Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

Генріх Белль — совість німецької нації. Тема Другої світової війни у творчості митця

Інтерактивна вправа

Розгляньте інфографіку на с. 108. За матеріалами онлайн-додатка складіть портрет-характеристику Г. Белля (робота в парах).

Серед німецькомовних письменників, які прийшли в літературу після Другої світової війни, один із найвідоміших — Генріх Белль. Лауреат Нобелівської премії (1972), він опинився у вирі найдраматичніших для Німеччини подій. І хоча безпосередньо про війну митець писав не часто, насправді саме її гіркий досвід визначав глибинний сенс його творчості, у якій гуманізм, совість, незалежність органічно поєднано з майстерністю художника, що вміє водночас відчути биття серця окремої людини й потужний пульс історії. Белля часто називали совістю німецької нації, хоча сам письменник такої характеристики не визнавав. Він уважав, що має інше завдання — бути художником, що творить для людей.

Проблематика творчості Г. Белля

• Доля молодого покоління Німеччини часів війни (збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»).

• Відповідальність кожного німця за скоєні Гітлером злочини («Поїзд точно за розкладом», «Де ти був, Адаме?»).

• Негативні явища повоєнної Німеччини («Під конвоєм турботи»).

• Соціальна несправедливість та бездуховність («Дім без господаря»).

• Самотність людини в навколишньому світі («Очима клоуна»).

Генріх Теодор Белль

Німецький письменник, літературний критик, лауреат Нобелівської премії (1972) «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».

Основні твори

Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), відзначених глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом, а також оповідань, автобіографічної повісті «Що станеться з хлопчиком...» (1981), театральних, теле- та радіоп'єс. 1949 року вийшла друком та здобула позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом» — перший із-поміж творів митця про безглуздість війни та труднощі повоєнних років.

Белль писав просто та зрозуміло, відроджуючи німецьку мову після пихатого стилю нацистського режиму.

1989 року видавництво «Дніпро» видало друком українською двотомник творів німецького майстра слова (том 1: романи «Груповий портрет з дамою», «Дбайлива облога», повість «Втрачена честь Катаріни Блум», цикл нарисів «Ірландський щоденник»; том 2: повість «Поїзд точно за розкладом», романи «Де ти був, Адаме?», «І не промовив жодного слова.», «Більярд о пів на десяту», оповідання «Людина з ножами», «Моя коштовна нога», «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», «Смерть Лоенґріна», «Мій дядько Фред», «Терези Балеків», «Мовчання доктора Мурке», «Як у поганих романах», «Долина Тупоту Копит», «Коли почалася війна», «Коли закінчилася війна», «Самовільна відлучка») у перекладах Галини Сварник, Галини Лозинської, Олекси Саниченка, Євгена Поповича, Євгенії Горевої, Олекси Логвиненка, Петра Соколовського, Володимира Шелеста з передмовою Дмитра Затонського.

Засудження антигуманної сутності Другої світової війни, її руйнівних наслідків для людства в оповіданні Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»

Війна за своєю сутністю завжди антигуманна, навіть якщо її характер оборонний, не кажучи вже про загарбницький. Світові війни винищують цілі покоління, через що наступні десятиліття люди страждають від її наслідків. Держави, які прагнуть розвиватися й збагачуватися за рахунок воєнних конфліктів, стають агресорами, а їхній народ — жертвами. Фашистська Німеччина на чолі з Гітлером агітувала свій народ до розв'язання війни, привабливими зовні перспективами всесвітнього панування «вищої раси» — арійців. Тому до виховання й освіти молоді гітлерівці ставилися дуже ґрунтовно. У класичних гімназіях використовували наочність, пов'язану з античністю, що мала стверджувати давність традицій арійців, їхню обраність, готовність до героїчної боротьби. У школах викладали предмети «Расова гігієна» та «Расова теорія», у яких пропагували слова фюрера: «Слабкість має бути знищена, мені потрібна молодь, що прагне насильства, влади й нікого не боїться. Мені не потрібен інтелект, знання згубили б мою молодь». Масова молодіжна організація гітлерюґенд виховувала в юнацтва покору, військову дисципліну, безмежну відданість фюрерові, зверхність у ставленні до неарійців. Постійно цитували слова Гітлера: «У житті кожного покоління має бути хоча б одна війна». Території, де проживали «неповноцінні» (на думку нацистських ідеологів) народи, проголошували життєвим простором майбутнього «тисячолітнього Третього рейху» й заселяли німецькими колоністами.

