Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

Роман «Майстер і Марґарита» як вершина творчості М. О. Булгакова

Ім'я Михайла Опанасовича Булгакова на 25 років було викреслено з літературного життя (1964-1989). Тож слава прийшла до нього вже після смерті. Письменницька доля нині всесвітньо визнаного класика літератури ХХ століття склалася драматично: він не побачив опублікованими свої кращі твори, а все, що вийшло друком, стало об'єктом жорстокої критики, ідеологічних і політичних звинувачень. У біографії цього митця можна простежити кілька векторів, що визначають напрями еволюції Булгакова як прозаїка, драматурга, сатирика, гуманіста.

Його творчість витримала випробування часом і посіла чільне місце у скарбниці світової культури. Твори Булгакова завжди цікаві читачам, персонажі інтригують тим, що водночас захоплюють і лякають сміливістю думки. Його образи — виразні, літературні етюди — смачні, а мова — легка.

Інтерактивна вправа

• Розгляньте інфографіку на с. 39. За матеріалами інфографіки й онлайн-додатка складіть повідомлення про особливості художнього світу М. О. Булгакова (робота в парах).

Михайло Опанасович Булгаков

Російський письменник, драматург, театральний режисер, актор. Автор романів, оповідань, фейлетонів, п'єс, кіносценаріїв, оперних лібрето. Його твори, що змальовують дух трагічної доби 1920-1930-х рр. російської історії, стверджують загальнолюдські духовні цінності.

Основні твори

«Дияволіада», «Фатальні яйця», «Собаче серце» (1925), «Біла гвардія», «Зойчина квартира» (1926), «Багряний острів» (1927), «Біг» (1928).

1928 року починає працювати над романом «Майстер і Марґарита», який завершив лише 1940 року.

Розквіт письменницького таланту М. Булгакова припав на час утисків сталінської цензури та критики. Письменник, який зі співчуттям змальовував офіцерів білої гвардії й інтелігентів, зрощених культурним середовищем дореволюційної Росії, який не шкодував сміливих сатиричних барв, зображаючи радянське суспільство, накликав на себе гнів ідеологів нової влади. Прозу Булгакова не публікували, його п'єси викреслювали з репертуарів театрів або відхиляли на театральних художніх радах, а сам митець став цапом відбувайлом для нищівної критики на свою адресу.

Меморіальна дошка на одному з корпусів Чернівецької ОКЛ

Кадр із фільму «Собаче серце» (реж. В. В. Бортко, СРСР, 1988)

Ілюстрація до роману «Майстер і Марґарита» М. О. Булгакова

Лише за кілька десятиліть після смерті М. Булгакова знову відкрили як письменника світового масштабу, ім'я якого має перебувати поруч з іменами таких корифеїв російської літератури, як Микола Гоголь, Михайло Салтиков-Щедрін, Антон Чехов.

Булгаковські твори здобули читацьку любов та зацікавленість літературознавців різних країн. Зокрема, ім'я митця зазначено у «Пантеоні XX століття», створеному в Америці для увічнення найвидатніших людей доби.

М. О. Булгаков — талановита та неординарна особистість

Періоди

Внесок у становлення особистості

Київ, дружна родина →

Відчуття родини, любов до мистецтва, повага до людини, почуття гідності й честі як основних моральних критеріїв оцінювання майбутніх героїв

Освіта, самоосвіта →

Любов до літератури, театру, працелюбність, загострене почуття незалежності й самостійності, бажання бути осторонь політичної боротьби, протест проти насильства

Літературні уподобання →

Розуміння традицій російської літератури романтизму й реалізму, філософське осмислення одвічних проблем, захоплення фантастикою, містикою

Літературна творчість →

Усвідомлення цінності людського життя, критичне ставлення до дійсності, політичних подій, зокрема російської соціалістичної революції з її ставкою на неосвічені пролетарські маси, звернення до одвічних питань людського буття, проблем духовної деградації суспільства в культурно-історичному контексті

Осмислення проблеми відносин влади й митця →

«Внутрішня еміграція» письменника, загострене почуття власної гідності, прагнення понад усе залишатися вільною людиною, сміливе викриття вад державної системи, протест проти абсурдного соціального устрою та насильства

Особливості художнього світу М. О. Булгакова

• Протиставлення одвічних цінностей історичній сучасності в її кризові моменти.

• Різка сатира, іронія та гротеск як засіб розкриття дійсності.

