Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

ПОДОРОЖ ТРЕТЯ. ШЕДЕВРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІРИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

На початку XX ст. поезія вражає небувалим розмаїттям жанрів і форм. Поетична творчість як один із найпотужніших засобів мистецького самовиявлення перетворюється на експериментальний майданчик з докорінного оновлення мистецтва. Такого багатства літературних течій, шкіл і творчих маніфестів в історії літератури ще не було. Якщо прозу можна порівняти з великим кораблем зі складними надбудовами, що неспішно торує життєві простори, то поезія — це легкі й стрімкі вітрильники, які мандрують морями почуттів у пошуках щастя, кохання, мрії. І ми вирушаємо за ними у віртуальну подорож сторінками поетичних творів.

Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Інтелектуальна розминка

1. Згадайте імена поетів, із творчістю яких ви ознайомилися в 10-му класі. Назвіть провідні ознаки їхніх творів та свої уподобання.

2. Які ознаки модернізму виявилися в європейській прозовій творчості кінця ХІХ — першої половини ХХ століття?

3. На вашу думку, яку роль відіграє поезія в розвитку духовно-емоційного світу людини?

Інтерактивна вправа

• Розгляньте інфографіку на с. 56-57. За матеріалами онлайн-додатка складіть повідомлення за темою «Лірика початку ХХ століття» (робота в групах).

Ґійом Аполлінер як знакова постать європейського авангарду

Провідна роль у поезії цього періоду належала модерністським, зокрема авангардистським, пошукам. Поетичні експерименти іспанця Федеріко Ґарсії Лорки, француза Поля Елюара, австрійця Райнера Марії Рільке та інших митців сприяли змінам, яких зазнала художня форма вірша. Завдяки синтезу різних видів мистецтв поезія стала вишуканішою та різноманітнішою.

Розмаїття модерністських і авангардистських течій в європейській ліриці XX ст.

Якщо в середині XIX століття поезія перебувала в тіні потужного розвитку великої прози, зокрема класичного роману, який зображував цілісну картину життя суспільства й людини, то вже на межі ХІХ—ХХ століть криза реалістичної системи сприяла розквіту ліричного начала (і в прозі також), а отже, і поезії. Це був період, коли процеси суспільного занепаду сформували відповідне сприйняття сучасності. Відбулися надзвичайно глибокі зміни в умонастроях і самопочутті людей. І видатні поети, які вирізнялися інтуїтивною чутливістю до того, що Геґель називав станом світу, дуже добре зафіксували їх. А пошук нового слова в літературі сприяв виникненню модернізму та крайніх його виявів — авангардизму.

Авангардизм — це умовний термін для позначення художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на початку XX століття й рішуче поривали з попередньою літературною традицією. Для естетичного пошуку митців-авангардистів характерним було прагнення зруйнувати усталені принципи побудови художнього твору та смаки публіки.

Для авангардистського мистецтва характерні життєствердні мотиви, соціально активна позиція, загострена емоційність, що нерідко набуває форм відвертого епатажу, настанова на руйнацію естетичного канону, сміливі досліди з художньою формою та поетичною мовою.

Ґійом Аполлінер — поет-авангардист. Верлібр у творчості поета

Інтерактивна вправа

• Розгляньте інфографіку на с. 58. За матеріалами інфографіки та онлайн-додатка складіть повідомлення за темою «Ґійом Аполлінер — яскрава зірка на літературному небосхилі початку ХХ століття» (робота в парах).

Ґійом Аполлінер (справжнє ім'я — Вільгельм Альберт Владімір Александр Аполлінарій Костровицький) — яскрава зірка на літературному небосхилі початку ХХ століття, поет-романтик і символіст, який поєднав традиції своїх попередників із викликами нової доби. Він не боявся долати межі усталених літературних норм, сповнювати новим змістом відомі образи й сюжети.