Образ школи як художня модель нацистської Німеччини. Тема оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»

Герой оповідання — учень німецької класичної гімназії, яких навіть у невеликому містечку Бендорф аж три. Звідси його забрали на фронт, сюди ж, тепер уже до шпиталю, він потрапляє після тяжкого поранення. У стражданнях-мареннях юнак намагається зрозуміти, де він перебуває, — у рідній школі чи деінде, адже всі класичні гімназії, за його словами, обладнані однаково.

На початку нашої ери германці дійшли до кордонів Римської імперії. Про це писали Юлій Цезар, історик Тацит. Тому німці вважали себе спадкоємцями й нащадками давніх римлян. Інтер'єри закладів освіти обов'язково прикрашали картинами та скульптурами німецьких митців на античну тематику, портретами німецьких полководців-завойовників, а ще — краєвидами райських куточків, які німці на межі ХІХ—ХХ ст. зробили своїми колоніями (наприклад, африканське Того), і, звісно, портретом Гітлера.

Дітей виховували на імперських прикладах Давнього Риму, на спотвореній системі патріотичного спартанського виховання, теорії надлюдини (викривленій в інтересах фашизму теорії Ф. Ніцше), на ствердженні прав так званих істинних арійців на всесвітнє панування. Тому образ школи постає у творі Г. Белля як художня модель нацистської Німеччини.

Довідка. Спарта — сильна воєнізована держава Давньої Греції. Від давніх часів її згадують як устрій із надзвичайно суворим побутом та войовничим духом громадян через постійну загрозу ілотських повстань (ілоти — безправне населення Спарти, чия чисельність у кілька разів перевищувала кількість спартанців). Воїна-спартанця з дитинства й упродовж 30 років готували до випробувань. Мета спартанського виховання — військово-фізична підготовка, бездумне виконання наказів, відсутність жалю. Спартанці — єдиний народ, якому війна здавалася відпочинком порівняно з нескінченними справами мирного часу.

Символічний зміст назви оповідання Г. Белля, її зв'язок з історією Спарти

Досить дивний, на перший погляд, заголовок, насправді є алюзією до часів античності. Ця фраза — початок давньогрецького двовірша-епітафії про битву у Фермопільській ущелині, де, захищаючи Батьківщину, загинули спартанські воїни царя Леоніда. Слова Сімоніда Кеоського переклав німецькою Ф. Шиллер. Вірш про битву під Фермопілами — давня згадка про подвиг у справедливій війні. Проте ім'я царя Леоніда залишилося в історії, а кому відомі імена трьохсот воїнів? Невипадково фраза «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», що залишилася на дошці німецької гімназії, стала заголовком твору Г. Белля. Вона відбила суть системи виховання фашистської Німеччини, побудованої на зарозумілості й ошуканстві.

Існує й інша думка про символічне значення назви твору: автор скорочує слово «Спарта» до «Спа...», відсилаючи в такий спосіб читача до бельгійського муніципалітету Спа, у якому був розташований офіс німецького командування під час попередньої, Першої світової війни. Белль прагнув показати Другу світову війну як повторення жахливої історії.

