Вступ до історії. 5 клас. Пастушенко - Нова програма

§ 16. Пам’ятки доби визвольних змагань українського народу

Завдання перед читанням тексту параграфа

З якими людьми та подіями Ти пов’язуєш поняття «визвольні змагання»? Спробуй пояснити, чому.

Поради

1. Постав по 5-6 запитань до тексту кожного пункту параграфа.

2. Запиши у словник виділені у тексті слова та додай їх пояснення.

1. Зародження українського руху в період імперського панування. Радянська доба настала тому, що українцям в умовах, коли розпадалися Російська та Австрійська імперії, не вдалося відстояти створену ними самостійну державу (див. ману 8). В межах Росії українська держава була утворена в листопаді 1917 р. під назвою Українська Народна Республіка (УHP), в межах Австрії — через рік під назвою Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУHP). 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві за участю делегації ЗУНР та керівників УНР — Володимира Винниченка і Симона Петлюри — було проголошено «Акт Злуки», тобто об’єднання цих держав. Сьогодні ми відзначаємо 22 січня як День Соборності - свято утворення єдиної (соборної) української держави.

Рис. 75. Акт Злуки. 22 січня 1919 р.

Рис. 76. «Живий ланцюг».1 21 січня 1990 р.

1 За різними підрахунками, від 0,5 до 3 млн людей, узявшись за руки, з’єднали Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Житомир та Київ.

Український національний рух — різнорідна публічна діяльність в інтересах збереження та розвитку спільноти, об’єднаної патріотичними почуттями, спільними інтересами та баченням свого майбутнього.

Проголошення соборної української держави було результатом більш ніж столітньої копіткої праці учасників національного руху. До цього руху належали всі, хто розумів, що українці — самобутній народ і обстоював його право на розвиток власної культури.

У першій половині XIX ст. тих, хто обрав для себе належність до української нації, були одиниці. Будучи добре освіченими людьми, вони займались етнографічними та історичними дослідженнями, збирали і публікували український фольклор, взялися творити поезію і прозу мовою народних говірок. Серед ентузіастів української справи на теренах Російської імперії були письменник Іван Котляревський (1769-1838), фольклорист Михайло Максимович (1804-1873) та історик Микола Костомаров (1817-1885). В Австрії український рух започаткували священики Української греко-католицької церкви. Найбільш відомими серед них сьогодні є діячі «Руської трійці» — Маркіян Шашкевич (1811-1843), Іван Вагилевич (1811-1866) та Яків Головацький (1814-1888).

Визначальний вплив на усвідомлення українцями себе окремим народом мала пристрасна поезія Тараса Шевченка (1814—1861). Його «Кобзар» будив в українців Росії та Австрії волю відстоювати спільні інтереси, розвіював ілюзії селян щодо «доброго царя» та надії на краще в умовах імперської влади.

Усім сьогодні відомий «Заповіт», у якому поет закликав до визвольної боротьби: «...вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте». Як громадський діяч Т. Шевченко був прихильником відновлення української державності та виступав за її демократичний устрій

Олег Шупляк. Дух свободи. 2012 р.

Будителі української самосвідомості, з одного боку, та нерівноправна, визиск і диктат імперської влади — з іншого, спонукали українців в обох імперіях шукати для себе відповіді на такі питання:

1. Хто я, яке моє покликання?

2. Чого потребує, чого прагне мій народ?

3. Яка справа дозволить мені найкраще прислужитися моєму народові?

2. Піднесення українського руху. У другій половині XIX ст. учасниками національного руху були вже не одиниці, а сотні українців. Чимало хлопців та дівчат, усвідомивши свою належність до української нації, долучались до активної громадської діяльності, ще навчаючись у старших класах школи або в університеті. Окремі з них, як, наприклад, Михайло Коцюбинський (1864-1913) та Леся Українка (1871-1913), розвинули українську літературу, Іван Пулюй (1845-1918) та Олександра Єфименко (1848-1918) — науку, Іван Труш (1869-1941) і Марія Заньковецька (1854-1934) — мистецтва.