Шедеври європейської лірики першої половини ХХ століття

Провідну роль у поезії цього періоду відігравали авангардні тенденції. Для авангардного мистецтва характерні утвердження позиції соціальної активності, загострена емоційність, що нерідко набуває форм відвертого епатажу, настанова на руйнацію естетичного канону, сміливі досліди з художньою формою та поетичною мовою. Срібним століттям називають російську поезію зламу ХІХ—ХХ ст. Особливість поезії Срібного століття — розуміння високого призначення мистецтва, надзвичайна увага до вільної особистості, її внутрішнього світу, експерименти з художніми формами, захоплення філософією, яка намагалася пояснити таємниці буття, містичні й еротичні мотиви, проголошення реального світу ілюзією, натомість світу мрій — вищою реальністю.

Ґійом Аполлінер (Вільгельм Альберт Владімір Аполлінарій Костровицький)

Поет, художник, критик, фундатор літературного авангарду, що визначив напрями розвитку французької та світової поезії у ХХ ст. За українськими мотивами написав вірш «Відповідь запорожців турецькому султанові», який уміщено у збірку «Алкоголі. Вірші 1898-1913» (1913).

Федеріко Ґарсія Лорка (Федеріко дель Саґрадо Корасон де Хесус Ґарсія Лорка)

Поет і драматург, музикант і художник-графік, центральна фігура покоління1927 року. Один із найяскравіших діячів іспанської культури XX ст.

Символізм

Передавання почуттів за допомогою знаків і символів; одна з модерністських течій у російській поезії на межі століть (1890-1910). Прибічники символізму стверджували, що символ можливо розкрити, збагнути й відобразити тільки за допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії.

Олександр Олександрович Блок

Російський поет, драматург, перекладач.

Валерій Якович Брюсов

Російський письменник, поет і перекладач.

Акмеїзм

Одна з модерністських течій у російській поезії 1910-х рр., що сформувалася у відповідь на крайнощі символізму. Акмеїсти стверджували ясний погляд на земне життя й закликали «сприймати світ у всій сукупності його краси та потворності».

Микола Степанович Гумільов

Російський поет, перекладач, літературний критик, фундатор школи акмеїзму.

Анна Андріївна Ахматова (Горенко)

Російська поетеса українського походження, перекладачка й літературознавиця.

Футуризм

Авангардистська течія початку XX ст. (1910-ті рр.), що розвинулася здебільшого в Італії та Росії. Творцем футуризму вважають італійського письменника Ф. Т. Марінетті, який 1909 р. опублікував «Маніфест футуризму».

Володимир Володимирович Маяковський

Російський радянський поет, публіцист, драматург та громадський діяч.

Велимир Хлєбников (Віктор Володимирович Хлєбников)

Російський поет, прозаїк, діяч авангардного мистецтва, один із засновників російського футуризму.

Імажинізм

Літературна течія, що з'явилася в Росії в перші роки після жовтневого заколоту. Імажиністи проголосили художній образ метою поезії, утверджували превалювання самоцільного образу та формотворчості над сенсом, ідеєю; висловлювали переважно богемні настрої.

Вадим Габріелевич Шершеневич

Російський поет, перекладач, один із головних теоретиків імажинізму.

Сергій Олександрович Єсенін

Російський поет, представник новоселянської поезії та лірики, належав до течії імажинізму.

Ґійом Аполлінер

Справжнє ім'я — Вільгельм Альберт Владімір Александр Аполлінарій Костровицький.

Французький поет, художник, критик, лідер авангардної паризької літератури (член руху кубістів і футуристів).

Яскрава зірка на літературному небосхилі початку ХХ ст., поет-романтик та символіст, який поєднав традиції своїх попередників із викликами нової доби.

Основні збірки

«Алкоголі. Вірші 1898-1913» (1913), «Каліграми. Вірші Миру і Війни» (1918). За українськими мотивами написав «Відповідь запорожців турецькому султанові».

1904 року Аполлінера (автора «Рейнських віршів») та Пікассо (творця робіт «блакитного періоду») об'єднувало відчуття потреби у створенні нової мови — і в поезії, і в живописі.

Аполлінер поєднував особисте й суспільне, інтимне й загальне в окремих образах (наприклад, його поет, який сп'янів від вина Всесвіту, — це горлянка Парижа). Останній вірш збірки Аполлінера «Каліграми...» — «Рудоволосій красуні» — сприймається як заповіт поета.

Прозові твори: повісті «Рим під владою Борджіа» (1913) і «Три Дон Жуани» (1914), написаний у дусі сюрреалізму роман про війну «Жінка, яка сидить» (вийшов друком 1920).

