Українська література. Профільний рівень. 10 клас. Пахаренко

Талан

До вершинних творів М. Старицького належить драма «Талан» (1893), що присвячена Марії Заньковецькій. Життя цієї геніальної української актриси стало основою не так сюжетної будови, як відтворення духовного й душевного світу героїні Лучицької. Письменник уперше в українській літературі порушив тему життя та творчості українських акторів. Марія Лучицька — чиста й цілісна натура, вона надзвичайно вразлива й емоційна. Переживши трагедію нещасливого кохання до «панича з багатої фамілії» Антона Квітки, жінка знаходить захист і порятунок у театрі. Її гра вражає й полонить глядачів. Але й тут не все так просто: підступність і залаштункові інтриги посередньої акторки-заздрісниці Квятковської не дають їй реалізуватися повністю. Квітка, знову відчувши до Лучицької кохання, благає її одружитися з ним. Але бути щасливими разом їм не судилося: свекруха щодня ображає Лучицьку, шантажує її листами нібито від коханця, хоча насправді це були переписані ролі. Доведена до відчаю, Лучицька покидає панський маєток і повертається на сцену. Цькування жовтої преси, закулісні плітки призвели до її тяжкої хвороби й смерті.

Правдиво показуючи нелегкий акторський побут, М. Старицький розкрив не тільки трагічне становище українського театру. В основі колізії твору — проблема вибору між любов'ю, сімейним щастям і сценою, без якої героїня не мислить свого життя.