Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

Ернест Міллер Гемінґвей — романіст і майстер короткого оповідання, журналіст і драматург

Інтерактивна вправа

• Розгляньте інфографіку на с. 128. За матеріалами підручника й онлайн-додатка складіть повідомлення за темою «Новаторство прози Е. М. Гемінґвея» (робота в парах).

Найвидатнішим представником так званого втраченого покоління вважають Ернеста Гемінґвея, чиє життя було сповнене пригод і несподіванок. У багатьох, особливо ранніх, його творах відчутні автобіографічні моменти. Гемінґвей працював журналістом, був свідком великої економічної кризи, відвідав багато країн, надсилаючи до газети нариси з Італії, Франції, Іспанії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Туреччини. На його творчості позначилися події Першої світової війни, у якій він брав участь.

Кодекс честі героїв Е. М. Гемінґвея

Усесвітньої слави Гемінґвей зажив завдяки своїм романам і численним оповіданням. Його стиль, лаконічний і насичений, значно вплинув на літературу XX століття. Три його твори — «І сонце сходить (Фієста)», «Прощавай, зброє!» та «Старий і море» — відображають різні етапи творчого зростання Гемінґвея, еволюціонування його художніх принципів. На кожному з цих етапів Гемінґвей поставав у новому образі: довготелесого хронікера утраченого покоління, мужнього мандрівника, що описував подвиги на арені для кориди, репортера на фронтах громадянської війни в Іспанії та зрештою — легенди повоєнних років на Кубі.

Відповідно визначилася й тематика творів митця: людина і суспільство, людина і війна, людина і природа. Герої письменника схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби.

Гемінґвей сприймав життя як «трагедію із заздалегідь визначеним кінцем», але за його шкалою цінностей життя саме по собі не посідало першого місця. Він і його герої вважають, що є речі, заради яких варто померти. І одним із провідних мотивів творчості митця стає перемога в поразці. «Людину можна знищити, а не можна здолати» — ці слова Гемінґвея могли б стати епіграфом до більшості його творів.

Востаннє чотиритомник творів Ернеста Гемінґвея українською мовою виходив друком у видавництві художньої літератури «Дніпро» (1979-1981). Проте від 1991 року не було жодного україномовного видання творів письменника з дотриманням вимог авторського права. Українське перезавантаження творів класика американської та світової літератури, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій відбулося завдяки «Видавництву Старого Лева», яке придбало права (2017) на видання українською всіх творів Ернеста Гемінґвея. За повістю-притчею «Старий і море» та романом «І сонце сходить...» у цьому видавництві вийшла друком збірка малої прози «Чоловіки без жінок та інші оповідання», що містить 22 твори митця.

Нові явища й тенденції в зарубіжній літературі другої половини ХХ століття

Література другої половини XX ст. зазнала впливу двох щойно завершених світових воєн. Півсвіту виглядало суцільною руїною, рахунок людських жертв сягнула мільйонів. Людство намагалося оговтатися від злочинів нацизму й сталінізму...

Роздуми над тим, що таке людина та світ, коли всі фундаментальні ідеали західної цивілізації (гуманізм, віра в людину та її розум, у науково-технічний і суспільний прогрес тощо) були якщо не зруйновані вщент, то піддані сумнівам, сприяли виникненню такого явища, як філософія екзистенціалізму.

Показово, що найвидатніші філософи-екзистенціалісти XX ст. були водночас визначними письменниками. Така ситуація нагадувала добу Просвітництва, коли літературні генії — Вольтер, Дідро, Руссо та ін. — водночас були видатними філософами: за допомогою художньої літератури вони пропагували й поширювали свої ідеї. У середині XX ст. таке поєднання теж було закономірним, адже саме в цей час література віддала пальму першості алегоричності, інакомовності та параболічності. Для літератури другої половини ХХ ст. характерне розмаїття жанрових форм роману: соціального, політичного, філософського, інтелектуального, фантастичного, детективного, утопічного, антиутопічного, епічного. Тут і панорами життя (у Роже Мартена дю Ґара, Ромена Роллана, Теодора Драйзера та ін.), і використання міфу (у Ґарсії Маркеса), символіки та притчі (у Макса Фріша, Вільяма Ґолдінга, Веркора), фантастики (у Рея Бредбері), філософського інакомовлення (у Кендзабуро Ое, Альбера Камю, Жан-Поля Сартра та ін.), і синтезу вигадки та документа (у Джона Дос Пассоса), белетристики й музики (у Ромена Роллана), і вигадливе змішування стилів (у Курта Воннеґута). Значний внесок у збагачення жанру роману зробили Томас Манн, що використовував симфонічність стилю, міф та іронію (у «Докторі Фаустусі»), та Вільям Фолкнер, який інтегрував у своєму стилі символіку, потік свідомості та гротеск.

