Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Німецькомовна поезія

Пауль Целан

1920-1970

Німецькою мовою Целан хотів дати свою відповідь нацизмові, який цю мову спотворив. Він, власне, хотів створити її новий варіант, наново її відродити, і це, очевидно, було одним з його надзавдань.

П. Рихло

Єврейський німецькомовний поет і перекладач Пауль Целан (Пауль Пессах Лео Анчель) народився 23 листопада 1920 р. в м. Черновицях (нині м. Чернівці в Західній Україні). До 1918 р. місто належало Австро-Угорщині, згодом — Румунії, 1940 р. за анексією відійшло до СРСР, а 1941 р. — захоплене фашистами.

Батько Пауля був незаможним комерсантом, мати не мала освіти, однак захоплювалася класичною німецькою літературою. Батьки мріяли про прекрасну освіту для сина, тому віддали на навчання до приватної німецької школи, але наступного року через брак коштів вимушені були перевести до єврейської народної школи. Упродовж 1930-1935 рр. Пауль продовжував навчання в «Православному ліцеї» — румунській державній гімназії, а завершував середню освіту в «Ліцеї великого воєводи Михая». У дитинстві хлопець захоплювався грою на скрипці, цікавився біологією й літературою. Полікультурне тло Чернівців сприяло тому, що він досконало володів вісьмома мовами.

1938 р. Пауль Анчель успішно склав іспити до Підготовчої медичної школи в м. Турі. Але плани щодо здобуття медичної освіти у Франції були зруйновані Другою світовою війною. Хлопець вимушений був повернутися на батьківщину, де став студентом Чернівецького університету.

1941 р. Буковину окупували румунські війська, 7 липня розпочалися акції проти євреїв каральної групи СС. Батьки Пауля потрапили до концтабору, юнака на деякий час окупанти залишили в місті, але згодом відправили до румунського трудового табору. Там поет вів нотатник, де записував вірші коханій Рут Крафт — єврейській актрисі чернівецького театру. Незважаючи на жахливі табірні умови, поет не залишав творчої діяльності. Паулю пощастило вижити, батько ж помер у таборі від тифу, а матір розстріляли.

Після визволення Чернівців Пауль улаштувався санітаром у шпиталі, потім продовжив навчання в університеті. Стрімка радянізація Буковини суперечила переконанням поета, тому він вирішив переїхати до Будапешта. Там займався перекладами румунською мовою російської прози, писав власні вірші. Значущою подією для Пауля стало знайомство з буковинським поетом А. Марґулом-Шпербером, який високо оцінив поетичні експерименти молодого генія та запропонував йому притулок у своєму домі. Саме подружжю Шперберів Пауль має завдячувати появою анаграми Целан (рум. An-cel — Cel-an') — літературного імені поета. Під цим псевдонімом 1947 р. в авангардистському журналі «Агора» уперше опублікували три вірші. Довоєнний устрій Румунії було зруйновано, вона дуже швидко набирала ознак соціалістичної країни. Не сприймаючи такі зміни, 1947 р. поет перебрався до Австрії. Відень зустрів його досить приязно, уперше в нього з'явилися друзі й однодумці, П. Целан зблизився із сюрреалістами. Особливо романтичним було знайомство з молодою літераторкою Інгеборг Бахман, стосунки з якою він підтримував до кінця життя.

Цікавий факт з життя П. Целана: вступаючи до Чернівецького університету, він в анкеті абітурієнта зазначив, що володіє румунською, німецькою, французькою та українською мовами. Українською мовою поезію П. Целана переклали М. Бажан, В. Стус, Л. Череватенко, М. Фішбейн, М. Новікова, М. Білорусець. Але тим, хто ввів ім'я П. Целана в контекст української культури, безперечно, є літературознавець і перекладач П. Рихло, який дослідив «поетику діалогу» свого великого земляка.

Незабаром П. Целан переїхав до Парижа, де оселився в будинку поета І. Голля. Він студіював германістику та мовознавство в Сорбонні, а згодом отримав посаду доцента в цьому ж університеті. 1952 р. вийшла друком збірка поезій «Мак і пам'ять» у Франції. Того ж року він узяв шлюб із художницею Жізель Лестранж.