• Звернення до фантастичних сюжетів, що засвідчують містицизм письменника.

• Тісний зв'язок між прозою та драматургією, що полягає у насиченні романів, повістей та оповідань драматичними елементами й театральними ефектами.

• Використання складних оповідних структур, сюжетних колізій, поліфонії (багатоголосся).

М. О. Булгаков і Україна. Роль Києва у житті Булгакова

Як митець і мислитель М. Булгаков перебував під значним упливом творчості Миколи Гоголя та філософських ідей Григорія Сковороди.

Київ посідав особливе місце в житті та творчості письменника. Дитинство і юність митця минули в будинку № 13 на Андріївському узвозі. Тут він обрав для себе професію лікаря й зустрів свою першу дружину. Не дивно, що саме в Києві виник задум його найвизначнішого роману «Майстер і Марґарита». Навіть у Москві завжди пам'ятав про свій київський будинок — його тихе сяяння лягло світлом і тінню на заповітні рукописи. Мріяв повернутися, уклавши у вуста Марґарити: «Дивись, он попереду твій вічний дім, яким тебе винагороджено»*. Згодом у місці, де народився й провів значну частину свого життя видатний митець, улаштували літературно-меморіальний музей.

* Тут і далі: переклад Євгена Поповича.

У відомому київському меморіальному будинку-музеї Михайла Булгакова цікавою є двоколірність експозиції. Завдяки цьому ніби поєднуються два світи — справжній, булгаковський, і вигаданий, книжковий. Справжні речі родини Булгакових чергуються з білими моделями, муляжами втрачених предметів побуту, міфічними, літературними ознаками інтер'єру.

Фасад будинку-музею М. О. Булгакова у Києві

Парадоксально, але факт: незважаючи на величезну популярність творчості видатного майстра, сьогодні — це єдиний у світі музей, де зібрано булгаковські реліквії.

Конфлікт митця з владою в умовах тоталітарної радянської системи

Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» розкриває авторський погляд на все, що відбувалося в СРСР у 1920-ті роки. Те, що влада називала розбудовою соціалізму, М. О. Булгаков розцінював як масштабний і більш ніж небезпечний експеримент. Революційні методи, до яких вдавалися з метою побудови нового, досконалого суспільства й виховання нової людини, майстер сприймав досить скептично. Письменник уважав цей процес утручанням у природний перебіг історії, що спричинить жахливі наслідки, зокрема — для самих недолугих експериментаторів, що згодом підтвердилося.

Реакція з боку влади на позицію письменника-опозиціонера була передбачуваною: його твори не видавали друком, а сам Булгаков, будинок якого часто піддавали обшукам, перебував під таємним наглядом. Хоча митець і залишився в живих, доля його була трагічною. За зловісною іронією, письменник, посмертно уславлений у всьому світі, жив і писав за умов, що заперечували власне можливість творчого самовираження. Попри тиск тоталітарного режиму, він писав днями й ночами. Навіть коли вже не мав жодної надії побачити свої твори опублікованими, то писав у шухляду, залишивши нащадкам свій найкращий роман.

Твір «Майстер і Марґарита» як роман-лабіринт зі складною філософською проблематикою

Конфлікт письменника та влади, особистості та системи стає лейтмотивом творчості М. Булгакова й особливого звучання набуває в його вершинному творі «Майстер і Марґарита».

Культурні та літературні джерела твору «Майстер і Марґарита»

Реальні факти

Життя Булгакова та історія СРСР у 1920-1930-ті роки;

враження від творів мистецтва («Демон», «Шестикрилий Серафим» М. Врубеля, полотна В. Васнецова у Володимирському соборі в Києві, художня панорама «Голгофа»);

історія кохання з О. С. Булгаковою (Шиловською), яка стала прообразом Марґарити

Книжкові

Е. Ренан «Життя Ісуса»; Г. Сенкевич «Куди йдеш» («Камо грядеши»);

А. Франс «Прокуратор Іудеї»; Й. В. Ґете «Фауст»;

Е. Т. А. Гофман «Крихітка Цахес...»; твори М. В. Гоголя, Ф. М. Достоєвського; філософія В. С. Соловйова

Міфологічні

Євангельські легенди про Ісуса Христа, Понтія Пілата, Іуду та ін.;

біблійні міфи про диявола та боротьбу Христа з ним;

слов'янські міфи про відьом, демонів, нечисту силу; європейські міфи;

апокрифи (різні трактування долі Іуди, Пілата та інших біблійних персонажів)

