Підручник з Зарубіжної літератури. 5 клас. Ніколенко - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ЯПОНСЬКА НАРОДНА КАЗКА

Мудрість, здоров’я, хоробрість, знання, веселощі — ці людські чесноти й досі живуть на землі. Але набути їх може лише той, хто не турбується про себе, а думає тільки про щастя й добробут свого народу.

Японська мудрість

Японія — одна з високорозвинених країн світу. Вона розташована на островах (майже 7000), що огинають східну частину Азії, на яких проживає 130 млн осіб. При надзвичайному рівні розвитку технічного прогресу мешканці цієї країни люблять і шанують давні традиції. Здатності японців зберігати національну культуру в процесі швидкого поступу цивілізації можна тільки повчитися. Хоча поїзди в Японії рухаються зі швидкістю 300 км на годину, авіалайнери долають відстань до будь-якої країни за кілька годин, а до Інтернету можна підключитися на вулиці, звичаї японців століттями залишаються незмінними. Можливо, саме в цьому полягає секрет японського національного дива — зберігати традиції свого народу в сучасному світі.

Найкоштовнішим скарбом Японії, пов’язаним із давніми традиціями, є фольклор, у якому відображено поетичне бачення світу, здавна притаманне японцям. Предметом особливого поклоніння й поштовхом до творчості для них зажди була природа — утілення простоти та досконалості, постійного оновлення й вічності буття.

Любов до природи — головна риса японців і важлива складова їхньої національної традиції. Найважливішими святами в Японії вважаються ті, що пов’язані з природними циклами: споглядання вишневого цвіту, милування хризантемами, свято червоного кленового листя. На стінах японці вішають какемоно — довгі смуги паперу, на яких намальовані явища природи. Улюбленою темою для створення картин, а також для розпису традиційного японського вбрання (кімоно) є природний світ — квіти сакури1 (сливи, півонії, персика, хризантем та ін.), кленове листя, журавлі, гора Фудзіяма як символ Японії тощо. Усім відома пристрасть японців до створення композицій із квітів — ікебана. Навіть страви вони прикрашають квітами, що підкреслює зв’язок людини й природи. Однак японці люблять не тільки гарні квіти, а також ящірок, комах, жаб, які для європейців є моторошними. У японській культурі все живе — єдиний світ.

1 Сакура — назва вишні в Японії.

Хокусай. Квіти півонії та канарка. 1834 р.

Природа, яка так багато означає для Японії (оскільки це острівна країна, залежна від усіляких природних процесів), — органічна частина світосприйняття японців із давніх-давен. Тому в казкових творах походження героїв та їхні пригоди нерідко пов’язані з природними явищами.

У казці «Момотаро, або Хлопчик-Персик» чудесне народження героя пов'язане з плодом персика, який плив річкою. І персик, і вода — це прояви вічної природи, яка здатна постійно оновлюватися й давати силу людям. Момотаро наділений неабиякою силою саме від природи. Природа допомагає йому ставати дужчим і вищим: «З’їсть одну чашку рису — стає вищим, з’їсть другу — стає ще вищим». Рис — теж дар природи, який так люблять японці. Це — традиційна страва Японії, рис їдять замість хліба, до нього особливо шанобливе ставлення, а культура вживання рису найдавніша в японців і китайців. Рис дає силу й казковому героєві, котрий вирушає в далеку путь — підкоряти Острів Чудовиськ. Не випадково йдеться про Острів, адже й сама Японія розташована на островах, тому шлях Момотаро обумовлений географічним положенням країни. Традиційним сюжетом чарівних казок усіх народів світу є битва героя з чудовиськами. Момотаро також сміливо вступає в битву з ними. Йому допомагають вірні товариші — звірі (пес і мавпа) і птах (фазан), тобто сама природа.

Додому герой повертається переможцем. У японській культурі дім має особливе значення й користується великою пошаною. У дім не можна заходити з поганими думками й намірами. Сюди з гідністю повертається герой зі своїх мандрів. Він переміг зло, і за це ним пишаються батьки. «Наш Момотаро — найсміливіший у Японії! — раділи дід і баба».

