Українська література. Профільний рівень. 10 клас. Пахаренко

Висловлювання відомих людей

Іван Франко: «Книги — морська глибина, / Хто в них пірне аж до дна, / Той, хоч і труду мав досить, / Дивнії перли виносить».

Йоганн Вольфганг Ґете: «Я все своє життя вчився читати, але так і не опанував це мистецтво цілком».

Костянтин Паустовський (російський письменник українського походження): «Герої часто вступають у боротьбу з автором і майже завжди перемагають його».

Марсель Прево (французький письменник): «Випадкова зустріч з хорошою книжкою може змінити долю людини».

Анатоль Франс (французький письменник, лауреат Нобелівської премії): «Усяка книжка існує в стількох різних варіантах, скільки має читачів».

Ґеорґ Ліхтенберґ(німецький фізик): «Книжка — це дзеркало. І якщо в нього дивиться мавпа, то з нього не може визирнути лик апостола».

Генрі Філдінґ (англійський письменник): «Кепські книжки можуть так само зіпсувати нас, як і кепські друзі».

Йоганн Вольфганг Ґете: «Література вимагає не тільки талановитого письменника, а й талановитого читача».

Афоризм: «Люди, які читають, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор».

Афоризм: «Треба йти з книжкою по життю, а не в книжку від життя».

• Як ви розумієте кожне з цих висловлювань? Чи поділяєте думки авторів? Чому?

Напрями та періоди розвитку українського письменства до середини XIX ст.

Напрям

Особливості

Жанри, зразки та представники

Метод (тип творчості)

Монументалізм (раннє Середньовіччя). Х—ХІ ст.

• Масштабність, величавість, суворість, • зосередження уваги на змісті, • мала кількість формальних прикрас (паралелізм речень або думок, алітерації, окремі порівняння), • чіткість, простота композиції та синтаксису, • культ держави, християнський оптимізм.

Житіє, повчання, літопис.

«Повість минулих літ».

Реалістичний

Орнаменталізм (пізнє Середньовіччя). ХІІ—ХІІІ ст.

• Ускладненість форми (символіка, тропи, мозаїчність композиції), • аскетизм, • песимізм.

Героїчна поема, проповідь, літопис.

«Слово о полку Ігоревім», Києво-Печерський патерик.

Романтичний

Ренесанс. Кінець XV — початок XVII ст.

• Наслідування античного мистецтва, • гуманізм, • критика середньовіччя, католицької церкви, • релігійний індивідуалізм.

Поема, вірш, полемічна проза.

Ю. Дрогобич, С. Оріховський, К. Сакович, І. Вишенський.

Реалістичний

Бароко. XVII—XVIII ст.

• Ускладнена форма, перенасиченість стилістичними прикрасами, • увага до сильних почуттів і переживань, • поєднання античної та християнської традицій.

Літопис, байка, проповідь, курйозні вірші, панегірик.

І. Величковський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, С. Климовський.

Романтичний

Класицизм. Сентименталізм. Кінець XVIII — початок XIX ст.

У класицизмі — • ідеологія просвітництва, • ідеал краси як величавості, • канонічність, простота форми.

У сентименталізмі — • надмірна чуттєвість, • моралізаторство, • увага до життя народу.

Травестія, комедія, байка; ідилія, елегія, повість.

І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський.

Реалістичний

Романтизм. Перша половина XIX ст.

• Виняткові характери у виняткових обставинах, • ліризм, • символізм, • фантастика, • увага до історичного минулого, • герої-бунтарі, • звернення до фольклору.

Інтимна лірика, елегія, історичний роман, ліро-епічна поема, медитація.

М. Гоголь, Т. Шевченко, П. Куліш, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич.

Романтичний

• Використовуючи інформацію, подану в таблиці, охарактеризуйте докладніше мистецькі напрями, з якими ви ознайомилися торік.

Шановні старшокласники!