  • 1. Що означає вислів рукописи не горять? Кому він належить?
  • 2. Назвіть факти біографії Булгакова, які відображено в його творчості.
  • 3. Як на долі Булгакова позначилися історичні потрясіння 1910-1920-х років?
  • 4. Які епізоди з життя письменника засвідчують його протистояння з тоталітарною владою?
  • 5. Як стосунки М. Булгакова з владою вплинули на зміст творів митця?
  • 6. У яких творах письменника показано історію взаємин художника і правителя-тирана?
  • 7. Як у художньому світі письменника поєднано традиції реалізму й романтизму з пошуками письменників XX століття?
  • 8. Чому, на вашу думку, за життя Булгакова роман «Майстер і Марґарита» не вийшов друком?
  • 9. Про що свідчить зв'язок роману М. О. Булгакова з творами його відомих попередників?

О. Грачов. Колаж-портрет М. О. Булгакова. 1970

Проаналізуйте!

  • 1. У сучасному літературознавстві реалізм Булгакова називають дивним, магічним, гротескним. Якою ви бачите булгаковську концепцію світу й людини?
  • 2. На матеріалі життя 1920-1930-х років М. О. Булгаков розв'язує одвічні питання добра та зла. Доведіть або спростуйте це твердження.

Роман «Майстер і Марґарита»: особливості композиції, широта філософсько-етичної проблематики твору

Особливості композиції твору (роман у романі) та оповідної структури

Роман має складну та водночас чітку композицію: такої чіткості надає роману переплетення сюжетних ліній, об'єднаних наскрізною темою — темою вільної особистості в пошуках правди.

Джерела роману обумовили особливості його побудови: роман у романі, де час і простір відтворено у кількох площинах. Дія розгортається у трьох часових і просторових планах: у Москві другої чверті ХХ ст., у Єршалаїмі на початку нашої ери й поза земним часом та простором, де сходяться обидві сюжетні лінії роману, — у вічності.

«Майстер і Марґарита» — роман у романі. Розділи про московське життя кінця 1920-х років переплітаються з розділами роману, написаного майстром, де переосмислюються біблійні події, — суд Понтія Пілата та страта Ієшуа.

Складові композиції роману «Майстер і Марґарита»

• Міфологічний — перебування Воланда і його почту в Москві напередодні Великодня

• Соціально-сатиричний — зображення Москви 1930-х рр.

• Ліричний — історія кохання майстра та Марґарити

• Біблійний — роман майстра про Ієшуа та Понтія Пілата, дія якого відбувається в давньому Єршалаїмі у I ст. н. е. та у вічності

Князь пітьми Воланд і його почет потрапили до специфічного московського світу і спостерігають за тим, як живуть, страждають, сваряться, заздрять, радіють звичайні люди, утручаючись у людські долі на свій розсуд.

Московські розділи сатирично відображають псевдолітературну діяльність МАСОЛІТу, зіпсованих квартирним питанням москвичів, свавілля чиновницької бюрократії, атмосферу взаємного стеження й доносів. Саме тут розігралася бісівська містерія Воланда.

У межах цієї багатопросторової художньої реальності відбувається постійне зіставлення тимчасового й вічного, їхня взаємоперевірка часом.

Зважаючи на унікальність твору, неможливо визначити його жанр якось однозначно. «Майстер і Марґарита» — роман сатиричний, філософський, у єршалаїмських сценах — епічний; його визначають як роман-міф.

Морально-філософський зміст єршалаїмських розділів твору

Одна з найбільших таємниць роману — біблійний сюжет, який розгортається в уяві майстра. М. Булгаков не претендував на звання євангеліста Нового часу. Він лише своєрідно інтерпретував євангельські мотиви й образи. Ця сюжетна лінія роману «Майстер і Марґарита» не нова, але біблійні мотиви набувають у Булгакова нових ознак: персонажі наділені земними характерами та розв'язують земні проблеми. Булгаковський Азазелло, Коров'єв-Фагот, як і Бегемот, не відповідають біблійним канонам: вони всього лише почет сатани й не ототожнюються, за християнською традицією, із самим сатаною.

Ієшуа зіткнувся в ідейному діалозі з Понтієм Пілатом, якого змальовано не як могутнього прокуратора, а як пересічну людину, знесилену головним болем. У Біблії Понтій Пілат не мучиться сумнівами й докорами сумління, а булгаковський герой постійно балансує між добром і злом і, наказавши вбити Ієшуа, сам страждає, аж поки йому не вибачають цей гріх.