м. Токіо (Японія). Сучасне фото

Оскільки Японія розташована на островах, між якими в давнину нерідко виникали протистояння, відбувалися війни й поміж різними містами, різними правителями, — усе це відображено в японських народних казках, де герої наділялися особливою силою й мужністю й на них постійно очікували небезпечні випробування. Герої віддано служили тим, хто брав їх на службу, а служба була їхньої працею. Від поняття «служба» утворилося японське слово самурай — тобто людина, яка служить, — воїн у давній Японії. Він сміливо вступав у боротьбу з ворогами свого господаря, а також ворогами його дому, захищав мечем (а меч — символ воїнської сили, честі, гідності, а також символ бога чи навіть сам бог) тих, кому присягав на вірність.

Якими б високими не були будівлі в сучасній Японії, японці намагаються скрізь оберігати природу, цінують її неповторну красу. Камінь, що століттями пролежав біля озера й покрився мохом, викликає в японців роздуми про зв’язок минулого й сучасного. Дерево, що зацвітає щовесни, дає плоди, а потім засинає взимку, щоб знову прокинутися навесні, навіює думки про вічний кругообіг. Навіть звичайна гілочка сосни або польова квітка можуть бути для японців привабливими. Нерідко в помешканнях японців у вазі стоїть якась невеличка рослина, якою вони милуються. Біля будинків, що так близько розташовані в Японії, завжди знайдеться місце для невеличкого горщика з квіткою. Поблизу будинку імператора в центрі сучасного Токіо, де знаходяться величезні офісні будівлі, зроблено канал, де плавають качки й лебеді.

Японський сад

МОМОТАРО, АБО ХЛОПЧИК-ПЕРСИК

Давно колись жили собі дід і баба. От одного дня дід і каже:

— Чуєш, стара? Я б так хотів, щоб у нас були діти!

— Авжеж, старий, це була б невимовна радість! — відповідає баба.

Зітхнули вони й узялися до роботи: дід пішов збирати хмиз у гори, а баба — прати білизну в річці.

Пере вона білизну, пере, коли дивиться — злегка погойдуючись, пливе річкою великий-великий персик.

«Мабуть, дуже смачний!» — подумала баба та, виловивши персик із води, понесла його додому.

Прийшов дід увечері з хмизом.

— Гарний персик, чудовий!

— То, може, покуштуємо? — запитала баба й узялася різати персик ножем.

Та раптом сталося чудо: щойно торкнулася вона персика, як щось закричало: «Ой, болить!» — із персика вистрибнув опецькуватий1 хлопчик.

1 Опецькуватий — невисокий, незграбний на вигляд, недоладний.

— Ото несподіванка! — вигукнув дід.

— Це, певно, боги нам його послали! — зраділа баба.

Дід і баба назвали хлопчика Момотаро, тобто Хлопчик-Персик.

Момотаро ріс як на дріжджах: з’їсть одну чашку рису — стає вищим, з’їсть другу — стає ще вищим. Скоро він став дуже гарним юнаком.

Ілюстрація до казки «Момотаро, або Хлопчик-Персик». Видавництво «Хосезава» (Японія). 1886 р.

Одного дня впав Момотаро на коліна перед дідом і бабою та й каже:

— Я вирушаю підкоряти Острів Чудовиськ. Спечіть мені, будь ласка, найбільших в Японії просяних коржів1.

1 Просяний корж — тут: традиційна страва (цукерка — кібі-данґо) у провінції Кібі (легендарній батьківщині Момотаро, нині префектура Окаяма), її виготовляють із борошна проса й особливого рису.

Баба спекла хлопцеві найбільших в Японії смачних коржів, а дід подарував йому хустину — зав’язувати голову, щоб піт не стікав на чоло, шаровари й меч.

— Ну що ж, щасливої тобі дороги! Тільки пильнуйся!

На околиці села Момотаро зупинив собака й запитав:

— Момотаро, куди це ти вирядився?

— Підкоряти Острів Чудовиськ.

— Тоді і я піду з тобою. Тільки дай мені найбільшого в Японії коржа.

— Гаразд, будь моїм слугою, — сказав Момотаро, вийняв із торби просяного коржа й дав собаці.

