Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

Німецьке Просвітництво та його вплив на розвиток Європи

Йоганн Вольфґанґ Ґете — «бурхливий геній»

Трагедія «Фауст» — вершина творчості митця й один із найвидатніших творів світової літератури.

Інтерактивна вправа

• За матеріалами інфографіки зі с. 15 та онлайн-додатка складіть візитівку-портрет Й. В. Ґете (робота в парах).

Злет письменницьких пошуків Ґете — філософська трагедія «Фауст», над якою він працював більшу частину свого життя і яка стала своєрідним підсумком болючих роздумів митця над проблемами сенсу буття, моральних цінностей і духовних запитів людини.

Історія створення трагедії «Фауст»

Трагедія «Фауст» — твір досить складний, тому що порушує одвічні проблеми, які кожне покоління намагається розв'язати. Жага пізнання в людині закладена, напевно, генетично: прагнення до добра, що повсякчас бореться зі злом. Протягом свого життя поет збирав по краплинах мудрість, що втілив у довершеному художньому творі, алегоричність та символіку якого вчені-літературознавці розшифровують до сьогодні. «Я збирав усе, що відбувалося перед моїми очима й вухами, перед моїми почуттями. У мої твори тисячі окремих істот внесли своє <...>, усі прийшли та принесли свої думки й досягнення, свої долі та життя, своє буття», — підсумовував на схилі віку автор трагедії «Фауст».

Йоганн Вольфґанґ фон Ґете

Поезія Ґете сповнена філософських міркувань.

Найвизначніший німецький поет, прозаїк, драматург, філософ, натураліст і державний діяч. Знав кілька іноземних мов (французьку, італійську, англійську); вивчав художню літературу, історію, природничі науки; музикував та малював.

Основні твори

Драма «Ґец фон Берліхінґен»; трагедія «Іфіґенія в Тавриді»; роман «Страждання юного Вертера»; поеми «Герман і Доротея», «Фауст»; балади «Лісовий цар», «Коринфська наречена»; автобіографічна книга «Поезія і правда».

«Лісовий цар» та «Коринфська наречена» створені в традиціях моторошної балади: їхні першоджерела — античні міфи й середньовічні перекази. У баладах Ґете передає відчуття нічних страхів, коли таємниче та потойбічне вривається в реальне життя.

Таланту Ґете властива універсальність: словами митець відтворював історичні епохи, виражав іноді протилежні сильні почуття, намагався дізнатися про рушійну силу людських учинків, проникнути в глибини природи.

Ілюстрація до «Фауста» Й. В. Ґете

Ілюстрація до «Вільшаного короля» Й. В. Ґете

Ілюстрація до «Германа і Доротеї» Й. В. Ґете

Предметом «Фауста» є не окремий життєвий конфлікт, а послідовний ланцюг глибоких конфліктів упродовж усього життя. Такий план трагедії, що суперечив усталеним правилам драматичного мистецтва, дозволив Ґете втілити у «Фаусті» власну життєву мудрість та історичний досвід своєї доби.

Творчість Ґете — одне з найвидатніших явищ світової літератури, що є складовою скарбниці художніх та літературних цінностей людства.

Джерела твору «Фауст» Й. В. Ґете

Початок XVI ст.

Народна легенда про Фауста

1587 р.

Йоганн Шпіс «Історія про доктора Фауста...»

Крістофер Марло «Трагічна історія доктора Фауста»

Ґотхольд Ефраїм Лессінґ «Фауст» (фрагменти п'єси)

Фауст — маг, чарівник, поет-гуманіст, який продав душу дияволу

Фауст — чаклун, чорнокнижник, який уклав тривалий контракт із Мефістофелем на виконання бажань

Фауст — богоборець, чорний маг.

Знання йому потрібні для збагачення та влади. Його образ сприймали як сміливий бунт проти суспільних законів

Фауст — учений, одержимий жагою пізнання

Сюжет трагедії «Фауст»

І. Присвята (поет із сумом і вдячністю згадує часи юності, друзів).