З 1955 р. по 1970 р. опублікував низку збірок: «Від порогу до порогу» (1955), «Умовні ґрати» (1959), «Троянда нікому» (1963), «Переведення подиху» (1967), «Сонця з ниток» (1968), «Диктат світла» (1970).

У Парижі поет активно займався перекладами. Його переклади творів О. Блока, С. Єсеніна, Й. Мандельштама німецькою мовою по праву вважають найкращими. Повністю переклав німецькою вірші А. Рембо та П. Валері. Також в його інтерпретації німецькою зазвучали В. Шекспір, Ч. Діккенс, Льюїс Керролл, Ґійом Аполлінер, П. Елюар та ін. П. Целан удостоєний премії м. Бремена (1958) та найпрестижнішої німецької літературної премії імені Георга Бюхнера (1960).

Тепер поета супроводжували літературний успіх та визнання, письменницькі гонорари забезпечували достойне матеріальне становище. Однак потрясіння часів війни не залишали його й у Парижі. Окрім того, на думку дослідника П. Рихла, «жахливою була самотність Целана, яка пожирала його серце й душу поступово, день у день, рік у рік. Він опинився в Парижі в мовній ізоляції, міг спілкуватися німецькою лише з друзями та знайомими, які приїздили до нього з Німеччини чи Австрії». Ударом стало розлучення з дружиною, яка вже не могла витримати спалахи агресії чоловіка. До цього ж додалися виснаженість, пригніченість, скандали та брудні інтриги навколо його імені, що, урешті-решт, підкосило поета. Коротким просвітом стала поїздка в Ізраїль, зустрічі там із чернівецькими друзями, однак це не вивело П. Целана з депресії.

20 квітня 1970 р. на мосту Мірабо (Франція) розігралася трагедія: П. Целан кинувся в Сену. Міст кохання, колись оспіваний Ґійомом Аполлінером, став для поета останньою зупинкою життя. Збірка «Рештка снігу» побачила світ уже після його смерті.

П. Целан писав вірші німецькою мовою, за винятком декількох румунською й одного французькою. Митець був переконаний, що справжню поезію потрібно творити однією мовою, тому вибрав ту, яка втратила свій культурний потенціал за часів Гітлера, і спробував оновити її.

Образи Маргарита і Суламіф у вірші «Фуга смерті»

Для створення образу фашистської Німеччини поет використовує культурні коди, зокрема образ Маргарити, завдяки якій акцентовано зв'язок із німецькою фольклорною та літературною («Фауст» Й. В. Ґете) традицією. Цей образ є символом німецької культури й самої Німеччини. Однак П. Целан акцентує на її духовній деформації в умовах фашистської ідеології: підміна фальшивими уявленнями про елітарність німецької нації та, як наслідок, знищення вершинних досягнень гуманістичної культури. Рівноцінність єврейської та німецької культур увиразнює паралель Маргарита — Суламіф. Суламіф — єврейська дівчина, героїня біблійної книги «Пісня над піснями». У вірші П. Целана вона постає як утілення трагічної долі німецького народу. Останні два рядки, відділені від тексту, акцентують на опозиції й водночас подібності цих героїнь: «твоя золотиста коса Маргарито твоя попеляста коса Суламіф». У німецької та єврейської жінок спільна трагедія.

Вірш «Фуга смерті». Поштовхом до написання поезії могли стати реальні ситуації в німецьких концтаборах часів Другої світової війни. Численні трагедії, що розгорталися в концтаборах, нерідко відбувалися в супроводі оглушливих мелодій, які звучали або з гучномовців, або у виконанні музичних колективів, сформованих із в'язнів. Музика супроводжувала мучеників під час їхнього прибуття до концтаборів, важкої роботи, тортур і страти. Ця музика відволікала увагу в'язнів від страхітливого призначення «фабрики смерті».

«Фуга смерті» є поетичним відображенням катастрофи єврейського народу ХХ ст. — Голокосту. Філософ П. Целан створив зразок нової лірики, поліфонійної та багатозначної. Для реалізації трагічної теми поет обрав верлібр — вірш, у якому відсутні метр і рима. Наслідуючи досвід Ґійома Аполлінера, П. Целан відмовився від розділових знаків і виокремлення строф, натомість створив строфеми — змістово-композиційні структури з логічно завершеною думкою, які засновані на кількох лейтмотивах. Кожна строфема — нова варіація основної теми.