Твори Ґійома Аполлінера українською мовою перекладали П. Тичина, М. Терещенко, Д. Павличко, М. Лукаш та ін.

Каліграма Ґ. Аполлінера «Ейфелева вежа»

Каліграма Ґ. Аполлінера «Кінь»

Титульний аркуш збірки «Алкоголі. Вірші 1898-1913»

Найбільший внесок Аполлінера у розвиток поезії — об'єднання розрізнених раніше елементів: фантастики й сатири, героїки та інтимності, а також перетворення прози на складну й неоднозначну лірику, а поезії однієї теми — на твір водночас трагічний, комічний і ліричний як саме життя. Так творчість Аполлінера сприяла появі поетичного реалізму.

Збірка «Каліграми. Вірші Миру і Війни» (1918)

Збірка «Каліграми...» — це експеримент з віршовою формою, що перевершує навіть верлібр («вірші-прогулянки», «вірші-розмови» тощо). Збірку написано під враженням подій Першої світової війни. «Така, яка вона є, — це книга воєнного часу і вміщує в себе життя», — писав про неї Аполлінер.

Присвячена вона пам'яті друга, поета, літератора Рене Даліза, який загинув на фронті. Митець мав на меті відтворити у поетичній формі всю глибину тієї драматичної доби. Частину віршів написано у вигляді каліграм.

Ґійом Аполлінер. Вірш для Лу (зі збірки «Каліграми. Вірші Миру і Війни»). 1918

Одна з найвідоміших каліграм Аполлінера — «Зарізана голубка й водограй» (1914). Розташуванням літер різного розміру та різними напрямками рядків вона утворила обриси голубки над струменями фонтана, що символізував вічний плач за загиблими на війні. Ця каліграма навіяла художникові Пабло Пікассо, другові Аполлінера, інший, не менш відомий образ, — голуба як символу миру.

Поезія сповнена ліризму й філософічності. У ній поєднано фольклор, літературні традиції й найсучасніші засоби зображення та мистецькі форми. Уже сама назва містить образи-алегорії та неоднозначні символи.

Символіка твору «Зарізана голубка й водограй»

Образи

Позитивні символи

Негативні символи (за віршем)

Водограй (фонтан)

Мирне, спокійне життя без насильства й крові

Скорбота, плач, сльози горя, пролиті за вбитими, утраченим поколінням

Сонна вода

Тиша, спокій, умиротворення

Статичність, зупинка руху, смерть. Зупиняється рух води — це війна, яка все знищує. «Ви в сонну воду глядитесь»

Голубка

За старозавітною біблійною легендою про Великий Потоп і Ноя, голуб — це початок нового життя людства, духовне відродження, мир; жінка

Дівчина, що сумує за долею героїв війни

Олеандри

Вічнозелене квітуче дерево — символ життя

Насильство, кривавий і безжалісний світ (отруйна рослина з криваво-червоними квітами)

Сонце

Війна, насичена кров'ю

«Сонце ранене в траві» — трагедія, абсурд. Війна не тільки вбиває все живе, а перевертає підвалини Всесвіту, кидає сонце на землю, у траву

Горизонт

Мрія, потяг до пізнання

Символ межі між життям і смертю

Червоний колір

Кров, страждання

Кохання, сильні почуття, пристрасть

Зелений колір

Беззахисність

Життя прекрасне

Твір вибудовано за принципом антитези: з одного боку, природне життя — голубка, водограй, люди, а з іншого — кров і насильство. Автор підсилює як пряме, так і підтекстове значення лексеми «червоне» (не лише колір, а те, що нагадує кров): «олеандр» (квітка в червоній гамі), «ранене», «зарізана» (у підтексті — скривавлені, залиті кров'ю), «в крові», а також прикметник «багрянистий» (червоний, кольору крові).

Усі ці художні засоби надають поезії не тільки інтимного, а й громадянського, антивоєнного та філософського звучання. Крім того, вона є новим, авангардним словом у світовій поетичній творчості. Це не просто експериментаторство, а спроба поета відтворити складний потік життя, у якому все розірвано й водночас з'єднано докупи.