У цьому навчальному році ви обрали для поглибленого вивчення гуманітарний, зокрема філологічний, профіль — і, безсумнівно, не помилилися. Пригадайте, гуманітаристика (від латин. humanitas — людство, людяність) означає «людинознавство», а філологія з давньогрецької — «любов до слова, учених занять». Отже, такий вибір дає вам змогу осягати захопливі таїни людської душі, відкривати для себе секрети сенсу життя та щастя, а також колосальне багатство й дивовижну красу слова та мистецтва.

У 10 класі ви ознайомитеся з особливо бурхливими й цікавими періодами історії вітчизняного письменства — це епохи реалізму (друга половина ХІХ ст.) і раннього модернізму (межа ХІХ-ХХ ст.). У цей час, незважаючи на тяжкий колоніальний гніт, українське слово впевнено й остаточно ствердило свою самостійність і неповторність у колі світових літератур, збагатило культуру людства творчими шедеврами геніїв планетарного масштабу — Івана Франка та Лесі Українки, мистецькими набутками надзвичайно талановитих майстрів слова: Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Володимира Винниченка та ін.

Надійним помічником в осягненні художніх скарбів стане для вас цей підручник. Він побудований за принципом діалогізму, тобто пропонує вам не просто завчити відомості, а постійно вести бесіду з письменниками та їхніми героями, з дослідниками, однокласниками, виробляти власні оцінки, учитися дискутувати, грамотно висловлювати свої думки, самостійно аналізувати твори, насолоджуватися процесом читання, використовувати й критично оцінювати інформацію з різних джерел. Адже в мистецтві не буває однозначних, однакових для всіх істин, їх кожен відкриває сам для себе.

Підручник дасть вам змогу пізнавати літературу як життєвий, духовний досвід інших людей (авторів та їхніх персонажів), інших епох, суспільних верств і виробляти власне ставлення до їхніх поглядів, вчинків і цінностей.

Ще один принцип підручника — компаративізм (від латин. comparativus — порівняльний), що передбачає порівняння зразків рідного письменства із суголосними творами інших літератур і видів мистецтва, а також суспільними процесами, науковими відкриттями тощо. Це допоможе простежувати цілісність, закономірності розвитку, логіку еволюції людського духу.

Виклад матеріалу в підручнику розподілено на такі основні частини:

  • стисла характеристика історичної доби та мистецького напряму (чи течії), що панували в той час;
  • розповідь про письменника;
  • огляд його творчості, характеристика стилю;
  • аналіз творів, рекомендованих для текстуального вивчення.

Систематизувати навчальний матеріал вам допоможуть рубрики:

Теорія літератури — характеристика основних теоретико-літературних понять, що допоможуть зрозуміти й проаналізувати відповідний період чи твір;

Підсумовуємо вивчене — стислі висновки про вивчений матеріал і завдання, спрямовані на узагальнення й закріплення вивченого.

Отже, на вас чекає непроста, проте захоплива мандрівка у світ рідної літератури часів реалізму та раннього модернізму. Сподіваємося, що ця подорож принесе вам безліч разючих відкриттів і приємних хвилин спілкування з красою та мудрістю художнього слова. Хай вам щастить!

Автор

Вступ

Література як мистецтво слова

1. Природа мистецтва. Про особливий, дивовижний світ мистецтва, художньої літератури ви вже чимало довідались у попередніх класах.

Завдання основного рівня

  • 1. Що таке мистецтво, художній образ?
  • 2. Які існують види мистецтва? Чим вони відрізняються й що їх об'єднує?
  • 3. Охарактеризуйте основні функції мистецтва.
  • 4. Що таке культурно-історична епоха?

Мистецтво — це сприймання, відтворення й моделювання світу в художніх образах. Головна ознака мистецтва, яка відрізняє його від інших форм духовної діяльності людини (релігії, науки, політики, журналістики), — образність. Художній образ — це узагальнена картина життя (стан людської душі, явище природи, подія чи предмет), емоційно й естетично втілена в художній формі (вірш, оповідання, п'єса, акварель, соната тощо) суб'єктивною творчою уявою автора.

Існує багато видів мистецтва: музика, живопис, танець, література, скульптура, архітектура, театр, кіно, відеоігри та ін. Вони відрізняються засобами творення образів (це звуки, кольори, рухи, слова та ін.), а поєднує їх образність.

