Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Генріх Белль

1917-1985

У всякій справі я повинен знаходити втіху, інакше захворію.

Г. Белль

Генріх Теодор Белль народився 21 грудня 1917 р. в м. Кельні (Німеччина) у родині столяра. Іще з дитинства батьки сформували у своїх дітей високі моральні цінності й неприйняття націонал-соціалістичної ідеології. Тож не дивно, що після закінчення школи Генріх був чи не єдиним з-поміж своїх однолітків, хто не вступив до «Гітлерюґенда». Деякий час він працював у книжковому магазині, багато читав, згодом почав писати власні невеличкі твори. У 1939 р. вступив до Кельнського університету, де вивчав германістику й класичну філологію, однак невдовзі розпочалася Друга світова війна, і Г. Белль був змушений піти на фронт.

У післявоєнний період, повернувшись до Кельна, митець знову поринув у літературну діяльність. Тема Другої світової війни та її впливу на життя звичайних людей стала центральною в його творчості. Спочатку він писав короткі оповідання, а в 1949 р. була надрукована його перша повість «Поїзд за розкладом». Згодом побачили світ збірки оповідань та есе, радіоп'єси, романи «Де ти був, Адаме?» (1951), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971) та ін. Твори Г. Белля завоювали серця читачів насамперед завдяки простоті мови й відображенню реального життя. Виступаючи проти жорстокості й несправедливості, письменник глибоко співчував своєму народові й прагнув відтворити складну духовну атмосферу післявоєнної Європи на прикладі окремих людських доль. Його моральний ідеал — це людина, котра здатна мислити критично й не відступає від своїх переконань навіть у страшні часи.

Г. Белль брав участь у діяльності літературно-мистецького об'єднання «Група 47», утвореного в 1947 р. з ініціативи письменника Г. В. Ріхтера. Уже знані й зовсім молоді літератори, критики, видавці, журналісти зустрічалися двічі на рік, щоб прочитати й обговорити нові рукописи. Упродовж багатьох років діяльність членів групи визначала культурне життя тодішньої Німеччини, сприяючи посиленню гуманістичних і соціально-критичних тенденцій у художній літературі. Свого часу до складу цієї групи належали І. Бахман, П. Гандке, Ґ. Ґрасс, П. Целан та ін.

У 1967 р. Г. Белль отримав Премію імені Георга Бюхнера. Її щорічно вручають авторам, які зробили значний внесок у розвиток німецької мови та культури. Серед відомих лауреатів премії — Еріх Кестнер (1957), Пауль Целан (1960), Ґюнтер Ґрасс (1965) та ін. А в 1972 р. Г. Беллю присудили Нобелівську премію «за творчість, у якій широке охоплення дійсності поєднується з високим мистецтвом створення характерів, яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».

Г. Белль був не тільки талановитим письменником, а й активним громадським діячем, боровся проти війни у В'єтнамі та за права людини в усьому світі. Тривалий час був президентом міжнародної організації «ПЕН-клуб» (PEN Club), котра покликана захищати інтереси письменників, редакторів і перекладачів. Г. Белль надавав підтримку багатьом митцям, які страждали від утисків комуністичного режиму, він навіть прихистив у своєму будинку О. Солженіцина, якого вислали з Радянського Союзу в 1974 р.

У 1942 р. Г. Белль одружився з Анною Марі Чех. Вони разом займалися літературною діяльністю, перекладали німецькою мовою твори О. Генрі, Дж. Селінджера, Б. Шоу та інших англомовних письменників.

Г. Белль помер 16 липня 1985 р. неподалік від м. Бонна (Німеччина), перебуваючи в гостях в одного зі своїх синів.

Оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» (нім. «Wanderer, kommst du nach Spa») (1950). В оповіданні письменник викриває абсурдність і жорстокість війни на прикладі однієї скаліченої долі. Молодий солдат, якого було тяжко поранено в бою, повертається до рідного містечка — до своєї школи, яку тимчасово переобладнано в лазарет. Він іще не певен, як саме його поранено й чи насправді він опинився в рідному краї, але крок за кроком автор підводить читачів до усвідомлення жахливої правди: юнак утратив обидві руки й одну ногу. Упізнавши свій почерк на дошці в залі малювання, герой остаточно переконується, що він у своїй школі. Але це не приносить йому морального полегшення.

