Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

Срібна доба російської поезії: течії, здобутки, долі митців

На порубіжжі XIX—XX століть у російській літературі, як у більшості європейських літератур, провідну роль відіграють модерністські течії, що найяскравіше виявились у поезії. Добу модернізму в російській літературі називають Срібним століттям (Срібною добою).

Срібна доба — термін, що вживають у літературознавстві для характеристики порубіжжя XIX—XX століть у російській літературі. Назву обрано за аналогією із Золотою добою російської літератури, яку ототожнювали з XIX століттям — від Олександра Пушкіна до Антона Чехова та Льва Толстого.

Специфіка Срібного століття полягає в тому, що, здійснюючи творчі пошуки на загальних засадах модернізму наприкінці XIX ст., письменники на початку XX ст. мали самовизначитись і щодо актуальних проблем доби. Це позначилося на долі й творчості багатьох діячів Срібного століття. Дехто сприймав революційні події як трагедію не лише всього народу, а й особисту (З. М. Гіппіус, Д. С. Мережковський), інші розуміли неминучість цієї катастрофи й закликали до морального очищення людини та суспільства (О. О. Блок, О. Е. Мандельштам, Б. Л. Пастернак, М. І. Цвєтаєва та ін.), треті відверто пов'язали свою творчість з ідеями соціалістичної революції (В. В. Маяковський).

Ознаки Срібної доби

• Посилена увага до особистості, індивідуалістичної й абсолютно вільної.

• Спроби сформулювати новий ідеал життя та новий ідеал світосприйняття.

• Увага до філософії, що пояснює таємниці буття, підвищений містицизм мислення, відчуттів.

• Елегантний еротизм поезії.

• Зневага до благополуччя і комфортності особистого життя.

• Абсолютна свобода форми.

В історії розвитку російської поезії Срібної доби найяскравіше представлені три напрями: символізм, акмеїзм, футуризм. Окреме місце в російському поетичному модернізмі початку XX ст. посідають так звані нові селянські поети, а також поети, творчість яких чітко не співвідноситься з певним художнім напрямом.

Літературні течії Срібної доби російської поезії

Символізм

Акмеїзм

Футуризм

Почуття через знаки й символи

Ясність, вершина, відображення драматичної суперечності життя, трагізм доби

Майбутнє, заперечення здобутків попередніх літературних епох

Д. С. Мережковський, З. М. Гіппіус, К. Д. Бальмонт, В. Я. Брюсов, Андрій Бєлий, Ф. К. Сологуб, О. О. Блок

М. С. Гумільов, А. А. Ахматова, О. Е. Мандельштам, С. М. Городецький

В. В. Каменський, В. В. Маяковський, Велимир Хлєбников

Представники інших напрямів та течій

Імажиністи-початківці: С. О. Єсенін, В. Г. Шершеневич.

Нові селянські поети: С. О. Єсенін, С. А. Кличков, М. О. Клюєв, Олександр Ширяєвець.

Поети, не пов'язані з певними течіями: В. М. Інбер, О. М. Толстой, М. І. Цвєтаєва, Саша Чорний, М. С. Шагінян, І. Г. Еренбург

Символізм — одна з модерністських течій у російській поезії на межі століть (1890-1910).

Точкою відліку російського символізму стала діяльність двох літературних гуртків, які виникли майже одночасно в Москві та Петербурзі на ґрунті загального зацікавлення філософією Шопенґауера, Ніцше, а також творчістю європейських символістів. Наприкінці 1890-х років обидві групи об'єдналися, створивши єдиний літературний напрям — символізм.

Засади символізму

• Ставлення до мистецтва як до «осягнення світу іншими, не розумовими шляхами» (В. Я. Брюсов), можливість побачити за зовнішнім «сутність, яка містично прозріває» (В. І. Іванов).

• Символ передає індивідуальні, часто миттєві уявлення поета.

• Змалювання найтонших порухів душі й музики вірша, максимальне використання звукових та ритмічних засобів у поезії.