У різних народів це поняття іменується різними словами, але з подібним змістом. Давні греки називали його τεχνη — техно, тобто «уміння» (звідси походить слово техніка), латиняни — ars (з тим же значенням). Поляки іменують це поняття sztuka — штука, тобто щось особливе, уміло зроблене. Українське слово мистецтво походить від майстер, умілець (споріднене з ним — мастак). Створила це слово, як уважають, письменниця Олена Пчілка.

Завдання основного рівня

  • 1. Роздивіться картину сучасного українського художника. Чому, на вашу думку, автор її так назвав? Чим відрізняється це зображення від реальної кульбаби чи її малюнка в підручнику з ботаніки? Доведіть, що перед вами художній образ. Яку узагальнену картину він змальовує? Чи викликає певні емоції? Чи створений засобами краси? Чи виявились у цьому творі суб'єктивне бачення світу, творча уява автора?

О. Шупляк. Великий вибух. 2016 р.

  • 2. Послухайте вальс класика вітчизняної музики М. Лисенка «Розлука» (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=-GeqPJ0bZNg). Які ознаки мистецького твору виявились у ньому?

Одним із найрозвинутіших і найважливіших видів мистецтва є художня література. Це — сприймання, відтворення та моделювання світу в словесних образах.

Якщо живопис розкриває зоровий, предметно-подієвий план, музика — слуховий, емоційний, то література представляє різногранну, цілісну образну картину світу. Щоправда, опосередковано — через слово. За допомогою слів умілий митець може асоціативно змалювати будь-який образ — зоровий, слуховий, дотиковий, запаховий чи смаковий, увесь спектр душевних переживань і думок людини.

2. Література й інші види мистецтва. Література тісно пов'язана з іншими видами мистецтва. Простежуються три рівні такого зв'язку.

1. Зовнішній рівень. Основою театрального спектаклю є п'єса — літературний твір, кінофільму — сценарій або кіноповість. Для вокального мистецтва (співу) важливе значення має словесна основа — текст, поетичний твір, який гармонійно переплітається в пісні з мелодією. Дуже наближає літературу до малярства такий своєрідний жанр віршування, як зорова поезія — поєднання словесного та графічного образів відтворюваного явища.

Я

велет дзвін

мої стугніння

ніби сяйні гала

сягали гей сягали

далекомревних гін

і сатанів москвин

Петро шалений цар

що я Мазепин дар

а в покомунені часи

як в Україноньці-Русі

біди спізнали храми всі

мене відступники й убивці

турнули так неначе з небесі

з білющої дохмарньої дзвіниці

Тепер я експонат в дворі музею

де мліє зелен-сад де кам'яні баби

прибились аж до нас із давньої доби

й нудьгують в закуткові цілою сім'єю

Я тут собі мовчу немов ховаю таємницю

в самому серці розпреславної Полтави

Одначе я ще марю я ще мрію про Дзвіницю

зоревоздвижної земної Української Держави.

М. Сарма-Соколовський. Зоровірш «Дзвін гетьмана Івана Мазепи»

Користуючись джерелами вашої бібліотеки й Інтернету, підготуйте для однокласників презентацію «Українська зорова поезія». Створіть зоровірш (за бажанням).

2. Внутрішній рівень. Тут переплетення відбувається на рівні асоціацій. Витвір мистецтва (музики, малярства, скульптури, архітектури тощо) може так само стати темою для письменника, як і явище природи чи доля людини. Наприклад, споглядаючи піраміди та величну фігуру загадкової істоти з тулубом лева та головою людини, Леся Українка написала цикл «Єгипетські фантазії», зокрема вірші «Напис в руїні» і «Сфінкс». Бароковий козацький собор у Новомосковському на Дніпропетровщині, збудований 1772-1781 рр. народним майстром Я. Погребняком із дерева без жодного цвяха, надихнув О. Гончара на створення роману «Собор».