У тогочасній системі освіти Німеччини гуманістичні ідеали епохи античності химерно поєднувалися з ідеологією націонал-соціалізму. Школярів привчали до думки про героїчну смерть заради громадянського обов'язку. Не випадково заголовком твору Г. Белля став уривок з епіграми давньогрецького поета Симоніда Кеоського, що викарбувана на пам'ятнику трьомстам полеглим спартанцям. Такі патріотичні вірші в німецьких класичних гімназіях нерідко використовували для вправ із каліграфії, щоб сформувати в учнів думку про необхідність самопожертви задля вищого суспільного блага. Античний ідеал спартанської мужності, витривалості, патріотизму став зручним пропагандистським засобом, який у першій половині ХХ ст. використовували в жахливих цілях гітлерівського режиму. Молоді люди, сповнені ентузіазму й бажання творити майбутнє своєї країни, охоче йшли на фронт, навіть не встигнувши закінчити школу, але фактично вони йшли на загибель.

Зображуючи простір школи, Г. Белль удається до пронизливого символізму: цитата із Симоніда Кеоського, що не вмістилася на шкільній дошці через брак місця, так само скалічена, як і юний солдат, котрому довелося розплачуватися своїм життям і здоров'ям за вірність закону й ідеям націонал-соціалізму.

Обкладинка до оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». 1980 р. Видавництво «Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co»

Г. Белль та Україна

Г. Белль брав участь у Другій світовій війні й, потрапивши на Східний фронт, улітку 1943 р. опинився на території України. Враження від воєнних подій того часу відображені в багатьох оповіданнях письменника, а також у його першій повісті «Потяг за розкладом», сюжет якої розгортається на українських теренах майже наприкінці війни. Персонажі твору у своїх спогадах раз у раз повертаються до Миколаєва, Черкас, Нікополя, Одеси... До речі, спочатку митець дав своїй повісті заголовок «Між Львовом і Чернівцями», описуючи мандрівку головного героя, який дезертирував з гітлерівської армії.

Як активний громадський діяч і правозахисник, Г. Белль намагався підтримати митців, які постраждали внаслідок репресій у своїх країнах. Зокрема, йому було відомо про долю В. Стуса, творчість якого тривалий час була заборонена радянською владою: понад 10 років він провів у концтаборах, відбував покарання в Мордовії та на Колимі, а більшість його книжок змогли побачити світ лише завдяки «самвидаву». Г. Белль дуже шанував В. Стуса й зробив надзвичайно багато для перекладу його творів європейськими мовами й видання їх за кордоном. Він також неодноразово висловлювався на захист поета-дисидента під час публічних виступів. Українською мовою твори Г. Белля переклали Є. Горева, Г. Лозинська, О. Синиченко, Є. Попович, Ю. Лісняк та ін.

Протестом проти війни та нацизму пронизаний увесь твір. Підтекст, алюзії, ремінісценції, символи спонукають читачів мислити й співпереживати, використовуючи досвід культури й історії. Описуючи «реквізит», що прикрашав стіни гімназії Фрідріха Великого, автор немовби ілюструє цінності, які посіли центральне місце в ідеології Третього рейху. Наприклад, «Хлопчик, який виймає терня» (нім. der Dornauszieher) — це назва давньоримської бронзової статуї, що зображує хлопчика, котрий витягує терня з лівої ноги, сидячи на камені. Згідно з легендою, він дістав з ноги скалку не раніше, аніж доставив послання в римський сенат, щоб попередити римлян про наближення ворогів. За іншою версією, спартанський хлопчик під час бігових змагань поранив ногу, але продовжив бігти й першим досяг мети. Гопліти — це піші воїни з важким озброєнням у давньогрецькому війську. Того — назва колишньої німецької колонії в Західній Африці. Згадані в тексті оповідання Г. Белля й прусський кайзер Фрідріх II (1712-1786), і курфюрст Фрідріх Вільгельм Бранденбурзький (1620-1688), які прославилися численними війнами.

Водночас цю галерею образів можна розглядати і як широке філософське узагальнення — спостереження за плином часу та «еволюцією» людства від епохи високого мистецтва, глибоких думок і твердих моральних цінностей (Юлій Цезар, Цицерон, Марк Аврелій) до епохи розбрату, відчуження, жорстокості, егоїзму (Адольф Гітлер). Г. Белль показує шлях людини (і цілого людства) від колиски до загибелі. І ще страшнішою постає ця картина, коли оповідач усвідомлює, що коло замкнулося: він знову опинився там, де пройшли його безтурботні дитячі роки, і знову став схожим на немовля — «вузький сувій марлі, немов який химерний небувалий кокон». Упізнавши сторожа Біргелера, він просить у нього молока, ніби прагнучи повернутися до своїх витоків, але читачі розуміють: уже ніщо не може стати таким, як було раніше. Переживши війну, неможливо жити так, ніби її не було, — це застереження Г. Белля для майбутніх поколінь, щоб вони не повторювали помилок попередників.