Тема кохання й часу у вірші «Міст Мірабо»

Вірш «Міст Мірабо» (збірка «Алкоголі...», 1913) став своєрідною візитівкою любовної лірики XX століття. Ґійом Аполлінер створив цей ліричний шедевр під упливом кохання до Марі Лорансен. Міст — слово багатозначне, чарівне. Воно асоціюється з дружбою, мрією, надією. Закоханим подобаються мости. Романтики й філософи також полюбляють дивитися на воду, яка, наче час, спливає під мостом.

У вірші прості слова й образи поєднано з ритмами ткацької пісні XIII століття та давніх народних пісень про кохання. Можливо, таке поєднання зумовлене обставинами життя Марі.

А. Ж. Ф. Руссо. Муза, що надихає поета (Ґійом Аполлінер і його дружина). 1909

Дівчині було 22 роки, поетові — 27. Марі — художниця та поетеса-початківиця. Їхні стосунки тривали п'ять років і, за словами митця, «можливо, були найважливішими» для нього. Але їм не судилося бути разом. У вірші відтворено не лише сум розлуки, а й роздуми поета про життя, про плин часу. Ліричний герой вірша самотній, його пам'ять про кохання стає джерелом життя і надії. Ідеться про саме життя, про його плинність, яку неможливо зупинити. Отже, любовна лірика тут тісно переплітається із філософською. Образи вірша, зберігаючи свою конкретність, увиразнюють ідею єдності плинності буття (річка) й непорушності його духовних опор (міст).

Образи й асоціації у творі Ґ. Аполлінера «Міст Мірабо»

Образи

Асоціації

Течія ріки

Перебіг часу, плинність людських почуттів («любов сплива як та вода бігуча», «мине любов / І знову не прилине»), самого життя

Міст

Єднання душ, надія («надія ж невгамовано-жагуча»), зустріч, спогади

Годинник

Скороминущість, невідворотність

Любов

«Журба і втіха крутнява шалена»

Відсутність розділових знаків створює враження плину дійсності, над якою герой вірша ніби лине у просторі й часі, і неможливо зрозуміти, що основне, а що — другорядне. І це — реальність його душі, крізь призму якої він бачить та сприймає навколишнє.

Марі також присвятила розлуці з Ґійомом Аполлінером вірша.

Каліграми писали українські поети XVII століття, зокрема І. Величковський та С. Полоцький, називаючи їх фігурними віршами.

Твори Ґійома Аполлінера українською мовою перекладали П. Г. Тичина, М. І. Терещенко, Д. В. Павличко, М. О. Лукаш та ін. «Зорова поезія» й нині популярна в Україні у творчості М. М. Мірошниченка, А. К. Мойсієнка, В. І. Лучука та ін.

  • 1. На вашу думку, чим зумовлене таке розмаїття літературних напрямів, шкіл, угруповань наприкінці ХІХ — у першій третині ХХ століття?
  • 2. Які течії та напрями позначилися на творчості Ґ. Аполлінера?
  • 3. Яка історична подія спонукала Ґ. Аполлінера до написання вірша «Зарізана голубка й водограй»?
  • 4. Які художні засоби використовує поет у цій поезії? Якою є їхня роль?
  • 5. Чому поет звернувся до каліграми?
  • 6. Що можна з'ясувати за назвою цього твору? У чому полягає гуманістична спрямованість поезії «Зарізана голубка й водограй»?
  • 7. У чому полягає символічне значення образів мосту, річки Сени, годинника у вірші «Міст Мірабо»?
  • 8. Які художні прийоми та засоби поезії «Міст Мірабо» надають їй неперевершеного ліричного значення?
  • 9. Визначте головні думки вірша «Міст Мірабо» та своє ставлення до них.

Проаналізуйте!

  • 1. Порівняйте модернізм і авангардизм (у вигляді схеми, таблиці).
  • 2. Проаналізуйте центральні образи вірша «Зарізана голубка й водограй». Що обумовлює характер цього твору як ліричного документа Першої світової війни?

Створіть!

  • 1. Літературний портрет Ґійома Аполлінера, ліричного героя його віршів. Подайте свою роботу у вигляді презентації, обкладинки видання, постера тощо.
  • 2. Презентацію «Кубізм та кубофутуризм у творчості Ґійома Аполлінера».