Послухайте Вальс № 10 Ф. Шопена, подивіться відеоряд до нього (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=Maaz6Q-dIU8). Прочитайте вірш М. Рильського «Шопен», навіяний цим твором (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=zWqjqKhXiuU). Порівняйте почуття та асоціації, які викликала ця музика в поета, з вашими власними.

3. Сутнісний рівень зв'язку між словесним та іншими видами мистецтва виникає тоді, коли література свідомо прагне досягти того впливу на сприймача, який спричиняється живописом (тобто намагається стати словесним живописом) чи музикою (тобто перетворюється на словесну музику).

Наприклад, жанр новели «На камені» М. Коцюбинський визначив як акварель і змалював у ній мінливу, багатоманітну красу світу, віддаючи цілковиту перевагу зоровим образам, яскравому кольоропису.

Натомість поезія раннього П. Тичини вирізняється (завдяки алітераціям, асонансам, рефренам, мелодійному ритму) рафінованою музичністю («Хор лісових дзвіночків», «Золотий гомін», «О, панно Інно, панно Інно...»). Мета таких прийомів — створити за допомогою слова якомога багатограннішу й ціліснішу естетичну картину світу.

3. Періодизація української літератури. Ви вже знаєте, що в мистецтві, зокрема літературі, кожної культурно-історичної епохи простежуються споріднені стильові особливості. Це дає змогу виокремлювати методи й напрями, а також поділяти розвиток культури на певні періоди.

Завдання основного рівня

  • 1. Що таке літературний процес? Авторський стиль? Стиль доби?
  • 2. Назвіть ознаки реалістичного й романтичного методів (типів творчості).

Науковці застосовують різні принципи періодизації літератури: • хронологічний — поділ літпроцесу за століттями й десятиліттями; • історичний — ототожнення етапів історії певної нації та її літератури; • жанровий — опис виникнення й розвитку провідних жанрів літератури; • естетико-стильовий — простеження еволюції мистецьких стилів, культурно-історичних епох.

Останній принцип є найбільш відповідним естетичній природі літератури. Саме його взяли за основу періодизації письменства такі авторитетні літературознавці, як М. Зеров, Д. Чижевський, Л. Білецький, М. Наєнко, Ю. Ковалів (див. таблицю на форзаці 2).

4. Автор і читач. Одна з найважливіших функцій мистецтва — комунікативна. Тобто мистецтво є універсальним засобом спілкування, порозуміння між людьми та народами. Будь-який, а особливо художній текст передбачає й потребує співрозмовника. Справжній митець навіть своїх персонажів не сприймає як слухняних ляльок-маріонеток, а постійно веде з ними діалог, створює характери настільки життєвими, психологічно довершеними, що потім сам іноді дивується їхнім вчинкам.

Особливо важливо для митця зав'язати своїм твором діалог з читачами, ділитися спостереженнями, відкриттями, осяяннями, сумнівами. Автор завжди сподівається на взаємне пізнання з іншими людьми, взаєморозуміння, на віднайдення духовних побратимів і посестер. Адже тільки так він може впливати на світ, робити його кращим і щасливішим.

Прочитайте вірш Т Шевченка «Думи мої, думи мої...» 1840 р. (адреса в Інтернеті: http://litopys.org.ua/shevchenko/shev115.htm). Чи можна цим текстом підтвердити сформульовану щойно тезу? Чому, на ваш погляд, саме цим віршем поет відкрив свою першу збірку «Кобзар»?

Судження

Василь Слапчук (сучасний український письменник): «Література — це багатовимірна, багатогранна модель взаємовідносин людини із собою (людиною внутрішньою), людини з людиною, людини зі світом (творінням) і людини з Богом (Творцем)».

Талановитий твір — завдяки образності — дуже багатозначний, викликає різні асоціації, тому може бути по-різному зінтерпретований. Маємо розрізняти два споріднені, але не тотожні поняття — аналіз та інтерпретацію. Висновки аналізу переважно однозначні, загальноприйняті. Інтерпретація — це суб'єктивне, творче тлумачення: інтерпретуючи, читач ніби «перекладає» смисл твору мовою своїх вражень, думок, переживань. Отже, і різні трактування твору — це своєрідний діалог відмінних суджень.