Шкільний світ, у якому герой «малював вази й писав шрифти», протиставляється реальному світові, де горить червона заграва пожежі, де стріляють гармати, де люди страждають від ран і постійно не вистачає води. Юнак приречений померти безглуздою смертю — він і сам не знає, за що воював і за що його прославлятимуть нащадки. Його основний зв'язок із зовнішнім світом — це біль і крик; біль як вхідний сигнал і крик як засіб спілкування — це єдине, що може привернути бодай якусь увагу: «...коли кричиш, легшає; треба лише кричати дужче; кричати було так гарно, я кричав, як оглашенний» (Переклад Євгенії Горевої). Він кричить так само, як кричить немовля, бо це єдиний доступний йому спосіб впливу на реальність, але насправді крик не спричиняє глобальних змін і не здатний урятувати героя.

Цитата Симоніда Кеоського

У заголовку оповідання Г. Белль використав уривок з епіграми давньогрецького поета Симоніда Кеоського (556-468 рр. до н. е.). Епіграмою (тобто «написом») елліни спочатку називали віршований напис, викарбуваний на надгробному пам'ятнику або на предметі, що був принесений у дар богам. Потім так стали називати будь-які стислі ліричні вірші, написані елегійним розміром. Творчості Симоніда притаманні простий та ясний стиль, яскравість образів і велика емоційна сила: йому вдаються й ніжні, проникливі, журливі ноти, і пафос боротьби за батьківщину. Він вважається автором багатьох епіграм на тему греко-перських війн, зокрема відомого надгробного напису, присвяченого спартанцям, які загинули в битві під Фермопілами (480 р. до н. е.): «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, перекажи лакедемонянам, що ми полягли тут, вірні їхньому наказові».

К. Кольвіц. Скорботні батьки. 1930-і рр.

Г. Белль залишає читачам надію. Символічний образ хреста, слід від якого проступає навіть крізь кілька шарів фарби на стіні, утілює незламну духовну силу людини. Це звернення до вічних моральних цінностей, які жевріють у душах людей, незважаючи на жорстокість і варварство навколишнього світу. Усе одно залишається надія на світлу дійсність, у якій пануватимуть милосердя, віра та співчуття. А наше з вами завдання — створювати новий, кращий світ навколо себе, не втрачаючи цієї надії.

Яскрава думка

  • «Після Аушвіцу не можна більше писати поезії» (Т. Адорно).
  • «У серці модерності, тобто всепереможної ходи європейської цивілізації по земній кулі, є темрява» (Дж. Конрад).

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Поясніть назву оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». 2. Розкрийте зв'язок твору з реальними історичними подіями. Читацька діяльність. 3. Визначте особливості композиції оповідання. 4. Яку роль у ньому відіграє мотив повернення? 5. Поясніть, чому Г. Белль зробив героєм твору скаліченого німецького солдата. Чи має значення для розкриття ідейного задуму твору юний вік героя? 6. З'ясуйте роль художніх деталей у творі. 7. Розкрийте символіку кольорів. 8. Наведіть приклади авторської іронії в тексті. Людські цінності. 9. Якими художніми засобами автор утілює тему великих втрат? Як ви думаєте, чи усвідомив герой не тільки фізичні, а й духовні втрати? Комунікація. 10. Прокоментуйте роздуми головного героя оповідання Г. Белля. Який резонанс вони викликали у вашій душі? Що залишилося незрозумілим? Обговоріть у класі. Ми — громадяни. 11. Які проблеми, актуальні для сучасності, порушив Г. Белль в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа.»? Сучасні технології. 12. Випишіть імена митців, філософів, історичних діячів, названих у творі Г. Белля. За допомогою Інтернету з'ясуйте їхній внесок. Поясніть, яку роль вони відіграють у розкритті змісту твору Г. Белля. Творче самовираження. 13. Напишіть твір на одну з тем: «Людина на війні», «Людина, яка прийшла з війни» (за вибором). Лідери й партнери. 14. Дискусійний клуб. Обговорення питання «Які уроки Другої світової війни людство: а) пам'ятає; б) забуло; в) повторює у наші дні». Довкілля та безпека. 15. Висловте позицію щодо проблеми «Як не стати жертвою хибної ідеології?» Навчаємося для життя. 16. Проаналізуйте систему освіти у фашистській Німеччині. Поясніть, чому багато молодих німців стали прихильниками ідеології нацизму. Зробіть пропозиції щодо того, як варто формувати свідомість молоді в сучасній українській школі.