передавати культурні надбання від батьків дітям. Йдеться не лише про матеріальні цінності. Люди для власного блага придумували і зусиллями численних поколінь підтримували, вдосконалювали свої вірування, звичаї, правила моралі та повсякденної поведінки.

На думку вчених, саме здатність обдумувати своє сприйняття світу перетворила тварину роду «людина» в Людину. Ця пізнавальна революція, яка сталася, орієнтовно, 70—40 тис. років тому, виокремила людей у світі природи і породила особливий, людський світ — суспільство. На відміну від тваринних стад, у суспільстві відносини з покоління в покоління не просто відтворюються, а розвиваються. Розвиток відбувається завдяки культурним нововведенням (новим цінностям та правилам), ускладнюючись під впливом винаходів та наукових відкриттів. Історія як наука вивчає виникнення та розвиток різних культур. Вона, як і всі інші науки, — це спосіб пізнання людиною світу і себе. Тож науки теж є частинкою культури.

Освіта — спосіб долучення людини до суспільного життя через освоєння, відповідно до своїх здібностей і докладених зусиль, набутків наук та мистецтв і вироблення потрібних для життя умінь та навичок.

Правило — припис чи вказівка про те, що, як, коли робити і чого в яких випадках або й ніколи не робити. Найбільш відомими вказівками-приписами, яких зобов’язані дотримуватися всі християни, є Божі заповіді.

Цінність — усе (думки, речі), що людина, суспільство визнають вартим уваги, бажаним і корисним.

Науки потрібні, щоб здобувати нові знання, тобто відкривати явища, властивості об’єктів навколишнього світу, важливі залежності між цими об’єктами (закони, закономірності), про які люди раніше не знали. Нові знання покращують життя людини у всіх сферах. Завдяки науці з’являються нові матеріали, технічні пристрої, технології, наприклад нові методи лікування.

Натомість освіта дозволяє дізнатися про набуті людством знання та сформувати необхідні для життя уміння, навички, ставлення.

2. Розвиток науки. В Україні наукові установи працюють в усіх великих містах. У Києві, зокрема, розміщуються керівні органи Національної академії наук України (НАНУ, 1918 р.) — найбільшого об’єднання науковців, яке фінансує держава. У складі Академії діють понад 160 науково-дослідних інститутів та прирівняних до них наукових установ. У Львові працює найдавніша за часом створення спільнота українських вчених — Наукове товариство імені Шевченка (НТШ, 1892 р.). Її засновниками були Михайло Грушевський (голова Товариства і керівник Історичної секції), Іван Франко (голова Філологічної секції), Володимир Гнатюк (науковий секретар, фольклорист і етнограф), інші. У своїх мовознавчих працях члени Товариства довели окремішність української мови та безпідставність тверджень про те, що вона — лише один з діалектів мови росіян. Історики зібрали неспростовні докази самостійності українського історичного процесу, його неперервності від княжої доби. Етнографи, фольклористи та географи показали єдність традиційної культури різних українських земель.

Українські вчені здійснили чимало відкриттів та винаходів, потрібних людям усього світу. Дійсний член НТШ Іван Пулюй (1845—1918) за 14 років до німця Вільгельма Рентгена сконструював трубку, яка стала прообразом сучасних рентгенівських апаратів. Він також пояснив, як виникають промені, що проникають через м’які тканини тіла, та першим у світі зробив рентгенівський знімок людського скелета.

Рис. 118. Львівський національний університет імені Івана Франка

Академік Євген Патон (1870—1953) розробив метод швидкісного автоматичного зварювання металу. «Метод Патона» широко використовується при будівництві мостів та інших залізних конструкцій. У Києві іменем Є. Патона названо залізний міст через Дніпро, зведений у 1953 р.

Академік Віктор Глушков (1923—1982) розпочав в Україні епоху комп’ютеризації — час створення і поширення інформаційних технологій, з допомогою яких знання, накопичені людьми впродовж тисячоліть, стали доступними кожному, хто лише ними цікавиться й має доступ до Інтернету. У створеному з його ініціативи Інституті кібернетики («Кібцентрі») у 1960-х роках розробили перші в Україні електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), чи, простіше кажучи, комп’ютери.

3. Університети. Провідними центрами наукових досліджень сьогодні є також університети. Слово «університет» означає «об’єднання тих, хто вчить, і тих, хто навчається». Викладачі університетів навчають студентів і разом з ними проводять наукові дослідження.

Найдавнішими в Україні є Львівський (1661), Харківський (1805) і Київський (1834) університети. Найбільшим в Україні і найвідомішим у світі українським центром науки та освіти є Національний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (1898). Сьогодні тут навчається майже 25 тис. студентів та молодих науковців, у тому числі й студенти-іноземці.

Перші університети виникли в Середньовіччі. Найдавнішим вважається університет у м. Болонья (Італія, 1088). Невдовзі заснували популярні сьогодні Оксфордський (Велика Британія, 1117), Кембриджський (Велика Британія, 1209), Сорбонну (Франція, 1253), Карлів (Чехія, 1348) та Ягеллонський (Польща, 1364) університети. В Україні найдавнішими навчальними закладами, викладання в яких відповідало вимогам до університетів, були Острозька (1578) та Київська (1632) колеги. Обидва заклади вищої освіти в незалежній Україні відновили свою діяльність. Це — Острозька та Києво-Могилянська академії (статус академії відповідає статусу університету).

Університет — вищий навчальний заклад, добровільне об’єднання викладачів і студентів для наукових досліджень та підготовки спеціалістів найвищої майстерності.

Рис. 119. Корпус Києво-Могилянської академії. 1703 р.

Наукова робота в середньовічних університетах полягала переважно в дослідженні Біблії і творів Отців Церкви. На основі цієї літератури укладали трактати — твори-розмірковування про погляд автора на певне питання. Поширеною формою наукового спілкування були також диспути — прилюдні дискусії, що могли тривати 15-20 годин. Під час виступу диспутанти наводили докази за і проти висловленої думки. їх теж черпали з книг. Перемагав той, хто, підкріплюючи свою думку, постійно посилався на твори визнаних авторів.

В університетах у ті часи навчались юнаки віком після 15 років, які уміли читати, писати та рахувати. Навчання було усним. Лекції читали латиною — міжнародною мовою тодішньої науки. Національні мови почали використовувати під час навчання тільки з XIV ст. В Острозькій академії навчали трьома мовами: латиною, грецькою та давньоукраїнською. Щоб полегшити студентам запам’ятовування, використовували спеціальні прийоми. Наприклад, формулювали правила як вірші.

Середньовічний університет мав чотири відділення (факультети): підготовче, богословське, юридичне та медичне. На підготовчому відділенні протягом 5-7 років вивчали так звані «сім вільних мистецтв»: граматику, риторику, логіку або філософію, математику, астрономію, геометрію і музику. Завершивши навчання, студенти складали іспит й стримували ступінь «бакалавра мистецтв». Навчання на лікаря, вчителя або священика та юриста тривало ще 5-6 років. Ті, хто освоїли повний курс навчання, отримували звання «доктора наук». Щоб викладати студентам, потрібно було здобути звання «магістра вільних мистецтв», знову скласти іспит і витримати диспут. Вчитися було складно, тому звання бакалавра одержувала лише третина студентів, а магістра — тільки кожний шістнадцятий.

Рис. 120. Шкільне навчання у Середні віки

Університети були самоврядними об’єднаннями вчителів та мали матеріальну підтримку від Церкви, держави або/і міста, у якому існували. Викладачі, які спеціалізувалися на викладанні споріднених предметів, об’єднувались у факультети. На чолі факультету стояв обраний ними викладач — декан. Університет теж очолював обраний викладачами професор — ректор. Шляхом виборів призначалися й інші посадові особи. Студенти теж створювали свої товариства, об’єднуючись переважно за походженням. Ці об’єднання називали «націями».

