Вступ до історії. 5 клас. Пастушенко - Нова програма

§ 18. Пам’ятки княжої доби

Завдання перед читанням тексту параграфа

З якими особами та подіями Ти пов’язуєш поняття «князь», «князівство»? Спробуй пояснити, чому.

Поради

1. Постав по 5-6 запитань до тексту кожного пункту параграфа.

2. Запиши у словник виділені в тексті слова та додай їх пояснення.

1. Формування українського народу. Утворення Гетьманщини було відповіддю українців на загрозу втратити свою єдність та культурну самобутність. Влада гетьманів поширювалася тільки на територію колишніх трьох воєводств Речі Посполитої. А окремим народом українці — корінне населення семи воєводств Речі Посполитої — стали ще задовго до утворення Війська Запорозького, у княжу добу.

Виникнення народів зумовлене насамперед географічним чинником. Люди, які проживають на якійсь території, пристосовуються до її природних умов. У них ті самі заняття, подібні знаряддя праці, страви, одяг, житла. Вони близькі за правилами співжиття, звичаями та уявленнями про світ. Ці люди обмінюються набутим досвідом, спілкуючись однією мовою. Коли вони починають розуміти свою спільність, розмежовувати свої та чужоземні культурні надбання, то знаходять для себе самоназву. Використання самоназви — важлива ознака існування народу, усвідомлення людьми, які заселяють певну територію, своєї взаємопов’язаності через мову, культуру та історію.

Українці — це один зі слов’янських народів. Зростання числа слов’ян спонукало їх до освоєння теренів усього Подністров’я та Середнього Подніпров’я. Щоб захищати набуті землі, культурно споріднені слов’янські племена утворили порівняно стійкі військові союзи склавинів та антів (див. мапу 2). Управляли кожним союзом спеціально створені органи влади: збори дорослих чоловіків, які називалися вічем; рада, до якої входили глави найвпливовіших родів; військовий глава союзу — князь. Поступово найбільш авторитетні роди — знать — зосереджували у своїх руках владу та майно. Авторитет роду залежав від особистих якостей дорослих родичів та, значною мірою, від обставин, наприклад, від стану здоров’я та воєнного щастя чоловіків. Хто буде князем, вирішувало віче. Зазвичай ним ставав хтось зі знаті. Але у випадку невдач, його могли змістити або й убити.

Олег Шупляк. Сіль землі. 2018 р.

2. Початки державності. У VII—VIII ст. слов’яни об’єдналися у племінні княжіння. Останні відрізнялися від союзів тим, що влада князів тут була спадковою. Князі очолювали дружини (групи професійних воїнів) та могли залучати до війська селян. Кілька сусідніх сіл виставляли сто, плем’я — тисячу, а союз племен — тьму (десять тисяч, безліч) вільних мужів-воїнів. Проживали князі та дружинники в укріплених поселеннях — градах, частина з яких, як-от Київ, з часом переросла в міста. Трофеї, тобто захоплене під час походів майно та зібрані з підлеглого населення продукти, племінні князі через посередників продавали за кордоном. Щоб здобути підтримку дружинників, вони почали роздавати їм землі, влаштовували бенкети, наділяли повноваженнями посадовців. Підтримка дружинників дозволила князям самим встановлювати правила взаємовідносин у своїх володіннях. Так князі стали монархами, а їхні старшини — урядовцями (посадовими особами).

З літопису нам відомі назви племінних княжінь, утворення яких сприяло формуванню українського народу. Це волиняни, деревляни, поляни, сіверяни, хорвати, уличі і тиверці (див. мапу 3). Поляни, деревляни та сіверяни усвідомили свою культурну спорідненість та спільні інтереси ще в IX ст., коли київські князі об’єднали їх під своєю владою. Про усвідомлення цими племенами своєї спільності свідчить використання ними єдиної самоназви. Піддані київських князів іменували себе русами, а свій край та державу — Руською Землею, Руссю.

3. Імперія Рюриковичів. З 882 р. володарювати в Києві почала династія Рюриковичів. Князі цієї династії підпорядкували своїй владі величезні території, перетворивши Руську Землю в імперію, на теренах якої проживали не тільки східнослов’янські, а й балтські, фінські та тюркські племена. Княгиня Ольга (945—964) запровадила в державі сплату податків, а Володимир Великий (980—1015) позбавив влади племінних князів та призначив у колишні князівства своїх урядовців — синів і посадників. 988 року Володимир вирішив, що підтримуватиме християнство. Реформи зміцнили владу київських князів. Внаслідок цього в часи Володимира Великого та його сина Ярослава русами визнали себе колишні уличі, тиверці, волиняни та хорвати, землі яких межували з Київщиною. У той самий час жителі далекої Володимирської землі, наприклад, говорили, що вони «русские», вказуючи цим на свою підлеглість князям-русам.