Ромен Роллан

Французький письменник, мистецтвознавець, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1915). Його найкращі романи — збірки статей «Сучасні музиканти» та «Музиканти минулого» (1908), цикл романів «Зачарована душа (1922—1933), есе «Ґете і Бетховен» (1930).

Томас Манн

Німецький письменник, есеїст, лауреат Нобелівської премії з літератури (1929). До його найкращих творів належать: «Будденброки» (роман, 1901), «Доктор Фаустус» (філософський роман, 1947), «Йосип і його брати» (тетралогія, 1933—1943); новели «Маріо і чарівник», «Смерть у Венеції».

Жан-Поль Шарль Емар Сартр

Французький філософ, драматург, письменник. Один із найвідоміших і найвпливовіших мислителів свого часу.

У творах Сартра поєднані літературні та філософські погляди.

У ранніх філософських працях митець значну увагу приділяв емоціям, уяві та природі особистості. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1964).

Явищем світового значення став американський роман міжвоєнного двадцятиліття, представлений Фолкнером, Гемінґвеєм, Фіцджеральдом, Дос Пассосом, Вулфом, Стейнбеком, Льюїсом.

Кобо Абе (Абе Кіміфуса)

Японський письменник і сценарист, один із лідерів післявоєнного авангарду в мистецтві. Головна тема творчості — пошук людиною своєї ідентичності у сучасному світі.

Альбер Камю

Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів екзистенціалізму. Лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1957). Його найкращі твори: роман «Чума» (1947), трактат «Бунтівна людина» (1951) — реакція на злочини сталінізму й фашизму.

Вільям Катберт Фолкнер

Американський прозаїк, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1949). Його найкращі романи — «Галас і шаленство» , «Шум і лють» (1929), «В свою останню годину» (1930), «Світло в серпні» (1932), «Авесалом, Авесалом!» (1936).

Вільям Джеральд Ґолдінґ

Англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1983). До його найкращих творів належать: «Володар мух» (1954), «Обряд переходу» (1980).

Ернест Міллер Гемінґвей

Американський письменник і журналіст. Зажив популярності як автор романів та оповідань, а також завдяки активному й наповненому пригодами життю. Лаконічний та насичений стиль його оповіді вплинув на подальший розвиток літератури XX ст. 1993 року на його честь було названо малу планету 3656.

Основні твори

1926 р. — «І сонце сходить (Фієста)»: песимістичний, але водночас чудовий роман про втрачене покоління французьких та іспанських репатріантів 1920-х рр.

Любов митця до Іспанії та кориди втілено в романі «Смерть після полудня» (1932), а враження письменника від Танганьїки зафіксовано в «Зелених пагорбах Африки» (1935).

Гемінґвей тяжко переживав громадянську війну середини 1930-х рр. в Іспанії. Враження від цієї війни змальовано в одному з найвидатніших романів митця — «По кому подзвін» (1940).

1952 р. — повість «Старий і море»: Пулітцерівська премія (1953), Нобелівська премія (1954).

Цей твір — підсумок моральних та філософських шукань письменника, адже саме про повість «Старий і море» він сказав: «Схоже, що я зрештою досяг того, над чим працював усе моє життя».

Обкладинка книги Е. Гемінґвея

Обкладинка книги Е. Гемінґвея

Обкладинка книги Е. Гемінґвея

Особливості творчої манери Е. Гемінґвея: правдивість; «телеграфний стиль» — точність і лаконічність мови; стриманість в описах екстремальних ситуацій; уміння позбутися необов'язкового; ефект айсберга (значна роль підтексту — уважний читач розшифрує прихований зміст); використання лейтмотивів; герої — чесні та шляхетні люди (мисливці, солдати, спортсмени, що дотримуються певного кодексу честі).

Будинок Гемінґвея у Флориді перетворено на музей. У маєтку «Фінка Віхія» у передмісті Гавани письменник прожив, періодично виїжджаючи за межі Куби, з 1939 року майже до своєї трагічної смерті 1961 року в США. У будинку-музеї виставлено на огляд численні книги, рукописи, фотографії, мисливську зброю та трофеї. Сховища садиби зберігають понад 22 тисячі різних експонатів. Музей надзвичайно популярний у туристів, які приїздять на Кубу: чимало з них вважають справою честі відвідати маєток знаменитого письменника.

