Українська література. Профільний рівень. 10 клас. Пахаренко

Новела «Камінний хрест»

За аналогією до більшості творів В. Стефаника «Камінний хрест» називають новелою, хоча за жанровими ознаками цей твір усе ж таки ближчий до оповідання. Сам автор визначав розповідь про Івана Дідуха як студію, тобто художнє дослідження душевних переживань героя.

Завдання основного рівня

  • Прочитайте «Камінний хрест». Згадайте жанрові ознаки новели й оповідання. Чим вони відрізняються? Підтвердьте або спростуйте наведену вище тезу.

Історія написання. «Камінний хрест» — єдиний твір В. Стефаника, присвячений темі еміграції. За основу новели взято реальний факт: Штефан Дідух (у творі Іван), односелець В. Стефаника, емігруючи до Канади, ставить на своїй нивці кам'яний хрест (який, до речі, і донині стоїть у Русові). У трагедії героя твору по краплі зібрано горе тисяч емігрантів, долею яких переймався письменник. Не раз проводжаючи на Краківському вокзалі земляків у далеку Америку, він постійно бачив опухлі від плачу очі, спечені губи, чув захриплі від стогону голоси.

Камінний хрест у Русові. Сучасна світлина

Композиція. Перший розділ новели виконує функцію експозиції, вона ознайомлює читача з долею героя: тут подано портрет Івана Дідуха й авторські екскурси в його біографію. Після десятирічної служби у війську Іван повертається в село й стає ґаздою на залишеному в спадщину кам'янистому горбі. Люди пам'ятають Івана у вічній виснажливій праці на цьому горбі. Наступні шість розділів — епізоди сповіді Дідуха за своє життя перед запрошеним на прощальний обід селом. Одним із найяскравіших засобів індивідуалізації головного героя є його монологи, у яких домінує образ горба, де Іван поставив собі й дружині хрест. Образ хреста тут символізує тяжку, каторжну працю селянина, а водночас трагедію його вимушеної розлуки з рідною землею.

Проблематика. Стильова своєрідність. Через вужчу, конкретно-історичну проблему еміграції автор розкриває у творі й значно ширшу, вічну проблему екології буття.

Незважаючи на непосильну працю, Іван був щасливим, адже почувався часткою рідної землі, її господарем, бо доглядав, оживляв її. Так само, як кинутий у ставок камінь тривожить усе середовище, так Іван з конем і возом при праці «лишали за собою сліди коліс, копит і широчезних п'ят Іванових», зрушуючи довкілля, бо «придорожнє зілля та бадилля гойдалося, вихолітувалося на всі боки за возом і скидало росу на ті сліди». Важливо ще й те, що колеса, кінські копита та п'яти Івана творять єдність своїм експресивним рухом, залишаючи сліди. А цей злитий єдністю рух, викликавши рух оточення, сполучається з ним у цілість, бо, увійшовши в гармонію з ходом копит, коліс і ніг, зілля скидає на них росу.

Єдність із землею та Космосом викликана динамічно-експресивною, але й дуже важкою працею Івана Дідуха. Не випадково його тінь на горбі в проміннях призахідного сонця виглядає, як тінь велетня. Іван — велетень, бо оживляє, орухомлює, скермовує все довкола й об'єднує його в одну нерозривну цілість, тобто точно виконує головну, покладену Богом на людину місію співтворця Всесвіту.