ІІ. Пролог у театрі (розмова директора театру, поета й коміка — це відображення поглядів Ґете на поезію та мистецтво).

ІІІ. Пролог на небі — зав'язка, суперечка між Богом та Мефістофелем: що є людина на землі — довершене створіння, яке прагне істини, чи тварина із тварин? Господь дозволяє Мефістофелеві, для якого все це є своєрідною грою, спокусити Фауста.

IV. Перша частина — 25 сцен

Фауст намагається пізнати сутність буття за допомогою магії. Та Дух землі, обурений зухвалою самовпевненістю вченого, не відкриває йому жодної таємниці. Приходить Ваґнер — учень Фауста, сухий педант та книжник, який не вміє поєднувати науку з практичною діяльністю. Висока мета породжує в ньому острах, для нього головне — дотримувати догм. А Фауст — творець, який вічно шукає істину й сенс буття.

V. Друга частина — 5 дій. Омолоджений відьмою Фауст потрапляє до двору безтурботного цісаря, де герой бачить світ блазнів та дурнів, що потопають у розкошах. Далі Фауст опиняється у фантастичному світі античного міфу, а потім — у світі поезії. Тут він постає в образі середньовічного лицаря й одружується з прекрасною Геленою. У них народжується син Евфоріон — дух поезії. Але, відірваний від землі, він гине. Тієї ж миті чари розвіюються, і Фауст знов набуває звичного вигляду. Його спроба залишитися назавжди у світі ідеальної краси скінчилася невдачею. Фауст замислив збудувати світлі й радісні міста. Захопившись своїми планами, він готовий навіть знехтувати справедливістю. За його наказом Мефістофель підпалює хатину самотніх старих, Філемона й Бавкіди, яка заважає будівництву греблі. Люди гинуть у вогні. Фаустові 100 років, і він пересвідчився в цінності реального буття й діяльнісного життя людини. Він знаходить відповідь: людину виправдовують невтомна праця, довічна боротьба за життя і волю:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б'ється день у день за них.

Трагедія Ґете «Фауст» у сюжетній лінії Марґарита — Фауст близька до аналогічних драм української літератури — повісті «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ'яненка, поеми «Катерина» Т. Шевченка.

Творчість німецького поета досліджували багато літературознавців, письменників, поміж яких І. Франко, В. Дорошенко, Л. Рудницький та ін.

Трагедію «Фауст» перекладали українською мовою 12 разів (зокрема, М. Старицький, Д. Загул, М. Улезко, Т. Вернивода). Та лише після перекладу «Фауста» Миколою Лукашем українські читачі дістали змогу скласти повне уявлення про геніальний твір Ґете.

У літературі ХХ століття відомо приблизно 150 модифікацій фаустівського сюжету. Багато сюжетів із трагедії знаходимо у творах Дж. Мільтона, Т. Шевченка, Т. Манна та ін. Чудові ілюстрації за мотивами легенди про Фауста створили французький художник Ежен Делакруа, російський Михайло Врубель, німецький Ернст Барлах, американський Роквелл Кент та ін. «Фауста» Ґете неодноразово театралізували. Так, Шарль Ґуно створив оперу «Фауст». На мотиви ґетевського «Фауста» писали музику Л. ван Бетховен, Г. Берліоз, М. Глінка, Р. Ваґнер, П. Чайковський, М. Мусоргський та ін.

За легендою про Фауста створено багато фільмів. До цієї історії зверталися такі видатні кінорежисери, як Ф. В. Мурнау («Фауст, німецька народна легенда»), Р. Клер («Краса диявола»), О. Сокуров («Фауст»).