• Елітарність, орієнтування на читача-співавтора, читача-творця.

Російських символістів зазвичай поділяють на старших та молодших (відповідно до часу їхнього виступу в літературі та з урахуванням деяких розбіжностей щодо теоретичних засад). До старших символістів, які прийшли в літературу в 1890-ті роки, належать Д. С. Мережковський (головний ідеолог), В. Я. Брюсов, К. Д. Бальмонт, Ф. К. Сологуб та інші. Ідейне підґрунтя своїх поглядів старші символісти базували переважно на настановах французького символізму, хоча повністю не відкидали й здобутків російської ідеалістичної думки.

Молодші символісти, що заявили про себе в літературі вже на початку XX ст. (Андрій Бєлий, О. О. Блок, В. І. Іванов та інші), більшою мірою орієнтувалися на філософські пошуки співвітчизників та традиції національної поезії, уважаючи своїми попередниками В. А. Жуковського, Ф. І. Тютчева та А. А. Фета.

Акмеїзм спочатку виник як вільна асоціація кількох поетів, що відмежувалися від символізму, точніше — від Поетичної академії В. І. Іванова на знак протесту проти його нищівної критики поеми М. С. Гумільова «Блудний син» (1911). Молоді поети створили спілку під назвою «Цех поетів» (до неї належав О. О. Блок).

Акмеїзм (у перекладі з грец. — вершина, вищий ступінь чогось) — одна з модерністських течій у російській поезії 1910-х років, що сформувалася у відповідь на крайнощі символізму. Ця течія об'єднала М. Гумільова, А. Ахматову, О. Мандельштама, С. Городецького та деяких інших митців.

Ознаки акмеїзму

• Відмова від містичної туманності, прийняття земного світу в його розмаїтті, зримій конкретності, звучності, барвистості.

• Предметність і чіткість образів, відточеність деталей.

• Перегук із минулими літературними епохами, широкі естетичні асоціації, «туга за світовою культурою» (О. Е. Мандельштам).

Одночасно з акмеїзмом у 1910-1912 роках виник футуризм, що, як і решта модерністських течій, ґрунтувався на доволі суперечливих засадах.

Футуризм (у перекладі з латин. — майбутнє) — авангардистська течія початку XX ст. (1910-ті роки), що розвинулася переважно в Італії та Росії. Творцем його вважають італійського письменника Ф. Марінетті, який 1909 року опублікував «Маніфест футуризму». У Росії футуристами були Велимир Хлєбников, Б. Л. Пастернак, Ігор Сєверянін, В. В. Маяковський, в Україні — Михайль Семенко.

Ознаки футуризму

• Бунтарство, анархічність світосприйняття, вираження масових настроїв натовпу.

• Заперечення культурних традицій, спроба створити мистецтво, спрямоване в майбутнє.

• Бунт проти звичайних норм віршованої мови, експерименти в царині ритміки й рими, вірш нагадує лозунг або плакат.

• Пошуки «розкріпаченого» слова, експерименти щодо створення «надрозумної» мови.

Поетична мозаїка

Творчість Олександра Блока — вершина російського символізму

Незнайома

Щовечора над ресторанами,

Де шал гарячий не приглух,

Правує окриками п'яними

Весни хмільний і тлінний дух.

Удалині, в нудоті вуличній,

Над заміським затишшям дач,

Ледь золотіє крендель в булочній

І ріже слух дитячий плач.

І кожний вечір, за шлагбаумами,

Заламуючи котелки,

Серед канав гуляють з дамами

На всякий дотеп мастаки.

Там кочети скриплять над озером,

І чується жіночий виск,

А в небі, все схопивши позирком,

Байдуже скривлюється диск.

І мій єдиний друг, наморений,

В моїм видніє келишку

І, тайним хмелем упокорений,

Як я, таїть журбу важку.

А там, біля сусідніх столиків,

Лакеї заспані стирчать,

І пияки з очима кроликів

«In vino veritas!» кричать.