Знеможена працею, пригнута до землі («як би два залізні краки стягали тулуб до ніг»), постать Івана не вирізняється фізичною силою чи красою, навпаки, вона потворна. Проте письменник у негарному розкриває гарне — красу експресивного руху життя всього світу. Іван під час праці також зображений засобом з арсеналу потворного: він уподібнений до коня, якого звичайно б'ють, аби той тягнув віз угору. Отож і «Івана як коли би хто буком по чолі тріснув, така велика жила напухала йому на чолі». Кінь же своїм виглядом при роботі розкриває причину, чому Дідух мусить так тяжко працювати: «Згори кінь виглядав, як би Іван його повісив на шильнику за якусь велику провину». Це — виразний натяк на первородний гріх перших людей. Пригадаймо сказане Творцем Адамові при вигнанні того з раю: «Проклята земля через тебе. У тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити... У поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято» (Буття, 3: 17-19). Будяк, який уп'явся в Іванову ногу, є виразом прокляття землі через людський переступ. Отож потворне, як бачимо, виконує в новелі кілька функцій: • допомагає виявити об'єднаний у цілість колорит справжнього життя (де переплетене й гарне, і бридке); • натякає на причину людських страждань на землі; • глибше розкриває красу людського існування.

Кадр із кінофільму «Камінний хрест». У ролі Івана — Д. Ільченко. Режисер Л. Осика. 1968 р.

Тут зростається естетично відворотне з духовно прекрасним, бо лише відчуття єдності з Космосом, рідною землею та близькими людьми (родиною) наповнювало змістом Іванове життя, давало йому радість і щастя. Він полюбив свою тяжку працю та свій горб, з якого зробив родюче поле. Виїзд на чужину розірвав у його душі цей зв'язок з навколишнім світом. Іванові здається, що він «каменіє». У В. Стефаника образ каменя часто означає омертвіння душі. Значить, і Дідух втрачає своє духовне життя, тому «одна сльоза котиться по лиці, як перла по скалі». Перлини завжди білі, а все «біле» чи «срібне» виражає у творчості В. Стефаника чистоту душі. Перлина, що котиться по скелі, це символ того духовного життя Івана, яке тепер котиться по мертвому камені. Очевидно, ідеться про загибель тієї духовності, котра зв'язувала героя з рідною землею.

Дідух та його родина відчувають майбутню кризу безуспішної боротьби всіх емігрантів за збереження своєї духовної ідентичності. Це передчуття викликає страшний біль. Автор матеріалізує його в такому образі: «Ціла хата заридала, як би хмара плачу, що нависла над селом, пірвалася». Тут хата Дідухів втрачає властивості реального об'єкта й перетворюється на знак суб'єктивного душевного стану родини.

Не випадково Іван повертається спогадами в минуле. Він намагається осягнути, за яке гріхопадіння тепер має залишити створений власноруч рай. Але усвідомлює єдине — відбулася незворотна зміна цінностей. Діти втратили відчуття кровного зв'язку із землею, збайдужіли до неї. Земля стала тільки засобом для існування та збагачення. Іванову душу роздирає відчуття провини за цей перелом, зокрема і через це селянин ставить камінний хрест — у ті часи це була форма спокути.

Вершиною болю та водночас звільненням від нього став несамовито-божевільний танець героя: «Ймив стару за шию і пустився з нею в танець.

— Польки мені грай, по-панцьки, мам гроші!

Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук».

Така дивна, на перший погляд, поведінка чоловіка стає зрозумілою, якщо пригадати образ індуїстського бога Шиви. Він серед іншого вважається богом танцю. Танець Шиви — тандава — символізує творення й руйнування життєвого циклу.

Танець Шиви. Статуетка. Х ст.

Отже, символіка танцю Івана заглиблюється в прадавню міфологію. Підтекст цього дійства тепер стає очевидним: такий Космос, такий священний простір, де не залишилося місця для духовних ідеалів, мусить бути знищений тут і тепер, щоб він міг відродитись у новому циклі. Цією ж логікою зумовлена згода Івана виїхати за океан, хоча він і розуміє, що на впорядкування нового місця йому вже не вистачить сил.

Завдання основного рівня

  • Порівняйте фінали «Тіней забутих предків» і «Камінного хреста». У чому виявляється спорідненість їхніх смислів і символіки?

Судження

Іван Франко: «Та хіба ж Стефаник малює саму нужду селянську? .. Ні, ті трагедії й драми, які малює Стефаник, мають небагато спільного з економічною нуждою; се трагедії душі, конфлікти та драми, що можуть mutatis mutandis1 повторитися в душі кожної людини, і власне, у тім лежить їх велика сугестивна2 сила, їх потрясаючий вплив на душу читача».