Хоча булгаковському Ієшуа притаманні деякі риси Месії, та він більше схожий на сина людського, а не Сина Божого. Людську природу особливо рельєфно вимальовано у сцені допиту. Цей мандрівний філософ проповідує моральний закон Добра. Він ані на йоту не відступає від своїх переконань і нехтує брехнею задля порятунку: не розуміє чи не бажає розуміти натяків прокуратора. Навіть за мить до страти, коли йому, спраглому, піднесли до рота мокру губку, він сповідує цей закон: відмовляється на користь засудженого сусіда, який так само потерпає від спраги.

Головним антагоністом Ієшуа є Понтій Пілат: носій абсолютного добра, одвічних істин — і зневірений у моральних цінностях посадовець, охоронець державного ладу та влади.

Пілат зазнає моральної поразки, капітулює перед страхом за своє життя. За хибний вибір він розплачується муками совісті. І тільки за дві тисячі років каяття перед Пілатом розстеляється довгоочікуваний шлях — дорога до світла. Місячне сяйво в Булгакова є символом Істини, вічного духовного життя.

Іншою протилежністю Ієшуа є Воланд. Якщо Мефістофель із «Фауста» Ґете сильний, як Бог, та є втіленням зла, руйнації, то Воланд має на меті відновлення справедливості, хоче довести, що добро та зло тісно переплетені, ось тільки зло неминуче буде покарано. Булгаков віддаляє Воланда від Мефістофеля (сатани) у пошуках більш точного осмислення природи добра та зла і їхнього співвідношення між собою в реальному житті. «Кожна управа має пильнувати своїх справ», — пояснює Воланд Марґариті розподіл обов'язків у цьому світі. Є «управа» Ієшуа Га-Ноцрі, і є «управа» його, Воланда. А їхнє співвідношення між собою цілком відповідає Євангелію й християнській традиції.

Булгаковський Воланд не сіє зло, а викриває його. Жорстокими, але водночас справедливими наказами та вчинками він відновлює рівновагу між добром і злом. Зло в романі — то не витівки сатани. Відповідальність за несправедливість автор покладає на людину. «Воланд — це перший диявол у світовій літературі, який карає за недотримання заповідей Христа», — пише дослідник Б. В. Соколов у «Булгаковській енциклопедії».

  • 1. Чому літературознавці вважають, що «Майстер і Марґарита» — це роман у романі? Назвіть культурні, зокрема літературні, джерела твору.
  • 2. У чому полягає своєрідність композиції роману «Майстер і Марґарита»? Які основні сюжетні лінії можна виокремити у цьому творі?
  • 3. М. О. Булгаков назвав свій твір фантастичним романом. А як би ви визначили жанр твору?
  • 4. Визначте основні проблеми роману «Майстер і Марґарита».
  • 5. Чому майстер пише роман саме про Понтія Пілата? Хто головний герой і яка основна думка цього твору?
  • 6. Як пов'язані в романі картини життя сучасної митцеві Москви та розділи роману про Понтія Пілата?
  • 7. Що спільного між добою Понтія Пілата й основним часом дії твору?
  • 8. Які риси Сина Божого та які сина людського, на вашу думку, утілено в образі Ієшуа?

Проаналізуйте!

  • 1. Зіставте єршалаїмські розділи роману з біблійним першоджерелом: у чому сенс булгаковської інтерпретації? Свою думку аргументуйте й проілюструйте цитатами з роману.
  • 2. Порівняйте образи Ієшуа та Понтія Пілата за портретом та вчинками.
  • 3. Хто в єршалаїмській частині роману, на вашу думку, відповідає таким поняттям:

  • 4. Чому Ієшуа у фіналі роману прощає Пілатові? Дайте розгорнуту відповідь.

Створіть!

• Порівняльну характеристику євангельських образів та персонажів роману «Майстер і Марґарита».

Роман «Майстер і Марґарита»: проблема творчості та шляху митця. Утвердження цінності кохання та її рятівної сили в долях майстра і Марґарити

Тема творчості в романі. Трагізм долі митця (майстра)

Проблематика роману М. О. Булгакова «Майстер і Марґарита» — складна й різноманітна. Одна з основних проблем твору — проблема творчості й долі письменника.