  • 1. Що вразило вас в особистості Й. В. Ґете? Стисло схарактеризуйте його творчий шлях.
  • 2. Хто з українських учених вивчав творчість Ґете?
  • 3. Розкажіть історію створення трагедії «Фауст».
  • 4. Чому цю трагедію називають також драматичною поемою?
  • 5. Визначте композицію, тему та проблематику твору Й. В. Ґете.
  • 6. Якою є роль прологів у трагедії?
  • 7. Яким настроєм пройнята «Присвята»? Як у цьому розділі автор визначає тему свого твору?
  • 8. Про що йдеться в діалозі директора театру, поета й коміка в «Пролозі у театрі»?
  • 9. Архангели в «Пролозі на небі» славлять природу, землю, Господа. А на що скаржиться Мефістофель?
  • 10. Чому з появою Мефістофеля Ґете змінює ритм вірша?
  • 11. На вашу думку, чому Бог дозволив Мефістофелеві привести Фауста, кращого з людей, на стежку зла?
  • 12. Викликаний Фаустом Дух насміхається над ним. Що відповідає на це герой?
  • 13. Поясніть сутність угоди Фауста й Мефістофеля.
  • 14. Якими словами Мефістофель розкриває свої справжні наміри щодо Фауста?
  • 15. Про що йдеться у другій частині твору Й. В. Ґете?

Проаналізуйте!

  • 1. Проаналізуйте сцену «Пролог на небі». Хто є предметом суперечки між Господом та Мефістофелем?
  • 2. Опишіть внутрішній вигляд кабінету та спосіб життя вченого (сцена «Ніч»). Чому Фауст незадоволений своїм життям?
  • 3. Як відповідає Мефістофель на питання Фауста: «Хто ж ти є?». Прокоментуйте його відповідь.
  • 4. Як ви оцінюєте угоду між дияволом і Фаустом — як вияв людської ницості чи, навпаки, як вияв високих поривань людського духу?

Створіть!

  • 1. Літературні портрети ідеальних, на вашу думку, людей сьогодення й майбутнього. Візуалізуйте їхні характерні риси.
  • 2. Програму самовдосконалення та підготовки до опанування омріяної професії.

Трагедія «Фауст»: у пошуках сенсу буття і призначення людини

Пошуки сенсу буття та призначення людини

Й. В. Ґете замислювався над тим, що є життя; він уважав, що «таємниця життя незбагненна, але ми не можемо відмовитися від спокуси пізнати її та зрозуміти». У художній концепції твору образом Фауста Ґете стверджує думку про творчі зусилля людини на землі, у яких і полягає сенс буття. Автор не виправдовує, але й не засуджує свого Фауста. Він ніби звертається до нас, читачів: перш ніж звинувачувати, варто усвідомити, наскільки складний світ, скільки волі й мужності потрібно, щоб чесно жити в ньому. Людина не застрахована від помилок, вона ніколи не осягне всіх таємниць світу. Але вона житиме недаремно, якщо житиме по совісті, прагнутиме вищої мети, плекатиме в собі кращі риси, якими наділила людину Природа,— розум, волю, гуманізм тощо. Отже, сенс буття, за Ґете, — це невпинний пошук, а рушійною силою розвитку світу є боротьба добра та зла.

Поетична мозаїка

Останній монолог Фауста

Край гір лежить гниле багно,

Весь край струїть грозить воно;

Його ми мусим осушити

І тим наш подвиг довершити.

Мільйонам ми настачим місця тут —

Стихію зборе їх свободний труд.

Простеляться лани широкополі,

Стада рясні заграють на роздоллі,

Круті горби зведе трудящий люд,

Укриє їх узорами споруд —

І заживе в цім краї, як у раї...

Нехай лютують хвиль скажені зграї,

Хай спробують де греблю ту прорвать —

Здолає гурт прорив затамувать.

Служить цій справі заповідній —

Це верх премудрощів земних:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б'ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Тоді гукнув би до хвилини:

Постій, хвилино, гарна ти!

Ніяка вічність не поглине

Мої діла, мої труди!

Провидячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить життя.

<...>

Це все — провісники любові,

Її всесильний, творчий рух...

В її полум'яній обнові

Прокинься, мій схололий дух!

