Українська література. Профільний рівень. 10 клас. Пахаренко

Декадент

Франка-борця, «каменяра» дуже обурила така оцінка. В. Щуратові він відповів ущипливо-саркастичним віршем «Декадент»:

Я декадент? Се новина для мене.

Ти взяв один з мого життя момент

І слово темне підшукав та вчене

І Руси возвістив: «Ось декадент».

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга,

Се лиш тому, що склалось так життя.

Та є в ній, брате мій, ще нота друга:

Надія, воля, радісне чуття.

Тут маємо справу з явним непорозумінням, різним трактуванням одного й того ж терміна. В. Щурат не називав І. Франка декадентом, а лише один його цикл «об'явом декадентизму», крім того, цим поняттям він визначив насамперед нову модерністську поетику збірки, увагу автора до форми. І. Франко ж сприйняв слова критика як образу, як звинувачення в занепадництві, манірній самозакоханості.

Така загострена реакція, вочевидь, засвідчує боротьбу в душі самого поета: з одного боку, він відчуває, що світоглядово й естетично змінюється, еволюціонує, з іншого ж — не хоче собі зізнатися в цьому, намагається зберегти вірність своїм давнім принципам. Подібна внутрішня роздвоєність характерна для людей перехідної доби.

1. Порівняйте погляди на світ і долі ліричного героя «Зів'ялого листя» І. Франка та головного персонажа роману О. Уайльда «Портрет Доріана Ґрея». Що їх споріднює, а що розділяє? Вони обидва — декаденти? Чому?

2. Чи не здається вам, що цей вірш є виявом протистояння аполлонівської та діонісійської первин у вдачі автора (див. тезу Є. Маланюка про ці первини)? Чому?

Однак вірш «Декадент» цінний насамперед не полемікою з критиками, а тим, що в ньому (у трьох останніх строфах) автор чітко висловив своє творче кредо, свою відданість українській національній справі:

Який я декадент? Я син народа,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох,

Мій поклик: праця, щастя і свобода,

Я є мужик, пролог — не епілог.

Отже, І. Франко бачив у своєму народові націю молоду, прекрасну, енергійну, сповнену життєвих сил, націю, яка тільки починає свій творчий шлях самостановлення (у старих, уже реалізованих національних спільнотах переважають інтелігенція, аристократія, середні класи; молоді ж нації, у яких ще все попереду, складаються переважно з простолюду, селянства — «мужиків»).

«Декадент» — яскравий зразок громадянсько-публіцистичної, полемічної лірики, тому в ньому широко використано повтори, риторичні запитання й вигуки.

Кілька слів про збірку «Мій Ізмарагд». Вона складається з шести циклів, найпопулярніші з яких — «Поклони» (саме до цього циклу ввійшов вірш «Декадент»), «Притчі» і «Легенди». З давньої руської книжної традиції було запозичено не тільки назву збірки, а й повчання, притчі, легенди, які стали вдячним матеріалом для творчих переробок І. Франка. Ключові стильові особливості збірки — філософічність, притчевість.

Завдання основного рівня

  • Пригадайте вивчене торік. Які жанрові особливості притчі? Які біблійні притчі ви пам'ятаєте?