Проблема творчості й долі письменника у романі М. О. Булгакова «Майстер і Марґарита»

Берліоз

Іван Бездомний

Майстер

У розмові Берліоза з Бездомним на Патріарших ставках Булгаков зображує головного редактора упевненим у собі та своїх знаннях. Берліоз розповідає про Ісуса, заперечуючи його існування, наводячи приклади й насолоджуючись тим, яке враження справив на молодого поета. Що ж до творчості, то для Берліоза це робота, яка полягає в керуванні й настановах, милуванні своїм розумом та «талантом».

Образ Берліоза є втіленням чиновника-бюрократа, який принижує роль творчості та творця. Через таких, як він, страждає майстер у творі й сам Булгаков у житті

Творчість для Івана Миколайовича Понир'єва — це пошук свого шляху. Герой усвідомлює хибність свого прагнення до слави й кардинально змінюється як особистість. Він також усвідомлює роль творчості та духовності. Йому не судилося стати поетом, але він здатний тонко відчути сутність творчості й тонкого духовного світу. Його відмова від МАСОЛІТівського квитка нагадує зневагу до грошей Левія Матвія — учня й друга Ієшуа

В образі майстра Булгаков утілив своє ставлення до творчості. Через долю майстра розкрито філософську сутність творчості — презирство до жалюгідного повсякдення, марнославства, пихи; безперервність духовного зв'язку сьогодення й минулого, безкорисливість. Булгаков не випадково називає свого героя майстром, а не письменником.

Тут є кілька відтінків змісту: повага до досконалої майстерності, посвячення, служіння вищому духовному завданню — на відміну від соціального замовлення ремісників-письменників 1920-1930-х рр.

Засоби комічного в романі «Майстер і Марґарита»

Складна структура роману дала авторові змогу максимально приховати сатиричну спрямованість твору.

Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних сферах індивідуального, суспільного й політичного життя, що суперечать загальнообов'язковим принципам чи прийнятим ідеалам.

У романі Булгакова постала складна картина життя москвичів, особливо мистецької еліти, у 1920-1930-х роках. Письменник тонко поєднав гротеск і фантастику, продовжуючи гоголівську традицію. Автор характеризує персонажа за допомогою прийому деталізації, що водночас є засобом створення гротеску.

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного й реального, прекрасного й потворного, трагічного й комічного, життєподібного й карикатурного.

Яскрава сатирична деталь у романі — членський квиток МАСОЛІТу. Творчу працю письменника замінили формальні засідання й обговорення, боротьба за вигоди й привілеї. Не менш принизливим і несправедливим постає розподіл привілеїв у МАСОЛІТі. Визначні літератори можуть пообідати вишуканими стравами у ресторані значно дешевше, аніж пересічні громадяни. Є у них і дачі на Клязьмі, але дістатися цієї верхівки можуть не всі, оскільки бездарних літераторів значно більше, аніж дач, тому літній відпочинок стає предметом заздрощів.

Письменницьку еліту країни показано сірою, дріб'язковою, користолюбною та черствою. Показовою є сцена танців у ресторані: літератори кружляють у безглуздому вихорі.

Тема сатиричного зображення життя Москви й москвичів 1930-х років тісно пов'язана в романі з образом Воланда. Разом зі своїми помічниками він немов препарує пороки жителів столиці з її атмосферою бездуховності, вульгарності, жадібності, заздрості й кар'єризму.

Достатньо пригадати випадок у вар'єте. Смішними й огидними показують себе московські обивателі, ловлячи червінці, які виявляються фальшивими, міняючи свій одяг на модне вбрання. Чого варта суперечка претендентів на житло покійного Берліоза!

Через користолюбство, нестримне прагнення до високого суспільного становища люди зовсім утратили здоровий глузд. Ними було легко маніпулювати, уводити в оману. Правомірно з мотивом викриття обивателів перегукується мотив божевілля (образи Івана Бездомного, Никанора Івановича Босого). Клініка Стравінського, куди вони потрапляють, нагадує авторові весь сучасний йому світ.

Прізвища персонажів твору говорять самі за себе: Римський, Варенуха, Лиходєєв, Куролєсов.

А як точно письменник відобразив епоху репресій, завуалювавши її під біблійні часи! Високий світ євангельської легенди, який набув під пером письменника реальних ознак, знижується, пародійно перекручується в інших світах, інших вимірах. Сучасність стає нереальною, а потойбічний світ — дійсністю.

Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору. Пародія в перебільшеному вигляді відтворює характерні риси оригіналу.