5. Наука читання. Як бачимо, читання, тобто свідоме сприймання та розуміння тексту, вимагає інтелектуальних, духовних зусиль, навичок, залучення власного життєвого досвіду, світогляду.

Дослідники виокремлюють кілька типів читання: • наївне — це буквальне, поверхове сприймання тексту, воно характерне переважно для дітей раннього віку; • навчально-наукове — це читання з освітньою чи дослідницькою метою, при якому текст бачиться відсторонено, насамперед як джерело інформації; • ідеологічне читання з метою виробити чи поглибити власний світогляд, релігійні переконання, моральні принципи; • естетичне — це сприймання твору як унікального художнього явища з метою отримати естетичну насолоду. Тут читач переносить на себе емоції й думки персонажів, переживає інше життя, як своє. Це вже читання-діалог, подібний до спілкування в реальності. Це читання-співтворчість, коли читач поєднує з авторським власний життєвий досвід, вибудовує на основі тексту свої асоціативні ряди й смисли.

Щоб стати читачем-естетом, треба мати багату емоційну сферу, розкуту уяву, фантазію, володіти здатністю до співпереживання, а також знати закони мистецтва, літератури, секрети творчості. Такий тип читання найскладніший, але й найцікавіший та найцінніший. Саме його передбачає передовсім художня література як вид мистецтва.

Залежно від комунікативних завдань, обирають один із багатьох видів читання.

Передовсім розрізняють читання мовчазне (про себе) і вголос. Завдання першого — усвідомлене сприймання та запам'ятовування тексту для себе. Другий вид, крім того, дає змогу донести текст до інших, продемонструвати його мелодику.

Досконалою формою читання вголос є виразне читання. Воно передає не лише зміст, а й емоційний малюнок тексту. Для цього читець використовує різні інтонації (розповідну, питальну, окличну), паузи, логічні наголоси, пришвидшений чи уповільнений темп голосу, пониження чи підвищення голосу тощо.

З виразним безпосередньо пов'язане читання напам'ять. Воно тренує пам'ять, розвиває інтелектуальні навички людини й робить виразне читання майстернішим і переконливішим.

Завдання основного рівня

  • 1. Що таке партитура тексту? Які позначки використовують для її створення?
  • 2. Зробіть партитуру уривка з вірша Т. Шевченка «Думи мої, думи мої...» 1840 р. та підготуйте його виразне читання.

Послухайте цей вірш у виконанні видатного українського актора-читця А. Паламаренка. Які емоції поета передає читець? За допомогою яких інтонаційних засобів? У чому подібність і відмінність вашої версії прочитання твору та щойно почутої?

Для належного, глибокого сприймання літературного твору його перечитують принаймні двічі. Ознайомлювальне, або суцільне, читання передбачає уважне прочитання тексту без відволікань і зупинок для записів. Його мета — сформувати загальне уявлення про твір, оцінити його. Повторне читання, або вивчальне, докладне, — це повільне, вдумливе опрацювання окремих розділів і цілого твору, глибоке проникнення в його зміст, усвідомлення взаємозв’язку, послідовності всіх частин. Воно включає складання плану, добір знакових цитат, фіксування думок про прочитане. Лише після такого вивчення тексту можна розпочинати аналіз. Його ще називають критичним читанням. Воно має на меті висловлення свого ставлення до описуваних подій, явищ, персонажів твору, а отже, потребує усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації.

Коли з’являється потреба ознайомитися з великим обсягом інформації відразу, багатьма текстами, віднайти якусь частину тексту на підтвердження своїх думок, використовують вибіркове читання. Це проглядання тексту з метою пошуку відповіді на поставлене запитання, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою отримання нової інформації; орієнтація в логічно-смисловій структурі тексту.

6. Читання в час цифрових технологій. Нині у світі панує епоха масового застосування мобільних ґаджетів — смартфонів, ноутбуків, планшетів, електронних книжок, ґуґл-ґлас тощо.