4. Школи. Тривалий час дітей вчили тільки батьки або інші родичі. Навчатися спеціально молодь розпочала, орієнтовно, в III тис. до н. е., коли було винайдено письмо. В Україні першу відому нам школу відкрив князь Володимир Великий. За словами літописців, невдовзі після хрещення він «почав брати у визначних людей дітей і давати їх у книжну науку». Навчали при церквах та монастирях. Вчителями й вихователями були монахи або священики, пізніше — грамотні дяки. У школах вчили читати, писати й рахувати. Звичних сьогодні для учнів підручників не було. їх заміняла церковна література, найчастіше Псалтир. Спершу освоювали абетку — грецьку та слов’янську (кирилицю), потім з букв утворювали склади та слова, далі йшло читання, врешті вивчали граматику та числа. У школах Західної Європи навчали латини. З математики вчилися чотирьох арифметичних дій, необхідних для лічби. Вивчали також молитви, хором виконували релігійні пісні. Для навчання найчастіше використовували так званий «катехізисний метод» (запитання і відповіді). Від учнів вимагали пам’ятати правильні відповіді. Тому вони не завжди замислювалися над їх змістом. Церковні школи існували аж до середини XIX ст. В одній з таких шкіл навчався Тарас Шевченко.

До XV ст. уміння читати і писати не вважались обов’язковими навіть для європейської знаті. Знатному воїнові важливо було освоїти так звані «сім лицарських чеснот»: їзду верхи, фехтування (меч, шабля, шпага), володіння списом, плавання, полювання з соколом, складання віршів на честь дами серця, гру в шахи. Тож королі та князі обмежували навчання своїх дітей домашньою освітою. Діти лицарів, дружинників та козаків, яких виховували як умілих воїнів, за бажанням, навчалися грамоти в церковних школах.

У Новий час початкові школи почали відкривати міщани. У міських школах викладали рідною мовою. В українських містах у XVI-XVII ст. діти вчились у так званих братських школах, створених прихожанами міських православних церков. У деяких з них, зокрема у Львові та Києві, так само, як і в середніх школах Європи — колегіях (колегіумах, коледжах), можна було вивчити «сім вільних мистецтв». З поширенням колегій навчання в університетах скоротилося до 5-6 років.

Дівчат знатного походження у Середні віки та на початках Нового часу виховували в сім’ях або при жіночих монастирях. Домашні вчителі навчали їх читати й писати, монахині вчили релігії та шляхетних манер. Навчання дівчат з непривілейованих верств населення зводилося до формування навичок вести домашнє господарство.

Освіта сільських дітей тривалий час обмежувалася домашніми настановами і перейманням господарського досвіду батьків. Тільки в XIX ст. були прийняті спеціальні закони, які зробили початкову освіту обов’язковою. Тоді ж відкрилися перші державні школи для дівчат. Разом хлопці та дівчата почали навчатися лише в XX ст.

Запитання та завдання на застосування умінь і знань

1. Наскільки значних змін упродовж історії зазнали:

а) школи та шкільне навчання;

б) університети та навчання студентів;

в) наукове уявлення про природу і суспільство?

2. Чи справді освіта — це спосіб включення людини в суспільство відповідно до її здібностей та зусиль?

3. Встанови, чи можна стверджувати, що значення розумової праці у світі зростає.

Поради:

Це — проблемні запитання та завдання. Вони не мають однозначної відповіді (так/ні; правильно/неправильно). Тому оцінюватиметься не сама відповідь, а Твоя здатність дібрати відповідні та вагомі докази на підтримку своєї думки.

Готуючи розгорнуту відповідь, скористайся текстом параграфа, знайденими самостійно та наведеними в підручнику історичними відомостями, власними спостереженнями. Обміркуй підготовлені Тобою відповіді з рідними та однокласниками.

Обміркуй вислови

Добери докази на користь суджень мудреців.

Людина може стати людиною лише завдяки вихованню. Вона — це те, що з неї сформує освіта.

Іммануїл Кант

Найбільше багатство — розум.

Алі-ібн Абі-Таліб

Практична робота

Лабораторія історика

Завдання:

На основі інформації від батьків (бабусь і дідусів, інших родичів), а також доступних писемних і речових джерел:

1) порівняй ігри (й іграшки) батьків і власні;

2) підготуй повідомлення (міні-проект) про одяг людини в минулому;

3) підготуй повідомлення (міні-проект) про харчування людей у минулому;

4) склади розповідь про родинні традиції та свята.

Поради:

1. Обери одне з поданих чотирьох завдань цієї практичної роботи, щоб виконати його вдома. Попроси рідних та друзів допомогти Тобі зібрати потрібний матеріал. Щоб успішно виконати завдання, консультуйся з учителем/учителькою.

2. Підготуй презентацію для представлення результатів свого дослідження однокласникам.

Допоміжний матеріал

Орієнтовний план повідомлення про результати дослідження (у формі запитань)

1. Яка тема Твоєї розповіді?

2. Чому ця тема Тебе цікавить? Чим вона важлива?

3. Які джерела були використані, щоб створити розповідь на цю тему?

4. Які факти Тобі вдалося встановити? Подай їх у хронологічній послідовності.

5. Які висновки можна зробити на основі цих фактів? Тобі достатньо перелічити свої судження.

6. Наскільки важливі Твої судження? Хто (групи людей, особи) і які уроки здобуде, ознайомившись із цим дослідженням?

Домашнє завдання

1. Познач на шкалі часу дати, вказані в § 25.

2. Внеси у хронологічну таблицю час (роки) заснування українських університетів та провідних наукових об’єднань.

3. Запиши в іменний довідник названі в параграфі прізвища вчених, які здійснили відкриття світового рівня.

4. Познач на контурній карті, де в Україні розташовані: а) заклади вищої освіти; б) провідні наукові об’єднання.

5. Виконай такі завдання:

5.1. Полічи, скільки століть минуло від утворення на теренах України першого закладу вищої освіти.

5.2. Обчисли, скільки століть минуло від утворення в Європі першого університету до заснування найдавнішого закладу вищої освіти на теренах України.

5.3. У 2022 р. відзначатимемо 390 років від заснування Києво-Могилянської академії. В якому році була створена ця Академія?

5.4. У X ст. київський князь Володимир Великий запровадив у Києві «книжну науку» для дітей знаті. Через 6 століть князь Василь-Костянтин Острозький заснував колегію в м. Острог на Волині. У якому столітті виникла Острозька академія?

5.5. Встанови, який з університетів існує найдовше: Львівський, Харківський чи Київський.

5.6. Встанови послідовність виникнення українських університетів:

А Львівський НУ ім. І. Франка

Б Київський НУ ім. Т. Шевченка В Харківський НУ ім. В. Каразіна

Г НУ «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського»

5.7. Встанови відповідність між терміном та його визначенням:

А цінність

Б наука

В освіта

Г правило

1 спосіб відкривати явища, властивості всього існуючого, закони довколишнього світу

2 спосіб долучення людини до суспільного життя через освоєння набутків наук та мистецтв і вироблення потрібних для життя умінь та навичок

3 заклад вищої освіти, добровільне об’єднання викладачів і студентів для досліджень та підготовки спеціалістів

4 припис чи вказівка про те, що, як, коли робити і чого в яких випадках або й ніколи не робити

5 усе (думки, речі), що людина, суспільство визнають вартим уваги, бажаним і корисним

Найдопитливішим

Українці і літальна техніка

Одними з найбільш популярних сьогодні видів літальної техніки є гвинтокрили та космічні кораблі. Винахідником гвинтокрила був Ігор Сікорський (1889-1972) — київський авіаконструктор, який емігрував до США. У 1931 році він запатентував проект літальної машини з двома пропелерами — горизонтальним на даху і вертикальним на хвості. 13 травня 1940-го конструктор вперше підняв свою машину у вільний політ. В умовах війни гелікоптери (так свою машину назвав сам І. Сікорський) почали користуватися попитом. Сьогодні фірма Сікорського щороку випускає сотні вертольотів цивільного та військового призначення.

Чимало людей у світі знають ім’я іншого українського вченого-винахідника Юрія Кондратюка (1894-1941). Найбільшим його досягненням є проект розрахунків польоту людини на Місяць. Розрахунки Ю. Кондратюка використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на цей природний супутник Землі. У своїй підсумковій книзі «Завоювання міжпланетних просторів» (1929) науковець вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув найбільш енергетично вигідні траєкторії космічних польотів, першим сформулював теорію багатоступінчатих ракет, запропонував рецепти ракетного палива.

Засновником космонавтики та конструктором радянської ракетно-космічної техніки був ще один український учений, житомирянин Сергій Корольов (1906-1966). У 1957 році саме Корольов запустив на навколоземну орбіту перший в історії штучний супутник Землі.

Рис. 121. Студент КПІ Ігор Сікорський на літаку власної конструкції. 1914 р.

Рис. 122. Пам’ятник Юрію Кондратюку на його батьківщині, у Полтаві

Рис. 123. Перший штучний супутник Землі