Вступ до історії. 5 клас. Пастушенко - Нова програма

Тема 6. Усе має минуле

§ 24. Праця і господарство: у минулому та нині

Завдання перед читанням тексту параграфа

1. Пригадай, що означають слова «культура», «господарство», «підприємство», «товар», «гроші».

2. Які асоціації виникають у Тебе зі словами «село» та «місто»?

Поради

1. Запиши у свій словник незнайомі Тобі слова та додай їх пояснення.

2. Виділи в тексті параграфа ключові думки.

3. У процесі читання спробуй вималювати собі в уяві низку історичних образів: а) село у Руській Землі; б) давньоруське городище; в) місто в часи Війська Запорозького; г) сучасне українське село; д) мегаполіс (велике місто). Образи українського міста та села різних часів допоможуть Тобі дослідити сформульовані в завданнях до цього параграфа проблеми.

Культура — усе створене людьми, які жили колись і живуть тепер, складаючи народи і людство. До культури відносять господарство, правила поведінки й моралі, вірування й звичаї, науки, освіту, мистецтво, медицину, спорт.

1. Господарство. За час свого існування на планеті Земля людина створила чимало такого, чого немає у природі.

Тільки люди можуть здобувати знання, здійснювати відкриття, зводити будівлі, укладати закони. Усе, що було винайдено та зроблено людьми від первісності до сьогодні, називають культурою. Важливою частиною культури людства є господарство. Господарство або економіка — це продуктивна діяльність, спрямована на забезпечення людських потреб. Продуктами економіки є створені людьми життєві блага: вироби і послуги, потрібні їм для підтримки власного життя та продовження роду.

Виробляти люди почали не зразу. Спершу вони споживали тільки готові продукти природи: впольовували диких тварин, збирали їстівні рослини та плоди, рибалили. Щоб здобути більше їжі, вони почали виготовляти примітивні інструменти: рубила (камені з оббитими для гостроти краями) та копачки (палиці із загостреним кінцем). Виробництво знарядь праці — одна з тих рис, якими люди відрізняються від тварин.

З часом інструментів для добування їжі ставало більше, а самі знаряддя удосконалювалися. Люди винайшли спис, лук та стріли, сіть, човен. Вичинені шкури використовували одяг. Для обробки їжі вони використовували вогонь. Як наслідок, кількість людей швидко зростала.

Господарство (економіка) — виробництво необхідних для життя розвитку суспільства речей і послуг, обмін ними, їх розподіл і використання.

Натуральне господарство — господарювання, коли виробники самі забезпечують продуктами своєї праці свої потреби і потреби своїх домогосподарств, майже нічого не продаючи і не купуючи.

Перейти до виробництва продуктів споживання Людині допоміг щасливий випадок. Десятки тисяч людей знали, що рослини виростають із зернят. Але тільки хтось один, може це була жінка, а може — чоловік, додумався, що зерна злаків можна спеціально восени збирати і на весну висівати. Це сталося, орієнтовно, у VIII—VI тис. до н. е. Приблизно тоді ж у когось іншого зародилася думка, що свиней, кіз, корів можна не тільки впольовувати, а й розводити. З тих пір і по сьогодні люди займаються сільським господарством.

Спочатку кожний рід, родина виробляли все необхідне тільки для власного споживання. Такий спосіб господарювання називають натуральним господарством. З часом виявилося, що в умовах, багатих на трави, але бідних на воду степів, вигідніше займатися скотарством, а в річкових долинах — землеробством. Потреба переганяти стада худоби на нові пасовища зумовила появу кочівництва.

Натомість землероби, освоївши продуктивніші способи обробітку землі, заснували перші села.

На початки господарювання припадає також винайдення ткацтва та гончарства. Через кілька тисяч років люди навчилися виплавляли метали: спочатку мідь, тоді бронзу (сплав міді й олова) і найпізніше — залізо. Окремі люди, вміючи краще від інших виробляли посуд, тканини або металеві вироби, вирішили спеціалізуватися на цих заняттях. Так з’явилося ремесло. Землероби, скотарі і ремісники почали обмінюватися продуктами виробництва. Невдовзі винайшли й гроші — товар, на який можна обміняти будь-який інший товар. З’явилися й торгівці — особи, які організовували обмін, а пізніше — купівлю-продаж цих товарів. Взаємодія торговців з покупцями породила ціни та ринок — «механізм» розподілу товарів і послуг між людьми. Ринкове господарство, яке сьогодні панує у світі, — це закономірний результат розвитку товарно-грошових відносин.

Рис. 108. Напівземлянка руса

Товар — будь-яка річ або послуга, задіяна у вільному обміні на інші речі або послуги; продукт, вироблений на продаж.