І кожен вечір, в час умовлений

(Чи це не мариться мені?),

Дівочий стан, шовками зловлений,

Пливе в туманному вікні.

Вона повільно йде між п'яними,

І все зажурена, одна,

Духами дишачи й туманами,

Сідає мовчки край вікна.

І віють давніми й оздобними

Повір'ями тугі шовки,

І брилик з перами жалобними,

І персні гарної руки.

Чудною близькістю закований,

За темну я дивлюсь вуаль —

І бачу берег зачарований,

І чарами пойняту даль.

Мені всі тайнощі довірено

З чиїмось сонцем заодно,

І душу всю мою незмірену

Терпке пронизує вино.

І, сколихнувшись, пера струсячі

У мозку тріпотять моїм.

І очі сині-сині, тужачи,

Цвітуть на березі смутнім.

В моїй душі є скарб, і вручено

Від нього ключ лише мені!

Потворо захміліла й змучена,

Це правда: істина — в вині!

(Переклад М. І. Литвинця)

Проаналізуйте!

  • 1. Проаналізуйте портрет Незнайомої. На чому в описі жінки наголошує автор?
  • 2. Чим постає Незнайома у творі — ідеалом чи ілюзією?
  • 3. Як ви вважаєте, що у вірші є реальністю — світ банальності чи Незнайома?
  • 4. Чому саме образ Прекрасної Дами став уособленням символізму О. Блока?
  • 5. Поміркуйте та зробіть висновки: чим символізм О. Блока відрізняється від символізму А. Рембо?

Олександр Блок. Фото

Сторінками творчості Миколи Гумільова

Шосте чуття

Смакують нам: і келихи вина,

І скибка хліба, що для нас печеться,

І юна жінка, що, немов весна,

Коханню цілковито віддається.

Та що робити з лагіддю світань,

Котрі, заволодівши небесами,

Усе єство, щімке від хвилювань,

Вполонюють безсмертними рядками?

Ой, не пригорнеш їх і не з'їси —

Ані смаку, ні запаху у рими.

Заламуючи руки від краси,

Пече в душі натхнення невловиме.

Як на ріці безвусий ще хлопчак

Дівоче тіло бачить у купанні,

То світ йому темнішає в очах

Від муки невиразного жадання.

Отак колись і в первісних хвощах

Ревіло гаддя — зболене й безсиле,

Коли, луску подерши на плечах,

Бубнявіли і протикались крила...

Пройшли віки. Коли ж уже Господь

Зі скальпелем природи і мистецтва —

Для шостого чуття сформує плоть,

Яку допоки заміняє серце?

(Переклад Н. В. Горішної)

Проаналізуйте!

  • 1. Про яке — ще не народжене — почуття йдеться у вірші?
  • 2. У чому бачить автор сенс та призначення поезії? Чому вона, на його думку, так потрібна людям?
  • 3. Чому у вірші, де йдеться про мистецтво та красу, настільки пишно змальовані матеріальні образи?
  • 4. Виокремте й схарактеризуйте ознаки романтичного стилю у вірші М. С. Гумільова.
  • 5. Ліричний герой М. С. Гумільова вирізняється мужністю, спрямованістю до героїчного. Підтвердьте це, звернувшись до віршів поета («Сумнів», «Африканська ніч», «Сон» та ін.).

Микола Гумільов. Фото

Володимир Маяковський — поет-новатор

Послухайте!

Послухайте!

Якщо зірки засвічують —

виходить — це комусь треба?

Виходить — хтось хоче, щоб вони були?

Виходить — хтось називає ці плювочки

перлинами неба?

І, надриваючись,

у заметілях полуденного пилу,

ввірвається до Бога,

спізниться боїться,

плаче гірко,

цілує йому жилясту руку,

просить —

щоб неодмінно була зірка! —

присягається —

не витрима цю беззоряну муку!

А потім ходить ззовні спокійний,

та весь тривожний.

Говорить комусь:

«Адже тепер тобі нічого?

Не страшно?

Без ліхтаря?!»

Послухайте!

Адже, якщо зірки засвічують —

виходить — без них комусь не можна?

Виходить — це необхідно,

щоб кожного вечора

понад дахами

загорялась хоча б одна зоря?!

(Переклад К. О. Шахової)

Проаналізуйте!

  • 1. У якій формі побудовано вірш «Послухайте!»? Кому він може бути адресований?
  • 2. Як би ви визначили пафос цього вірша?
  • 3. У вірші Маяковський утверджує свою гуманістичну світоглядну позицію. Які мотиви й образи твору можуть це засвідчити?
  • 4. Порівняйте початок та фінал вірша. Яких нових смислових акцентів набувають його початкові рядки, повторюючись у фіналі?
  • 5. Складіть порівняльну характеристику поезій О. Блока та В. Маяковського.
  • 6. Які спільні ідейні та художні ознаки можна знайти у віршах Володимира Маяковського та Ґійома Аполлінера?

Срібна доба стала унікальним явищем не лише російської, а й світової літератури. Це був розквіт російського модерну в усьому розмаїтті його художніх, філософських та релігійних шукань і відкриттів.

Доля більшості представників доби склалася трагічно: одні (О. Е. Мандельштам, П. М. Васильєв, С. А. Кличков, П. В. Орєшин, Б. А. Пільняк та ін.) загинули, ставши жертвами тоталітарного режиму, інші вкоротили собі віку (В. В. Маяковський, С. О. Єсенін, М. І. Цвєтаєва), чимало митців змушені були емігрувати за кордон (К. Д. Бальмонт, Д. С. Мережковський, З. М. Гіппіус, Саша Чорний та ін.).

  • 1. Що в сучасній історико-літературній традиції заведено йменувати Золотим та Срібним століттями?
  • 2. Назвіть провідні напрями й течії у російській поезії на початку XX ст. Які з них вам відомі з історії західноєвропейської літератури?
  • 3. Схарактеризуйте основні тенденції російського символізму й етапи його розвитку.
  • 4. Розкрийте найсуттєвіші особливості естетики російських символістів.
  • 5. Схарактеризуйте естетичні засади акмеїзму. Що заперечували і на що звертали увагу представники цього напряму?
  • 6. Прокоментуйте одну з найважливіших акмеїстичних засад М. С. Гумільова: «Завжди пам'ятати про непізнаване, але не ображати своєї думки про нього більш або менш імовірними здогадками — ось принцип акмеїзму».
  • 7. Розкрийте головні ідеї російського футуризму. Порівняйте їх із творчою програмою італійських футуристів.
  • 8. За допомогою діаграми Вена визначте спільне та відмінне у літературних течіях поезії початку ХХ ст.

Створіть!

• Гру-подорож «Чимборасо» за темою «Сторінками Срібного століття російської поезії».

Глосарій

Чимборасо — 1. Сплячий вулкан в Еквадорі. 2. Гра-подорож онлайн-енциклопедією Вікіпедія в пошуках цікавих фактів. Автор гри — англійський письменник Джеймс Рівз. Її прості правила ви знайдете за посиланням: http://www.ted.com/talks/lang/ru/rives_reinventing_the_encyclopedia_game.html.

Алгоритм створення гри

• На початку подорожі уведіть ключове слово в рядок пошуку Вікіпедії.

• Читайте статтю Вікіпедії доти, поки не відкриєте для себе щось нове, поки не з'явиться новий термін, позначений гіпертекстом, який є посиланням на наступну статтю.

• Позначте у прочитаній статті один або кілька цікавих фактів, що вас здивували, стали для вас відкриттям.

• Кожен крок своєї подорожі Вікіпедією, фотографії (скріншот) фактів, що ви відкрили для себе, кожен новий термін фіксуйте на сторінці слайда презентації або презентації Google.