Науковий контекст. До речі, перший комп’ютер у континентальній Європі було створено в Україні 1951 р. в Київському конструкторському бюро академіка С. Лебедєва. Компакт-диск наприкінці 1960-х років винайшов теж українець В. Петров. Одним із творців Інтернету став син вихідця з України, американський винахідник Л. Кляйнрок. А мобільний телефон подарував світові американський інженер українського походження М. Купер. Перший в історії дзвінок по стільниковому телефону М. Купер здійснив 3 квітня 1973 р.

Це робить процес пошуку, збереження та засвоєння інформації, зокрема художніх творів і різноманітних відомостей про них, повсюдним і миттєвим. Дуже популярними стали аудіокнижки — твори, озвучені й записані на цифрові носії (до речі, відповідне інтонування текстів теж є формою їхньої інтерпретації).

Завдання основного рівня

  • Проведіть пошукову роботу в Інтернеті й підготуйте для однокласників повідомлення про найпопулярніші інформаційні ресурси художніх аудіокнижок українською мовою. Які книжки найчастіше слухають українці? Запропонуйте уривки з цих творів, які вас особливо зацікавили.

Нині в українському сегменті Інтернету активно працюють численні літературні сайти, які ознайомлюють поціновувачів художнього слова з новими виданнями, оприлюднюють рецензії, мистецькі дискусії, книжкові огляди та ін.

Завдання основного рівня

  • Об'єднайтесь у групи й підготуйте для однокласників огляд одного з таких сайтів — «Літакцент», «Буквоїд», «Друг читача», «Літцентр», «БараБука».

До послуг користувачів численні онлайн-бібліотеки, що містять твори українських авторів у різних електронних форматах (наприклад, http://elib.nplu.org/view.html?id=3036; http://e-bookua.org.ua/; http://libruk.in.ua/). Також більшість сучасних письменників ведуть свої сайти чи блоги (мережеві щоденники). Це дає змогу читачам та авторам безпосередньо спілкуватися: обмінюватися враженнями, дискутувати, обговорювати творчі плани.

Сучасна людина цифрової епохи досить прагматична, зосереджується на тій інформації, яка сприяє досягненню поставленої мети, приносить практичну користь. Читання художньої літератури — це процес «доцільності без цілі». І все ж наші сучасники продовжують читати, і не лише електронні книжки, а й паперові.

Сьогодні у світі, зокрема й в Україні, набуває розмаху буккросинг, або книжкооберт. Це хобі й громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж. Людина, прочитавши книжку, залишає її в громадському місці (у кафе, парку, на зупинці), щоб хтось інший міг її знайти й також прочитати, а потім повторити процес.

Чому так відбувається? Бо сучасна людина переконалася, що читання художніх книжок, на відміну від стислих і хаотичних повідомлень Інтернету, формує не просто сприймача інформації, а читача-інтерпретатора, гуманну людину з вишуканим естетичним смаком і критичним мисленням. Саме такою має бути особистість, щоб не потонути в інформаційному океані. Інтернет пропонує безліч інформації, часом і неправдивої (фейкової), помилкової, низькопробної, аморальної. Нерідко застосовуються маніпуляційні технології — підтасування, перекручування чи замовчування фактів з метою приховано впливати на переконання, смаки, рішення людей.

Дослідники вивели таку формулу ефективного читання: читаю = критично сприймаю → міркую → піддаю сумніву → перевіряю → зіставляю → аналізую → даю оцінку = пізнаю себе та світ.

Завдання основного рівня

  • Поміркуйте та з'ясуйте важливість кожного зі складників цієї формули.

Підсумовуємо вивчене

  • 1. Що таке художня література? У чому її своєрідність?
  • 2. Як література взаємопов'язується з іншими видами мистецтва?
  • 3. Які напрями та періоди розвитку українського письменства ви знаєте?
  • 4. Чому спілкування автора й читача є діалогічним?
  • 5. Які типи читання ви знаєте?
  • 6. Охарактеризуйте основні види читання.
  • 7. Як впливає на читання епоха цифрових технологій?
Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст