Українська література. Профільний рівень. 10 клас. Пахаренко

Символізм

Як підказує сама назва, сутність цієї течії модернізму полягає в символізації зовнішніх виявів світу для осягнення його внутрішнього, надматеріального змісту.

Завдання основного рівня

  • Пригадайте недавно вивчене на уроках зарубіжної літератури. У чому суть символізму? Назвіть найвідоміших його представників. Які ознаки цього стилю виявились у віршах «Альбатрос» Ш. Бодлера, «Осіння пісня» П. Верлена, «Голосівки» А. Рембо, у п'єсі «Синій Птах» М. Метерлінка?

Уточнимо й розвинемо головні тези. Визначальні ознаки символізму: • заміна думок, понять відповідними знаками — символами, що мають прихований смисл («смерть» символісти замінюють словом «ніч», а «молодість» — «ранком» тощо); • бунт проти надто консервативної суспільної моралі; • естетство — захоплення витонченою поетичною формою й іноді недооцінка змісту; • культ екзотичних і заборонених суспільною мораллю тем; • увага до позасвідомого містичного з метою вирватися за межі буденного життя.

Предтечею символізму став американський письменник Е. А. По, його ідеї розвинув видатний французький поет Ш. Бодлер.

У цьому стилі головний акцент зроблено на межовому загостренні асоціативного мислення, світовідчування творця. Його покликання — показати таємничі зв'язки всього у світі. Зокрема, простежити не лише прямі зв'язки між відчуттями та їхніми стимулами (тепло, бо гріє сонце), а й перехресні: колір, що пахне, запах, що звучить, звук, що блищить тощо.

З цієї настанови виростає вельми характерний для символізму прийом синестезії (від грецьк. разом і відчуття). Це синтез відчуттів, поєднання в одному образі дуже віддалених асоціацій, отриманих від різних органів чуття, творення «кольорового звуку», «музичного кольору» тощо. Така теоретична основа вельми характерної для цього стилю тенденції до синтезу мистецтв — поєднання в одному творі жанрово-тематичних особливостей, виражальних прийомів різних видів мистецтва (літератури та музики, танцю й живопису тощо).

Теоретиком символізму став французький поет грецького походження Жан Мореас, саме він запропонував назву течії й теоретично її обґрунтував у трактаті «Маніфест символізму» (1886). Митець наголошував, що від традиційного образу символ відрізняє його багатозначність, він — ніби вікно в нескінченність.

Серед найталановитіших символістів — французи Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме. Символізм поширювався також в Італії (Г. Д'Аннунціо), Бельгії (Е. Верхарн, М. Метерлінк), Німеччині (Георге, Ф. Ніцше), Англії (О. Уайльд), Польщі (Міріям, С. Пшибишевський, К. Пшерва-Тетмаєр), Росії (Д. Мережковський, О. Блок, Андрій Бєлий, В. Іванов).

Цей стиль яскраво виявився й в інших видах мистецтва — живописі, музиці, скульптурі, балеті. Серед визначних художників-символістів — литовець М. Чюрльоніс, українець М. Врубель, поляк С. Виспянський, бельгієць О. Левек, французи П. Гоґен, Ґ. Моро, росіянин М. Реріх, фін Г. Сімберг. Видатний скульптор-символіст — француз О. Роден. Символізм переважає в музиці композиторів німця Р. Вагнера, українця І. Стравинського (до речі, нащадка славного козацького гетьмана І. Сулими), фіна Я. Себеліуса, росіянина С. Рахманінова.

У когорті українських письменників-символістів — О. Кобилянська, М. Вороний, П. Карманський, В. Пачовський, Б. Лепкий, М. Яцків, П. Тичина (у деяких творах), Т. Осьмачка (у ранній поезії), Г. Чупринка, Олександр Олесь. Водночас треба наголосити, що український символізм був міцно переплетений із неоромантизмом, тому іноді складно визначити, який з двох стилів домінує в певному творі.

Найвідомішим у світі, цілком новаторським шедевром І. Стравинського є балет «Весна священна» (1913). Основою задуму став сон композитора, у якому він побачив прадавній язичницький обряд: молода дівчина в колі статечних старців танцює до знемоги, щоб пробудити весну, і гине в танці. Подивіться цей балет чи його фрагмент (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=RI3udVEixS0). Які емоції передають музика, танцювальні фігури, гра світла?