У середині XII ст. Русь перетворилась у слабкий союз більших та менших князівств, у кожному з яких правила своя династія з дому Рюриковичів (див. мапу 4). Князівства мали сталі кордони, розвинені адміністрацію й судочинство, своє військо та символіку. Кожен князь сам визначав розміри податків, підбирав собі союзників та ходив у походи на ворогів. Щоб винагородити своїх дружинників та місцеву знать за службу, князі передавали їм у володіння ділянки землі. ЦІ нові землевласники — бояри — самі земель не обробляли. Селяни, які на цих землях господарювали, сплачували їм ренту — данину за користування землею. Окрім того, боярські вотчини звільнялися від княжого управління та суду. Бояри отримали також право змінювати своїх володарів — князів. Так формувався привілейований стан землевласників, який пізніше, в Речі Посполитій називали шляхтою.

Олег Шупляк. Соколиний рід. 2017 р.

4. Королівство Руське. У середині XIII ст. руські князівства підкорили монголи. Єдиним державним утворенням у межах території колишньої Русі, яке в цих умовах залишалося достатньо сильним, була Галицько-Волинська держава Романовичів (1199—1340). Її наймогутніші володарі Данило Галицький (1238—1264) та Юрій І (1301—1308) титулували себе королями Русі. Як наслідок, корінне населення західноукраїнських земель навіть у XIX ст. називало себе русинами. У Подніпров’ї самоназву руси/русини у XVII ст. витіснила інша — козаки, українці.

В умовах, коли держава ототожнювалася з володарем (династією), смерть князя за відсутності спадкоємців розцінювалася як втрата державою свого права на незалежність (див. ману 5). Через вимирання династії Романовичів у XIV ст. Галицьку землю та титул володаря Королівства Руського привласнив собі польський король. До влади на Волині та у князівствах Подніпров’я тоді ж прийшла литовська династія Гедиміновичів (1340—1471). Зберігши більше ніж на століття традиційний для Русі державний устрій, руське право та руську писемну мову, Гедиміновичі забезпечили тривкість самосвідомості русів.

Отже, княжа доба — це період, коли в Україні складається цивілізація землеробів та ремісників. Саме в цю добу виникають міста, стани, держава та право. У княжі часи з’являється професійна культура: Церква — очолюване духовенством об’єднання вірних християнському вченню; монастирі, при яких були школи і скрипторії; гурти акторів, лікарі та барди на зразок літописного Бояна.

Скрипторій — майстерня, переважно при монастирі, у якій переписували книги.

Населенню Русі-України були кинуті серйозні виклики, коли кожний шукав відповідей на запитання:

1. Яке релігійне вчення прийняти?

2. Які зразки моральної поведінки наслідувати?

3. Як забезпечити родині майбутнє?

В Україні порівняно мало пам’яток княжої доби. Це переважно храми, наприклад, Софійський собор у Києві та Спасо-Преображенський — у Чернігові, а також літописи та знахідки археологів. Найвідомішим героям цієї доби — князям — зведено пам’ятники. Найдавніший з них — Володимиру Великому у Києві, а зовсім недавній — королю Данилу у Львові.

Запитання та завдання на застосування умінь і знань

1. Визнач хронологічні межі княжої доби.

2. Поясни поняття «самосвідомість народу».

3. Поміркуй над тим, які відповіді могли давати українці на виклики княжої доби. Висновки аргументуй.

4. Склади перелік «місць пам’яті» княжої доби на теренах рідного краю.

5. Підготуй повідомлення про місцеву пам’ятку або пам’ятник, пов’язані з подіями IX-XV ст.

Практична робота

Герої княжої доби

Завдання:

1. Розглянь ілюстрації та прочитай довідку про пам’ятники Володимиру Великому і королю Данилу. Які висновки про ставлення потомків до цих державних діячів можна зробити на основі символіки цих пам’ятників.

2. Дай відповіді на запитання до документів, які інформують про Русь часів Володимира та Данила Галицького. Створи на основі цих та інших, залучених Тобою джерел, «портрети» названих князів. Зверни увагу на таке:

а) риси характеру князя;

б) його прагнення та цілі як правителя;

в) дії князя для досягнення своїх цілей та результати його діяльності.

3. Які думки та почуття викликає в Тебе джерельна інформація про діяльність та особисті якості володарів Русі? Які їхні риси характеру мали б бути притаманні сучасним високопосадовцям, а які — ні? Висновки обґрунтуй.

Джерела (для роботи у групах або індивідуальної роботи, на вибір):

1. Пам’ятники руським князям

Пам’ятник князю Володимиру в Києві встановлено в 1853 році. Знаходиться він у парку на Володимирській гірці, приблизно там, де, згідно з літописом хрестили жителів міста. Автори пам’ятника — скульптори В. Демут-Малиновський і П. Клодт, архітектор О. Тон. Бронзова постать князя Володимира стоїть на восьмигранному чавунному постаменті у вигляді каплиці. Володимир зображений у князівському плащі, з хрестом у правій руці й облямованій хутром шапці в лівій.

Рис. 99. Пам’ятник Володимиру Великому. Київ

Рис. 100. Пам’ятник королю Данилу. Львів

Пам’ятник королю Данилу у Львові встановили у 2001 році. Автори — скульптори В. Ярич та Р. Романович, архітектор Я. Чурилик. Данило Галицький, князь і король, вважається засновником Львова. Король сидить на коні без корони, звернений обличчям до давнього Галицького шляху. Пам’ятник стоїть на кам’яному п’єдесталі, що декорований фризом із тризубом у центрі та королівською короною зверху.

Допоміжні запитання:

1. Що, на твою думку, хотіли сказати автори пам’ятника Володимиру Великому, зобразивши його з великим хрестом у руках?

2. Чому, на твій погляд, автори пам’ятника Данилу Галицькому зобразили короля без корони? Навіщо вони помістили цю корону зверху над тризубом, що розташований у центрі фризу?

3. Якої думки про українських володарів будуть люди, які оглянули ці пам’ятники? Що наштовхнуло Тебе на таке припущення?

2. Документ

У рік 980. <...> Володимир тим часом послав до Блуда, воєводи Ярополкового1, [послів], оманливо мовлячи: «Посприяй мені! Якщо уб’ю я брата — буду мати тебе за отця ... і велику честь дістанеш від мене»

(З «Повісті минулих літ»)

3. Думка дослідника

Володимир замінив віче, як орган верховної влади, на Думу. Дума ... включала вищих сановників2 держави і була дорадчим органом: «думала» разом з князем «про устрій землі (своєї), і про порядки землі, і про війни». Але інститут віча, особливо в містах, залишився існувати і перетворити ... Русь у монархію візантійського зразка3 не вдалося.

(Леонтій Войтович, автор книги «Княжа доба: портрети еліти»)

4. Документ

І почав він ставити по городах церкви, ... і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне.

(З «Повісті минулих літ»)

5. Думка історика

Християнізація Київської Русі подолала ... ізольованість країни й привела до визнання за нею самостійного місця у символічній сім’ї християнських народів тогочасного європейського світу.

(Володимир Ричка, сучасний український історик)

Допоміжні завдання до джерел 2-5:

1. Про які риси князя Володимира інформують джерела 2, 3 та 4?

2. Чого прагнув Володимир як володар Руської держави? Спробуй визначити його наміри на основі усіх поданих джерел.

3. До яких дій вдавався Володимир, щоб реалізувати свої цілі? Знайди інформацію у джерелах 2, 3 та 4.

4. Які свої прагнення та плани Володимир здійснив повністю, а які — неповною мірою? Зроби висновок на основі джерел 3 і 5.

6. Документ

6.1. У рік 1238. Коли ото він під’їхав під город [Галич — Р. П.] і сказав їм: «О мужі-городяни! Допоки ви будете терпіти іноплемінних князів владу?», — то вони, вигукнувши, сказали: «Се єсть державець наш, богом даний!» І пустилися вони [до нього], яко діти до отця...

1 Ярополк Святославович (972—980) — великий київський князь, брат Володимира Святославовича.

2 Сановник — особа, яка мала високу посаду, сан.

3 Імператор Візантії мав ніким не обмежену владу у своїй державі.

6.2. У рік 1246. О, лихіше лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! <...> Пробув же князь у них днів двадцять і п’ять, [а тоді] одпущений був..., і поручена була земля його йому.

6.3. У рік 1253. Прислав папа послів достойних, що принесли [Данилові] вінець, і скіпетр, і корону, які означають королівський сан... Він бо перед цим прислав ... до нього біскупа1 ..., кажучи йому: «Прийми вінець королівства». Але він, [Данило], у той час не прийняв був [вінця], сказавши: «Рать татарська не перестає. Зле вони жиють із нами. То як я можу прийняти вінець без підмоги твоєї?».

Тим часом Опізо, [посол папський] прийшов, несучи вінець і обіцяючи: «Ти матимеш поміч від папи». <...> Прийняв же Данило од бога вінець у городі Дорогичині ...

6.4. У рік 1264. Сей же король Данило (був) князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні

(Із Галицько-Волинського літопису)

7. Думка історика

В історії Галицько-Волинського князівства він займав видатне місце. Його історичною заслугою було об’єднання в одне князівство земель Галичини і Волині, роз’єднаних після смерті Романа. Виконуючи це завдання, Данило спирався на широкі маси населення <...> Данилові не вдалося здійснити свого найголовнішого наміру — визволити західні землі з-під ординського ярма. Але державна організація, яку він створив, була настільки сильна, що ханські орди не змогли її зруйнувати, і Галицько-Волинське князівство знову підвелося із занепаду і набрало нової сили.

(Іван Крип’якевич, український історик)

Допоміжні запитання до джерел 6-10:

1. Про які риси характеру короля Данила можна дізнатися з джерела 6?

2. Чого прагнув Данило як володар Галицько-Волинської держави? Спробуй визначити це на основі джерел 6 (див. 6.2 та 6.3) і 7.

3. До яких дій вдавався Данило Галицький, щоб реалізувати свої цілі? Знайди інформацію у джерелі 6.

4. Які свої прагнення та плани король Данило здійснив, а які — ні? Зроби висновок на основі джерела 7.

1 Біскуп — єпископ, вищий посадовець римо-католицької Церкви.

Домашнє завдання

1. Познач на шкалі часу події, названі (виділені) в § 18.

2. Внеси у хронологічну таблицю такі факти:

а) утворення Русі (століття);

б) прихід до влади в Русі Рюриковичів;

в) хрещення Русі Володимиром Великим;

г) утворення Галицько-Волинської держави;

д) коронація Данила Галицького.

3. Помісти в іменному довіднику інформацію про згаданих у параграфі історичних осіб.

4. Познач на контурній карті:

а) місто, що було столицею Руської Землі у ІХ-ХІІ ст.;

б) міста, що були «стольними градами» Романа Мстиславовича, Данила Романовича, його брата Василька Романовича;

в) місця відомих Тобі битв часів княжої Русі-України.

5. Виконай такі завдання:

5.1. Полічи, скільки століть тому виникло Королівство Руське.

5.2. Обчисли, скільки століть минуло від захоплення земель Королівства Руського Польщею та Литвою до проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

5.3. Визнач, скільки років тому до влади в Києві прийшла династія Рюриковичів.

5.4. 1648 року було засновано Гетьманщину. Скільки років перед тим виникла Галицько-Волинська держава?

5.5. Визнач, яка з династій правила Руською Землею довше: Києвичів чи Рюриковичів.

5.6. Обчисли, на скільки десятиліть Русь як єдина держава існувала довше, ніж держава Романовичів.

5.7. Визнач послідовність перебування при владі:

А князь Ярослав Мудрий;

Б князь Володимир Великий;

В король Юрій І;

Г король Данило.

5.8. Встанови відповідність між подією та епохою:

А утворення держави «Руська Земля»

Б проголошення Української Народної Республіки

В виникнення Скіфії

1 Новий час

2 Первісне суспільство

3 Античність

4 Середні віки

Найдопитливішим

Княгиня Ольга та її син Святослав

Олег Шупляк. Свята Ольга

Олег Шупляк. Іду на Ви. Святослав Хоробрий. 2014 р.

Княгиня Ольга (пр. 910-969) стала володаркою Русі після загибелі свого чоловіка Ігоря (878-945). Досі тривають суперечки про походження княгині. Більшість дослідників вважає, що Ольга мала варязьку кров. Існує легенда, яка пропонує ще одну версію. За легендою, Ігор зустрів Ольгу — вільну дівчину-слов’янку, коли був на полюванні. Він хотів її поцілувати. Ольга відмовила: «Нехай я молода і незнатна, і одна тут, але знай: краще для мене кинутися в річку, ніж стерпіти наругу». Невдовзі вони побралися.

Як володарка Ольга вперше проявила себе під час боротьби з деревлянами, від рук яких загинув її чоловік. Вона жорстоко помстилася за його смерть.

Прийнявши християнство, Ольга намагалась досягнути своїх цілей миром, стала покровителькою вдів і навернених християн. Згідно з літописом, у Константинополі її хрещеним батьком став імператор Костянтин.

Син Ольги Святослав (пр. 938-972) усе доросле життя провів у походах. За літописом, «ходячи, яко пардус1, багато воєн він чинив. <...> Навіть шатра він [не] мав, а пітник слав і сідло [клав] у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до [інших] земель [послів], кажучи: «Хочу на вас іти». Загинув Святослав десь на Дніпровських порогах, у бою з кочівниками — печенігами.

Не мусиш, але спробуй

1. Поміркуй, завдяки яким особистим якостям Ольга владарювала у час, коли усім вершили чоловіки.

2. Спробуй пояснити, чому Ольга обрала християнство, а її син — ні. При потребі знайди додаткові відомості про цих історичних осіб.

3. Роздивись портрети Ольги та Святослава. Які символи використав художник, щоб передати характер та історію цих людей?

1 Пардус — леопард.