Інші, зокрема, Микола Міхновський (1873-1924) та Євген Олесницький (1860-1917), стали засновниками перших українських політичних партій. Такі ж, як Михайло Драгоманов (1841-1895) та Іван Франко (1856-1916), яскраво проявили себе і в літературі, і в науці, і в політиці. Найвагомішим результатом праці названих та інших науковців, освітян, митців та політиків було перетворення маси місцевого люду в свідомий своїх цілей народ — націю.

Намагання учасників українського руху в Росії через художні твори і так звані «недільні школи» донести національну ідею, тобто бачення, того, якими є спільні інтереси українців, до селян спонукали владу заборонити використання української мови в публічному просторі: в закладах освіти, пресі, книговиданні, навіть під час концертів та театральних вистав. Ці заборони, зафіксовані в Емському указі 1876 року, діяли аж до початку XX ст. Як наслідок, центром українського руху стала Галичина.

Політична партія — особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягнути мети, загальної для її членів, шляхом отримання і здійснення влади в державі.

Політика — цілеспрямована діяльність, пов’язана з прийняттям відповідальних рішень щодо взаємовідносин між різними суспільними групами, державами та народами.

Розвиткові національного руху українців в Австрії сприяло те, що два імперських уряди проводили різну політику щодо своїх українських меншин. Росія постійно утискала цей рух, вважаючи його союзником більш потужного польського. Натомість Австрія не перешкоджала українському рухові, розглядаючи його як противагу зусиллям поляків відновити власну державність. Щоб зберегти імперію, австрійці об’єднали в межах своїх східних провінцій — Галичини та Буковини — землі, де переважали українці (Східна Галичина, Північна Буковина), та польські (Західна Галичина) і румунські (Південна Буковина) землі. Місцеві органи влади в цих провінціях перебували під контролем поляків та румунів. В українців натомість були можливості публічно використовувати рідну мову: навчати нею в початкових школах та гімназіях, видавати газети, журнали, книги, концертувати тощо. Окремі учасники українського руху були також парламентаріями та мали змогу критикувати владу. На початку XX ст. австрійський уряд пообіцяв українцям у недалекому майбутньому об’єднати заселені українцями землі Галичини та Буковини в окрему провінцію та відкрити україномовний університет. Перешкодила цьому Перша світова війна (1914—1918 рр.).

Тривала війна, у якій Австро-Угорщина і Росія воювали одна проти одної, зруйнувала міць обох імперій. Після усунення від влади царя на теренах підросійської України розгортається національна революція. Її учасники, об’єднавшись навколо Української центральної ради — громадського об’єднання, що представляло інтереси українців, утворюють нову демократичну державу — Українську Народну Республіку та проголошують 22 січня 1918 року її незалежність. 1 листопада цього ж року у Львові вибухає повстання, відоме під назвою «Листопадовий Чин». Як наслідок, на підавстрійських землях України з’являється Західноукраїнська Народна Республіка. 22 січня 1919 року вона стає Західною Областю — окремою адміністративною одиницею УНР (ЗО УНР).

Прихильники збереження імперій прагнули повернути українські землі. У Росії цього добивалися учасники «червоного» (більшовики-комуністи) та «білого» (дворяни-монархісти) рухів, а на теренах колишньої Австро-Угорщини, яка розпалася, — націоналісти Угорщини, Румунії і Польщі. Націоналісти пояснювали територіальні претензії своїх держав до УНР тим, що в Середньовіччі західноукраїнські землі входили до їх складу.

Парламентар — член парламенту — законодавчого органу влади, сформованого на виборних засадах. Парламенти в різних державах називаються по-різному. В Австрії — це був рейхсрат, у Польщі — сейм, у Росії — дума. Українським парламентом є Верховна Рада України.