Президентська бібліотека-музей ім. Джона Кеннеді у Бостоні (США) обдарувала прихильників творчості Ернеста Гемінґвея, виклавши у вільний доступ рідкісні світлини письменника: галерея налічує десятки фото від часів молодості автора до останніх років його життя (Гемінґвей на риболовлі із трофеєм — акулою, із новонародженим сином на руках, під час кориди та полювання в Африці, поруч із дружиною.).

  • 1. Як розвивалося модерністське мистецтво другої половини ХХ століття?
  • 2. Із чим пов'язані активні пошуки нових виражальних засобів у світовій літературі другої половини ХХ століття?
  • 3. Назвіть нові жанри інтелектуальної прози, драматургії; наведіть приклади.
  • 4. Що таке новий роман (антироман)?
  • 5. На вашу думку, чому розквіт жанру наукової фантастики і жанру фентезі припав на початок другої половини ХХ століття?
  • 6. Поясніть термін кодекс честі. Які риси притаманні гемінґвеївським героям кодексу?
  • 7. Як ви розумієте вислів Гемінґвея: «Я знаю лише те, що бачив»? Чи стосується цей вислів творчості митця?

Проаналізуйте!

Які історичні, світоглядні проблеми, пережиті західноєвропейськими однолітками Е. Гемінґвея, чия молодість припала на роки Першої світової війни, відомі вам за творами Ф. Кафки, Райнера Марії Рільке та інших письменників?

Створіть!

• Презентацію — огляд життєвого і творчого шляху Е. Гемінґвея. Чи автобіографічними є книги письменника?

Повість-притча Е. Гемінґвея «Старий і море»: символічне значення, філософський підтекст. Старий Сантьяґо як втілення людської долі серед стихій

Повість «Старий і море» — один із останніх завершених творів легенди американської літератури Ернеста Гемінґвея, своєрідний підсумок творчих пошуків автора. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притча.

Повість-притча — різновид жанру повісті, у центрі якого постає історія із життя героя (героїв), що набуває алегоричного змісту. Для повісті-притчі характерні незначна кількість персонажів, символічність образів і ситуацій, повчальний характер, філософська або моральна насиченість. Повість-притча передбачає двоплановість зображення: за реальними особами, явищами, предметами приховано проблеми людського буття.

Реалістичний, міфологічний і філософський плани повісті «Старий і море»

Повість тісно пов'язана з усіма попередніми творами письменника і є вершиною його роздумів про сенс життя.

Розповідаючи в інтерв'ю про процес роботи над твором «Старий і море», Гемінґвей наголосив на тому, що за межами повісті залишився величезний масив матеріалу: «Повість “Старий і море”, — зауважив він, — можна було розтягнути більш ніж на тисячу сторінок: там були б описані всі мешканці села, їхнє життя... Інші письменники роблять це бездоганно. Коли ви пишете, ви обмежені досягнутим у вашій царині. Ось чому я спробував піти іншим шляхом. Спочатку я викинув усе, без чого міг передати читачеві свій досвід. Я намагався позбутися всього зайвого, щоб передати свій досвід читачам так, аби після читання цей досвід став частинкою їхнього досвіду. Здається, я зрештою домігся того, над чим працював усе своє життя».

Афористично підсумки цих роздумів можна викласти словами самого автора: «Людину можна знищити, а не можна здолати». На перший погляд, події, про які оповідає Гемінґвей у «Старому і морі», суперечать цьому твердженню. Фабула повісті проста. Живе самотній старий рибалка. Останнім часом рибальська удача, як і люди, покинули його, але старий не здається. Він знову й знову виходить у море, і ось зрештою йому таланить: на наживку впіймалася величезна риба. Кілька діб триває боротьба старого й риби, і людина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибалки й нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красеня-марліна залишається лише кістяк. Знесилений старий повертається до своєї хатини. Проте за цією простою фабулою постає цілий світ, складний, суперечливий і прекрасний.

Ефект айсберга — улюблений прийом Гемінґвея. За скупими, простими словами й конструкціями приховано глибокий зміст. Автор використовує натяки та підтекст, розраховуючи на домислювання читачем, на глибинне розуміння ним твору. Е. Гемінґвей стверджував: «Гарна проза подібна до айсберга, 7/8 якого приховано під водою. Багато з того, що знаєш, можна проігнорувати, і це лише зміцнює твій айсберг... Усі оповідки, які я знав із рибальського селища, я випустив. Але обізнаність у цьому і створює підводну частину айсберга».