Але, сатирично зображуючи одвічні людські пороки, М. Булгаков сподівається на виправлення, удосконалення людини. Побутові й міфологічні сцени роману засвідчують, що духовне й бездуховне завжди боролися в людині. Недарма висловлювання Воланда про це стало крилатим у романі: «Вони — люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було...». Автор показує, що вдосконалення людини починається передовсім з її моральності. Булгаков не робить сатиру наріжним каменем свого роману. Своєрідність його сатири виявляється в тому, що вона тісно переплітається з моральними, філософськими проблемами, які завжди поставали перед людиною.

Музеї та пам'ятники М. О. Булгакову та його персонажам

Офіційне відкриття першого у світі пам'ятника Михайлу Булгакову (скульптор — М. П. Рапай) відбулося 2007 року. Він розташований у Києві на Андріївському узвозі, біля будинку, де Булгаков проживав із родиною.

Київ

Пам'ятник Михайлу Булгакову в Харкові встановлено в Саду скульптур у дворі ресторану «Ермітаж» (вул. Максиміліанівська, 18). Автор пам'ятника, скульптор Артем Самойленко, зобразив письменника на лаві разом із котом Бегемотом, персонажем роману «Майстер і Марґарита».

Харків

Ще одне місто, пов'язане з Булгаковим, — Владикавказ (Північна Осетія). Михайло Опанасович жив там упродовж двох років. Саме у Владикавказі майбутній письменник облишив медицину й більше до неї не повертався. Тут він почав свій творчий шлях, організовував літературні вечори, концерти, створював п'єси для драматичної трупи місцевого театру. Пам'ятник (скульптор — С. Т. Тавасієв) установлено в центрі міста 2012 року.

Владикавказ

  • 1. Як ви вважаєте, які зв'язки існують між життям і творчістю? Чому рукописи не горять?
  • 2. Що важливіше для митця — зовнішня чи внутрішня свобода?
  • 3. На думку Булгакова, що означає бути майстром?
  • 4. Чому майстер з'являється тільки в 13-му розділі роману — «Поява героя»?
  • 5. Нагородою за які найвищі духовні цінності є спокій? А світло?
  • 6. На вашу думку, яку роль у романі виконує епіграф з «Фауста» Й. В. Ґете? Чи можна вважати епіграф ключем до роману й чому?
  • 7. Як і навіщо автор поєднав біблійний переказ, історію двох закоханих і московські сатирично-побутові сцени?
  • 8. Виразно прочитайте комічний діалог Коров'єва і Бегемота про письменників напередодні підпалу ресторану в «Домі Грибоєдова» (розділ 28). Чому М. Булгаков вклав слова докору у вуста нечистої сили?
  • 9. Як пов'язані теми кохання та творчості в романі?
  • 10. Які фольклорні та літературні аналогії виникають у вас, коли йдеться про образ Марґарити?
  • 11. Які художні засоби використав автор для яскравішого й переконливішого зображення реального життя 1920-1930-х років?
  • 12. Що означає слово спокій для булгаковських героїв? Як кожен із них розуміє його (майстер, Марґарита, Понтій Пілат, Фріда)?
  • 13. Яку роль відіграє в романі Воланд? Чи можна вважати, що він служить добру? Доведіть свою думку.

Проаналізуйте!

  • 1. У яких умовах майстер писав свій роман? Порівняйте обстановку кімнати майстра та квартири критика Латунського. Проілюструйте свою відповідь цитатами з тексту роману.
  • 2. Чи вдалося Булгакову втілити власний задум, змалювавши в романі «Майстер і Марґарита» 1920-1930-ті роки? Аргументуйте свою відповідь цитатами з роману.
  • 3. За майстром немає жодної провини, та все ж він не заслуговує на світло: він отримав тільки спокій. Чому?
  • 4. «Боги, боги мої! Що ж треба було цій жінці?!» — вигукує автор. Спробуйте й ви відповісти на це питання.
  • 5. Яким є ваше ставлення до Марґарити? Чому вона заслуговує тільки на спокій разом із майстром, а не на щастя?
  • 6. На вашу думку, які людські якості були притаманні Марґариті?
  • 7. Чи справедливо Булгаков називає взаємини майстра й Марґарити «справжньою, вірною, вічною любов'ю»?

Створіть!

• Уявіть себе вчителем зарубіжної літератури. Складіть перелік понять, з якими необхідно ознайомитись учням для успішного опанування теми «Модерністська проза початку ХХ століття».