Леся Українка: «Стефаник не любить ліричних акордів і поетичних прикрас, він зовсім ховає свою авторську особу. Він уміє віддавати настрій у розмовах і ситуаціях, а до того, малюючи свої персонажі в дуже неприкрашеному виді, уміє будити в читача симпатію до них, ніде не вдаючись до "характеристики від автора". Двома, трьома раптовими рисами він малює нам надзвичайно яскраво цілу драму...»

Микола Євшан: «Буває — уродиться чоловік, і ціле життя ані разу його око не проясниться. Неначе в проклятті якому появиться на світ. Душа його застелена сумом, що її пожирає, ані сонця, ані весни вона не бачить, і скрізь одкривається перед нею тільки чорна прірва. Такою прірвою єсть вся творчість Стефаника... Душу мужика Стефаник зглибив до дна. Як далеко він лишив позаду всіх інших українських письменників, що писали про мужика, як випередив усю “народну” українську літературу. А прецінь3 він не описує села з етнографічного боку, не розводиться широко над його побутом, не підслухує й не фотографує розмов. Опріч того, він не пише нічого дидактичного, нікого не хоче научити. Його образки не на те, щоб їх тільки читати. Тут кожде слово вдаряє в нас з великою силою й неначе б'є молотом, аж зворушить наше сумління, ціле наше єство. Не читаємо, а п'ємо слова, міримо ними власне життя».

Михайлина Коцюбинська (літературознавець): Стефаникові властива «якась внутрішня потреба причаститися чужим болем, пізнати його, потреба очиститися болем. У цій здатності спалювати себе чужим болем Стефаник убачав своєрідне щастя: “Чув, що ще треба мені більше болю, аби поздоровіти”. Вузький, ніби зосереджений в одному пункті тематичний обшир дає змогу докопатися до глибинних загальнолюдських пластів. За глибиною і висотою загальнолюдського Стефаник не має собі рівних в українській прозі».

1 Mutatis mutandis (латин.) — з певними відмінностями.

2 Сугестія (латин.) — вплив, навіювання.

3 Прецінь — тут: проте.

Підсумовуємо вивчене

  • 1. Які факти з життя В. Стефаника зумовили тематику й проблематику його творів?
  • 2. Які стильові ознаки експресіонізму виявилися в «Новині»?
  • 3. Доберіть заголовок до кожного розділу новели В. Стефаника «Камінний хрест».
  • 4. Який епізод цієї новели кульмінаційний? Прокоментуйте його психологічний підтекст.
  • 5. Яка експресіоністична ознака є найяскравішою в новелі «Камінний хрест»? Доведіть свою відповідь конкретними прикладами з тексту.
  • 6. Випишіть діалектизми з новели «Камінний хрест» і поясніть їхнє значення. Яку роль вони відіграють у творі?
  • 7. Чи актуальна в сучасній Україні проблема, що порушена в новелі «Камінний хрест»? Свою думку аргументуйте.

1. «Я писав тому, щоб струни душі селянина так кріпко настроїти й натягнути, щоби з цього вийшла велика музика Бетховена». Як ви розумієте ці слова В. Стефаника? Підтвердьте чи спростуйте їх конкретними уривками з новели митця.

2. У яких кольорах ви побачили світи новел «Новина» і «Камінний хрест» під час читання? Як палітра цих кольорів співвідноситься з особливостями експресіонізму в образотворчому мистецтві?

3. За мотивами твору новеліста видатний режисер Л. Осика 1968 р. на кіностудії імені О. Довженка поставив кінофільм «Камінний хрест», який увійшов у скарбницю найвизначніших українських кіношедеврів. Перегляньте цю картину. Письмово охарактеризуйте зоровий та звуковий ряд фільму. Які ознаки експресіонізму реалізовано у фільмі? За допомогою яких кінематографічних прийомів?