Теми та проблеми повісті: людина та природа; усвідомлення людської гідності, самовідчуття людини; сенс життя; наступність поколінь; людина серед людей, людські спільноти.

Ознаки притчі в повісті «Старий і море»

Повість набуває рис притчі, алегорії — звідси її зв'язок із Біблією. Про це свідчать численні звернення головного героя повісті Сантьяґо до Господа і роздуми над сенсом буття, над одвічними питаннями добра та зла («Що ж таке гріх?» — запитує сам себе старий).

В одній із біблійних притч («Ходіння по водах») апостол Петро за прикладом Учителя ходив морем. А коли лишень на мить засумнівався в можливості того, що відбувалося з ним, одразу почав тонути. Щось подібне описано у творі «Старий і море». Чим міцнішою стає віра Сантьяґо в успіх, тим ближче підпливає риба до човна. Притлумлюється віра моряка — риба віддаляється.

Боротьба Сантьяґо й гігантського марліна нагадує двобій Давида й Голіафа — героїв біблійної легенди. В обох випадках перемога (для Сантьяґо і Давида) здавалася нереальною, проте герої її здобули — тому, що вірили в неї.

Образ Сантьяґо

Отже, ідеї повісті «Старий і море» та біблійних притч збігаються: «Істин но кажу вам, хто матиме віру як гірчичне зерня, той скаже цій горі: “Зійди з місця — і вона зійде...”» (ідея біблійної притчі); «Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а не можна здолати» (ідея повісті).

Символіка образів

Рибалка — непереможний дух людини.

Вітрило — фортуна, її мінливість.

Рибина — доля людини, талан.

Акула — зло навколишньої дійсності, хижість.

Молоді леви — згадка про романтичні пригоди молодості, мрії, готовність долати життєві труднощі.

Море — складова природи, саме життя, небезпечна стихія.

Старий — мудрість, досвід, приклад ставлення до життєвих труднощів.

Самотність старого — відчуженість людей ХХ століття.

Хлопчик — єднання поколінь, оновлення життя.

У фіналі повісті Гемінґвей зображує туристів, які вражені розмірами кістяка рибини й зовсім не розуміють, що за драма сталася в океані. Не розуміють вони також власної драми, драми людини-спостерігача, якій не відоме справжнє життя: ці люди бояться життя, байдужі до інших людей, їх не цікавлять таємниці буття. У життєвому морі в кожного з нас є своя рибина (мета), яку потрібно піймати (досягнути), свої акули (вороги, перешкоди), свій хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої леви (допомога та підтримка).

  • 1. Простежте основні етапи розвитку дії у повісті Е. Гемінґвея. Який епізод можна вважати кульмінацією?
  • 2. Розкрийте образ старого Сантьяґо. Як характеризує героя його портрет?
  • 3. Яким було ставлення старого до тварин? Про які риси його характеру це свідчить?
  • 4. Як автор зображує протистояння людини й морської стихії?
  • 5. Схарактеризуйте філософські погляди Сантьяґо на природу.
  • 6. У чому ви вбачаєте визнання перемоги Сантьяґо ? Що символізує остання фраза повісті: «Старому снилися леви»?
  • 7. Схарактеризуйте символіку повісті. Уособленням чого є образи природи в повісті?
  • 8. Як можна інтерпретувати символічний зміст образу Маноліна?
  • 9. Які морально-етичні цінності стверджує притчовий зміст твору?
  • 10. Який художній принцип використовує Ернест Гемінґвей під час написання своїх творів, пояснюючи його так: «Якщо письменник добре знає те, про що пише, він може опустити багато з того, що знає, та, якщо він пише правдиво, читач відчує все опущене так само гостро, ніби письменник сказав про це»?

Проаналізуйте!

  • 1. Доведіть, що повість «Старий і море» є притчею.
  • 2. Які слова з повісті «Старий і море» звучать як всепереможний гімн людині? Чи стосується ця теза Сантьяґо ? Аргументуйте свою відповідь.
  • 3. У боротьбі з рибиною Сантьяґо говорить: «І все-таки я здолаю її, <...> хоч яка вона величезна та могутня. Воно, звісно, несправедливо <...>. Але я покажу їй, на що здатна людина й що вона може знести». Із ким, на вашу думку, бореться герой — з рибиною, обставинами чи із собою?

Створіть!

1952 року п'ятимільйонний наклад журналу Life із повістю «Старий і море» розпродали впродовж 48 годин. Уявіть, що ви — один із перших читачів твору. Створіть його рекламу-презентацію.