Ринкове (товарне) господарство — господарювання, коли виробники продукують лише окремі товари, використовуючи торгівлю (обмін) для задоволення своїх потреб і потреб своїх підприємств.

Рис, 109. Сільська хата, що збереглася з козацьких часів

2. Село і місто. Сучасна Україна — країна з ринковою економікою. Більшість населення виготовляє продукцію не для власного споживання, а на продаж. Товари сільського господарства виробляють переважно жителі сіл, працюючи у великих приватних компаніях або в менших, фермерських господарствах, а також у власних домогосподарствах, які називають селянськими. У містах виготовляють промислові вироби, зокрема й призначені для виробництва сільськогосподарської продукції: вантажівки, трактори, комбайни та іншу техніку, мінеральні добрива тощо.

Рис. 110. Сіни селянської хати (музейна експозиція)

Рис. 111. Предмети побутового вжитку селянина-гуцула (експозиція)

У найбільших українських містах працює від кількох десятків до кількох сотень великих і тисячі дрібних торговельних і промислових підприємств. Міста Донбасу виросли завдяки вугледобуванню. Запоріжжя — це центр металургії. Дніпро — центр ракетобудування, Київ — машинобудування й металообробки. Біля Хмельницького знаходиться потужна атомна електростанція, у Львові виробляють трамваї й тролейбуси (див. мапа 9. С. 65).

Місто — поселення, земля якого густо забудована і заселена, а населення зайняте, як правило, поза сільським господарством.

Рис. 112. Пасіка

Рис. 113. Сільце в часи Русі-України (реконструкція)

Сучасне місто прокидається рано. Більшість його жителів вже о сьомій-восьмій годині поспішають на роботу. Вони вщент заповнюють громадський електротранспорт та запруджують вулиці легковими авто. Бізнесмени спішать відкрити офіси, щоб управляти своїми підприємствами; робітники спільно виробляють машини та прилади або споживчі продукти, кожен на своєму робочому місці; за верстатом чи біля конвеєра; продавці обслуговують перших покупців у великих освітлених електролампами торговельних крамницях (гіпер- та супермаркетах). Так само рано відкриваються великі склади — гуртівні. Споживчі товари тут закуповують дрібні торговці, зокрема сільські. До гуртівень і супермаркетів ці товари довозять вантажними потягами та великими машинами — фурами.

Так само рано прокидається українське село. Селяни поспішають нагодувати та напоїти худобу і свійську птицю. Поснідавши, якщо це не зима, йдуть на польові роботи, відпочивають тільки пізно увечері. На вихідних часто вирушають у міські маркети, щоб придбати потрібний товар. У місті асортимент товарів ширший, а ціни нижчі. Зате в селі чистіше повітря та менше гамору. Загалом, життя в місті має свої переваги, а в сільській місцевості — свої.

Домогосподарство — домашнє, переважно, сімейне господарство, призначене задовольняти потреби його власників у речах та послугах.

3. Як і чому виникли міста? На час утворення Київської держави люди проживали тільки в селах і городищах. Кожна родина в селі мала домогосподарство, з якого жила. Вирощували зернові (жито, рідше пшеницю), бобові (біб, квасолю), різну городину (моркву, буряк, ріпу, гарбузи), доглядали худобу (корів, кіз, овець), птицю (курей, качок, гусей).

Бджільництво з’явилося пізніше, орієнтовно в X ст. Помідори, картопля та кукурудза — аж у XVIII ст. Допоміжними заняттями були збирання грибів, лісових ягід, меду і воску диких бджіл (бортництво), мисливство і рибальство. Селяни нічого не продавали, але дещо обмінювали на потрібні їм вироби місцевих гончарів, ковалів, бондарів та стельмахів. У сільській місцевості натуральне господарство проіснувало аж до XIX ст.

Городища, зазвичай, були більшими від сіл і мали укріплення: рови, вали, дерев’яні стіни, вежу над ворітьми, деколи ще кам’яну вежу в центрі. У городищі стояли будинок-палати місцевого князя та будівлі, в яких проживали дружинники. Тут також були столи-ряди для торгівлі і майстерні ремісників, які обслуговували потреби дружини. Деяких руських городищ уже немає, а деякі, як-от Київ, Чернігів, Вишгород (на Київщині), Звенигород (на Львівщині), з часом були щільніше заселені та розбудовані. Вони перетворились у міста.

Рис. 114. Давній Галич (XIII ст.) (реконструкція)

Князі та дружинники, які проживали в городищах, були професійними військовими. Землероби зводили укріплення та наймали воїнів, щоб захистити себе і своє майно від набігів кочовиків та нападів ворожих дружин. В обмін на захист селяни зобов’язувалися коритися волі князя у час війни та віддавати йому як данину частину продуктів свого господарства. Свавілля князя, який щороку сам визначав розміри данини, породжувало конфлікти. Зокрема, спроба київського князя Ігоря непомірно збільшити її розмір призвела до його загибелі. 945 р. його вбили повсталі деревляни. Дружина Ігоря, княгиня Ольга, суворо покарала повстанців. Однак вона була змушена встановити сталі розміри данини та визначити, де і хто цю данину збиратиме. Ініціативи Ольги започаткували формування в Руській Землі системи податків — обов’язкових примусових виплат на потреби держави і/або місцевої влади.

4. Місто колись. У X—XVIII ст. місто не було таким людним, а вуличний рух — менш жвавим. На бічних вуличках не могли розминутись вози а деколи й вершники. Обов’язковою ознакою кожного міста була ринкова площа в центрі, де рядами стояли столи для місцевих і приїжджих (сільських і чужоземних) торговців. Торгівля тривала у визначені дні та години. Про час сповіщав годинник на міській ратуші — будинку, у якому засідав орган міського самоврядування. Центральна площа Львова, на якій стоїть будинок міської Ради з вежею і годинником, досі називається площею Ринок.

Рис. 115. Місто Кам’янець-Подільський

Рис. 116. Біблія, надрукована в м. Острозі українським першодрукарем Іваном Федоровичем (1580 р.)

Основним населенням міста були ремісники і купці. Більшість міщан працювали там само, де жили. Житлові приміщення знаходилися на другому і третьому поверхах, а ремісничі майстерні та крамниці — на першому. Ремісники з допомогою підмайстрів та учнів надавали вузькоспеціалізовані послуги. В одній майстерні можна було замовити, наприклад, тільки зброю, в іншій — лише цвяхи, скоби, підкови. Пекарі пекли хліб і булки, кондитери — різні солодощі. Вручну ткали килими й гобелени, шили взуття, одяг, виготовляли ювелірні прикраси тощо. У вільний від виконання замовлень час обробляли свої приміські городи. Кожний свій виріб ремісники намагалися зробити якомога краще, догоджаючи покупцеві.

У більших містах були купці, які володіли великими складами — гуртівнями. У містечках вели тільки роздрібну торгівлю. Торгували всім, що могло знадобитись у повсякденному житті: тканинами, свічками, сіллю, нитками тощо. Поїсти та, за потреби, переночувати можна було у шинках. Саме від них походять сучасні готелі, кафе й ресторани.

Рис. 117. Кам’яниця козацького старшини (реконструкція)

У козацьку добу на окраїнах деяких міст з’явилися підприємства, що використовували машини, які рухала сила води чи вітру. Працівники таких підприємств вручну чи з допомогою машини виконували кожний окрему операцію. Енергія води та вітру, наприклад, урухомлювала млини, олійні, ливарні та сукнарні. Поділ праці існував також при виготовленні тканин (одні сукали нитку, інші за допомогою спеціального верстата ткали полотно), гармат, дзвонів, монет. Підприємства, на яких застосовувався поділ праці, але вироби вироблялися переважно вручну, називають мануфактурами.

Міські ремісники — ковалі, зброярі, пекарі, ювеліри, — а також купці об’єднувалися в цехи за спеціалізацією. Члени цеху домовлялися між собою про мінімальну ціну на свої товари та послуги, обсяги їх виробництва у грошах (кількість замовників-покупців), прийнятну для всіх максимальну ціну на сировину, а також про допомогу вдовам і дітям передчасно померлого цеховика, спільне фінансування різних міських потреб, догляд і захист дорученої цехові ділянки міського муру. Кожний цех обирав собі керівника, мав свої звичаї та символіку. Цеховики старанно дбали про те, щоб міська влада не дозволяла торгувати в місті ремісникам з передмість та сіл. Цеховики переконували міщан, що їхні сільські конкуренти — партачі, не здатні створити шедевр — виріб, на основі якого підмайстра визнавали майстром.

Запитання та завдання на застосування умінь і знань

1. Встанови, наскільки значних змін упродовж історії зазнало господарське життя в місті й селі.

2. Чому люди переселялися й переселяються переважно з села в місто, а не навпаки?

Поради:

Поміщені тут і в наступних параграфах запитання та завдання називають проблемними. Проблемні запитання не мають однозначної відповіді (так/ні; правильно/неправильно). Наприклад, результатом виконання завдання 1 може бути речення, у якому будуть слова «суттєвих (значних) змін» або «незначних змін». Тому оцінюватиметься не сама відповідь, а відповідність і вагомість доказів (суджень, фактів) на підтримку висловленої Тобою думки.

Щоб підготувати таку розгорнуту відповідь, скористайся текстом параграфа, знайденими самостійно в різних ресурсах історичними відомостями, довідковим матеріалом та власними спостереженнями. За потреби, обговори відповіді на ці запитання з рідними та однокласниками.

Обміркуй вислови

Підтримай або спростуй наведені вислови.

Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця.

Г. Сковорода

Кожній людині дана своя справа, і кожній справі - свій час.

Езоп

Місто — учитель людини.

Сімонід Кеоський

Коли мені не вистачало грошей, я сідав думати, а не біг заробляти. Ідея — найдорожчий товар на світі.

Стів Джобс

Практична робота

Село та місто: історія повсякдення

Завдання:

1. Встанови на основі джерел ключові відмінності у повсякденному житті міщан/селян X—XVIII та ХІХ-ХХІ ст.

2. Визнач на основі джерел, чим завжди різнилося життя міщан і селян. Ця різниця сьогодні поглиблюється чи стирається?

Поради:

1. Цю практичну роботу найкраще виконувати утрьох або вчотирьох. Щоб виконати завдання 1 або 2, спочатку потрібно опрацювати джерела та заповнити таблиці 5 і 6 (с. 243). Джерелами до цієї роботи є власні спостереження, текст параграфа, мапи 7 та 9, рисунки 108-117.

2. Опрацювати джерела і заповнити таблиці група може у класі або вдома (на розсуд учителя/вчительки). У табличках треба записувати тільки так звані «ключові слова». Наприклад, у лінійці «Жителі» достатньо записати слова «тисячі», «сотні», «українці», «вірмени», «поляки», «євреї» і т. д. Колонки таблиць «Сучасне село» і «Сучасне місто» можна заповнити, спираючись на особистий досвід життя / відвідування міста/села, а також на знання з літератури.

3. Наступні дві колонки можна заповнити, користуючись відомостями § 24 та візуальних джерел (рис. 108-117). Щоб здобути потрібну інформацію, треба поставити до джерел запитання. Поставити потрібні запитання допоможуть записи в колонці «Умови та риси життя».

4. Записи в таблицях 5 та 6 «підкажуть», як краще виконати завдання практичної роботи. Якщо працює група, зміст виступу треба між собою попередньо обговорити та погодити. На виступ Ти матимеш 4-7 хвилин (на розсуд учителя/вчительки).

Таблиця 5

Повсякдення села

Умови й риси повсякденного життя

Сучасне село

Село часів Гетьманщини

Село часів Русі-України

Жителі (число, склад)

Житло, дороги, транспорт

Громадські споруди

Основні заняття

їжа та одяг

Стосунки між жителями

Громадське життя

Вільний час (обсяг)

Зв’язок (з іншими населеними пунктами)

Таблиця 6

Повсякдення міста

Умови й риси повсякденного життя

Сучасне місто

Місто часів Гетьманщини

Місто часів Русі-України

Жителі (число, склад)

Житло, дороги, транспорт

Громадські споруди

Основні заняття

їжа та одяг

Стосунки між жителями

Громадське життя

Вільний час (обсяг)

Зв’язок (з іншими населеними пунктами)

Домашнє завдання

1. Внеси у хронологічну таблицю час (століття) виникнення продуктивного господарства.

2. Назви століття, коли українці як народ самостійно господарювали: а) у період панування натурального господарства; б) у часи ринкової економіки.

3. Познач спеціальними значками на контурній карті райони, у яких у ХІХ-ХХІ ст. розвивалися такі галузі української економіки: вугледобування, нафтодобування, атомна енергетика, машино-, корабле- літако- та ракетобудування. Щоб виконати завдання, «прочитай» мапи 7 та 9 (с. 64-65)

4. Виконай такі завдання:

4.1. Полічи, скільки тисячоліть минуло від часів, коли Людина почала виробляти продукти споживання.

4.2. Обчисли, скільки століть на теренах України панувало натуральне господарство.

4.3. Запропонуй дату відзначення 200-річчя переходу від натурального господарства до ринкової економіки.

4.4. Полічи, скільки років ми як народ ведемо власне, національне господарство на ринкових засадах.

4.5. Обчисли, скільки століть минуло від часів, коли українці як народ мали власну, хоч і не ринкову, економіку.

4.6. Встанови, коли український народ довше господарював самостійно: у часи панування натурального господарства чи ринкової економіки.

4.7. Встанови послідовність існування господарських систем:

А економіка України

Б господарство Королівства Руського

В господарство Русі-України

Г господарство Гетьманщини

4.8. Встанови відповідність між терміном та його визначенням:

А домогосподарство

Б натуральне господарство

В ринкове господарство

Г товар

1 спосіб господарювання, коли панують товарне виробництво і торгівля

2 будь-яка річ або послуга, задіяна у вільному обміні на інші речі або послуги

3 спосіб господарювання, коли майже все вироблене використовується і споживається самими виробниками

4 господарство, призначене задовольняти потреби його власників у речах та послугах

5 усе створене людьми, які жили колись і живуть тепер