Головні мотиви твору — пам'ять та забуття. У вірші «Фуга смерті» створено картини жахливої реальності, яку довелося пережити й самому П. Целану. Трагедія єврейського народу з національної переростає у вселенську. Автор акцентує на ситуації протиборства двох непримиренних сил — гуманізму й жорстокості, високої культури та нелюдськості фашистської ідеології.

«Фуга смерті» написана від імені приречених на страту євреїв. Варіативний повтор основної теми посилює почуття безвиході й жаху. Нанизуючи разючі метафори, автор вимальовує жахливі реалії табірного життя, які нагадують сюрреалістичні марення. Кожен розділ починається з рефрену: «Чорне молоко світання» в'язні покірно п'ють уночі, зранку, опівдні, надвечір під музику смерті, яка постійно звучить...

Образ «чорного молока» запозичено з вірша «В життя» Рози Ауслендер. Поетка тішилася тим, що П. Целан використав її образ: «Я вважаю це за честь, коли відомий поет знайшов у моїй ранній творчості для себе поетичний імпульс».

Оркестр. Концтабір Маутґаузен. 1942 р.

Образ «чорного молока» створений за принципом оксиморона. Алогічність цього образу полягає в тому, що молоко не дарує життя, не є ознакою благодаті, як у юдеїв. Воно, набуваючи чорного кольору, стає «шифром Голокосту», нищівним «молоком смерті», асоціюється з крематорієм і газовими камерами.

З крематорієм асоціюються й образи «могил у повітрі». Сам автор у листі до В. Єнса писав, що «могила в повітрі» у цьому вірші є «ані запозиченням, ані метафорою». Насамперед це образне акцентування долі євреїв, спалених у крематоріях і позбавлених звичної могили в землі.

Чому фуга?

Фуга (латин. fuga — біг, утеча, швидкий плин) — форма поліфонійного музичного твору, ґрунтована на імітаційному введенні однієї або декількох тем в усіх голосах за певним тонально-гармонічним планом. Структурний принцип музичної фуги визначає композицію твору П. Целана, сюжет вірша «Фуга смерті» побудований як нанизування кількох варіацій основної теми. На думку дослідника П. Рихла, «вірш заснований на музичному принципі контрапункта: як і в музичній фузі, тут розвиваються декілька мотивів водночас, щоб у фіналі (стрета) знову з'єднатися й остаточно розв'язатися». У світовій культурі жанр фуги пов'язаний з іменем Й. С. Баха.

«Смерть — це німецький майстер» — ця метафора є перегуком з одним маловідомим німецьким віршем XVI ст. У фразі підкреслено ідею майстерності німців у всьому, високу якість їхньої роботи, але водночас автор фокусує увагу на майстерному виконанні вбивств. Такий прийом дає змогу акцентувати ідею виродження німецької культури й руйнації свідомості.

За основу твору взято антитезу: ми — він. Ми — мученики, він (один чоловік) — мучитель. Ми — це збірний образ приречених і безправних в'язнів концтабору. Наша робота повторювальна й марудна: ми п'ємо чорне молоко світання, копаємо могилу... Незмінно повторюючи у вірші дії нас, автор щоразу посилює моторошне відчуття жаху: ми виконуємо те, що неминуче наближає нас до загибелі.

У нього інше становище — привілейоване: він живе в будинку, він захищений, у безпеці. Він має право бути повелителем і господарем приречених. Щоразу з кожною новою строфемою автор удається до нашарування деталей (за принципом градації), які характеризують нового героя фашистської Німеччини: спочатку він свистить на псів та євреїв своїх, велить копати могили в землі й грати до танцю. У другій строфі його накази стають владнішими, а дії — різкішими: «Він гукає глибше рийте землю ви перші ви другі співайте і грайте він хапається заліза в кобурі він хитається». У третій частині образ його набуває ознак апокаліптичної постаті Смерті: «Він гукає солодше грайте смерті бо смерть це з Німеччини майстер Він гукає темніше торкайтеся скрипок ви злинете димом в повітря для вас є могила у хмарах де буде лежати не тісно». В останній строфемі він протиставлений уже конкретному ти, приреченому на страту — жертві майстра смерті: «Він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно».