Сюжет оповідання

Герой оповідання, ім'я якого не названо, тяжко поранений: у нього немає обох рук і однієї ноги, але він про це поки що не знає. Його привозять до шпиталю. У коротких перервах між притомністю й непритомністю юнак намагається зрозуміти, де він перебуває. Його несуть у ношах на третій поверх. Перед очима пропливають таблички з номерами класів — 6-А, 6-Б та інші, картини та скульптури античних богів і героїв, портрет фюрера. Усе це дуже нагадує хлопцеві рідну гімназію, звідки його забрали на війну усього три місяці тому. Але він ще сумнівається — такий збіг неможливий! У вікно він бачить заграву пожежі, небом пливуть густі хмари диму. Пораненого заносять до зали малювання. Йому погано. Він просить когось дістати з його кишені цигарки й дати йому закурити. Раптом помічає на дошці, де гімназисти тренувалися в написанні шрифтів — рондо, римського, італійського, — свій запис: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». Так, це йому забракло місця на дошці, це він трохи перебільшив із розміром літер, і це — його гімназія! Тут він нудьгував на заняттях цілих вісім років, бігав сходами й коридорами, видряпував щось на стінах, спускався в комірку до сторожа Біргелера пити молоко й курити цигарки. Біль не вщухав. Зрештою хлопця забрали до операційної, де без бинтів він побачив себе в дзеркалі нагорі — маленький обрубок. Поранений закричав од болю. Під час уведення ліків юнака міцно тримав за плечі старий пожежник в уніформі. Солдат упізнав у пожежникові шкільного сторожа Біргелера — і тихо попросив: «Молока...».

Німецький письменник Г. Белль не описував фашизм як явище. Він зосередив увагу на пересічних людях — виконавцях чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі постраждали через свою причетність до його злочинів. Г. Белль не виправдовував їх — він співчував їм як людям, адже його життєвим кредо було: «Ми, письменники, народжені для того, щоб втручатися...».

Відразу до нацизму та безумств війни Г. Белль зрозуміло та яскраво виклав у своїй першій повісті «Поїзд точно за розкладом» (1949), події якої відбуваються на українських теренах майже наприкінці війни: герої твору щоразу повертаються у своїх спогадах до Криму, Черкас, Нікополя... Після війни Г. Белль став на захист українського поета-дисидента Василя Стуса, уважаючи, що провиною письменника не може бути написання творів рідною, українською мовою.

Твори Г. Белля перекладені 48 мовами світу. Переклади українською мовою здійснювали Є. О. Попович, М. Д. Дятленко, Є. А. Горева.

Після поразки фашистської Німеччини й завершення Другої світової війни представники країн-переможниць знищили нацистську літературу, включно зі шкільними підручниками часів Третього рейху, на честь чого під час виставки Welcome to Germany, the land of ideas двадцятиметровий стос вагою 35 тонн, утворений із 17 книг видатних німецьких письменників та філософів, а також кількох лауреатів Нобелівської премії, було розміщено у Берліні на площі Бебеля. На корінцях книжок — прізвища цих митців, поміж яких майже посередині, — прізвище Белль.

  • 1. У чому полягає сенс філософсько-естетичної концепції Г. Белля?
  • 2. Схарактеризуйте особливості творчого методу та стилю письменника.
  • 3. Чому в заголовку оповідання Г. Белля слово «Спа...» обірване?
  • 4. Визначте приблизний вік головного героя твору Г. Белля. Зробіть висновок.
  • 5. Що вражає пораненого, коли його несуть на ношах до зали?
  • 6. Чому для героя важливо знати, чи це та сама гімназія, у якій він навчався?
  • 7. Що стало вирішальним у впізнанні юним солдатом своєї гімназії?
  • 8. Які почуття охопили героя Г. Белля, коли він побачив себе в дзеркалі?
  • 9. Прокоментуйте останню фразу юнака.
  • 10. На вашу думку, про що свідчить відсутність в головного героя оповідання імені?

Проаналізуйте!

• За ілюстраціями (документальними фотографіями) проаналізуйте явище масової фашизації молоді в Німеччині напередодні війни. Які з методів упливу на людську свідомість небезпечні до сьогодні?

Створіть!

• Паспорт-характеристику героя оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». Хто він — ворог, загарбник чи жертва? Проведіть компаративне дослідження творчих та особистих зв'язків Г. Белля й українського поета-дисидента В. С. Стуса.