На захист молодої української держави стала насамперед українська молодь. Про подвиг молодих українців, які відстоювали українську державність у 1918-1920 роках, нагадують нам чимало пам’ятників. Одними з найвідоміших і найбільш шанованих українцями «місць пам’яті» стали Меморіальний комплекс пам’яті Героїв Крут (Чернігівська обл.) та Меморіал воїнам Української галицької армії (м. Львів).

Запитання та завдання на застосування умінь і знань

1. Визнач хронологічні межі доби визвольних змагань українського народу.

2. Поміркуй над тим, які відповіді могли давати українці на виклики періоду визвольних змагань. Висновки аргументуй.

3. Склади перелік «місць пам’яті» доби визвольних змагань на теренах рідного краю.

Практична робота 1

Захисники Української революції

Завдання:

1. Оглянь та коротко опиши доступну Тобі пам’ятку чи пам’ятник, що нагадують про Українську революцію. Можеш скористатися поміщеними далі ілюстраціями і довідкою про Національний музей «Меморіал пам’яті Героїв Крут».

2. Спробуй пояснити символіку відвіданого Тобою «місця пам’яті». Розкажи, наприклад, як можна «прочитати» символіку пам’ятника Героям Крут.

3. Дай відповіді на допоміжні запитання до документів і візуальних джерел про подвиг під Кругами. Постав додаткові запитання або відшукай інші джерела, щоб краще уявити собі хід битви. Розкажи, на основі джерел, у чому полягав подвиг слабо підготованої до ведення військових дій київської молоді (5-8 речень).

4. Які думки та почуття викликає в Тебе чин української молоді, яка захищала Київ у січні 1918 року?

Джерела (для роботи у групах або індивідуальної роботи, на вибір):

1. Меморіальний комплекс пам’яті Героїв Крут

Рис. 77. Меморіал пам’яті Героїв Крут (загальний вигляд)

Рис. 78. Пам’ятник Героям Крут

Меморіал біля села Пам’ятне на Чернігівщині відкрили 2006 року (рис. 77). Він присвячений одній з ключових подій боротьби українців за збереження своєї держави — бою під Крутами 29 січня 1918 року. Автор — художник Анатолій Гайдамака.

У центрі Меморіалу монумент — насипний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону, що нагадує колони Київського університету (рис. 78). Поруч знаходяться символічна могила-курган, каплиця та озеро у формі хреста. Музейна експозиція складається із залізничної платформи з гарматою та залів-вагонів. Зовні вагони нагадують ті, у яких прибули на станцію молоді добровольці.

Допоміжні запитання:

1. Які символи використав автор Меморіального комплексу під Крутами? Про що розповідає кожен з них?

2. Які враження мали б залишатися у відвідувачів Музею під впливом зведеного поруч монумента?

2. Документ

Наше бойове завдання — взяти Київ <...> Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків — нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам.

(із виступу М. Муравйова, командувача більшовицьких військ)

3. Довідка

Помічний курінь Січових стрільців було створено в середині січня 1918 р. з ініціативи патріотичної української молоді <...>. Курінь мав у своєму складі лише одну сотню, що налічувала 120 осіб, — студентів, гімназистів, слухачів фельдшерської школи.

4. Свідчення очевидця

Треба лише було глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української держави.

(Зі спогадів січовика)

5. Інфографіка до Дня пам’яті Героїв Крут (Український інститут національної пам’яті)

6. Зі спогадів сучасника

Доля студентської чети, яка не встигла приєднатися до свого підрозділу, склалася трагічно. Заблукавши у темряві, січовики вийшли до залізничної станції в той час, коли її вже зайняли московські червоногвардійці.

<...> День 31 січня став для полонених фатальним. Перед стратою учень 2-ї Української гімназії, 19-річний уродженець Галичини Григорій Піпський, заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили й інші полонені. Результати розкопок, здійснених невдовзі на місці розстрілу, засвідчили, що всього було страчено 28 полонених.