Натомість він дозволяє собі бути сентиментальним: він спостерігає за зірками й любить музику, «пише коли темніє в Німеччині» листи до своєї коханої Маргарити. Це якась несумісна суміш зла й романтики, що породжує вишукану жорстокість. Він відчуває себе Ніцшеанською надлюдиною — він грає зі зміями. У цьому автор убачає й архетипну трансформацію: волосся Маргарити перетворюється на змій (як у казках, так і в міфах). Прекрасне набуває жахливих форм, коли до нього торкається рука злочинця. Декілька промовистих портретних штрихів чітко окреслюють демонічну постать зла — бездоганного блакитноокого майстра смерті — істинного арійця. Цей образ утілює сутність фашистської ідеології, яка несе загибель цивілізації та культурі.

ФУГА СМЕРТІ (1945)

Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір

ми п’ємо його опівдні і зранку ми п’ємо його вночі

ми п’ємо і п’ємо

ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно

Один чоловік живе в хаті він зі зміями грає він пише

він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста

коса Маргарито

він пише це й з хати виходить і зорі блищать

і свистить він на псів

свистить на євреїв своїх і велить копати могилу в землі

і грати до танцю наказує нам

Чорне молоко світання тебе ми п’ємо вночі

ми п’ємо тебе зранку й опівдні ми п’ємо тебе надвечір

ми п’ємо і п’ємо

Один чоловік живе в хаті він зі зміями грає він пише

він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста

коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф ми копаєм могилу в повітрі

де буде лежати нетісно

Він гукає глибше рийте землю ви перші ви другі

співайте і грайте

він хапається заліза в кобурі він хитається

очі в нього блакитні

глибше лопатами рийте ви перші ви другі

грайте далі до танцю

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі

ми п’ємо тебе опівдні і зранку ми п’ємо тебе надвечір

ми п’ємо і п’ємо

Один чоловік живе в хаті твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф він зі зміями грає

Він гукає солодше грайте смерті бо смерть

це з Німеччини майстер

Він гукає темніше торкайтеся скрипок ви злинете

димом в повітря

для вас є могила у хмарах де буде лежати нетісно

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі

ми п’ємо тебе опівдні смерть це з Німеччини майстер

ми п’ємо тебе зранку й надвечір

ми п’ємо і п’ємо

Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні

він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно

Один чоловік живе в хаті твоя золотиста коса Маргарито

Він нацьковує своїх псів на нас він дарує нам могилу в повітрі

він зі зміями грає і марить смерть це з Німеччини майстер

твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф

(Переклад Миколи Бажана)

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Розкажіть про зв'язок творчості П. Целана з Україною. Читацька діяльність. 2. Розкрийте значення назви вірша «Фуга смерті» 3. З'ясуйте жанрові особливості твору. 4. У чому полягають музичні принципи художньої організації «Фуги смерті»? Наведіть цитати. 5. Визначте проблематику вірша. 6. Які художні засоби втілюють атмосферу трагедії? 7. Знайдіть у вірші приклади контрасту. Поясніть його роль у творі. 8. Порівняйте образ молока в новелі «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Г. Белля й у вірші «Фуга смерті» П. Целана. Людські цінності. 9. Розкрийте значення поняття «майстер». У яких творах світової літератури воно використане? Розкрийте його зміст у вірші П. Целана. Ми — громадяни. 10. Доведіть, що Голокост — це трагедія, яка набула всесвітнього масштабу. Сучасні технології. 11. Використавши ресурси Інтернету, ознайомтеся з іншими перекладами «Фуги смерті» (В. Стуса, Л. Череватенка, М. Фішбейна, П. Рихла). Порівняйте переклади. 12. Розгляньте репродукцію картини «Герніка» П. Пікассо. Знайдіть спільні мотиви картини й вірша «Фуга смерті». Творче самовираження. 13. Напишіть твір на тему «Чорне молоко світання.» (Трагедія єврейського народу в Другій світовій війні (за віршем «Фуга смерті» П. Целана). Лідери й партнери. 14. Робота в групах. Розкрийте значення образів Маргарити (за трагедією «Фауст» Й. В. Ґете) і Суламіф (за біблійною книгою «Пісня над піснями»). Знайдіть їхні зображення в образотворчому мистецтві. Дайте власні тлумачення цих образів у вірші П. Целана «Фуга смерті». Опишіть (усно) образи цих жінок. Поясніть, чому у фіналі вірша вони постають разом.