  • 1. Назвіть уміння Фауста. Як він себе характеризує? Чому його охоплює відчай?
  • 2. Хто такий Ваґнер і в чому його позиція не збігається з фаустівською?
  • 3. Якою є роль сцени «За міською брамою»? Що ми дізнаємося з неї про Фауста?
  • 4. Що свідчить про те, що Фауст — вдумливий перекладач?
  • 5. У чому сенс сцени «Авербахів склеп у Лейпцизі»?
  • 6. Як Фауст знову стає молодим?
  • 7. Розкажіть про історію кохання Фауста та Марґарити. Чим вона завершується? Завдяки чому душу Марґарити врятовано?
  • 8. Чому Мефістофель не досяг своєї мети й не забрав душу Фауста?

Проаналізуйте!

  • 1. Поясніть, що означають вислови Мефістофеля «Я — тої сили часть, / Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого», «Частинка тої тьми, що світло привела»?
  • 2. Визначте головну думку останнього монологу Фауста.

Створіть!

• Кластер, асоціативний кущ або порівняльну таблицю «Зло, що руйнує заради створення нового» та «Зло, що руйнує заради знищення, заради зла».

Трагедія «Фауст»: діалектичне розв'язання проблеми добра та зла. Фауст і Мефістофель. Фауст і Марґарита

Сам Ґете сприймав образи Фауста й Мефістофеля в нерозривній єдності.

Він зазначав, що не тільки «невгамовні сумніви головного героя, а й тонка іронія Мефістофеля» разом становлять сенс його власного єства. Але така єдність особлива — це єдність і постійна боротьба різних начал у людині, що визначають її духовний рух і моральну стійкість.

Герой Ґете — Фауст — людина не ідеальна, яка часто (свідомо чи несвідомо) чинить зло. Так само і Мефістофель — не суцільне зло. Інколи він навіть застерігає Фауста у його бажаннях:

Фауст

Ось тобі слово моє тверде:

Як те дівчатко молоде

Цю ніч мені на руки не впаде,

То опівночі ми мусим розстаться.

Мефістофель

Зміркуй, що можна, а що ні!

Мефістофеля називають духовним двійником Фауста. Це «Фауст у Фаусті, чорт у людині», за висловом Ф. Достоєвського. Це втілення нещадної критичної думки. Але між чортом і людиною є істотна різниця: людина ніколи не знатиме всього, тому в ній завжди залишиться місце для віри. Мефістофелеві відомі всі таємниці, у цьому — джерело його зневіри й аморальності. Вчинки Мефістофеля — зворотний бік задумів самого Фауста. У трагедії диявол ніколи не дорівнює самому собі, завжди різний, суперечливий, водночас привабливий і потворний. Він навіть інколи захоплюється світом:

Мефістофель

Цей світ, оце нікчемне Щось,

Проти Ніщо мов затялось;

На всякі способи я брався,

А все удачі не діждався:

Проти пожеж, потопів, бур

Земля стоїть собі, як мур!

Господь називає Мефістофеля «духом заперечення»; вони не ворогують між собою, а становлять неподільне ціле.

• Розгляньте таблицю «Спільне й відмінне в образах Фауста та Мефістофеля». Доведіть, що ці два образи є духовними двійниками.

Спільне й відмінне в образах Фауста та Мефістофеля

Фауст

Мефістофель

Спільне

Неординарні особистості, яскраві індивідуальності. Водночас — це дві сторони людської натури, яка обирає між добром і злом; алегоричні образи

Різне

Філософ, дослідник, учений

Чорт, спокусник, руйнівник

Мета життя — пізнання, пошуки істини, праця для добра, боротьба зі злом

Мета існування — спокушати людей, випробовувати їх, зводити з істинного шляху

Любить людей

Зневажає людей

Людина невичерпної енергії

Дієвий, винахідливий

Самовдосконалюється

Бажає злого, а робить добро

Поважає глибокі почуття, кохання

Вважає кохання ницим почуттям

Байдужий до слави, багатства

Себелюбний, корисливий

Символ нестримного прагнення людського духу до пізнання світу, до дії, до покращення життя

Символ заперечення, руйнації заради творення нового

Конфлікт між справжньою наукою й мертвими знаннями: Фауст та Ваґнер

У головного героя Фауста є антипод — учений Ваґнер. Між ними величезна світоглядна прірва. Ваґнер є учнем Фауста, проте його поглядів на життя учень не поділяє. І Фауст, і Ваґнер прагнуть знань. Але в чому відмінність між ними?

• Розгляньте таблицю «Характеристика образів Фауста та Ваґнера». Підготуйте розгорнуту відповідь за темою «Спільне й відмінне в образах Фауста та Ваґнера».

Характеристика образів Фауста та Ваґнера

Фауст

Ваґнер

Ставлення до науки

Творець, для нього наука має значення лише тоді, коли пов'язана з життям, проблемами буття:

Пергаментом жаги не вгамувати,

Не в нім свята, живуща течія;

Повік тобі на спрагу знемагати,

Коли суха душа твоя.

Ремісник у науці. Його істини мертві, висока мета викликає в нього лише страх, а не прагнення дошукатися істини:

Ох, довгий лан знання,

А ми недовговічні!

Всі досліди мої критичні.

Не раз ця думка зупиня.

Процес пізнання

Зазнав злетів і падінь у процесі пізнання, але ніщо не зупиняє його в пошуках істини:

Коли б дались мені могутні крила,

Летів би я за сонцем повсякчас,

Глядів би я на світ просторий

У променистім сповитті...

Боїться поривань духу, йому ліпше читати книжки й дотримувати усталених догм:

Пташині крила — то мені до лиха;

Книжки, книжки читати — от де втіха,

Немає в світі кращої краси!..

Сенс буття

Прагне знайти сенс існування. Це духовна мета героя, яка спонукає його ступити на важкий і тернистий шлях:

Хто йде вперед, той завше блудить...

Вважає, що шукати сенс буття — марна праця:

Як важко досвіду добратись,

Щоб до самих джерел дістатись!

А там, дивись, на півшляху

Спіткаєш нагло смерть лиху.

Ставлення до світу

Намагається пізнати світ, він для нього безмежний і розмаїтий. Герой усвідомлює себе частиною світу:

І світ встає в мені безмежний!

<...>

О земле, знову твій я!

Відгородився від світу мертвою наукою, він не знає та боїться його:

Ми живем здебільша самотою

І бачим світ хіба у день святий,

Немов крізь телескоп, лише здалека...

Ставлення до природи

Схиляється перед красою та мудрістю природи, навчається в неї гармонії:

Як все тут діє в колі вічнім,

У многоликій красоті,

Як сили горні в льоті стрічнім

Міняють кінви золоті!

<...>

Природо безконечна!

Не розуміє природи, вона для нього не існує як життєдайна сила:

І я, було, частенько химерую,

Але в таких дурницях не смакую.

Набриднуть швидко всі поля й ліси...

Ставлення до людей

Не відділяє себе від народу, він відчуває єдність із людьми, працюючи заради них:

З гірки цієї обернися

І на місто подивися:

Як із темрявих воріт

Весело висипав люд, мов цвіт.

Сонце всіх їх радо віта:

Це ж бо день воскресіння Христа...

Не любить і не розуміє народ, протиставляє себе людям:

Шановний докторе, із вами

Приємно й корисно пройтись;

А сам би я не зміг гулять між мугирями,

Бо грубості я не виношу скрізь.

Цей крик і зик, скрипки, скраклі

Для мене зроду ненависні...

Слава

Слава — не головне, його турбує лише нерозгаданість одвічного сенсу буття:

Хвала юрби звучить мені, як глум,

І скільки я вже передумав дум,

Про те, що ми, невдахи бідні,

І батько, й син — похвал не гідні!

Заздрить славі Фауста і сам мріє про поклоніння юрби:

Народна шана, о великий муже,

Тебе, напевне, схвилювала дуже.

Щасливий той, хто весь свій хист

Оберне на таку користь!

<...>

Ти йдеш, і всі стоять рядами,

Шапкуючи, прохід дають:

Ще мить — і всі навколішки впадуть,

Немов перед священними дарами!

Трагічний конфлікт Фауст — Марґарита

Фауст не тільки усвідомлює себе як особистість, а й протиставляє себе решті світу. Це протиставлення виявилося і в трагічній історії його кохання до Марґарити. У Марґариті Фауст знайшов споріднену душу, якій притаманна не звичайна чуттєвість, а високі духовні переживання. Закохані опинилися в безвиході з моральної точки зору. Але це трапилося не через інтриги Мефістофеля, який був переконаний в нерозбірливості чоловіка в коханні («Тепер з тим хмелем у голівці / Гелену вбачиш в кожній дівці»), а через палке кохання обох. Цинічна іронія диявола породжує внутрішній протест Фауста, він щоразу припускається помилок, і це призводить до трагедії: убито на дуелі Валентина — брата Ґретхен; померла мати дівчини, отруєна зіллям. Закохані розлучаються. Фауст гірко кається і просить Мефістофеля врятувати кохану. Герой розмірковує над питанням: чому людина, прагнучи щастя, часто чинить лихо своєму ближньому, оточуючим?

Глибоко драматична знаменита сцена побачення Марґарити й Фауста у в'язниці. Фауст, відчуваючи болісне каяття через свою провину, прийшов до в'язниці з ключами, щоб звільнити Марґариту. Але Марґарита майже збожеволіла від горя, вона ледь упізнає Фауста й відмовляється піти з ним. Загибель її неминуча. Останні слова Ґретхен звернені до коханого. «Загинула!» — у розпачі вигукує Фауст. «Врятована!» — лунає голос із небес: її гріхи прощено, тепер душа Марґарити вільна.

Цим сумним прощанням закоханих завершується перша частина трагедії. Знаменною є поява Марґарити у фінальній сцені ІІ частини: серед янголів і святих, що зустрічають душу Фауста, є і «одна покутниця (колишня Ґретхен)».

Не існує незаперечних істин. Може, колись з'явиться новий Ґете, філософські погляди якого будуть ширшими, ніж у його попередника з таким самим прізвищем, і він зможе спростувати давні істини. Пам'ятаймо: Мефістофель живе в кожній людині, а «Фауст» навіть сьогодні звучить як заклик до боротьби за подальший прогрес людства.

  • 1. Що відчуває Фауст після спілкування з людьми під час великого церковного свята? Як це характеризує героя?
  • 2. Знайдіть у тексті самохарактеристики Мефістофеля. Як вони розкривають його образ?
  • 3. Простежте основні етапи другого життя Фауста. Яким виявився результат експерименту Бога й Мефістофеля?
  • 4. Яку роль відіграє Мефістофель у житті Фауста?
  • 5. Що недооцінив Мефістофель у Фаусті? Підтвердження своїм думкам знайдіть у тексті.
  • 6. Мефістофель і Фауст: чим продиктовано поведінку кожного з них?
  • 7. Яким постає Фауст в останньому монолозі ІІ частини?
  • 8. Що для Марґарити означає кохання? Аргументуйте відповідь цитатою з тексту. Як ви розумієте її слова «Нема мені надії на цім світі...»?
  • 9. Чому наприкінці І частини трагедії у відповідь Мефістофелеві лунає голос із неба: «Врятована!»? На який порятунок і чому має шанс Марґарита?

Проаналізуйте!

  • 1. З'ясуйте схожість і відмінності між Фаустом і Ваґнером. На боці якого героя симпатії Ґете?
  • 2. Чи вдалося Мефістофелеві довести, що людина — лише тварина із тварин?
  • 3. Розкрийте сутність духовних шукань Фауста (на основі І частини твору).
  • 4. Схарактеризуйте образ Марґарити, розкрийте її трагедію.
  • 5. Дайте своє трактування фіналів І та ІІ частин твору.

Створіть!

  • 1. Компаративний аналіз образу Марґарити з «Фауста» Й. В. Ґете й образу Катерини з поеми Т. Шевченка.
  • 2. Сюжетні ланцюжки стосунків Фауста й Мефістофеля, Фауста й Марґарити; «Дерево рішень» для Марґарити та Фауста.