(За спогадами сотника А. Гончаренка, командира підрозділу армії УНР, який обороняв Крути)

7. Погляд поета

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ. <...>

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

21 (8) березня 1918 р.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Павло Тичина. Пам’яті тридцяти

Допоміжні запитання до документів 2-7:

1. Хто вони, герої Крут, якого віку, походження та з якою освітою? Які думки та почуття могли спонукати київську українську молодь узяти до рук зброю та вирушити на бій з Червоною гвардією М. Муравйова? Обдумуючи відповідь, зверни увагу на документи 2-4.

2. Як розгортався та чим завершився бій під Крутами? Дивись документи 5 та 6.

3. Які результати бою під Крутами? Чим цей бій важливий для долі Української Народної Республіки та її столиці? Дивись документ 5.

4. Як склалася доля тих захисників станції Крути, які потрапили в полон до червоногвардійців-більшовиків?

5. Яким було ставлення киян та української влади до загиблих під Крутами юнаків? Зроби висновок на основі документа 7.

Практична робота 2

Українська галицька армія

Завдання:

1. Оглянь та коротко опиши доступну Тобі пам’ятку чи пам’ятник, що нагадують про Західноукраїнську Народну Республіку та її військо. Можеш скористатися поміщеними далі ілюстраціями і довідкою про Національний музей «Меморіал воїнів Української галицької армії» у Львові.

2. Спробуй пояснити символіку відвіданого Тобою «місця пам’яті». Розкажи, наприклад, як можна «прочитати» символіку пам’ятника воїнам УГА.

3. Дай відповіді на запитання до документів і візуальних джерел щодо історії Українських січових стрільців та Української галицької армії. Знайди інші джерела та постав додаткові запитання, щоб більше знати про ці військові утворення.

4. Розкажи, на основі джерел, про позицію галицької української юні у час змагань за національне визволення та власну державу (5-8 речень). Які думки і почуття викликає в Тебе життєва позиція цих хлопців та дівчат?

Джерела (для роботи у групах або індивідуальної роботи, на вибір):

1. Меморіал воїнів Української галицької армії

Меморіальний комплекс (рис. 79) було відкрито 2005 року у Львові, на Личаківському кладовищі. Авторський колектив: архітектор М. Федик, скульптори Д. Крвавич та М. Посікіра. Меморіал увічнює збройні сили Західноукраїнської Народної Республіки, що виникли 1918 року на основі легіону Українських січових стрільців. Після Акту Злуки (1919) Українська галицька армія стала складовою армії УНР.

Рис. 79. Меморіал воїнів УГА (загальний вигляд)

Рис. 80. Колона воїнам УГА

У верхній частині Меморіалу — колона воїнам УГА (рис. 80). На її вершині встановлено скульптуру Архистратига Михаїла з дубовою гілкою в лівій руці і мечем у правій. Зліва від пам’ятника дугою розміщена монументальна гранітна стіна. Біля її підніжжя п’ять крипт. У третій — прах державного секретаря (міністра) військових справ ЗУНР, полковника УГА Дмитра Вітовського (1887—1919). Поховання у нижній частині Меморіалу (рис. 81) зосереджуються навколо каплиці, у крипті якої спочиває Президент Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич (1863—1941).

Рис. 81. Нижній рівень Меморіалу.

Рис. 82. Пластунам, які не зрадили присягу (частина Меморіалу)

Допоміжні запитання:

1. Які символи використали автори Меморіалу Української галицької армії? Про що розповідає кожен з них?

2. Які почуття, на Твою думку, переживають відвідувачі Меморіалу?

2. Документ

Я,... Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі Крови. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїле, допоможіть. Амінь!

(Угрин-Безгрішний М. Нарис історії УСС. Ч. 1. Львів, 1923. С. 28)

3. Свідчення очевидця

У червні 1916 р. серед 2599 вояків Легіону Українських Січових Стрільців було письменних — 87,8% (два роки перед тим 100%), учнів гімназій, середніх шкіл і семінарій — 21,8%, студентів — 7%, вчителів — 1,6%, правників — 1,6%, хліборобів — 26,5% (останні в Галичині становили 94%). 71% стрільців і старшин мали 19-23 роки.