Тепер вони йшли вдвох.

О. Михайлова-Родіна. Ілюстрація до казки «Момотаро, або Хлопчик-Персик». 1986 р.

У передгір’ї зустрівся їм фазан.

— Момотаро, дай і мені просяного коржа, — попросив він.

— Гаразд, бери коржа й будь моїм слугою!

Коли Момотаро з двома слугами опинився далеко в горах, трапилася їм по дорозі мавпа.

— Момотаро, і я хочу стати твоїм слугою!

— Гаразд, ось тобі корж!

Нарешті дісталися вони вчотирьох до Острова Чудовиськ.

Перед великою чорною брамою стояв вартовий — червоношкіре чудовисько.

Фазан злетів у повітря й видзьобав йому око. А тим часом мавпа перестрибнула через браму та відсунула засув.

— Я — найсміливіший в Японії Момотаро! Чудовиська, приготуйтеся до бою! — піднявши меч, закричав Момотаро й забіг у двір.

— Рятуйте! — заверещав вартовий і, затуляючи око лапою, побіг до своїх.

— Що це за Момотаро?! Ану забирайся геть! — закричали чудовиська, вистромивши вперед залізні списи.

Та фазан кинувся дзьобати їм очі своїм довгим дзьобом, мавпа — дряпати обличчя кігтями, а собака — кусати за ноги.

— Ой, болить! Рятуйте! — волали переможені чудовиська.

О. Михайлова-Родіна. Ілюстрація до казки «Момотаро, або Хлопчик-Персик». 1986 р.

Їхній вожак упав навколішки перед Момотаро й заблагав:

— Прошу тебе, не вкорочуй нам життя! Віднині ми перестанемо чинити людям зло, а за це віддамо тобі всі скарби.

— Гаразд, нехай буде по-твоєму, — погодився Момотаро.

Чудовиська навантажили візок скарбами, і троє слуг Момотаро притягли його в село.

— А таки наш Момотаро найсміливіший в Японії! — раділи дід і баба, плескаючи в долоні.

(Переклад Івана Дзюба)

Коментарі

Хоча в казці «Момотаро, або Хлопчик-Персик» діють тварини, тут немає традиційного прийому алегорії, характерного для інших казок про тварин. Пес, мавпа та фазан є представниками природного світу, а природа й людина в японській культурі — єдине ціле. Момотаро прекрасно розуміє мову звірів і птахів, вони діють спільно, у злагоді, тому й перемагають страшних чудовиськ. Якщо Момотаро та його друзі-тварини представляють природу, то чудовиська втілюють ворожі сили людського світу. Як і в інших чарівних казках, герой винагороджується за свою сміливість, а ще за свою єдність із природним світом різними скарбами, які йому допомагають привезти додому вірні товариші — пес, мавпа та фазан.

Робота з текстом

1. Поділіть текст на частини, назвіть кожну з них.

2. Перекажіть текст казки по частинах і повністю.

3. Як змінюється Момотаро з часу свого народження? Що допомагає йому в цій зміні?

4. Який подвиг здійснив герой?

5. У чому полягає секрет його сили?

6. Розкрийте стосунки людини й природи в казці «Момотаро, або Хлопчик-Персик».

7. Поясніть назву казки. Як назва пов’язана з традиціями японців?

Роздивіться уважно ілюстрації О. Михайлової-Родіної до казки «Момотаро, або Хлопчик-Персик». Які епізоди казки на них відображені?

Пригадайте українські казки, у яких герой зустрічає різних звірів і птахів, що допомагають йому. Порівняйте одну з них з японською казкою «Момотаро, або Хлопчик-Персик».

Творче завдання

Доведіть, що казка «Момотаро, або Хлопчик-Персик» відображає національні особливості японської культури. Знайдіть засоби створення національного колориту. Заповніть таблицю в зошиті.

Засоби створення національного колориту в казці «Момотаро, або Хлопчик-Персик»

Приклади з тексту

Відображення географічного положення країни

Відображення уявлень японців про давній зв’язок людини та природи

Назви предметів вжитку

Імена персонажів

Мова



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.