(за даними Осипа Назарука, члена Бойової Управи старшин УСС)

4. Погляд історика

Найбільшою заслугою січового стрілецтва перед українським народом стало переможне Першолистопадове 1918 року збройне повстання, відтак творення Західноукраїнської Народної Республіки та її Збройних Сил — Галицької армії. Власне січовики керували повстанням у Львові й на теренах краю, а згодом очолили армію, бойові групи, корпуси, бригади, полки.

(Василь Футулуйчук, сучасний український історик)

Допоміжні запитання до документів 2-4:

1. Якими, судячи з джерела 2, були переконання тих, хто з початком Першої світової війни добровільно зголосився воювати в Легіоні січового стрілецтва?

2. Яким був склад бійців Легіону? Зверни увагу, читаючи джерело 3, на вік та стать бійців, їхню освіту та походження.

3. У чому важливість (значення для суспільства) існування Легіону січових стрільців? Чим досвід УСС виявився корисним в умовах Української революції? Для відповіді використай джерело 4.

5. Воїни Української галицької армії

Рис. 83. Олександр Греков (1875-1959). Командувач УГА, генерал-хорунжий Армії УНР. Родом з Чернігівщини

Рис. 84. Солдати Української галицької армії. 1918 р.

Рис. 85. Олена Степанів (1892-1963). Перша жінка-офіцер (хорунжа) УСС, згодом чотар УГА. Родом з Львівщини

5. Свідчення очевидця

Старшини, інтелігентніші підстаршини і стрільці роз’їздяться по провінції з відчитами, устроюють віча, аматорські вистави, концерти, засновують читальні. Тим способом стараючи бути корисними для тамошнього (на колишніх підросійських землях — Автор) українського населення, яке що раз більше горнеться до галичан, яких щиро полюбило.

(Зі спогадів колишнього комбрига УГА С. Шухевича)

6. Думка історика

УГА запам’яталась як добре організована, дисциплінована, боєздатна, внутрішньо спаяна армія. <...> Її не сила було розкласти ніякою агітацією, бо її старшини та воїни добре знали, за що вони борються <...> І тому про УГА залишився спогад, як про армію, що в боях не була переможена.

(Лев Шанковський. Українська Галицька Армія: воєнно-історична студія — Львів: НТШ, 1999. — С. 347)

Допоміжні запитання до документів 5-6:

1. Українці якого віку, статі, з яких суспільних груп стали воїнами Української галицької армії? Використай джерела 3 та 5.

2. Чим, окрім військової справи, займалися бійці УГА? Навіщо вони це робили? Встанови це на основі джерела 6.

3. У чому важливість УГА? Зроби висновок, опрацювавши джерело 7.

Домашне завдання

1. Познач на шкалі часу події, названі (виділені) в § 16.

2. Внеси у хронологічну таблицю такі факти:

а) проголошення незалежності Української Народної Республіки;

б) виникнення Західноукраїнської Народної Республіки; в) Акт злуки УНР та ЗУНР; г) бій під Крутами.

3. Помісти в іменному довіднику інформацію про згаданих (виділених) у параграфі та практичних роботах історичних осіб.

4. Познач на контурній карті місця, де відбулися такі події:

а) проголошення Української Народної Республіки; б) бій під Крутами;

в) Листопадовий чин; г) Акт злуки УНР та ЗУНР.

5. Виконай такі завдання:

5.1. Полічи, скільки років існувала Українська Народна Республіка.

5.2. Обчисли, скільки років минуло від проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

5.3. Обчисли, скільки тижнів минуло від «Листопадового Чину» до проголошення «Акту Злуки».

5.4. У 2018 році відзначали 100-річчя бою під Крутами. Якого року відбувся цей бій?

5.5. УНР була проголошена 1917 року. Через скільки років по тому відбулась Революція Гідності?

5.6. Яка з держав зберігала самостійність менше часу: Українська Народна Республіка чи Західноукраїнська Народна Республіка?

5.7. Визнач послідовність існування українських держав:

А Українська РСР; Б Українська Народна Республіка;

В Українська СРР; Г Україна.

5.8. Встанови відповідність між подією або процесом визвольних змагань та особами, які брали у них участь.

А укладення поетичної збірки «Кобзар»

Б утворення перших українських партій

В діяльність Української центральної ради

Г збирання «історичної спадщини» свого народу

1 Тарас Шевченко

2 Володимир Винниченко, Симон Петлюра

3 Микола Костомаров, Михайло Максимович, «Руська трійця»

4 Євген Олесницький, Микола Міхновський

5 Євген Петрушевич

Найдопитливішим

Стрілецькі пісні

Українські січові стрільці — це перші національні військові формування українців на бойовищах Європи XX ст. Досвід УСС ліг в основу форми, військових традицій і звань УГА, армії УНР, УПА, сучасного українського війська. А створений у цьому середовищі військовий фольклор зміцнював патріотичний дух населення України. У радянські часи за виконання стрілецьких пісень людей репресували. Однак стерти ці пісні з народної пам'яті комуністам не вдалося.

Однією з перших пісень «усусів» є широковідома сьогодні «Ой у лузі червона калина...». Автор цієї пісні Степан Чарнецький (1881-1944) був режисером львівського театру «Руська бесіда». Написав пісню ще до Першої світової війни, оновлюючи виставу Василя Пачовського «Сонце руїни». Своїм найближчим Степан тоді сказав: «Це буде сильна пісня!» І він не помилився.

Інші найвідоміші та найпопулярніші пісні Січового стрілецтва народилися вже в горнилі війни. Серед авторів — переважно молодь, яка працювала в гурті під назвою «Пресова кватира УСС». Статут («Правильник «Пресової кватири», 1916 р.) так визначав мету цього утворення: «...піднести українську свідомість і честь». Низка популярних сьогодні мелодій — це витвір «усуса» Михайла Гайворонського (1892-1949). М. Гайворонський був диригентом духового оркестру Січових стрільців. Цей оркестр першим виконав його пісні «їхав стрілець на війноньку», «За рідний край» («Ми йдемо в бій») та інші.

Ще одному працівникові «Пресової кватири», Романові Купчинському (1894-1976) на час війни було трішки поза двадцять. Але у доробку цього талановитого пісняра не один десяток творів: «Боже великий, Творче всесвіту» (стрілецька і пластова молитва), «Ой там при долині», «Заквітчали дівчатонька», «Як з Бережан до кадри», «Ой шумить, шумить» та інші.

Очолював «Пресову кватиру УСС» Левко Лепкий (1888-1971). Пісні, до яких він написав і слова, і музику, а саме: «Ой видно село...», «Ішов відважний гайовий ...» та інші, мали шалену популярність. Але найвідомішим його твором є пісня «Чуєш, брате мій», написана на слова брата, Богдана Лепкого.

Усього дослідники зібрали до півтисячі пісень, створених для воїнів та воїнами Легіону УСС та УГА упродовж першої третини XX ст. Найбільш відомі можна прослухати, знайшовши їх з допомогою пошукової системи Google. Щоб їх заспівати, скористайтеся збірником: Стрілецькі пісні [Електронний ресурс] / Стрілецькі пісні. Упорядник Оксана Кузьменко. — Львів, 2005. — 640 с. 1

Не мусиш, але спробуй

1. Які з пісень Січових стрільців Тобі відомі?

2. Розпитай родичів, які з пісень «усусів» вони чули або виконували ще до проголошення незалежності України.

3. Вивчи та заспівай соло або з товаришами/говаришками по школі пісню Січових стрільців, яка Тобі до вподоби.